18 жовтня 2022 року м. Харків Справа № 922/3885/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Харківське автотранспортне підприємство №16363” (вх.№3951Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 (ухвалено суддею Погореловою О.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 26.11.2021) у справі №922/3885/21
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС”, м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю “Харківське автотранспортне підприємство № 16363”, м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , Харківська область, Зміївський р-н, с. Геніївка,
про стягнення 169129,45 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21 позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Харківське автотранспортне підприємство №16363” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” 169129,45 грн. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП та 2536,94 грн. судового збору.
ТДВ “Харківське автотранспортне підприємство №16363” звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21 та прийняти нове рішення по справі №922/3885/21 про відмову у задоволенні позовної заяви Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “АРКС” до Товариства з додатковою відповідальністю “Харківське автотранспортне підприємство № 16363” про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на таке:
- судом першої інстанції не було надано оцінки тому факту, що протокол огляду ТЗ від 08.12.2018 не може бути достовірним доказом завданих пошкоджень ДТП, яка сталася 06.12.2018. Так, замовником дослідження не було здійснено виклику заінтересованих осіб, а саме: винуватця ДТП та/або ТДВ «АТП 16363», а тому вказаний протокол не може бути достовірним доказом у справі. Крім того, автомобіль оглядався в частково розібраному стані;
- рахунок на оплату №1 від 03.01.2019 містить значення робіт та встановлення, заміни деталей, які не є необхідними. Оскільки страхувальник самостійно і в порушення п. 25.1.9 договору здійснив часткове розбирання автомобіля до огляду його експертом, обґрунтованість робіт і послуг, зазначених у рахунку на оплату №1 від 03.01.2019 ставиться під сумнів;
- у звіті про оцінку автомобіля від 27.01.2019 зазначено, що вартість відновлюваного ремонту, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 276949,97 грн. Натомість у рахунку на оплату №1 від 03.01.2019 зазначено, що вартість ремонту становить 267129,45 грн. Вказане свідчить про наявність розбіжностей щодо фактичного розміру заподіяної шкоди;
- судом першої інстанції безпідставно не було залучено винуватця ДТП, яка сталася 06.12.2018, - ОСОБА_1 (колишній працівник ТДВ «АТП 16363»), враховуючи, що рішення у даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Також відповідач звернувся з клопотанням про призначення судової автотоварознавчої експертизи (вх. №14961), на вирішення якої просив поставити таке питання: яка вартість відновлювального ремонту пошкоджень з урахуванням фізичного зносу автомобіля VOLVO XC 90, державний номерний знак НОМЕР_1 , які були завдані при дорожній транспортній пригоді, яка сталася 06.12.2018 року о 16:35 за адресою: м. Миколаїв, проспект Богоявленський, 55, станом на 21.01.2019 року. Проведення автотоварознавчої експертизи відповідач просив доручити Національному науковому центру “Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса”.
Крім того, заявник апеляційної скарги звернувся із заявою про залучення ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (вх. №14962).
31.12.2021 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3885/21 (вх.№209).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 поновлено ТДВ “Харківське автотранспортне підприємство №16363” строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТДВ “Харківське автотранспортне підприємство № 16363” на рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21, встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про призначення експертизи та заяву про залучення третьої особи, а також строк для заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 5 днів з дня вручення даної ухвали, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 24.02.2022, зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції.
07.02.2022 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.
21.02.2022 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №922/3885/21 до вирішення справи №621/3460/18 у Харківському апеляційному суді.
Відповідно до розпорядження Східного апеляційного господарського суду щодо повторного автоматизованого розподілу справи, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2022 у зв'язку із відпусткою судді Плахова О.В., який входив до складу колегії суддів, для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.
Проте, судове засідання, призначене на 24.02.2022, не відбулося через початок повномасштабної військової агресії російської федерації проти України.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 із посиланням на вищевказані обставини, а також на перебування Харківської міської територіальної громади згідно із відповідним Переліком територіальних громад, затвердженим Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в районі проведення воєнних (бойових) дій було відкладено розгляд даної справи, доведено до відома учасників справи, що дата наступного відкритого судового засідання з розгляду справи буде визначена після усунення обставин, що становлять загрозу та небезпеку життю і здоров'ю учасників судового процесу.
27.06.2022 від відповідача надійшло клопотання, в якому він просив: у зв'язку з загрозою здоров'ю, життю та безпеці учасників справи та працівників суду здійснення судочинства за участю ТДВ “Харківське автотранспортне підприємство №16363” припинити до усунення обставин, які зумовили небезпеку; не розглядати справу за участю ТДВ “Харківське автотранспортне підприємство № 16363” у зв'язку з відсутністю згоди на це відповідача; відкласти розгляд справи у зв'язку із воєнними діями; процесуальні строки продовжити щонайменше до закінчення воєнного стану, зокрема в частині подання доказів, відзиву, заперечень тощо; після усунення загрози здоров'ю, життю та безпеці учасників справи надати можливість ознайомитися з матеріалами справи за участю відповідача (вх.№2921).
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 06.09.2022 о 15:00 год.
01.08.2022 від представника позивача надійшло клопотання, в якому він повідомляє про отримання ухвали від 26.07.2022 та просить розгляд справи проводити за його відсутності, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення судової автотоварознавчої експертизи, а також про зупинення провадження у справі №922/3885/21 до вирішення справи №621/3460/18; розгляд справи відкладено на 18.10.2022; залучено ОСОБА_1 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача; зобов'язано позивача та відповідача протягом двох днів з дня вручення даної ухвали надіслати (вручити) ОСОБА_1 відповідно копію позовної заяви / апеляційної скарги з додатками до них. Докази виконання вимог даної ухвали в цей же день надати суду у спосіб, передбачений п. 4 даної ухвали; встановлено ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - до 30.09.2022.
14.09.2022 та 30.09.2022 позивач на виконання вимог ухвали надав докази направлення позовної заяви ОСОБА_1 , заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника, а також просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
17.10.2022 від ОСОБА_1 надійшли пояснення по справі, в яких він заперечує проти позову та вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та неправомірним. Також, від ОСОБА_1 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення розгляду справи, яке він обґрунтовує тим, що з текстом ухвали від 06.09.2022, позовної заяви/апеляційної скарги ознайомився лише 13.10.2022, у зв'язку з чим, він позбавлений своєчасно надати відзив та ознайомитись з матеріалами справи.
У судове засідання учасники справи не з'явились, хоча були належним чином повідомлені судом про дату, час та місце розгляду справи.
Так, копія ухвали Східного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 направлена позивачу та відповідачу та отримана ними 03.10.2022 та 29.09.2022 відповідно.
Колегія суддів, розглянувши клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, зазначає таке.
Відповідно ч. 11 -13 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Як встановлено судом, копія ухвали суду від 06.09.2022 була направлена ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , та згідно інформації на сайті «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення за трек номером 6102271445627 вручена йому особисто 29.09.2022, а не як він стверджує -13.10.2022.
Судом також встановлено, що згідно наданих позивачем доказів, зокрема, поштової квитанції, накладної та опису вкладення у поштове відправлення №0210009299313 ОСОБА_1 було направлено матеріали позовної заяви, які згідно інформації на сайті «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення були вручені йому особисто також 29.09.2022.
Таким чином, ОСОБА_1 був завчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, мав достатньо часу для подання відзиву, клопотань, а також для ознайомлення з матеріалами справи. Крім того, ОСОБА_1 були подані пояснення по справі, в яких ним було викладено свою позицію. Таким чином, його правова позиція доведена до суду.
Враховуючи викладене, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
18.10.2018 між ПрАТ "СК "АХА- Страхування" (правонаступником якого є ПрАТ “Страхова компанія “АРКС”) та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №309677а8я, відповідно до умов якого було застраховано транспортний засіб VOLVO ХС 90, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , рік випуску 2018, колір чорний .
Відповідно до п. 3 договору страхування №309677а8я від 18.10.2018 вигодонабувачем за договором страхування є АБ “Укргазбанк”.
Предметом договору є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним ТЗ та іншим майном, вказаними у розділах 5 та 6 цього договору (п. 4 договору).
За умовами цього договору страховик бере на себе зобов'язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п. 23.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов'язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно п. 32.1 та п. 32.2 договору в результаті настання страхового випадку. До страхових ризиків належать, зокрема, збитки внаслідок ДТП (будь - яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП (пункти 23.1 та 23.2.2 договору).
Згідно п. 25.1 договору в разі настання передбаченої у п. 23.2. договору події страхувальник зобов'язаний, зокрема, протягом 3 робочих днів з моменту настання події сповістити про це страховика шляхом надання повідомлення про події, що має ознаки страхового випадку (надалі - Повідомлення про подію - п. 26.1.1. договору). Якщо виконання вказаних вимог буде неможливим, страхувальник повинен довести це документально.
Для підтвердження настання страхового випадку та визначення розміру завданих збитків страхувальник зобов'язаний надати таку інформацію та/або документи: повідомлення про подію; заяву на виплату страхового відшкодування за формою встановленою страховиком. У разі настання події за ризиком «збитки внаслідок ДТП»: копія посвідчення водія, що керував ТЗ, копії/фотокопії адміністративних протоколів, складених співробітниками поліції на учасників події; повідомлення про ДТП встановленого зразка («Європротокол»), виключно у випадках, передбачених п. 26.4.1. договору.
Пунктом 27.1 договору передбачено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника (вигодонабувача) на виплату страхового відшкодування і страхового акту, який складається страховиком.
Згідно п.28.4 договору, страховик (позивач) не відшкодовує та не включає до розрахунку суми страхового відшкодування: вартість фарбування усього ТЗ (його окремих конструктивних елементів), якщо його ремонт потребує фарбування окремих площин (п. 28.4.4 договору); вартість деталей, які без ремонту за своїм технічним станом придатні для подальшого використання після пошкодження ТЗ або є можливість їх відновлення відповідно до нормативної документації виробника ТЗ (п. 28.4.5 договору)
06.12.2018 у м. Миколаїв по просп. Богоявленський, 55 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю: автомобіля VOLVO (д.р.н. НОМЕР_1 ), яким керував водій ОСОБА_2 (власник автомобіля); автомобіля Chevrolet (д.р.н. НОМЕР_3 ), яким керував водій ОСОБА_3 та автомобіля сідельний тягач VOLVO (д.р.н. НОМЕР_4 ), яким керував водій ОСОБА_1 (власник автомобіля - Товариство з додатковою відповідальністю "Харківське автотранспортне підприємство №16363").
Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль VOLVO (д.р.н. НОМЕР_1 ), що був застрахований у позивача згідно договору страхування.
Згідно відповіді від НПУ №3018341545089949 про ДТП та постанови Зміївського районного суду Харківської області від 24.12.2018 (справа №621/3460/18), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України (ст. 124 КпАП України).
Зокрема, у постанові Зміївського районного суду Харківської області від 24.12.2018 зазначено, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , вину у вчиненому правопорушенні визнав; його вина підтверджується даними протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №280302 від 06.12.2018, в якому викладено обставини правопорушення; схемою місця дорожньо-транспортної пригоди від 06.12.2018, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . Також у вищенаведеній постанові зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм АТП 16363.
Постанова Зміївського районного суду Харківської області від 24.12.2018 набрала законної сили та станом на час ухвалення оскаржуваного рішення у даній справі була чинною.
Страхувальник звернувся до позивача з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку та заявою на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.
Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №АХА2440276 від 17.01.2019 та умов договору страхування №309677а8я від 18.10.2018, рахунку на оплату розмір страхового відшкодування склав 267129,45 грн., які позивачем було сплачено на СТО згідно платіжного доручення № 528713 від 21.01.2019.
Відповідно до звіту №265 про оцінку автомобіля, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLVO (д.р.н. НОМЕР_1 ), розрахована оцінювачем, складає 276949,97 грн.
На момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність винуватця дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_1 ) за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу VOLVO (д.р.н. НОМЕР_4 ) була застрахована відповідно до Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” в ПрАТ СК "ПЗУ Україна" згідно полісу №АМ/9218204, яким встановлений ліміт відповідальності у розмірі 100000,00 грн., франшиза - 2000,00 грн.
15.03.2019 позивач звернувся до ПрАТ СК "ПЗУ Україна” із заявою про стягнення шкоди в порядку регресу за вих. № 2354/18/ЦВ,.
ПрАТ СК "ПЗУ Україна" було здійснено на користь позивача виплату страхового відшкодування в розмірі 98000,00 грн.
За таких обставин розмір збитків, які не відшкодовані на дату подання позову, становить 169129,45 грн.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію за вих. №СУ/006877/4-3 від 10.07.2019, в якій він просив протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії в добровільному порядку сплатити на рахунок АТ «СК «АРКС» суму боргу у розмірі 169129,25 грн.
Проте, відповідачем не було вчинено дій для відшкодування завданих збитків, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 267129,45 грн., а зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 98000,00 грн., різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 169129,45 грн. Отже, в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача, як власника транспортного засобу, виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього. З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позивача виникло право вимоги стягнення з відповідача 169129,45 грн., тобто різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, а тому задовольнив позовні вимоги.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.
Статтею 9 Закону України “Про страхування” визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Страхові виплати за договором страхування життя здійснюються в розмірі страхової суми (її частини) та (або) у вигляді регулярних, послідовних виплат обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету). Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Положеннями ст. 16 Закону України “Про страхування” визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України “Про страхування”, страховик зобов'язаний, зокрема, при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводяться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта, що складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, визначеній страховиком (ч. 1 ст. 25 Закону України “Про страхування”).
Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або ЗУ “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Відповідно до положень ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника. Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.
Законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди, відповідно до вимог 1166 Цивільного кодексу України, покладено на відповідача.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Сам факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.
Разом з тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Згідно ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування" до страхової компанії, яка здійснила виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач здійснив виплату страхувальнику страхового відшкодування в сумі 267129,45 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №528713 від 21.01.2019. Зважаючи на те, що страховою компанією відповідача сплачено 98000,00 грн., різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 169129,45 грн.
Отже, в розумінні статей 993, 1187, 1194 ЦК України у відповідача, як власника транспортного засобу, виникло зобов'язання перед позивачем відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого позивачем страхового відшкодування страхувальнику останнього.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача виникло право вимоги на стягнення з відповідача 169129,45 грн.
Щодо доводів відповідача про здійснення огляду пошкодженого ТЗ без залучення відповідача, у зв'язку з чим протокол огляду від 08.12.2018, на думку відповідача, не може бути достовірним доказом, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. У разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Отже, чинним законодавством не передбачено обов'язку виклику відповідача для технічного огляду ТЗ, тому такі доводи відповідача щодо недостовірності протоколу огляду є безпідставними.
Стосовно припущень відповідача про огляд автомобіля у частково розібраному стані, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що наявні у матеріалах справи звіт №265 про оцінку автомобіля VOLVO від 27.01.2019, протокол огляду транспортного засобу від 08.12.2019 та фототаблиці від 08.12.20219 до звіту оцінювача №265 дають можливість дійти висновку, що часткове розібрання автомобілю відбулось саме під час огляду експертом (оцінювачем) за заявою страховика з метою встановлення усіх завданих ДТП пошкоджень .
Твердження відповідача про те, що рахунок на оплату №1 від 03.01.2019 містить зазначення робіт та встановлення, заміна деталей, які не є необхідними, спростовуються звітом оцінювача з додатками до нього.
Стосовно розбіжностей щодо фактичного розміру заподіяної шкоди, визначеної у рахунку та у звіті про оцінку автомобіля, колегія суддів зазначає таке.
Згідно п. 27.12 договору при пошкоджені ТЗ внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення ТЗ (кошторису збитків), в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість матеріалів та ремонтних робіт. Кошторис збитків складається страховиком, виходячи з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО на підставі рахунків з СТО. Розмір збитків може визначатися на підставі автотоварознавчої експертизи або безпосередньо страховиком чи уповноваженою ним особою (аварійним комісаром).
Відповідно до п. 27.13 договору, при пошкодженні ТЗ розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої договором франшизи.
Страхове відшкодування позивачем було розраховане та виплачено відповідно до рахунку, виставленого СТО, що надало послуги з відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля. При цьому, звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. В свою чергу, підтвердженням суми страхового відшкодування сплаченої за відновлення ТЗ є платіжне доручення про перерахування коштів за ремонт ТЗ.
Крім того, слід звернути увагу, що вартість фактичного ремонту (267129,45 грн) не перевищує вартість ремонту, яка розрахована експертом (276949,97 грн).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21- без змін.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Харківське автотранспортне підприємство №16363” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 26.11.2021 у справі №922/3885/21 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 26.10.2022.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель