ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.10.2022Справа № 910/21532/21
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег 2»
доМіністерства юстиції України
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаДепартаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
провизнання протиправним та скасування наказу
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Салацька О.В.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача:не з'явився
від третьої особи:Геращенко В.І.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег 2» (надалі - «Товариство») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України №3089/5 від 01.09.2021 про задоволення скарги Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), яким скасовані рішення від 26.11.2018 №44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В., а також від 28.12.2018 №44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2022 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання.
22.02.2022 представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що державному реєстратору Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіну О.В. не було надано документи, що засвідчують прийняття об'єкту нерухомого майна в експлуатацію та присвоєння поштової адреси, відтак рішення від 26.11.2018 №44253843 підлягало скасуванню. Крім того, рішення 28.12.2018 №44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., про реєстрацію за позивачем права власності скасоване як похідне від прийнятого з порушенням рішення від 26.11.2018 №44253843.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2022 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - «Департамент») залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
У письмових поясненнях представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що вчинення державним реєстратором та приватним нотаріусом дій щодо реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 та вподальшому за Товариством призвело до порушення права територіальної громади міста Києва на земельну ділянку, а тому Департамент правомірно звернувся до відповідача із скаргою на такі рішення.
21.09.2022 представником третьої особи подано до суду клопотання про закриття провадження у справі, в задоволенні якого судом було відмовлено з огляду на те, що оскаржуваний у даній справі наказ Міністерства юстиції України не скасовано, а неможливість його виконання станом на момент розгляду даної справи не свідчить про відсутність предмету спору у справі.
Протокольною ухвалою суду від 21.09.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.10.2022.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується протоколом судового засіданні від 21.09.2022 та розпискою в повідомленні про перерву.
Представник третьої особи в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечувала повністю.
В судовому засіданні 21.09.2022 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. прийнято рішення від 26.11.2018 №44253843 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4 у Дарницькому районі м. Києва, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №29112204.
Актом приймання-передачі майна до статутного капіталу Товариства від 20.12.2018 ОСОБА_1 передала, а Товариство прийняло до статутного капіталу нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4 у Дарницькому районі м. Києва.
На підставі вказаного акту приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28.12.2018 №44891058, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №29707045.
29.07.2021 Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18729 на вказані рішення державного реєстратора від 26.11.2018 №44253843 та рішення приватного нотаріуса від 28.12.2018 №44891058.
Наказом Міністерства юстиції України №3089/5 від 01.09.2021 скаргу Департаменту задоволено у повному обсязі, скасовано рішення від 26.11.2018 №44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В., а також від 28.12.2018 №44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. (надалі - «Наказ»).
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання протиправним та скасування Наказу.
Зокрема, як на підставу для скасування такого наказу позивач вказує на те, що Департаментом був пропущений строк для подання скарги на рішення від 26.11.2018 №44253843 та від 28.12.2018 №44891058, і під час здійснення реєстрації його права власності на об'єкт нерухомого майна приватному нотаріусу були надані всі передбачені чинним законодавством України документи.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами «а», «ґ» і «е» пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі - Порядок №1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128).
Як встановлено судом, 29.07.2021 Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18729 на рішення від 26.11.2018 №44253843, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В., а також від 28.12.2018 №44891058, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В.
Вказана скарга мотивована тим, що реєстрація права власності ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4 у Дарницькому районі м. Києва, відбулася всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки Київська міська рада як повноважний орган розпорядження землями територіальної громади міста Києва жодних рішень щодо передачі земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:90:106:0029, на якій знаходиться таке нерухоме майно, не приймала.
Також Департамент зазначав, що внаслідок проведення первісної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_1 з встановленими порушеннями, підлягає скасуванню і рішення приватного нотаріуса про реєстрацію за позивачем права власності як похідне.
Центральна колегія Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, розглянувши скаргу Департаменту затвердила висновок від 10.08.2021, яким рекомендувала скаргу задовольнити.
Вказаним висновком встановлено, що державному реєстратору Прошкіну О.В. під час реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 не було надано документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, та документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Так, відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок №1127) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законам України та Порядком № 1127.
Пунктами 1, 2, 4, 7 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державний реєстратор, зокрема:
- встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;
- перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;
- під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи;
- виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).
Частиною 1 ст. 18 вказаного Закону також передбачено, що порядком проведення державної реєстрації прав є:
- прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;
- виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;
- встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;
- перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;
- прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);
- відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;
- формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;
- видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.
Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом ті іншими нормативно-правовими актами (ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Частиною 1 пункту 41 Порядку №1127 визначено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна подаються:
1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта;
2) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна;
3) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об'єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).
В той же час, всупереч вказаним вимогам Порядку №1127 для реєстрації об'єкта нерухомого майна, а саме: АЗК, нежитлову будівлю літ. Г, що розташований за адресою: вул. Канальна, 4 у Дарницькому районі м. Києва, заявником не було надано державному реєстратору ні документу, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, ні документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у разі якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, це підстава для відмови в державній реєстрації прав. Також, наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями є підставою для відмови в державній реєстрації прав. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
За таких обставин, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови в державній реєстрації права власності ОСОБА_1 на спірний об'єкт нерухомого майна, проте державним реєстратором Комунального підприємства «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу» Прошкіним О.В. було прийнято рішення від 26.11.2018 №44253843, що суперечить приписам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Більш того, вказані протиправні дії державного реєстратора призвели до подальшої незаконної перереєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за Товариством внаслідок передання такого майна до його статутного капіталу.
При цьому, хоча для реєстрації права власності Товариства на спірне нерухоме майно подання документів, передбачених п. 41 Порядку №1127, і не вимагалося, проте первісно здійснена незаконна реєстрація права власності ОСОБА_1 на таке майно нівелює твердження позивача про правомірність прийняття приватним нотаріусом рішення від 28.12.2018 №44891058.
Щодо строку на подання Департаментом скарги на рішення державного реєстратора та приватного нотаріуса суд відзначає наступне.
Частиною 3 статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на момент звернення зі скаргою) передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Так, до Київської місткої ради надійшла заява позивача від 09.07.2021 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки на вул. Канальна, 4 у Дарницькому районі міста Києва, за результатами розгляду якої Департаменту з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.07.2021 стало відомо про здійснення оскаржуваних реєстраційних дій.
29.07.2021 Департамент звернувся Департамент звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою №057031-18729, тобто через три дні з моменту отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а відтак строк для оскарження реєстраційних дій Департаментом пропущено не було.
Отже, позивачем не було доведено будь-яких порушень Міністерством юстиції України під час розгляду скарги Департаменту на дії державного реєстратора та приватного нотаріуса.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок доказування, встановлений статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» від 27.10.1993).
Частиною 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів) (ч.2 ст.164 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, саме на позивача покладається обов'язок довести обґрунтованість заявлених ним позовних вимог.
Всупереч викладеним вимогам процесуального закону позивачем не будо доведено суду за допомогою належних та допустимих доказів обставин порушення Міністерством юстиції України будь-яких норм чинного законодавства під час прийняття Наказу, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його незаконним та скасування. Крім того, оскільки вимоги про поновлення запису про право власності та розблокування доступу державному реєстратору є похідними вимогами, то в даному випадку у суду відсутні підстави і для їх задоволення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівий Берег 2» відмовити повністю.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.10.2022.
Суддя В.П. Босий