Номер провадження: 22-ц/813/874/22
Справа № 500/3499/17
Головуючий у першій інстанції Баннікова Н. В.
Доповідач Гірняк Л. А.
27.10.2022 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:
Головуючого- Гірняк Л.А.
Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.
За участю секретаря - Дерезюк В. В.
розглянула у судовому засідання м. Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2018 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5
-про стягнення сум боргу за договорами позики,-
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів солідарно за двома договорами позик: від 26.06.2007 р. та від 01.03.2009 р. 1 082 668,91 грн. та 216 533,78 грн. відповідно.
В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що ним 26.06.2007 р. із відповідачами було укладено договір позики, за яким останні взяли у нього під 3 відсотки щомісячних 20 000 дол.США, а 01.03.2009 р. - відповідачем ОСОБА_2 у нього в позику під 3 відсотки щомісячних було взято 4 000 дол.США.
Оскільки відповідачами зобов'язання з виконання договорів виконано не було, просив суд стягнути з відповідачів за договором позики від 26.06.2007 р. солідарно 1 082 668,91 грн., з якої:
- 520 513,90 грн. - сума позики за курсом станом на 23.06.2017 р. - 2602, 5695 грн. за 100 дол.США,
-562 155,01 грн. - три відсотки щомісячних за останні три роки до дати подачі позову та за договором позики від 01.03.2009 р.
З відповідача ОСОБА_2 за договором позики від 01.03.2009 року - 216 533,78 грн., з якої:
- 104 102, 78 грн. - сума позики у гривневому еквіваленті за курсом станом на 23.06.2017 р. і
-112 431 грн. відсотки три відсотки щомісячних за останні три роки до дати подачі позову.
Зазначає, що з моменту отримання позики за обома договорами не сплатили жодних відсотків та зобов'язання на його вимогу від 11 травня 2017 року не виконали.
Короткий зміст рішення першої інстанції
Заочним рішенням Ізмаїльського районного суду Одеської області від 22 березня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення сум боргу за договорами позик - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , у погашення сум за договором позики від 26.06.2007 р. - 1 082 668,91 грн., з яких: 520 513,90 грн. - сума позики, 562 155,01 грн. - відсотки за користування сумою позики; за договором позики від 01.03.2009 р. - 216 533,78 грн., з яких: 104 102, 78 грн. - сума позики, 112 431 - відсотки за користування сумою позики, а усього: 1 299 202,69 (один мільйон двісті дев'яносто дев'ять тисяч двісті дві гривні шістдесят дев'ять копійок) грн.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення сум боргу за договорами позик - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , судові витрати в сумі 8 000 (вісім тисяч гривень) грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судові витрати в сумі 8 000 (вісім тисяч гривень) грн.
Задовольняючи позовні вимоги частково та стягуючи суму боргу в розмірі 1082668,91 грн з ОСОБА_2 районний суд виходив з того що за змістом розписок підписаних ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виступили в якості поручителів так як взяли на себе обов'язок разі неповернення вказаного боргу ОСОБА_2 та зобов'язались його повернути одноособово в сумі 20 000 дол. США та 3 % місячних за першою вимогою.
Виходячи з вимог ч.4 ст. 599 України районний суд вважав договір поруки припнутим 26.06.2008.
Короткий зміст апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Друганов Д.М. просить скасувати заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.03.2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення сум боргу за договорами позики та у цій частині позову вимоги задовольнити та стягнути солідарно з відповідачів суму боргу за розписками посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Водночас зазначає, що наявність розписок позичальників підтверджує той факт, що всіма відповідачами та ОСОБА_6 укладались саме договори позики, а не договір поруки.
Підписані відповідачами розписки підтверджує існування саме договору позики та його умови.
Підстави розгляду справи у відсутності сторін
На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від' 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв'язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану,з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:
Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.
Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи. Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 на адресу апеляційного суду подали заяву в котрій просять справу розглянути за їх відсутністю.
Згідно із ч. 2 ст..372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов'язковою.
Відповідно до ч. 5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Судова колегія заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач посилається на те, що 26.06.2007 року зі всіма відповідачами був укладений договір позики, а тому зобов'язання по поверненню суми боргу покладається на них в солідарному порядку.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Договір позики за своєю юридичною природою є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Судом встановлено, що 26.06.2007 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 20 000 дол. США під 3 % щомісячних з датою повернення - за першою вимогою (а.с.52).
Під розпискою ОСОБА_2 міститься запис, складений ОСОБА_4 та її підпис, що вона разом із ОСОБА_2 взяла в борг для сумісного бізнесу у ОСОБА_1 20 000 дол. США. У разі неповернення вказаного боргу ОСОБА_2 зобов'язується його повернути одноособово в сумі 20 000 дол. США та 3 % місячних за першою вимогою (а.с.53).
На цьому ж аркуші, нижче, після запису, складеного ОСОБА_4 , міститься запис, складений ОСОБА_5 аналогічного змісту, а саме, що вона разом із ОСОБА_2 взяла в борг для сумісного бізнесу у ОСОБА_1 20 000 дол. США. У разі неповернення вказаного боргу ОСОБА_2 зобов'язується його повернути одноособово в сумі 20 000 дол. США та 3 % місячних за першою вимогою (а.с.53 - зв.).
На іншому аркуші міститься запис, складений ОСОБА_3 аналогічного змісту, а саме, що вона разом із ОСОБА_2 взяла в борг для сумісного бізнесу у ОСОБА_1 20 000 дол. США. У разі неповернення вказаного боргу ОСОБА_2 зобов'язується його повернути одноособово в сумі 20 000 дол. США та 3 % місячних за першою вимогою (а.с.52).
У відповідності до ч.2, ч.3 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Вимогами ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, зокрема, ст.625 ЦКУ встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом).
Статтею 1050 ЦК України також встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чезгової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики. Аналогічне право на дострокове повернення позики встановлено п. 5.3. договору позики.
За приписами ст. 553 ЦКУ за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель виповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ст.554 ЦКУ).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частинами 1, 2 ст. 554 ЦК України (в редакції на час укладення договору поруки) передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановленого договором поруки.
За правилом ч. 4 ст. 559 ЦК України (що діяла на час правовідносин) передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Матеріалами справи встановлено, що відповідно розписок від 26.06.2007 року строк поруки не було встановлено, кредитор не пред'явив позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, за таких обставин, районний суд дійшов правильного висновку щодо припинення договору поруки.
Враховуючи, що саме ОСОБА_2 відповідно до розписки від 26.06 2007 року взяв у борг у позивача гроші в розмірі 20 000 доларів США та зобов'язався їх повернути за першою вимогою, а відповідачі, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 зобов'язались повернути суму позики в разі неповернення їх ОСОБА_2 , районний суд дійшов до правильного висновку щодо стягнення суми борг з ОСОБА_2 , оскільки з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 договір позики позивач не укладав, а договір поруки припинено з підстав частини 4 ст.559 ЦК України( що діяла на момент спірних правовідносин.)
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.367,368,374,375,381,382,384,389,390 ЦПК України, судова колегія,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а заочне рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 березня 2018 року, без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя - Л.А. Гірняк
Судді- О.С.Комлева
С.М.Сегеда