вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"18" жовтня 2022 р. Cправа № 902/826/22
за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури (вул. Винниченка,13, м. Луцьк, 43025) в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01115)
до: Фізичної особи - підприємця Гурака Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 18905,67 грн
Суддя Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання Манзюк Х.О.
За участю представників:
прокурора: Рудніцький І.В.
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
06.09.2022 заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Фізичної особи - підприємця Гурак Валентина Володимировича про стягнення 18 905,67 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи №902/826/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 07.09.2022 відкрито провадження у справі № 902/826/22. визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 03.10.2022.
19.09.2022 до суду від представника відповідача ФОП Гурака В.В. надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/7851/22), який долучений судом до матеріалів справи.
29.09.2022 від відповідача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/8237/22), зі змісту якої слідує, що останній позов не визнає, та просить суд розгляд справи здійснювати у відсутність відповідача.
30.09.2022 до суду від Луцької окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/8237/22), яка долучена судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор. Представник позивача та відповідача не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 07.09.2022 р. При цьому, судом взято до уваги клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності.
За результатами проведеного судового засідання суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення судового розгляду справи по суті, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
Ухвалою суду від 03.10.2022 повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті, що відбудеться 18.10.2022.
На визначену дату судом в судове засідання з'явився прокурор. Представник позивача та представник відповідач не з'явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 03.10.2022.
При цьому судом враховано, що 14.10.2022 від відповідача надійшла заява (вх. № канц. 01-34/8660/22 від 14.10.2022), в якій останній зазначає про розгляд справи за його відсутності. Крім того в даній заяві вказано, що позовні вимоги не підтримує, зазначає що позивачем було грубо порушено Методику, а також порушено порядок виміряння вантажного автомобіля.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення прокурора, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що 05.09.2019 посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Волинській області виявлено факт перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень, встановлених Правилами дорожнього руху України та нарахована відповідна плата за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 679,20 євро, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України на день проведення розрахунку становить 18 905,67 грн.
19.09.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/7851/22), в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в його задоволенні. Так, заперечуючи проти позову, відповідач вказуває на те, що при здійсненні працівниками Укртрансбезпеки зважування вантажу не було враховано його властивості, оскільки, відповідачем здійснювалось перевезення ріпака насипом, який є сипучим (подільним) вантажем, тоді як сипучий вантаж в силу своїх властивостей може переміщуватись з осі на вісь під дією мінімального руху, а отже й кожне зважування буде відрізнятися від попереднього. Відповідач стверджує про відсутність спеціальної Методики при виконанні вимірювання навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем), а отже й не можливість встановлення достовірності фактів порушення вагових параметрів. У своїх запереченнях відповідач зазначає, що у відповідності до Порядку № 879 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2022 «Про заходи збереження автомобільних доріг загального користування" передбачено, що транспортний засіб, у якого виявлено перевищення габаритно-вагових параметрів, затримується та може продовжувати рух тільки після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд. Таким чином, за доводами відповідача встановивши перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, його подальший рух мав би бути заборонений до внесення плати за проїзд. У своїх запереченнях відповідач зазначає про відсутність відомостей, що зважування здійснювалось на габаритно-ваговому комплексі, який утримується в робочому стані та відповідає вимогам стандартизації, метрології та сертифікації.
30.09.2022 через канцелярію суду від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 01-34/8237/22), доводи якого зводяться до того, що під час перевірки посадовими особами управління Укртрансбезпеки та складення довідки № 0002470, акту № 164984, розрахунку, останніми належним чином та в повному обсязі були дотримані вимоги чинного законодавства.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне.
Державними інспекторами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області на підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок у період з 02.09.2019 по 08.09.2019 та згідно із направленням на рейдову перевірку від 30.08.2019 № 011774 на 125 км. а/д Н-17 Львів-Радехів-Луцьк, 05.09.2019 проведено рейдова перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Як слідує із матеріалів справи, під час перевірки був зупинений транспортний засіб марки «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причіп SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .
Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки «Renault Magnum» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що слідує з даних Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 04.07.2022 № 31/3-1427.
Відповідно до даних товарно-транспортної накладної № 634697 від 05.09.2019 зазначено, що автомобіль марки «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу реєстраційний номер НОМЕР_2 перевізник ФОП Гурак В.В. водій ОСОБА_1 прямував із пункту навантаження в с. Воютин Волинської обл. до пункту розвантаження в смт Нові Біляри Одеської обл. та перевозив ріпак.
Працівниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 05.09.2019 було проведено габаритно-ваговий контроль вищевказаного транспортного засобу.
За результатами вказаного контролю 05.09.2019 складено акт № 164984 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, яким зафіксоване порушення вимог ст.ст. 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: надання послуг із перевезення вантажу (маршрут: с. Воютин Волинської обл. до пункту розвантаження в смт Нові Біляри Одеської обл.) із перевищенням навантаження на осі: строєну - (фактичне навантаження становило 25,8 т при нормативно допустимому - 24 т) та відсутність реєстраційних документів на транспортний засіб та посвідчення водія.
Суд зазначає, що дані відомості відображені в талоні про зважування від 05.09.2019 за № 442, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 19).
За результатами перевірки було складено довідку № 0002470 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 05.09.2019 та акт № 0021826 від 05.09.2019 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів.
На підставі складених у ході здійснення габаритно-вагового контролю матеріалів посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області складено розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 05.09.2019 № 284/442 та нараховано плату за проїзд у розмірі 679,20 євро, що за перерахунком згідно з офіційним курсом валют євро до гривні Національного банку України станом на 05.09.2019 еквівалентно 18 905,67 грн (на день проведення розрахунку, а саме на 31.07.2019 курс гривні до євро становив 27,8352 грн).
В подальшому на основі акта №164984 від 05.09.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області 08.10.2019 винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 119999 щодо ОСОБА_1 .
Зі змісту даної постанови вбачається, що останнім допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 "Про автомобільний транспорт", а саме, адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн.
Як слідує з матеріалів справи, зазначена постанова була оскаржена перевізником до Вінницького окружного адміністративного суду. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 120/3398/19-а відмовлено в задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця Гурака Валентина Володимировича.
З метою виконання постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу № 119999, ФОП Гураком В.В. сплачено 1700 гривень, підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.04.2020.
Управлінням Укртрансбезпеки у Волинській області відповідачу надіслано листи від 12.05.2020 за № 38021/21/24-20, від 12.05.2022 № 14702/822/24-22 про необхідність сплати коштів, який останнім отримано 17.05.2022 (що слідує із сервісу Укрпошта) особисто Гураком В.В., який залишено без реагування останнім.
За наслідками розгляду справи суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Таким чином, суд зазначає, що інтереси держави в розумінні ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у сфері дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті, полягають в отриманні визначених чинним законодавством грошових коштів шляхом зарахування їх до бюджету.
Надходження плати за проїзд автомобільними дорогами являє публічний інтерес, оскільки від повноти та своєчасності її зарахування до бюджету залежить ефективність і результативність останнього, можливість запровадження і реалізації програм економічного і соціального розвитку країни, що в свою чергу надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов'язання перед народом.
Не сплата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, ставить під загрозу своєчасне та повне фінансування Державної цільової економічної програми розвитку автомобільних доріг загального користування державного значення на 2018-2022 роки, метою якої є відновлення і розвиток автомобільних доріг загального користування державного значення для інтеграції їх до європейської транспортної системи та підвищення на них рівня безпеки руху, швидкості, комфортності та економічності перевезень, що в свою чергу, суттєво порушує економічні інтереси держави.
Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
Єдиним законом, що встановлює повноваження Укртрансбезпеки, є Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідно до ст. 6 якого центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; державний контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень тощо.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року та пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється Укртрансбезпекою та її територіальними органами.
Згідно пункту 5 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року Укртрансбезпека України, являючись юридичною особою на відміну від її територіальних органів, відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному транспорті та габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Відповідно до підпункту 27 пункту 5 зазначеного вище Положення, Укртрансбезпека здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, дід час здійснення габаритно-вагового контролю.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 по справі № 814/1460/16 узагальнив, що повноваження Укртрансбезпеки у цьому випадку обмежуються лише нарахуванням плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів. Водночас, сама плата за проїзд є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування та у разі недобровільної сплати стягується шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Листом № 53-3774ВИХ-22 від 01.07.2022 направленим Луцькій окружній прокуратурі, органом Укртрансбезпеки фактично визнано неможливість самостійного здійснення належного захисту майнових інтересів держави та просило прокурора розглянути можливість щодо представництва інтересів держави в особі Укртрансбезпеки у справі щодо стягнення нарахованої плати за проїзд з ФОП Гурака В.В..
Таким чином, Державною службою України з безпеки на транспорті не вжито цивільно-правових заходів щодо стягнення з відповідача нарахованої плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
Не вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами, спричиняє шкоду інтересам держави і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду про стягнення плати за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
З огляду на викладене, звернення прокурора з позовом до суду, спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання користування автомобільними дорогами загального користування і дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для здійснення такого представництва в суді відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року визначено виключний перелік питань, що перевіряється контролюючими особами під час здійснення рейдової перевірки, зокрема, в частині виконання внутрішніх вантажних перевезень перевіряється: наявність визначених статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку; виконання водієм вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно з ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Відповідно до пункту 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08 листопада 2006 року під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.
Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (Порядок № 879).
Згідно пункту 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.
Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 наведене визначення поняття «габаритно-ваговий контроль» - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів; «Документальний габаритно-ваговий контроль» - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу (п.п. 5-1 п. 2 Порядку № 879).
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку № 879 також наведене визначення поняття "великовагові та великогабаритні транспортні засоби" - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.
Пунктом 6 Порядку № 879 вказано, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Відповідно до пункту 20 Порядку № 879, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
Керуючись Законом України "Про автомобільний транспорт", Порядком №1567, на підставі направлення на рейдову перевірку від 30.08.2019 № 011774, 05.09.2019 співробітниками Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 05.09.2019 проводилась рейдова перевірка на 125 км відрізку автодороги Львів-Радехів-Луцьк.
Порядок зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної служби з безпеки на транспорті та її територіальних органів, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 422 від 20.05.2013 (Порядок № 422).
Згідно ст. 49 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 4 Порядку № 422, водій транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки наступні документи: товарно-транспортну накладну № 634697 від 05.09.2019 на перевезення вантажу за маршрутом: с. Воютин Волинської обл. до пункту розвантаження в смт Нові Біляри Одеської обл. (перевозив ріпак).
Інших документів під час проведення перевірки водієм ОСОБА_1 не надавалось.
Разом з тим, було встановлено, що власником транспортного засобу марки «Renault Magnum» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу SCHWARZMULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , що слідує з даних Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Волинській області від 04.07.2022 № 31/3-1427.
Зазначене не було спростовано представником відповідача під час судового розгляду.
Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30, транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Згідно пункту 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Як свідчать матеріали справи, за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу - вантажного автомобіля марки «Renault Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 та причепу реєстраційний номер НОМЕР_2 перевізник ФОП Гурак В.В. водій ОСОБА_1 було встановлено, навантаження на строєну ось - 8,55 Т, 8,50 Т, 8,75 Т - що становить 25,8 Т.
Про вказані вище дані результатів габаритно-вагового контролю свідчить чек про зважування від 05.09.2019.
Спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства внутрішніх справ України № 1007/1207 від 10.12.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №215/24992, затверджено Порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування (Порядок № 1007/1207).
Відповідно до п. 4 п. 4 Порядку № 1007/1207, контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області було складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0002470 від 05.09.2019 (а.с. 20).
На підставі п. 6 Порядку № 422, у зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами управління Укртрансбезпеки у Волинській області, було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0021826 від 05.09.2019 (а.с. 21).
З дотриманням вимог пунктів 30 та 31-1 Порядку № 879, співробітниками Управління Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту від 05.09.2019 № 284/442 (а.с. 22).
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 30.03.1994, перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об'єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями, та залізничними переїздами, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001№ 30 (Правила № 30).
Пунктом 4 Правил № 30 визначено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Стаття 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначає про те, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними вповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України транспортним засобом з перевищенням вагових параметрів, виданий компетентними уповноваженими органами, зафіксовано в акті № 164984 від 05.09.2019 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 18).
Водія з актом № 164984 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.09.2019 було ознайомлено, від пояснень водій відмовився та зробив помітку про незгоду з виявленими порушеннями.
Як слідує із матеріалів справи, 08.10.2019 Управлінням Укртрансбезпеки у Вінницькій області винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 119999 щодо ОСОБА_1 .
Зі змісту даної постанови вбачається, що останнім допущено порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. З ч. 1 ст. 60 "Про автомобільний транспорт", а саме адміністративно-господарський штраф у сумі 1700 грн.
Вказана постанова прийнята на основі акта №164984 від 05.09.2019, який складений під час перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Як слідує з матеріалів справи, вказана постанова була оскаржена перевізником до Вінницького окружного адміністративного суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 120/3398/19-а відмовлено в задоволенні позовної заяви фізичної особи - підприємця Гурака Валентина Володимировича.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що суд прийшов до висновку, що спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до останнього є правомірною, відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання її протиправною.
За умовами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, вищенаведені факти вважаються встановленими і не потребують повторного доказування.
У відзиві на позов, відповідач висловив заперечень щодо правомірності проведення під час рейдової перевірки уповноваженими особами Укртрансбезпеки габаритно-вагового контролю транспортного засобу, а саме зазначив, що працівниками управління Укртрансбезпеки у Волинській області відсутні будь-які докази з приводу того, що встановивши перевищення нормативно допустимих вагових параметрів, відповідачу пропонувалось привести габаритно-вагові параметри у відповідність з установленими нормативами, крім того зазначено про порушенням встановленої процедури перевірки. Зокрема, відповідач висловив заперечення щодо обладнання габаритно-вагового комплексу. Разом з цим відповідачем було зазначено про те, що при здійсненні працівниками Укртрансбезпеки зважуванні вантажу не було враховано його властивості, оскільки здійснювалось перевезення ріпака насипом, які є сипучим (подільним) вантажем, тоді як сипучий вантаж в силу своїх властивостей може переміщуватись з осі на вісь під дією мінімального руху, а отже й кожне зважування буде відрізнятися від попереднього. Відповідач стверджує про те, що Методика виконання вимірювання по осьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, яка є єдиною методикою по осьових навантажень не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем), а отже й не можливість встановлення достовірності фактів порушення вагових параметрів.
З приводу зазначених заперечень, суд зазначає наступне.
У відповідності до п. 23 Порядку № 879 - власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм слідує, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб та після внесення плати за проїзд скеровується для повторного зважування з обов'язковим отриманням відповідного чеку.
Тобто, саме власником або уповноваженою особою транспортного засобу має бути приведено транспортний засіб у відповідність, тобто ініціатива даних дій має бути запропоновано останнім.
При цьому, як слідує зі змісту Акту № 164984, водій транспортного засобу з актом ознайомлений від пояснень та підпису відмовився.
Вказаним пояснюється відсутність порушення при зважуванні, у зв'язку з не усуненням відповідачем порушення, тобто через відсутність порушення як такого.
Суд зазначає, що деякі недоліки в оформленні документів не впливають на факт та суть самого правопорушення, що полягає у перевищенні встановлених законодавством габаритно-вагових норм при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за що передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Так, як вбачається з матеріалів справи, в пункті габаритно-вагового контролю у Волинській області на 125 км а/д Н-17 05.092019 використовувався прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA № 17-442 виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI.
Відповідно до п.п. 12-13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/5374 видане Державним підприємством «Всеукраїнський державний наукво-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», про те, що прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-AS2-PWIA № 17-442 виробник ESIT ELEKTRONIK SISTEMLER IMALAT ve TICARET LTD.STI, визнаний таким, що відповідає вимогам технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 94 від 13.01.2016.
Щодо тверджень відповідача про відсутність спеціальної Методики суд відзначає наступне.
В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Пунктом 19 Порядку № 879, в редакції чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 385 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 і від 27 червня 2007 року № 879» пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: «Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку». При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 внесено не було.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 «Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» виключено пункт 19 Порядку № 879.
З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879 наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не розцінюється судом як наявність обов'язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Оскільки за змістом статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався позивач, суд вважає, що позивачем правомірно складено спірний розрахунок плати за проїзд.
Разом з цим, відповідачем не наведено жодних обґрунтувань порушення його права у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики.
Відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів габаритні параметри яких перевищують нормативні та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв'язку з відсутністю методики були спотворені дані зважування.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02.08.2021 у справі № 820/1420/17 та від 21.09.2018 у справі № 804/5296/17.
Разом з цим, відповідно до п. 12.5 «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених Наказом Мінтранса від 14.10.1997 № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.
Крім того, як вже було вказано судом вище, статтею 33 Закону № 2862-IV регламентовано, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов'язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу відповідач, обов'язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення перевізника до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.
В постанові від 24.07.2019 у справі № 803/1540/16, де предметом перевезення також був сипучий вантаж, Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого за правилами частини 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.
Окрім того, слід зауважити, що ріпак є подільним вантажем, який, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем у відзиві, перевозився насипом.
Слід також зауважити, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 14 січня 1997 року № 363 "Про затвердження правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" забороняється перевозити в універсальних контейнерах сипучі вантажі без тари (пункт 17.2 Наказу).
Викладене спростовує доводи відповідача про те, що при здійсненні працівниками Укртрансбезпеки зважування не було враховано властивості вантажу (сипучий/подільний вантаж).
Так, відповідно до Порядку № 1567 акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом складається виключно за результатами рейдової перевірки, в ньому фіксуються всі порушення автотранспортного законодавства та за результатами якого до перевізників застосовується адміністративно-господарські штрафи або виноситься припис щодо усунення порушень законодавства про автомобільний транспорт.
В свою чергу, плата за проїзд великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування, яка є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування, про що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 820/1203/17.
Відповідно до розрахунку № 284/442 від 05.09.2019 плати за проїзд великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, відповідачу нарахована плата за проїзд у розмірі 679,20 Євро.
Відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на день проведення розрахунку загальний розмір плати за проїзд, нарахованої відповідачу становить 18 905,67 грн.
Вказане вище підтверджує правильність здійснення контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу до акту від 05.09.2019.
Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду викладеної у постанові від 06 червня 2018 року по справі № 820/1203/17 вбачається, що за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а є сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування. При цьому, справи вказаної категорії підлягають розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства.
Приймаючи до уваги наведене, суд констатує, що у даному випадку державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування у зв'язку з перевезенням вантажу з порушенням вимог чинного законодавства завдано шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України та витрати зі сплати судового збору покладає на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гурака Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) в дохід Державного бюджету України (ГУК у Волинській обл., м. Луцьк/22160100; код ЄДРПОУ 38009371; Казначейство України. (ЕАП) р/р ОА328999980313191216000003550) плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні у сумі 18 905,67 гривень.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гурака Валентина Володимировича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Волинської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909915, р/р ЄА138201720343140001000004945 у Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2 481 гривень.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
7. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронні адреси.
Повне рішення складено 27 жовтня 2022 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - прокуратурі, позивачу (вул. Винниченка,13, м. Луцьк, 43025) (пр. Перемоги, 14, м. Київ, 01115)
4 - відповідачу (вул. Виноградна, 22 м. Ямпіль, Ямпільський р-н., Вінницька обл., 24500)