79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.09.2022 Справа № 914/1986/19
м. Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Ростислава Матвіїва за участю секретаря судового засідання Лілії Бернацької розглянув матеріали
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Малого приватного підприємства «Монада», м. Львів,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христини Романівни, м. Винники, Львівська область,
предмет спору: скасування державної реєстрації права приватної власності на об'єкт нерухомого майна нежитлову будівлю літ. «М-1» на пл. Двірцевій, 1 з припиненням права власності,
підстава позову: порушення правил реєстрації права власності.
за участю представників:
позивача: Шевченко Марта Ігорівна,
відповідача: Воробець Святослав Іванович,
третьої особи: не з'явився.
1. ПРОЦЕС
1.1. 25.09.2019 року на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Малого приватного підприємства «Монада» про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ «М-1» на пл. Двірцевій,1 у м. Львів.
1.2. Ухвалою суду від 30.09.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до часті у справі в статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстрація майна та бізнесу» Бойко Христину Романівну.
1.3. Ухвала суду про відкриття провадження отримана позивачем і третьою особою 03.10.2019 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
1.4. Відводів складу суду сторонами не заявлено.
1.5. Хід судових засідань відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема, 26.12.20219 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду справи по суті. Подальший розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, зазначених у відповідних ухвалах суду. Зокрема, такими підставами були обставини, незалежні від учасників судового процесу та пов'язані із запровадженням на території України карантину, а також клопотання сторін. Крім цього, 27.01.2021 задоволено клопотання Львівської міської ради про повернення до стадії підготовчого провадження і прийнято до провадження заяву Львівської міської ради про зміну предмета позову. У судовому засіданні 17.02.2021 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справи до розгляду по суті. Хід наступних судових засідань відображено в протоколах судових засідань та ухвалах суду.
1.6. У судове засідання 07.09.2022 з'явилися представники позивача та відповідача, третя особа повторно та систематично не забезпечувала явку представника в жодне судове засідання. вихідна кореспонденція суду повертається до суду з відмітками пошти «за закінченням терміну зберігання», «адресат відсутній». Заяв про зміну місцезнаходження третьої особи до суду від учасників справи не надходило.
1.7. За таких обставин, суд зазначає, що представника третьої особи у судове засідання не є підставою для відкладення судового розгляду та не перешкоджає вирішенню справи по суті в даному судовому засіданні за участю представників сторін.
1.8. У судовому засіданні 07.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
2. СУТЬ СПОРУ ТА ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ СТОРІН
2.1. Позивач стверджує, що споруда на пл. Двірцевій, 1 є тимчасовою спорудою, право власності на яку не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Проте, незважаючи на таку обставину та на судове рішення Господарського суду Львівської області від 25.01.2017 у справі №914/2616/16, державний реєстратор Бойко Христина Романівна зареєструвала право власності на тимчасову споруду, яке не підлягає реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач вважає, що його права порушуються, оскільки Львівська міська рада є власником земельної ділянки на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, а в результаті реєстрації права власності на об'єкт на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові загальною площею 25,7 кв. м порушено права, майнові інтереси законного власника земельної ділянки - територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, яка позбавлена можливості використовувати та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою на пл. Двірцевій, 1. Тому просить суд скасування запису про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ “М-1” на пл. Двірцевій,1 у м. Львів.
2.2. Відповідач стосовно позовних вимог заперечує, зазначає, що належна відповідачу на праві приватної власності нежитлова будівля (торговий павільйон) збудована відповідно до чинного на час будівництва законодавства, за наявності необхідної дозвільної документації та за наявності згоди (погоджень) позивача, а земельна ділянка, на якій розміщене належне відповідачу майно, не вибула із власності позивача, останній не позбавлений права розпоряджатися нею відповідно до чинного законодавства. Також доводить, що відповідачу надавались дозвільні документи на встановлення саме торгового павільйону (а не тимчасової споруди), існуючий торговий павільйон є нежитловою будівлею з фундаментом.
2.3. Відповідач вказує на те, що згідно з ч. 5 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
2.4. Третя особа пояснень стосовно позовних вимог не подала.
3. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
3.1. Відповідно до розпорядження Львівської міської ради народних депутатів № 792 від 23.07.1993 року Малому приватному підприємству «Монада» надано в тимчасове користування терміном на 5 років земельну ділянку, площею 20 кв. м., на площі Вокзальній, та дозволено споруджувати на ній торговий павільйон.
3.2. Згідно з ухвалою Львівської міської ради від 29.04.1999 року № 200 Малому приватному підприємству «Монада» продовжено термін тимчасового користування на умовах оренди терміном на 5 років на земельну ділянку площею 20 кв. м. для обслуговування павільйону на пл. Двірцевій у м. Львові, за рахунок раніше наданої ділянки.
3.3. Як вбачається з листа Головного управління архітектури та містобудування № 1610/2683 від 30.12.1997 року, Управління не заперечила стосовно «реконструкції існуючого павільйону на вул. Двірцевій у м. Львові».
3.4. 31.05.2016 року Комунальним підприємством «Адміністративно-технічне управління» Львівської міської ради складено протокол №3-039б про адміністративне правопорушення за ст.152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові самочинно встановлено ТС - МАФ (відсутня угода на оренду землі).
3.5. 23.06.2016 року адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради встановила, що ОСОБА_1 самовільно встановила малу архітектурну форму на АДРЕСА_1 , чим порушила п. 20.1.24 Правил благоустрою м. Львова та ст. 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та постановила накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф 1700,00 грн.
3.6. 02.08.2016 року Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради прийнято розпорядження № 535 «Про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди за адресою м. Львів, пл. Двірцева,1 (біля автостанції №8)».
3.7. 19.12.2016 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» видано замовнику - ТзОВ «Українська правова компанія «Ярило» (власник - МПП «Монада») технічний паспорт на нежитлову будівлю літери «М-1» на пл. Двірцевій №1 у м. Львів.
3.8. 25.01.2017 року Господарським судом Львівської області у справі № 914/2616/16 постановлено рішення про задоволення позовних вимог Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до відповідача Малого приватного підприємства «Монада» про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на пл. Двірцевій, 1 (біля автостанції №8) у м. Львові. Відповідне рішення залишене без змін судом апеляційної інстанції 04.04.2017 року.
3.9. 12.06.2017 року старшим державним виконавцем Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Крилишиним Русланом Миколайовичем відкрито виконавче провадження № 54111473 по виконанню наказу № 914/2616/16 від 11.05.2017 року про зобов'язання малого підприємства «Монада» демонтувати самовільно встановлену тимчасову споруду на пл. Двірцевій, 1 (біля автостанції № 8) у м. Львові.
3.10. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №181934740 від 23.09.2019 року, об'єкт нерухомого майна - нежитлова будівля літ. «М-1», загальною площею 25,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, зареєстровано на праві приватної власності за Малим приватним підприємством «Монада», код ЄДР 13825305. Дата державної реєстрації - 26.03.2019 року, державний реєстратор - Бойко Христина Романівна, підстава виникнення права власності - технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; Наказ, серія та номер: 17/11-06, виданий 09.11.2006, видавник: Мале приватне підприємство "МОНАДА"; Ухвала, серія та номер: 200, виданий 29.04.1999, видавник: Львівська міська рада; Повідомлення, серія та номер: 1610/2683, виданий 30.12.1997, видавник: Головне управління архітектури і містобудування Львівської міської Ради Народних депутатів; Розпорядження, серія та номер: 792, виданий 23.07.1993, видавник: Львівська міська Рада народних депутатів міська адміністрація.
4. ВИСНОВКИ СУДУ
4.1 Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
4.2. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
4.3. Як вбачається з матеріалів справи, спір у даній справі пред'явлено з метою захисту інтересів позивача у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами, однією з яких є МПП «Монада».
4.4. Позивач у первинно поданому позові оспорював запис про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ «М-1» на пл. Двірцевій,1 у м. Львів за Малим приватним підприємством «Монада». Проте, під час розгляду справи у зв'язку зі зміною законодавства, а саме ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було змінено предмет позову, тому суд вирішує спір з урахуванням позовної вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності малого приватного підприємства «Монада» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м на пл. Двірцевій, 1 (РНОНМ 1797167346101) з припиненням права власності малого приватного підприємства «Монада» (ЄДРПОУ 13825305) на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м на пл. Двірцевій, 1 (РНОНМ 1797167346101). Після цього позовні вимоги не коригувались та не змінювались.
4.5. Як вбачається з обставин справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем існували правовідносини оренди земельної ділянки для обслуговування павільйону на пл. Двірцевій у м. Львові. Матеріали справи не містять доказів чинності договірних відносин між сторонами щодо оренди відповідної земельної ділянки, на якій розташована спірна споруда, на даний час. Обставина розташування спірного об'єкта на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу, яка перебувала у відповідача в користуванні на праві оренди, відповідачем не заперечується.
4.6. Щодо правомірності здійснення державної реєстрації права власності за Малим приватним підприємством «Монада» на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю літ. «М-1», загальною площею 25,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, суд зазначає таке.
4.7. Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
4.8. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
4.9. Водночас державна реєстрація не є підставою набуття права власності. За своєю правовою природою, реєстрація полягає у визнанні правопорядком юридичних фактів набуття, зміни та втрати права власності, тобто засвідчення державою вже існуючого на момент здійснення реєстрації права власності. При дослідженні обставин наявності в особи права власності необхідно встановити правову підставу набуття такого права, а не обмежуватись виключно встановленням факту державної реєстрації.
4.10. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції станом на березень 2019 (вчинення реєстрації права власності на оспорюваний об'єкт) записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
4.11. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію нерухомого майна, державна реєстрація прав на таке майно проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку, крім випадків, передбачених статтею 31 цього Закону. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії.
4.12. Відповідач вважає, що спірний об'єкт - будівля літ. «М-1», загальною площею 25,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, є нерухомим майном, а саме нежитловою будівлею з фундаментом.
4.13. Як встановлено з матеріалів справи, судовим рішенням від 25.01.2017 у господарській справі № 914/2616/16 за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради подано позов до Малого приватного підприємства «Монада» про демонтаж самовільно встановленої тимчасової споруди на пл. Двірцевій, 1 (біля автостанції №8) у м. Львові, встановлено обставину самовільного встановлення відповідачем (Малим приватним підприємством «Монада») спірної споруди без відповідних дозвільних документів та обставину, що даний торговий павільйон не є нерухомим майном. При цьому, судом описано наявність у матеріалах справи копії технічного паспорта від 19.12.2016 на нежитлову будівлю - торговий павільйон під літерою «М-1» на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, розпорядження Львівської міської ради народних депутатів № 792 від 23.07.1993, листа Головного управління архітектури і містобудування ЛМР НР №1610/2683 від 30.12.1997, які наявні і у цій справі. Судом також вказано, що «відповідачем не спростовано аргументів позивача та не подано доказів правомірності розміщення спірного торгового павільйону (у матеріалах справи відсутній паспорт прив'язки, договір оренди земельної ділянки/договір оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, проектна документація на павільйон тощо), як і не подано доказів того, що спірна споруда є нерухомим майном, а від проведення експертизи щодо даного питання представник відповідача відмовився». Судом встановлено, що даний торговий павільйон не є нерухомим майном, так як «суд зобов'язував відповідача надати докази реєстрації права власності на споруду як нерухоме майно, які б підтверджували його позицію про те, що даний павільйон є нерухомим майном, однак представник відповідача їх не надав, а у судовому засіданні повідомив, що така державна реєстрація не проведена».
4.14. Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
4.15. Відтак, враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставину, що торговий павільйон на пл. Двірцевій, 1 не є нерухомим майном, така обставина не підлягає повторному доказуванню в даній справі.
4.16. Разом з тим, суд зазначає і таке. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
4.17. Дефініція торговельного павільйону (як відокремлена, закрита з усіх боків будівля або приміщення, призначене для торгівлі протягом усього року, що обов'язково має значних розмірів торговельний зал для покупців; у торговельних павільйонах торговельні місця повинні влаштовуватися на стаціонарній основі), наведена відповідачем у відзиві, стосується торговельного павільйону як основи ринкових торговельно-сервісних комплексів. Дане визначення закріплене в Методичних рекомендаціях щодо базових моделей ринків з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 28 липня 2004 р. № 281, які носять рекомендаційний характер, у яких визначаються види місцевих ринків, об'єкти ринкового господарства, процеси вдосконалення діяльності ринків, основні етапи реконструкції діючих ринків з метою створення сучасних ринкових комплексів. Натомість Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Водночас наведені дефініції не є взаємосуперечливими. Проте, враховуючи, що спірний павільйон розміщений як окремий об'єкт, а не в межах торговельно-сервісного комплексу, твердження про те, що у торговельних павільйонах торговельні місця повинні влаштовуватися на стаціонарній основі, не доводять позиції відповідача стосовно того, що торгівельний павільйон є нерухомим майном.
4.18. Щодо поданого відповідачем звіту про проведення візуального обстеження та визначення технічного стану несучих будівельних та огороджувальних конструкцій нежитлової будівлі по вул. Двірцевій, 1-Б у м. Львові, виконаного ФОП М. Маринич на підставі замовлення 21.10/2018-Е, суд зазначає, що такий не є належним та достовірним доказом на підтвердження обставини наявності у спірного об'єкта статусу нерухомого майна, оскільки вказаний звіт стосується будівлі по вул. Двірцевій, 1-Б у м. Львові, тоді як спірним об'єктом в даній справі є об'єкт що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, будівля літ. «М-1».
4.19. Твердження відповідача про те, що спірний об'єкт є нежитловою будівлею з фундаментом за встановлених обставин не є доведеним, адже, як вказано в Методичних рекомендаціях стосовно об'єктів нерухомого майна, права на які підлягають державній реєстрації, схвалених Рішенням колегії Державної реєстраційної служби України 11.12.2012, протокол N 3, згідно зі статтею 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Аналогічне визначення "нерухоме майно" міститься у статті 2 Закону. Слід зазначити, що низка інших нормативно-правових актів також містять визначення "нерухоме майно" та встановлюють його правовий статус. Однак, наведене у Кодексі визначення є узагальненим та характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об'єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме: розташування на земельній ділянці; переміщення неможливе без його знецінення; переміщення неможливе без зміни його призначення. Норми Цивільного кодексу України не встановлюють як обов'язкову ознаку нерухомого майна наявність фундаменту, оскільки за своєю природою фундаменти є досить різноманітними і більшість з них можна без труднощів переміщувати у просторі. У зв'язку з цим, не завжди можна погодитися з твердженням, що наявність фундаменту є одним з основних критеріїв для визнання майна нерухомим.
4.20. Так, відповідач у грудні 2016 року отримав технічний паспорт на будівлю літ. «М-1», загальною площею 25,7 кв.м., що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1, проте, відповідачем не подано доказів введення в експлуатацію відповідного об'єкта, як в первинній формі, так і в реконструйованій, до моменту здійснення реєстрації права власності. Крім цього, відсутні докази здійснення реконструкції торговельного павільйону та часу її здійснення і закінчення, про яку стверджує відповідач. Суд зазначає, що без введення в експлуатацію майно не є нерухомістю. Необхідність введення реконструйованого об'єкта в експлуатацію вбачається з Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України 24 травня 2001 року № 127. Так, згідно з вказаною Інструкцією технічний паспорт - документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об'єкта, ім'я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об'єкт нерухомого майна, відомості щодо суб'єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику. Інструкцією передбачено, що технічну інвентаризацію проводять у таких випадках:
1) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції, капітального ремонту, технічного переоснащення, реставрації, щодо яких отримано право на виконання будівельних робіт;
2) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого отримано право на виконання будівельних робіт;
3) перед проведенням державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна, що утворився в результаті поділу, об'єднання об'єкта нерухомого майна або виділення частки з об'єкта нерухомого майна, крім випадків, коли в результаті такого поділу, об'єднання або виділення частки шляхом реконструкції завершений будівництвом об'єкт приймався в експлуатацію;
4) перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, зазначених у пункті 9 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
4.21. В інших випадках технічна інвентаризація проводиться за бажанням замовника. Технічну інвентаризацію об'єктів нерухомого майна проводять виконавці. За результатами проведення технічної інвентаризації складаються інвентаризаційна справа, у тому числі матеріали технічної інвентаризації, технічні паспорти та обов'язково вносяться відомості про об'єкт нерухомого майна до Реєстру об'єктів нерухомого майна (після створення цього Реєстру).
4.22. Враховуючи наведені положення, виготовлення відповідачем технічного паспорта в 2016 році зумовлене закінченням реконструкції торгівельного павільйону. Проте, після реконструкції об'єкт, будучи нерухомим майном, мав бути введеним в експлуатацію, доказів чого в матеріалах справи немає.
4.23. Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в редакції, чинній на березень 2019 року (на час реєстрації права власності), передбачалося, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі:
1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;
2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;
4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;
5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;
6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;
7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;
8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;
9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно;
10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;
11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;
12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об'єкта нерухомого майна релігійній організації;
13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об'єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;
14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.
4.24. Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення права власності вказано наступні документи: технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2016, видавник: Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»; Наказ, серія та номер: 17/11-06, виданий 09.11.2006, видавник: Мале приватне підприємство «Монада»; Ухвала, серія та номер: 200, виданий 29.04.1999, видавник: Львівська міська рада; Повідомлення, серія та номер: 1610/2683, виданий 30.12.1997, видавник: Головне управління архітектури і містобудування Львівської міської Ради Народних депутатів; Розпорядження, серія та номер: 792, виданий 23.07.1993, видавник: Львівська міська Рада народних депутатів міська адміністрація. Тобто, перелічені документи не є документами, зазначеними в п. 1-13 ч. 1 ст. 27 Закону.
4.25. Щодо наявності інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно, судом вище встановлено, що такі відсутні, доводи відповідача про те, що нежитлова будівля літ. «М-1» (торговий павільйон, площею 25,7 кв. м.) збудований ним відповідно до дозволу на спорудження відповідно до розпорядження Львівської міської ради народних депутатів № 792 від 23.07.1993 року, а в подальшому реконструйований відповідно до листа Головного управління архітектури та містобудування № 1610/2683 від 30.12.1997 року, не підтверджують обставини набуття права власності на об'єкт нерухомого майна.
4.26. Щодо доводів відповідача про те, що право власності на спірний об'єкт існувало у відповідача ще до 2004 року, суд зазначає таке. Так, відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
4.27. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 28 цього Закону.
4.28. Проте, як встановлено вище, відповідачем не надано доказів наявності права власності на об'єкт, що знаходиться на пл. Двірцевій, 1 у м. Львові, станом на 1993 рік чи 1997 рік, до моменту реконструкції об'єкта чи після закінчення такої. Крім цього, твердження відповідача про набуття права власності ще до моменту державної реєстрації такого права не узгоджується із діями відповідача по виготовленню технічного паспорта, який виготовляється, зокрема, до введення в експлуатацію новозбудованого чи реконструйованого об'єкта.
4.28. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор, зокрема:
1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;
4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.
4.29. Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ст. 11 Закону).
4.30. Тобто, законодавець поклав на відповідних посадових осіб обов'язок під час реєстрації перевіряти відповідність нормам законодавства форми таких правочинів, відсутність суперечності зареєстрованих прав і тих, що подаються до реєстрації, та в деяких випадках - факт виконання умов правочину. Зазначене свідчить, що реєстрація прав на нерухоме майно не є автоматичною, здійснюється не за явочним принципом. Приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідна посадова особа здійснює дії по аналізу поданих документів, зареєстрованих прав тощо та приймає відповідне рішення про здійснення реєстрації або про відмову у здійсненні такої реєстрації, яке є обов'язковим для заявника.
4.31. Як встановлено вище, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі описаних вище документів (підстава виникнення права власності) державним реєстратором Бойко Христиною Романівною внесено оспорюваний запис про право власності на підставі рішення, індексний номер 46187403 від 28.03.2019 року. Однак, як встановлено вище, об'єкт, стосовно якого вчинено відповідний запис, не є нерухомим майном, а є тимчасовою некапітальною спорудою, подані реєстратору документи не підтверджували набуття права власності відповідачем на спірний об'єкт, тому право власності на відповідний об'єкт не підлягало державній реєстрації.
4.32. Статтею 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено випадки відмови в державній реєстрації прав. Так, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо, зокрема, заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
4.33. Проте, як вбачається з матеріалів справи, державним реєстратором Бойко Христиною Романівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) і вчинено запис про право власності № 30911702 від 26.03.2019 року.
4.34. Враховуючи наведене, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд доходить висновку про протиправність здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем на об'єкт - будівлю літ. «М-1», загальною площею 25,7 кв. м, що знаходиться за адресою м. Львів, площа Двірцева, 1.
4.35. Надаючи правову оцінку твердженням про те, що позивач не підтвердив права власності на земельну ділянку, на якій розташований оспорюваний об'єкт, а відповідно і не довів порушення його прав, суд зазначає таке.
4.36. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант-Технології» про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати 322 983,16 грн звернув увагу, що міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Харкова, а відсутність державної реєстрації речового права не впливає на обставини виникнення права комунальної власності на неї; відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
4.37. Державна реєстрація є не підставою набуття права власності, а лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, і ототожнювати факт набуття права власності із фактом його державної реєстрації не можна. Досліджуючи обставини наявності в особи права власності, насамперед необхідно з'ясувати підстави, з яких особа набула такого права, оскільки факт реєстрації права власності є лише елементом юридичного складу, що зумовлює визнання права власності, а не підставою набуття цього права. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 917/553/17.
4.38. Крім цього, Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду акцентує увагу на тому, що у разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією. Обов'язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 ГПК України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування (у цій справі Міськраду), а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію. Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, відповідно до якої принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.
4.39. Верховний Суд у цій постанові також підсумовує, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Проте, враховуючи неспростоване право комунальної власності в особі міської ради та беручи до уваги фактичне користування земельною ділянкою на праві оренди до виникнення спірних правовідносин у цій справі, суд не вважає таку обставину (формування земельної ділянки як об'єкта цивільних прав) визначальною чи такою, що спростовує підстави позову у справі, що розглядається.
4.40. Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
4.41. Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. При цьому, слід зазначити, що захисту підлягає порушене право, або таке, що не визнається чи оспорюється.
4.42. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини (ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
4.43. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 5, ч. 6 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).
4.44. На час звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
4.45. На час постановлення рішення суду вказані норми викладені в іншій редакції. Зокрема, ст. 377 Цивільного кодексу України передбачає, що до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
4.46. Зі встановлених обставин справи вбачається, що внаслідок набуття права власності на об'єкт нерухомості, що розташований на земельній ділянці територіальної громади міста Львова, права власника земельної ділянки щодо користування чи розпорядження такою земельною ділянкою обмежуються або припиняються у відповідній частині в силу закону. Тобто із незаконною реєстрацією права власності на спірний об'єкт порушуються законні права та інтереси Львівської міської ради як власника земельної ділянки, яка обмежена в повноваженнях з розпорядження належною їй земельною ділянкою.
4.47. Враховуючи наведене, з метою захисту права власності позивача стосовно земельної ділянки, що перебувала у відповідача у тимчасовому користуванні на умовах оренди, докази продовження якої на даний час відсутні, на якій розташовано об'єкт - нежитлову будівлю літери «М-1» на пл. Двірцевій №1 у м. Львів, право власності на який зареєстровано за відповідачем з порушенням встановленого законом порядку, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог та їх задоволення у визначений позивачем спосіб.
4.48. Суд, аналізуючи доводи сторін щодо належного способу захисту, вважає за необхідне зазначити, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Суд зауважує, що після внесення чергових змін у ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у травні 2022 позовні вимоги позивач не коригував. При цьому, суть порушеного права позивача через нове формулювання в законі не змінюється, а встановивши порушення такого права, воно підлягає судовому захисту. Тому суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в такому викладі, як просив позивач і який відповідав вимогам законодавства на час звернення із заявою про зміну предмета позову.
4.49. Здійснюючи розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України сплачений судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Малого приватного підприємства «Монада» (ЄДРПОУ 13825305, 79031, Львівська обл., місто Львів, вул. Максимовича, будинок 9, квартира 24) на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м на пл. Двірцевій, 1 (РНОНМ 1797167346101) з припиненням права власності Малого приватного підприємства «Монада» (ЄДРПОУ 13825305) на об'єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю літ. «М-1» загальною площею 25,7 кв. м на пл. Двірцевій, 1 (РНОНМ 1797167346101).
3. Стягнути з Малого приватного підприємства «Монада» (код ЄДР 13825305, 79031, Львівська обл., місто Львів, вул. Максимовича, будинок 9, квартира 24) на користь Львівської міської ради (код ЄДР 04055896, 79008, Львівська обл., місто Львів, пл. Ринок, будинок 1) 1 921,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 26.10.2022.
Суддя Матвіїв Р.І.