номер провадження справи 12/60/22-24/107/22
24.10.2022 Справа № 908/847/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Вака В.С.,
розглянувши матеріали справи № 908/847/22
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (юридична адреса: вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150, адреса для листування: вул. Голосіївська, буд. 17, м. Київ, 03039, ідентифікаційний код 31650052)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код 02307292)
про стягнення 112880,39 грн.
за участю представників:
від позивача: не прибув
від відповідача: не прибув
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 1408/3 від 06.06.2022 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 112880,39 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.06.2022 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Присвоїти справі номер провадження 12/60/22. Визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Зазначено, що розгляд справи по суті розпочнеться через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/847/22.
05.07.2022 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи вих. № 1535/6 від 29.06.2022 (вх. № 7733/08-08/22 від 05.07.2022).
11.07.2022 від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» на адресу суду надійшов відзив № 432 від 05.07.2022 (вх. № 7899/08-08/22 від 11.07.2022).
19.07.2022 на адресу суду від Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» надійшла відповідь на відзив за вих. № 1787/2 від 13.07.2022 (вх. № 8257/08-08/22 від 19.07.2022).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2022, справу № 908/847/22, враховуючи відрядження до Господарського суду Київської області для здійснення правосуддя судді Смірнова О.Г. з 08.08.2022, було розподілено на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 05.09.2022 справу № 908/847/22 прийнято до свого провадження суддею Азізбекян Т.А., присвоєно справі номер провадження 12/60/22-24/107/22. Визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи призначено на 24.10.2022.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи неявку представників сторін, судовий процес 24.10.2022 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № 16632344-02-21-01 від 08.06.2021, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 . 24.08.2021 на 333 км. + 700 м. а/д Харків-Сімферополь сталася ДТП, за участю автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля ЗАЗ д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження. ОСОБА_2 , який перебував за кермом автомобіля ЗАЗ д.р.н. НОМЕР_2 причетний до пошкоджень автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 тільки по задньої частині. Згідно з Постановою Василівського районного суду Запорізької обл. від 21.10.2021 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_2 , яку було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Сума страхового відшкодування, розрахована відповідно до умов цього договору становить 264000,00 грн. Згідно із ст. 25 Закону України «Про страхування», умов Договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» » було здійснено перерахування грошових коштів на користь страхувальника у розмірі 264 000,00 грн. Позивач звернувся до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення вартості матеріального збитку задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 . Відповідно до Дослідження фахівця № 28820/1 від 29.09.2022 вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 складає 133098,38 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (матеріального збитку) становить 133098,38 грн. (коефіцієнт фізичного зносу (Ез) дорівнює 0,00). Оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то у відповідності до абзацу 2 ст. 36.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із вартості запасних частин, які підлягають заміні вираховується ПДВ. Відповідно до Дослідження фахівця № 28820/1 від 29.09.2022, вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 без урахування ПДВ на вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту становить 114880,39 грн. Відповідно до Полісу АР/1161052 ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн. Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з відповідача становить 112880,39 грн. З урахуванням викладеного, на підставі ст. ст. 993, 1166, 1187, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. ст. 12, 22, 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву, в якому зокрема зазначає, що ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО», в порушення вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не зверталась до відповідача із заявою про сплату суми виплаченого за даним страховим випадком відшкодування або з відповідною претензією, одразу пред'явивши даний позов до суду, а отже, позбавивши ПрАТ « Страхова компанія «Оранта-Січ» права на прийняття рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову в такій виплаті в установлені законом строки - протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Крім того, позивачем невірно розрахована сума позову. Так, відповідно до ст. 12 За України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до полісу АР /1161052 сума франшизи складає 2600,00 грн. Таким чином, страхового відшкодування, згідно розрахунку позивача, повинна складати 112280,39 (114880,39 грн-2600,00 грн. франшиза). Відповідач вважає, що позовна заява подана передчасно, тобто до спливу 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач вважає неправомірними твердження відповідача, відносно того, що останній не отримував жодної заяви від Позивача і тому строк виконання відповідачем свого обов'язку з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або ж прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не настав. Свою позицію виклав у відповіді на відзив від 13.07.2022 вих. № 1787/2.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останніх, за наявними в матеріалах справи документами та матеріалами.
У судовому засіданні 24.10.2020 справу розглянуто, ухвалено рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - Страховик) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) уклали Договір добровільного страхування наземного транспорту № 16632344-02-21-01 від 08.06.2021, за яким Страховик застрахував майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 .
24.08.2021 на 333 км. + 700 м. а/д Харків-Сімферополь сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 та автомобіля ЗАЗ д.р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби (далі - ТЗ) отримали механічні ушкодження. ОСОБА_2 , який перебував за кермом автомобіля ЗАЗ д.р.н. НОМЕР_2 причетний до пошкоджень автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 тільки по задньої частині.
Згідно з Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 21.10.2021 особою, винною у скоєнні ДТП, є ОСОБА_2 , яку було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Також даний термін викладений у ст. 979 ЦК України, згідно якої визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно р. 4 договору страхування одним із страхових випадків, визначається подія, у разі якої внаслідок ДТП було завдано шкоду автомобілю Страхувальника.
Розмір страхового відшкодування у разі пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ розраховується на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ і документів, які підтверджують факт настання страхового випадку і розмір заподіяного збитку (п. 16.5 Договору страхування).
Відповідно до Дослідження фахівця щодо можливого розміру вартості ремонту колісного транспортного засобу вих. № 28820 від 28.09.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 складає 485256,25 грн.
Згідно з розділом 6. договору страхування, повна загибель - пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ , внаслідок якого відсутня можливість виконання ремонтно-відновлювальних робіт, які забезпечують усунення пошкоджень, що викликали в результаті настання страхового випадку, або вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75% дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку.
Відповідно до Дослідження фахівця щодо можливого розміру вартості ремонту колісного транспортного засобу вих. № 28820 ринкова вартість автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 , без обліку аварійних пошкоджень на дату ДТП 24.08.2021, становить 500574,40 грн.
Вартість відновлювального ремонту 485256,25 грн. від ринкової вартості ТЗ 500574,40 грн. у відсотковому еквіваленті складає 96,94% тобто , вартість відновлювального ремонту, розрахована відповідно до умов цього договору, перевищує 75% дійсної вартості ТЗ, тому було визнано повну загибель ТЗ.
Після чого було виставлено пошкоджений ТЗ на автоонлайн для визначення його вартості. Відповідно до зобов'язуючої пропозиції найвища пропозиція пошкодженого ТЗ становила 135800,00 грн.. За згодою із страхувальником було погоджено суму придатних залишків пошкодженого ТЗ в розмірі 141000,00 грн. відповідно до заяви від 09.09.2021.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Згідно п. 4.1.5. Договору страхування, франшиза при повній загибелі ТЗ складає 10 % від страхової суми, що дорівнює 45000,00 грн.
Відповідно до п. 16.20 Договору страхування, розмір заподіяних збитків дорівнює меншій сумі:
дійсної вартості ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням залишків, придатних для подальшого використання;
ліміту відповідальності Страховика (страхова суми) по ТЗ на момент настання страхового випадку за вирахуванням залишків, придатних для подальшого використання;
Тому, розрахунок суми страхового відшкодування відбувався наступним чином:
450000,00 грн. - 141000,00 грн. - 45000,00 грн. = 264000,00 грн.,
де 450000,00 грн. - страхова сума ТЗ; 141000,00 грн. - придатні залишки пошкодженого ТЗ; 45000,00 грн. - франшиза відповідно договору страхування; 264 000,00 грн. - сума страхового відшкодування, розрахована відповідно до умов цього договору.
Згідно із ст. 25 Закону України «Про страхування», умов Договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» » було здійснено перерахування грошових коштів на користь страхувальника у розмірі 264000,00 грн.
Факт проведення зазначеної виплати підтверджується страховим актом №2167436-1 від 10.09.2021 та платіжним дорученням № 44777 від 10.09.2021.
На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 ІДК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.
Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до винної особи на відшкодування суми понесених матеріальних витрат.
Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної в скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у відповідача за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АР/1161052 (надалі - Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну, становить 130000,00 грн., франшиза - 2 000,00 грн.
Статтею 528 ЦК України передбачено, що виконання обов'язку може бути покладено на іншу особу, якщо з умов договору, вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не виникає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.
Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961-IV, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна або сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування.
Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування. Тобто обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування не передбачено, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Цієї позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 11.12.2019 по справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19)
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями ст. 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до п. 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі - Методика) фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Згідно з п. 2.4. Методики вартість матеріального збитку визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ. з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Тобто, матеріальний збиток, це вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу.
Тому, ПрАТ «СК «ВУСО» додатково звернулося до ТОВ «Експертно - Асистуюча Компанія «Фафорит» для визначення вартості матеріального збитку задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 .
Відповідно до Дослідження фахівця № 28820/1 від 29.09.2022, дата дослідження 24.08.2020, вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 складає 133098,38 грн., вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (матеріального збитку) становить 133098,38 грн. (коефіцієнт фізичного зносу (Ез) дорівнює 0,00).
Згідно з абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Оскільки виплата страхового відшкодування була здійснена безпосередньо на рахунок потерпілої особи, то у відповідності до абзацу 2 ст. 36.2. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із вартості запасних частин, які підлягають заміні вираховується ПДВ.
Відповідно до Дослідження фахівця № 28820/1 від 29.09.2022, дата дослідження 24.08.2020, вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 :
- 11 000,00 грн. - вартість ремонтно-відновлювальних робіт;
- 12 481,36 грн. - вартість необхідних для ремонту матеріалів;
- 109 617,03 грн. - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту;
- 91 399,03 грн. - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту без
урахування ПДВ (109 617,03 / 1,2).
Отже, вартість відновлювального ремонту задньої частини автомобіля Маzdа 3, д.р.н. НОМЕР_1 ремонту без урахування ПДВ на вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту становить 114880,39 грн. (11 000,00 + 12 481,36 + 91 399,03)
В п. 9.1 ст. 9 Закону зазначено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Позивачем заявлено до стягнення 112880,39 грн. (114880,39 грн. - франшиза у розмірі 2000,00 грн.)
Суд погоджується з твердженням відповідача стосовно того, що позивачем невірно розрахована сума позову.
Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Відповідно до полісу АР /1161052 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (копія міститься в матеріалах справи) сума франшизи складає 2600,00 грн.
Таким чином, сума страхового відшкодування становить 112280,39 (114880,39 грн-2600,00 грн. франшиза).
Отже, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь ПрАТ «СК «ВУСО» з відповідача становить 112280,39 грн.
Щодо тверджень відповідача, відносно того, що останній не отримував жодної заяви від позивача і тому строк виконання відповідачем свого обов'язку з прийняття рішення про виплату страхового відшкодування та виплати страхового відшкодування або ж прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування не настав, суд зазначає наступне.
Касаційний господарський суд Верховного Суду у Постанові від 12.02.2021 по справі № 910/6013/20 дійшов наступних висновків.
За касаційним розглядом справи підлягало з'ясуванню питання, чи є обов'язковим попереднє звернення страховика (за договором добровільного майнового страхування) потерпілого до страховика винної у ДТП особи із заявою про виплату страхового відшкодування для задоволення судом вимог про відшкодування шкоди внаслідок цього страхового випадку.
Право на звернення до суду закріплено у Конституції України.
Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Тобто, можливість звернення до суду пов'язується з дотриманням позивачем досудового порядку врегулювання спору, якщо такий порядок визначений законом як обов'язковий.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).
Закон № 1961-IV регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
За вимогами статті 3 Закону № 1961 -IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону №1961 -IV).
Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
При цьому, для здійснення страхового відшкодування у Законі № 1961-IV детально регламентовано дії суб'єктів таких правовідносин, зокрема потерпілого (іншої особи, яка має право на отримання відшкодування) та страховика.
У пункті 35.1 статті 35 Закону № 1961-ГУ передбачено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
За змістом пункту 36.2. статті 36 Закону 1961 -IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Отже, процедура отримання страхового відшкодування в порядку, передбаченому Законом 1961-IV, детально регламентована на законодавчому рівні та передбачає вчинення потерпілим і страховиком ряду взаємних, послідовних, кореспондуючих одне одному юридично значимих дій.
До числа юридично значимих дій потерпілого (іншої особи, яка має відповідне право), необхідних для отримання страхового відшкодування, належить, у тому числі, подання страховику заяви про страхове відшкодування.
Колегія суддів вважає, що подання відповідної заяви як підстави для виплати страхового відшкодування не заперечує права потерпілого звернутися за судовим захистом у разі ігнорування страховиком такої заяви, незгоди із розміром визначеної страхової виплати чи із рішенням страховика про відмову у страховому відшкодуванні.
Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону № 1961-ІУ, а саме шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до МТСБУ за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування. Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до МТСБУ про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.
У вказаній постанові судом також; зазначено, що у системному зв'язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
Переглянувши справу № 465/4287/15 в касаційному порядку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 підтримала власний правовий висновок (викладений у постанові від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к) щодо порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, визначивши, що попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування не є обов'язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування в межах річного строку.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що у Законі № 1961-IV прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов'язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов'язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Вказане свідчить про сталу правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо визначення порядку отримання потерпілим страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також судового тлумачення норм Закону № 1961-IV, зокрема щодо відсутності обов'язку звернення потерпілого із відповідною заявою до страховика та наявності альтернативного способу захисту порушених прав шляхом звернення до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
Крім того, відповідач стверджував, що ним не оспорюється право позивача на звернення до суду з позовом, а наголошував на відсутності порушеного права останнього.
На переконання колегії суддів Касаційного господарського суду, підставою вказаних правових висновків Великої Палати Верховного Суду є твердження того, що виникнення права на отримання страхового відшкодування пов'язується не з поданням потерпілим (іншою особою, що має відповідне право) заяви про таке відшкодування, а саме з настанням страхового випадку, що має наслідком виникнення у страховика обов'язку з регламентної виплати в силу закону та на підставі відповідного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності його страхувальника, а за відсутності такого договору та у визначених законом випадках - виникнення цього обов'язку у МТСБУ.
Такий підхід (виникнення права на страхове відшкодування з моменту страхового випадку, а не з моменту звернення до страховика із відповідною заявою) і передбачає за можливе захист права щодо отримання регламентної виплати відшкодування) шляхом звернення потерпілого (іншої особи, що має відповідне право) до суду.
Позивач звертався до відповідача в судовому порядку в межах річного строку, чим і спростовується твердження відповідача щодо ненадання позивачем належних та допустимих доказів порушення права (інтересів відповідачем).
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
З урахуванням наданих доказів, які досліджені судом, обставин наведених в обґрунтування позову, вимог чинного законодавства України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково у розмірі 112280,39 грн.
Відповідно до положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають присудженню з відповідача на користь позивача в сумі 2467,81 грн.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (вул. Європейська, буд. 16, м. Запоріжжя, 69104, ідентифікаційний код 02307292) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ВУСО” (вул. Казимира Малевича 31, м. Київ, 03150, Україна, поштова адреса: вул. Голосіївська 17, м. Київ, 03039, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 31650052) страхове відшкодування в розмірі 112280 (сто дванадцять тисяч двісті вісімдесят) грн. 39 коп. та судовий збір у розмірі 2467 (дві тисячі чотириста шістдесят сім) грн 81 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.10.2022.
Суддя Т.А. Азізбекян