79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.10.2022 Справа № 914/1840/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Холод Захід Плюс"
про стягнення 80846,03 грн.
за участю представників:
від позивача Картавенко О.В.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Холод Захід Плюс" про стягнення 80846,03 грн., з яких 69835,17 грн. - основний борг за лізинговими платежами, 3363,79 грн. - 24% річних, 3005,07 грн. - інфляційні втрати, 4642,00 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.
25.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ- Холод Захід Плюс” (лізингоодержувач) укладено договір №211025-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (продавець об'єкта лізингу, який не є стороною договору - ПП "Галич-Моторс"), відповідно до умов якого об'єктом лізингу є вантажний автомобіль Renault EXPRESS загальною вартістю об'єкта лізингу з ПДВ 20% - 464200,00 грн. Строк лізингу становить 36 місяців (максимальний термін передачі з врахуванням положень додатку "Загальні умови" - 26.11.2021р.).
Згідно із пунктом 1.1. договору, лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування об'єкт лізингу (надалі - "об'єкт лізингу”), найменування, марка, модель, комплектація, рік випуску, ціна одиниці, кількість, вартість і загальна вартість якого на момент укладення договору наведені в додатку «специфікація» (надалі - "специфікація"), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу, до лізингоодержувача переходить право власності на об'єкт лізингу згідно умов цього договору (за виключенням випадків, передбачених договором та/або законодавством). Найменування фінансової операції: фінансовий лізинг.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що строк користування лізингоодержувачем об'єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу зазначених в додатку "Графік сплати лізингових платежів" до договору (надалі - "Графік") та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.
Відповідно до пункту 1.3 договору, якщо у договорі визначено продавця (постачальника) об'єкта лізингу (надалі “продавець"), сторони погодили, а лізингоодержувач також і підтверджує, що самостійно та на власний ризик обрав об'єкт лізингу та продавця (постачальника) об'єкта лізингу, зазначеного в договорі. Лізингоодержувач має право самостійно звертатися до продавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності об'єкта лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків (гарантією) тощо. Об'єкт лізингу є власністю лізингодавця протягом строку лізингу та строку дії даного договору. В разі переходу права власності на об'єкт лізингу від лізингодавця до лізингоодержувача згідно умов цього договору, Об'єкт лізингу по закінченню строку лізингу лізингоодержувачем не повертається.
Згідно із пунктом 2.1.7.1. договору, у випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) становить менше, ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати лізингового платежу 1-го періоду лізингу є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання чотирьох календарних днів до дати підписання акту. (наприклад: дата підписання сторонами акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 08 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 08 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
У випадку, якщо авансовий лізинговий платіж, визначений у графіку сплати лізингових платежів (додаток до договору) дорівнює або становить більше, ніж 20 (двадцять) % від загальної вартості об'єкта лізингу, визначеної в 4.2. договору, то числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання акту. (наприклад: дата підписання Сторонами Акту - 04 лютого 2021 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 24 лютого 2021 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 24 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі відсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується в останній робочий день відповідного календарного місяця.
Пунктом 2.7. договору передбачено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, ні підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми, протягом, всього періоду існування простроченої заборгованості. Сторони домовились, що такі проценти в бухгалтерському обліку відносяться на винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу, у зв'язку із чим розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отриманий в лізинг об'єкт лізингу збільшується на суму таких сплачених процентів.
Відповідно до пункту 5.2.1. договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «довідка» до договору. В разі настання з об'єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «довідка» до договору.
Згідно із пунктом 7.1.3. договору, за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) об'єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об'єктом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 4.8., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Як зазначено у позовній заяві, позивач належним чином виконав свої зобов'язання та передав в користування лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного сторонами 27.10.2021р. акту прийому-передачі предмета лізингу в користування.
Однак, як стверджує позивач, відповідач всупереч прийнятих на себе обов'язків, зобов'язання за договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконав не в повному обсязі, а саме не сплатив чергові лізингові платежі відповідно до графіку лізингових платежів, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість щодо оплати таких лізингових платежів у сумі 69835,17 грн.
У зв'язку з порушенням відповідачем своїх обов'язків щодо здійснення лізингових платежів за поставлений товар, позивач на підставі пункту 7.1.3. договору нарахував відповідачу 4642,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Крім того на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 2.7. договору позивачем нараховано відповідачу 3363,79 грн. - 24% річних та 3005,07 грн. - інфляційних втрат.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 80846,03 грн., з яких 69835,17 грн. - основний борг за лізинговими платежами, 3363,79 грн. - 24% річних, 3005,07 грн. - інфляційні втрати, 4642,00 грн. - штраф за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно із частиною 2 статті 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 25.10.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ- Холод Захід Плюс” (лізингоодержувач) укладено договір №211025-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу (продавець об'єкта лізингу, який не є стороною договору - ПП "Галич-Моторс"), відповідно до умов якого об'єктом лізингу є вантажний автомобіль Renault EXPRESS загальною вартістю об'єкта лізингу з ПДВ 20% - 464200,00 грн. Строк лізингу становить 36 місяців (максимальний термін передачі з врахуванням положень додатку "Загальні умови" - 26.11.2021р.).
Факт передання відповідачу об'єкта лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 27.10.2021р. Графік сплати лізингових платежів сторони узгодили в додатку до договору №211025-1/ФЛ-Ю-А фінансового лізингу від 25.10.2021р.
Однак, як зазначив позивач та як вбачається із матеріалів справи, у відповідача виникла заборгованість щодо оплати лізингових платежів.
Тобто, як вбачається із матеріалів справи, загальний розмір заборгованості відповідача становить 69835,17 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 5.2.1. договору, лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально (не пізніше 10 календарних днів з моменту закінчення відповідного звітного кварталу) письмово інформувати лізингодавця про стан та адресу базування об'єкта лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленою додатком «довідка» до договору. В разі настання з об'єктом лізингу подій, які мають ознаки страхового випадку, лізингоодержувач зобов'язаний негайно, але в будь-якому випадку не пізніше 24 годин з моменту настання таких подій, письмово та засобами електронного зв'язку інформувати про це лізингодавця шляхом направлення йому звіту у формі, встановленій додатком «довідка» до договору.
Згідно із пунктом 7.1.3. договору, за ненадання при інспектуванні для огляду або при повернені (вилучені) об'єкта лізингу технічної документації, отриманої лізингоодержувачем разом з об'єктом лізингу, порушення умов пунктів 2.15., 2.16., 3.6., 4.1.2., 4.1.7., 4.8., 5.2., 10.2. загальних умов - сплачує договірну санкцію (штраф) у розмірі 1 (один) відсоток остаточної загальної вартості об'єкта лізингу, за кожен та будь-який випадок із зазначених порушень. Сторони погодили, що даний штраф є визначеною грошовою сумою, яка не змінюється (після встановлення остаточної загальної вартості об'єкта лізингу) протягом строку дії договору, та для зручності сторін визначається як 1 (один) відсоток від розміру остаточної загальної вартості об'єкта лізингу.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 2.7. договору передбачено, що у разі, якщо лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони погодили, що лізингодавець має право нарахувати, а лізингоодержувач зобов'язується сплачувати 24 (двадцять чотири) проценти річних від простроченої суми, протягом, всього періоду існування простроченої заборгованості.
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 69835,17 грн. основного боргу, 3363,79 грн. 24% річних, 3005,07 грн. інфляційних втрат та 4642,00 грн. штрафу за неподання відомостей про стан та місцезнаходження майна є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., а тому враховуючи положення статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2481,00 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню повністю.
Щодо стягнення з відповідача 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, розмір витрат позивача на професійну правову допомогу адвоката складає 1000,00 грн.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається із поданих матеріалів, 19.04.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (надалі - клієнт) та Адвокатським бюро "Валентини Шалашової «Правовий захист» (надалі - адвокатське бюро) укладено договір про надання правової/правничої допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову/правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до додаткової угоди №10 від 28.07.2022р. до договору про надання правової/правничої допомоги від 19.04.2022р., адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги:
- забезпечує підготовку позовних заяв, розрахунків штрафних санкцій, підписання позовних заяв, направлення копії позовних заяв з додатками учасникам та подачу позовних заяв в суди, зокрема щодо боржника ТзОВ «СВ-Холод Захід Плюс» за договором фінансового лізингу №211025-1/ФЛ-Ю-А від 25.10.2021р.
Згідно із пунктом 1.3. договору, винагорода (гонорар) за надання правової допомоги встановлюється в розмірі 1000,00 грн. за кожний підготовлений та поданий до суду позов.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" підписана адвокатом Валентиною Шалашовою. Ордер на надання (правової) допомоги міститься в матеріалах справи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126 ГПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою (постанова ОП КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що суди, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Згідно із частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Ознайомившись поданими позивачем доказами, оцінивши наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є обгрунтованими, відповідають критерію розумності та підтвердженні матеріалами справи, відтак підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача, оскільки позов слід задовольнити повністю.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Холод Захід Плюс" (79040, місто Львів, вулиця Генерала Курмановича, будинок 2, ідентифікаційний код 37741470) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (01054, місто Київ, вулиця Ярославів Вал, будинок 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 33880354) 69835,17 грн. - основного боргу, 3363,79 грн. - 24% річних, 4642,00 грн. - штрафу, 3005,07 грн. - інфляційних втрат, 2481,00 грн. - витрат по сплаті судового збору та 1000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділуГосподарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 24.10.2022р.
Суддя Петрашко М.М.