Номер провадження: 88-ц/813/19/22
Справа № 521/9936/20
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Драгомерецький М. М.
11.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Дришлюка А.І.,
Громіка Р.Д.,
при секретарі: Куріньовій Л.С.,
розглянув в судовому засіданні заяву адвоката Танасогло Олександра Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 , -
22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії посадових осіб Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 ..
Мотивуючи вимоги скарги тим, що ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року затверджена мирова угода між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. За заявою ОСОБА_2 13 лютого 2019 року відкрито виконавче провадження АСВП №58349154. Постановою начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 11 жовтня 2019 року постанова про відкриття виконавчого провадження скасована з підстав невідповідності виконавчого листа вимогам ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження».
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року визнано протиправними дії начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Олефір С.В., щодо винесення постанови від 11 жовтня 2019 року про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження АСВП №58349154 з виконання мирової угоди; скасовано постанову начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Кольца К.Ю. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 11 жовтня 2019 року; зобов'язано Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області поновити виконавче провадження АСВП №58349154 з виконання мирової угоди між сторонами по справі. 10 грудня 2019 року на зазначену ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року подані апеляційні скарги.
10 червня 2020 року головний державний виконавець, Кольца К.Ю., Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №62301946, чим, на думку скаржника, порушила діюче законодавство, тому він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року у задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись із ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року адвокат Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в які просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою задовольнити вимоги скарги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 08 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що 10 червня 2020 року стягувач ОСОБА_2 звернулась до Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області із заявою про примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки, до якої додано ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року про затвердження мирової угоди між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, а також ухвалу Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року про роз'яснення рішення суду у цивільній справі №521/12512/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду про затвердження мирової угоди про стягнення аліментів є виконавчим документом. У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди, ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 20 серпня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , якою стягнуто аліменти з ОСОБА_1 , пред'являється до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі, тобто до 26 липня 2033 року.
Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року про роз'яснення судового рішення у цивільній справі №521/12512/18 набрала законної сили.
На підставі зазначених судових рішень державним виконавцем Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №62301946.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та «Інструкції з організації примусового виконання рішень» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У виконавчому провадженні №58349154 не виносились постанови про закінчення або повернення виконавчого документу стягувачу, державним виконавцем направлялось повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття його до виконання згідно п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для поновлення виконавчого провадження №58349154 відсутні.
Таким чином, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10 червня 2020 року АСВП №62301946 винесено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
23 червня 2021 року адвокат Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами.
В Одеському апеляційному суді було призупинено роботу сектору поштової експедиції суду в частині забезпечення повного циклу опрацювання вихідної кореспонденції суду по всім адресатам відправлення, у зв'язку із відсутністю ресурсів, направлених на забезпечення відправки вихідної кореспонденції суду (знаки поштового обігу), на підставі чого судові повістки про виклик до суду були направлені учасникам справи на вказані ними електронні адреси.
Крім того, адвокату Танасогло О.М. судова повістка про виклик до суду була надіслана в його електронний кабінет в системі «Електронний суд».
Вимогами ч. 6 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Крім того, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Сторони по справі про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою, клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції або про відкладення розгляду справи не надходило.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, апеляційний суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, за наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).
В Рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
В ч. ч 1-2, 5 ст. 423 ЦПК України визначено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, адвокат Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 , послався на вимоги п.п. 1,3 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, а саме на те, що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року про роз'яснення ухвали суду по справі №521/12512/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, яка стала підставою для ухвалення постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, скасована постановою Одеського апеляційного суду від 30 квітня 2021 року.
Однак, колегія суддів апеляційного суду не може визнати вищезазначені обставини нововиявленими, з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів). Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (частина четверта стаття 423 ЦПК України).
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга стаття 423 ЦПК України).
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 423 ЦПК України є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року (пункти 7.4 - 7.5).
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
З аналізу норм чинного законодавства під нововиявленими обставинами розуміються обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення справи, але не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд рішення, на час розгляду справи.
На підставі вимог чинного законодавства та роз'яснень Пленуму ВССУ, викладених в постанові від 30.03.2012р. «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами», посилання адвоката Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, на те що ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2019 року про роз'яснення ухвали суду по справі №521/12512/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, скасована не можуть вважатися нововиявленими, а є новими обставинами, оскільки не існували на момент прийняття постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, а тому не могли вплинути на висновки суду при ухваленні рішення.
Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов'язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (подання нової скарги), та не є підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Рішенням ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України, а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Відповідно до пунктів 33, 34 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009 року у справі Христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа Брумареску проти Румунії , пункт 61). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOVv. UKRAINE, №3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, №69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Відповідно до п. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами суд постановляє ухвалу.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не містить доводів, що свідчать про наявність підстав, передбачених статтею 429 ЦПК України для її задоволення та скасування судового рішення, що переглядається, а тому в задоволенні заяви адвоката Танасогло О.М. в інтересах ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно відмовити та залишити постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року в силі.
Керуючись ст. ст. 423-429 ЦПК України Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-
В задоволенні заяви адвоката Танасогло Олександра Михайловича в інтересах ОСОБА_1 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року за нововиявленими обставинами по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Біляївського міськрайонного відділу ДВС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, стягувач ОСОБА_2 - відмовити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити в силі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 17 жовтня 2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік