Справа №551/433/22 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Огієнко О. О.
Номер провадження 33/816/246/22 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
20 жовтня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,з участю секретаря Могиленець А.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Залавського О.В., розглянувши, у режимі відеоконференції, у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягується адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2022 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягувався,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496 грн. 20 коп.
Постановою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2022 року, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами за те, що 03 травня 2022 року о 17 год. 45 хв. у м. Тростянець по вул. Богдана Хмельницького, через залізничний переїзд Смородянський, керував скутером, із ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода). Від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер 6810 або в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що його права передбачені ст. 268 КУпАП були порушені, він не зміг скористатися правовою допомогою адвоката і без належної юридичної допомоги, був позбавлений реальної можливості брати участь у дослідженні доказів, заперечувати їх, висловлювати думку стосовно законності цих доказів.
Апелянт вказує, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ДАВ № 240611 від 03 травня 2022 року, зазначено, що 03 травня 2022 року 17 год.45 хв. на (в) м. Тростянець по вул. Б.Хмельницького через залізничний переїзд Смородянський водій ОСОБА_1 керував скутером з ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода) від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер 6810 або до медичного огляду відмовився в присутності двом свідків , чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно тексту постанови судді - « ОСОБА_1 03 травня 2022 року о 17 год.45 хв. у м. Тростянець по вул. Богдана Хмельницького через залізничний переїзд Смородянський, керував скутером, із ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з ротової порожнини, хитка хода, від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою алкотестеру Драгер 6810 або в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху».
Текст «обвинувачення», викладений працівником поліції ОСОБА_2 в протоколі,суддею був змінений, що на думку апелянта є суттєвим в частині того, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння саме в медичному закладі, і такі дії судді стосовно зміни фабули «обвинувачення» є незаконними, оскільки суд повинен бути неупередженим і не брати на себе функцію обвинувачення. В даному випадку, суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду йому, як особі, що притягується до адміністративної відповідальності, фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді, суддя також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя. Крім того, справу було розглянуто суддею без сторони обвинувачення - прокурора, функцію якого на себе протиправно взяв суд, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та суперечить практиці ЄСПЛ.
Також, апелянт зазначає, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у найближчому медичному закладі, такої пропозиції від працівника поліції до нього не надходило, про це свідчить текст протоколу, який, на його думку, не відповідає вимогам ч.3 ст.256 КУпАП, як самостійно, так і у поєднанні зі ст. 280 КУпАП та ст.295 КУпАП.
Апелянт вказує, що суддя не викликав та не допитував свідків, зазначених у протоколі, однак прийняв письмові пояснення цих осіб як належний та допустимий доказ, пославшись на нього у постанові, що є незаконним, оскільки він був позбавлений можливості задавати питання цим свідкам. Пославшись на письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та не допитавши їх у судовому засіданні, суд порушив вимоги ст. 272 КупАП, крім того і інспектор поліції, який склав протокол, до суду для допиту також не викликався.
На думку апелянта, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності постановлена з порушенням його прав, доказами, які містяться у справі і які суд досліджував в судовому засіданні, його провина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується, вину він не визнавав, п.2.5 ПДР не порушував, оскільки не відмовлявся від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. При цьому, суд не надав оцінку тому, що за десять хвилин (з 17 год.45 хв. до 17 год. 55 хв.) фізично було неможливо працівнику поліції зупинити його, представитися, пояснити причину зупинки, при тому, що причину запинки йому поліцейським названо не було, встановити ознаки сп'яніння, перевірити його водійське посвідчення та свідоцтво на скутер, запропонувати «подути алкотестер», отримати його відмову, запропонувати проїхати до медичного закладу і також отримати його відмову, знайти двох свідків, роз'яснити в їх присутності йому права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП і скласти відповідний протокол. Тобто відомості, зазначені у протоколі від 03 травня 2022 року, явно не відповідають дійсності і є хибними.
Крім того, у протоколі взагалі відсутнє посилання на те, що він керував 03 травня 2022 року о 17 год. 45 хв. саме транспортним засобом і йому поставлено у провину керування скутером без деталізації, що він відноситься до транспортних засобів.
Заслухавши доводи апеляційної скарги, позицію особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Залавського О.В. на підтримку поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Так, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч.1 ст.251, ст.280 КУпАП).
При цьому суддя при розгляді справи зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови в межах поданої апеляційної скарги, апеляційний судом встановлено, що при розгляді даної справи суддею суду першої інстанції вищезазначені вимоги закону дотримані не були, і висновок про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передчасним та таким, що не повністю узгоджується з матеріалами справи.
Так, зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що висновку про винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суддя суду першої інстанції дійшов, з врахуванням протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 240611 від 03 травня 2022 року, письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно до яких ОСОБА_1 ухилився від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці, зокрема від продуття алкотестера Драгер № 6810 та проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України лише водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за статтею 130 КУпАП настає виключно за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.
Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Крім того, положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Як вбачається з матеріалів справи, технічні засоби відеозапису поліцейськими у даному випадку не застосовувались і відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння була зафіксована у присутності двох свідків, а саме, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , і ці письмові пояснення суд і поклав в основу свого рішення визнаючи винним ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху.
Так, у письмових поясненнях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.3) зазначено, вони були присутні під час складання працівниками поліції адміністративної справи відносно гр. ОСОБА_1 . Під документування правопорушення за керування транспортним засобом - скутером НОМЕР_1 водій ОСОБА_1 ухилився від проходження огляду у встановленому законом порядку на місці, а саме, продуття Драгера 6810 та проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Разом з тим, у матеріалах справи є і інші письмові пояснення вказаних свідків, (а.с.4,5) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких останні вказували про те, що у період з 08 год. 00 хв. 03 травня 2022 року по 08 год. 00 хв. 04 травня 2022 року, вони несли службу на блок посту в м. Тростянець на залізничному переїзді по вул. Б. Хмельницького. Під час несення служби, 03 травня 2022 року о 17 год. 45 хв. ними був зупинений гр. ОСОБА_1 , який керував скутером з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах з порожнини ротата нечітка мова). При цьому свідки вказували, що більше додати їм нічого.
Тобто, письмові пояснення вказаних осіб, між собою різняться і є суперечливими, однак, як вірно вказує апелянт у поданій апеляційній скарзі, зазначеним обставинам суддя належної правової оцінки не надав і, враховуючи саме показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в яких зафіксовано те, що ОСОБА_1 ухилився від проходження огляду у встановленому законом порядку, не вмотивував, чому не врахував ті пояснення свідків, в яких така відмова останнього не зафіксована.
При цьому, для з'ясування даних обставин, судом вказані свідки в судове засідання не викликались, тобто, залишились неперевіреними саме ті обставини, які стали підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, з метою перевірки та усунення вищезазначених суперечностей у письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , апеляційним судом було вжито заходів і вказані особи неодноразово викликались у судові засіданні для участі в апеляційному перегляді даної справи, однак, так і не з'явились.
За наявності вищезазначеного апеляційний суд враховує наступне.
Так, відповідно практики ЄСПЛ, «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).
Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Крім того, згідно ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевказане, апеляційний суд дійшов висновку, що в матеріалах даної справи відсутні беззаперечні та безсумнівні докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , як особа, яка керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто не доведено його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, «поза розумним сумнівом».
Оскільки при прийнятті рішення вказані обставини не були повно та всебічно з'ясовані суддею суду першої інстанції, визнавати оскаржувану постанову законною та обґрунтованою у апеляційного суду підстави відсутні, у зв'язку з чим дане судове рішення підлягає скасуванню, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, до аналізу інших доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не вдається з тих підстав, що її вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Тростянецького районного суду Сумської області від 01 липня 2022 року відносно ОСОБА_1 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.