Справа № 521/4456/22
27.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Пінькової К.Ю.,
захисника Данилюка Андрія Борисовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу захисника Данилюка Андрія Борисовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від13 квітня 2022 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням його права керування транспортними засобами строком на 1рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Постановою суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 14 лютого 2022 року о 05.26 год. у м. Одесі по вул. Івана та Юрія Лип, 31 керував транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу AlcotestDrager 7510 (ARMF 0314), тест огляду № 221 від 14 лютого 2022 року, результат позитивний - 1,10%. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Данилюк А.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду як незаконну скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Данилюк А.Б. просить поновити строк на оскарження вищевказаної постанови, посилаючись на те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_1 , якого про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено не було, і суд не вчинив жодних дій, які б свідчили про повідомлення або спробу повідомлення особи про дату, час та місце розгляду справи, копія постанови від 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 не вручалась, з початку введення в Україні військового стану - з 24.02.2022 - і до 20.06.2022 сервіси Єдиного державного реєстру судових рішень, «Стан розгляду справ» та «Список справ, призначених до розгляду» був обмежений з метою запобігання загрози життю та здоров'ю суддів та учасників судового процесу, номер судового провадження скаржнику не був відомий, а отриманню інформацію в суді особисто перешкоджала невірно вказані дані про особу правопорушника - ОСОБА_1 , замість ОСОБА_2 , і тому він не був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення.
Про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 довідався 28 серпня 2022 року під час зупинки працівниками патрульної поліції в рамках профілактичних заходів.
08.09.2022 між останнім та адвокатом Данилюком А.Б. укладено Договір про надання правової допомоги, після чого 12.09.2022 адвокат ознайомився з матеріалами справи, внаслідок чого апелянту стало відомо про зміст оскаржуваної постанови.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на допущені працівниками патрульної поліції порушення п. 4 Розділу 10 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, вимог ст. 266 КУпАП щодо огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів, оскільки вказані в протоколі відеозаписи з нагрудних боді камер поліцейських: 470348, 471155, 471820 не містяться в матеріалах справи, а суд в порушення стандарту доведення «поза розумним сумнівом» помилково вважав доведеною вину ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9а Правил дорожнього руху України за їх відсутності.
Оскільки вказані в оскаржуваній постанові обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, як то матеріалами відеозапису огляду особи на стан алкогольного сп'яніння, а в разі неможливості застосування таких засобів поясненнями двох свідків, яких у даній справі немає, то висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 є хибними.
В судовому засіданні захисник Данилюк А.Б. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника Данилюка А.Б., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Щодо клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основною засадою судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64). Однією з гарантій реалізації цього права є апеляційне та касаційне оскарження судових рішень як одна з основних засад судочинства в Україні, що може бути обмежене лише законом (п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Згідно зі ст. 289 КУпАП апеляційний суд має право поновити строк оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в разі наявності поважних причин пропуску зазначеного строку з боку особи, яка оскаржує постанову суду першої інстанції.
У відповідності до ст. 268 КУпАП, справа розглядається в присутності особи яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 221830 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП вбачається, що під час його складення 14 лютого 2022 року працівниками патрульної поліції вказану особу було повідомлено про розгляд його справи Малиновським районним судом м. Одеси 14 березня 2022 року о 10-й год із зазначенням адреси суду: м. Одеса, вул. Василя Стуса, 1а, про що ОСОБА_1 розписався в протоколі.
Справа надійшла в провадження суду 21 березня 2022 року, розглянута судом 13 квітня 2022 року.
Відомості про час розгляду справи та повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи матеріали справи не містять, як не містять і відомостей про направлення ОСОБА_1 копії постанови та доказів її отримання останнім.
На користь обґрунтованості клопотання скаржника доводами про неповідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду його справи і неможливості дізнатися про рух справи та своєчасно ознайомитися із постановою суду внаслідок перекручення судом його анкетних даних свідчить невірно вказане в постанові суду його по-батькові - ОСОБА_3 замість фактичного ОСОБА_2 .
12 вересня 2022 року захисник Данилюк А.Б. ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить його підпис на заяві про ознайомлення з матеріалами справи від 08 вересня 2022 року (а.с. 15).
16 вересня 2022 року захисник Данилюк А.Б. звернувся до суду із апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 , яка постановою апеляційного суду від 26 вересня 2022 року була повернута скаржнику та роз'яснено його право на повторне звернення із апеляційної скаргою з наданням доказів та/або вказанням інших підстав поважності причин строку на її оскарження (а.с. 40-41), у зв'язку із чим 28 вересня 2022 року захисник Данилюк А.Б. повторно звернувся до суду із апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року, обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку вищевикладеними обставинами.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд доходить висновку про порушення судом першої інстанції процедури розгляду адміністративного правопорушення, оскільки справу розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомленої належним чином про дату, час і місце судового засідання.
Отже, наведені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, а крім того, про стійке бажання заявника реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі шляхом подачі удруге апеляційної скарги після винесення Одеським апеляційним судом постанови від 26 вересня 2022 року у найкоротші строки, тому клопотання про поновлення цього є обгрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки таке має на меті забезпечення особі доступу до правосуддя,
Стосовно суті правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визнаючи винним правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину ОСОБА_1 зібраними в справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 221830 від 14.02.2022, в якому наведені обставини порушення водієм приписів п. 2.9.а ПДР, за що він притягається до відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи постанову за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до п. 7 розділу 1 Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обовязково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разу незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно ст. 31, 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати технічні прилади і технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; а також використовувати інформацію, отриману з фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою запобігання правопорушенню, виявлення або фіксування правопорушення, охорони та захисту публічної безпеки, особистої безпеки осіб і власності від протиправних посягань, а також забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Положеннями чинної Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, передбачено певний порядок застосування поліцейськими відеореєстраторів та портативних відеореєстраторів як пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції яких дають змогу закріпити їх на службовому автомобілі або на форменому одязі поліцейського.
Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України
07.11.2015 № 1395, визначено процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Зокрема, розділом Х вказаної Інструкції визначено Особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП, згідно п. 4 якого огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Системний аналіз наведенного законодавства, що регулює виниклі правоводносини, свідчить про те, що законодавцем встановлено обов'язковість використання під час проведення ним огляду особи на стан сп'яніння технічніх засобів відеозапису, і лише в разі неможливості їх застосування - фіксування результатів огляду у присутності двох свідків.
Вказане свідчить про надання такому доказу як відеозапис з нагрудної камери (відеорегістратора) ознак найвижливішого доказу для з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Матеріали справи містять протокол про адміністративе правопорушення серії ААД № 221830, складений 14.02.2022 року о 05.37 год в м. Одесі, вул. Івана та Юрія Лип, 33, рядовим поліції ОСОБА_4 щодо гр. ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Toyota Corolla», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів; огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу AlcotestDrager 7510 (ARMF 0314), тест огляду № 221 від 14 лютого 2022 року, результат позитивний - 1,10%; від медичного огляду у спец. мед. закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету МіністрівУкраїни № 1306 від 10 жовтня 2001 року, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, до якого додано відео з бодікамер 471155, 471155, 471820.
Вказані відеозаписи з бодікамер поліцейських згідно супроводного листа патрульної поліції до суду не надсилалися, в матеріалах справи відсутні, що не відповідає вимогам п. 1 розділу П Інструкції № 1395.
Тому слушним є довід апеляційної скарги про те, що вказаний матеріал про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 оформлений з порушенням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395, оскільки не містить передбачених самим протоколом додатків у вигляді відеозаписів.
За змістом апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 заперечує доведеність своєї вини у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тому слід наголосити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 р. у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ вказано, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом».
У відповідності до п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, суд першої інстанції не мав достатньо допустимих доказів для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та визначив його винуватість доведеною помилково, недостатньо врахувавши закріплений в Конституції України принцип презумпції невинуватості особи, а тому постанова Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 268, 283, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Поновити захиснику Данилюку Андрію Борисовичу, що діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , строк апеляційного оскарження постанови Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року.
Апеляційну скаргу захисника Данилюка Андрія Борисовича в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , задовольнити.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2022 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова