вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" вересня 2022 р. Справа№ 910/11949/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ткаченка Б.О.
суддів: Алданової С.О.
Зубець Л.П.
за участі секретаря судового засідання Яценко І.В.
представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
розглянувши апеляційні скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 (повне рішення складено 22.11.2021)
та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 (повний текст рішення складено та підписано 13.12.2021)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ"
про розподіл судових витрат
у справі №910/11949/21 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ"
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 4 647 721,84 грн.,
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" (далі - ТОВ "НВП "Омега-Київ") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - ДП "НАЕК "Енергоатом") 4 647 721,84 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 10.01.2020 №53-129-01-20-02041, оплату отриманого товару здійснив з порушенням встановлених договором строків, у зв'язку з чим позивачем заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 792 592,63 грн. та інфляційні втрати в сумі 3 855 129,21 грн.
Короткий зміст оскаржуваних рішень місцевого господарського суду та мотиви їх прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 позов задоволено.
Стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП "Омега-Київ" інфляційні втрати у розмірі 3 855 129,21 грн., три проценти річних у розмірі 792 592,63 грн., а також судовий збір в сумі 69 716,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 стягнуто з ДП "НАЕК "Енергоатом" на користь ТОВ "НВП "Омега-Київ" витрати на правничу допомогу у розмірі 7 500,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір трьох процентів річних та відстрочити виконання рішення суду.
Відповідач вважає, що у суду першої інстанції були правові підстави для зменшення розміру трьох процентів річних.
Крім того, відповідач зазначає, що строк відстрочення виконання рішення до 31.01.2022, в тому числі зважаючи на необхідність таких дій задля забезпечення балансу інтересів учасників відносин у сфері виробництва електричної енергії на час врегулювання державою ситуації з відповідними розрахунками, жодним чином не зумовить порушення гарантованого пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позивачу права на суд.
Крім того, не погоджуючись з додатковим рішенням місцевого господарського суду, ДП "НАЕК "Енергоатом" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 в частині покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 7 500,00 грн.
Відповідач вважає, що судом першої інстанції під час розгляду та винесення оскаржуваного рішення неповно та неправильно встановлені обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильної їх оцінки, що є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції та прийняття нового рішення.
Короткий зміст заперечень проти апеляційної скарги
Позивач не скористався своїм правом згідно частини 1 статті 263 Господарського процесуального Кодексу України (далі - ГПК України) та не надав суду відзиву на апеляційні скарги, що згідно з частиною 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 до надходження матеріалів справи №910/11949/21 до Північного апеляційного господарського суду.
05.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/11949/21.
Згідно з витягом з протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 10.01.2022 апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 та призначено до розгляду у судовому засіданні 17.02.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "Енергоатом" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21. Об'єднано апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 в одне провадження для спільного розгляду у справі №910/11949/21. Справу №910/11949/21 призначено до розгляду у судовому засіданні 17.02.2022.
Судове засідання 17.02.2022 не відбулося, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці (наказ від 16.02.2022 №83-В).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 призначено апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 до розгляду у судовому засіданні 10.03.2022.
У зв'язку з введенням з 24.02.2022 військового стану у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України від 18.05.2022 №341/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 строком на 90 діб.
Тому зв'язку з цим, розгляд справи №910/11949/21 - 10.03.2022 не відбувся.
Згідно з протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2022, у зв'язку з перебуванням головуючої судді (судді-доповідача) Сітайло Л.Г. у відпустках та вихід у відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.07.2022, для розгляду апеляційних скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" сформована колегія суддів у складі: головуючого судді - Ткаченка Б.О., суддів: Алданової С.О., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2022, колегією суддів в зазначеному складі, прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 23.08.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, колегією суддів у зазначеному складі прийнято до свого провадження апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21, розгляд апеляційних скарги призначено на 23.08.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 розгляд справи №910/11949/21 відкладено на 22.09.2022.
Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 23.08.2022 надіслана учасникам справи за офіційними електронними адресами, які наявні в матеріалах справи, у зв'язку з відсутністю фінансування видатків, які передбачені на поштову кореспонденцію у Північному апеляційному господарському суді.
В судовому засіданні 22.09.2022 оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
Представники сторін у судове засідання 22.09.2022 не з'явилися.
Водночас, до початку даного судового засіданні до суду від ДП "НАЕК "Енергоатом" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до статті 202 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 273 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Таким чином, враховуючи строки розгляду апеляційних скарг, встановлені ГПК України, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційних скарг за відсутності представників сторін.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
10.01.2020 між ДП "НАЕК "Енергоатом" (постачальник) та ТОВ "НВП "Омега-Київ" (покупець) укладено договір поставки №53-129-01-20-02041, за умовами якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі поставити низьковольтну електроапаратуру виробництва ПрАТ "Самбірський приладобудівний завод "Омега" для ВП "Хмельницька АЕС" ДП "НАЕК "Енергоатом", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію в порядку та на умовах договору.
Відповідно до пункту 3.1 договору сума договору становить 44 032 602 грн.
Згідно з пунктом 4.2 договору оплата продукції проводиться покупцем шляхом перерахування коштів протягом 150-ти робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі продукції.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/20505/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021, позовні вимоги ТОВ "НВП "Омега-Київ" до ДП "НАЕК "Енергоатом" в частині стягнення 42 032 334,00 грн. основного боргу задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42 032 334,00 грн. боргу та судові витрати. В частині позовних вимог про стягнення 1 500 000,00 грн. боргу провадження у справі №910/20505/20 закрито.
Під час розгляду справи №910/20505/20, судом встановлено, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт належного виконання ТОВ "НВП "Омега-Київ" своїх зобов'язань щодо поставки узгодженого товару на загальну суму 44 032 602 грн., з урахуванням ПДВ, та факт неналежного виконання ДП "НАЕК "Енергоатом" свого обов'язку за договором щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим виник борг за поставлений товар в сумі 43 582 334,00 грн., з якої - 1 500 000,00 грн. було сплачено в процесі розгляду справи №910/20505/20.
Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, наявність грошового зобов'язання відповідача, яке виникло за договором поставки від 10.01.2020 №53-129-01-20-02041, по сплаті позивачу вартості поставленого товару у розмірі 42 032 334,00 грн. підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/20505/20 за участі тих самих сторін, яке набрало законної сили, а тому відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України не підлягає повторному доказуванню.
З матеріалів справи вбачається, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2021 у справі №910/20505/20 було виконано в повному обсязі відповідачем 20.05.2021, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою товару позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 792 592,63 грн. та трьох процентів річних в сумі 3 855 129,21 грн., нарахованих за період з 25.09.2020 по 19.05.2021.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Дослідивши наведені у апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №910/8625/18.
Тобто, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленого товару виконано лише 20.05.2021, позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у розмірі 792 592,63 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 855 129,21 грн., нарахованих за період з 25.09.2020 по 19.05.2021.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2019 №910/12604/18.
При цьому, інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується і відповідачем не спростовано, що зобов'язання відповідача перед позивачем з оплати повної вартості поставленого товару виконано відповідачем лише 20.05.2021, а отже мало місце прострочення його виконання, у зв'язку з чим позивач має право на отримання сум, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат у межах заявленого періоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є арифметично вірним, обґрунтованим та здійснений відповідно до приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.
Слід зазначити, що заперечень щодо невірності розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних доводи апеляційної скарги не містять.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в частині належного та своєчасного виконання зобов'язання за договором та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлені до стягнення кошти.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру трьох процентів річних з посиланням на висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/471/18 щодо права суду зменшити нараховані відсотки річних за статтею 625 ЦК України з огляду на таке.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами пункту 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в частині 2 статті 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи №902/417/18, а саме - встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96%, і їх явну невідповідність принципу справедливості, в той час як у даній справі №910/11949/21 відсотки річних нараховані за встановленою у статті 625 ЦК України ставкою у розмірі 3%, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу трьох процентів річних судом не встановлено.
Відтак, правовідносини у справі №902/417/18 та №910/11949/21 не є подібними за встановленими фактичними обставинами, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у справі №902/417/18 не можуть бути застосованими до даної справи.
Не може бути підставою для зменшення трьох процентів річних і посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентами боржника, не є підставою для звільнення відповідача від виплати компенсації за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові - позивачу.
Крім того, в тексті відзиву на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про надання йому відстрочки у виконанні рішення суду.
Згідно з частиною 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 в справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 в справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 в справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини та громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Конституційним Судом України у рішеннях від 13.12.2012 в справі №18-рп/2012, від 25.04.2012 в справі №11-рп/2012 та від 30.06.2009 в справі №16-рп/2009.
За частинами 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Зі змісту вищенаведених нормативних приписів чинного законодавства вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно з положеннями статті 331 ГПК України задоволення заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення.
Вищенаведеними нормами встановлено, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відтак, саме на заявника у контексті приписів статей 74, 76-79 ГПК України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.
У той же час, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів наведених ним причин неможливості виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, а саме лише посилання на тяжке фінансове становище не є тими виключними обставинами, які давали б можливість для відстрочення виконання судового рішення, оскільки такий незадовільний майновий стан відповідача утворився, зокрема, внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що підстави для відстрочення виконання рішення у справі відсутні, у зв'язку з чим місцевий господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення.
Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що оскаржуване рішення ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни у цій частині.
Інших доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженого рішення скаржником не наведено. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази у ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Стосовно незгоди скаржника з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Частинами 1-4 статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з частиною 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В обґрунтування розміру понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, до матеріалів справи позивачем надано:
- договір від 01.10.2020 №201001 про надання правової допомоги, який укладено між ТОВ "НВП "Омега-Київ" та адвокатом Григор'євою Катериною Євгенівною;
- ордер від 19.07.2021 серії ВІ №1050506 на надання правової допомоги;
- свідоцтво від 19.06.2018 серії ПТ №2189 на право зайняття адвокатською діяльністю;
- довідку від 12.01.2021 №4UN36922С6HODCGU;
- виписку від 09.11.2021 №FH8QCPJME7PHACRK про зарахування коштів;
- акт від 01.10.2021 №6 приймання-передачі послуг за договором про надання правової допомоги від 01.10.2020 №201001.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в додатку від 01.07.2021 №10 до договору про надання правової допомоги від 01.10.2020 №201001 "Опис завдання та позиції, деталізація та узгодження вартості послуг" та акті приймання-передачі послуг від 01.10.2021 №6 вказано про надання адвокатом послуги "виправлення недоліків позовної заяви (у разі необхідності), надання відповіді на відзив відповідача" вартістю 1 400,00 грн., в той час як матеріалами справи №910/11949/21 підтверджується подання позивачем 20.09.2021 лише відповіді на відзив відповідача, а надання послуги з усунення недоліків позовної заяви представником позивача не здійснювалося у даній справі.
За таких обставин, з урахуванням задоволення позовних вимог ТОВ "НВП "Омега-Київ", колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 7 500,00 грн., що є пропорційним предмету спору, значенню справи для сторін та є доведеним.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 відповідає вимогам щодо законності та обґрунтованості.
Крім того, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про розподіл витрат ТОВ "НВП "Омега-Київ" на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 також є законним та обґрунтованим.
Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обставини, викладені ДП "НАЕК "Енергоатом" в апеляційних скаргах, не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 прийняті з повним дослідженням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційні скарги ДП "НАЕК "Енергоатом" не підлягають задоволенню.
У зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційних скарг, відповідно до статті 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на ДП "НАЕК "Енергоатом".
Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2021 у справі №910/11949/21 - залишити за Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Централізовані закупівлі" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
4. Апеляційну скаргу на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Омега-Київ" про розподіл судових витрат - залишити без задоволення.
5. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2021 у справі №910/11949/21 - залишити без змін.
6. Матеріали справи №910/11949/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Б.О. Ткаченко
Судді С.О. Алданова
Л.П. Зубець
Повний текст постанови підписано 26.10.22