Номер провадження: 22-ц/813/116/22
Справа № 496/2444/16-ц
Головуючий у першій інстанції Трушина О. І.
Доповідач Драгомерецький М. М.
11.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів колегії: Громіка Р.Д., Дришлюка А.І.,
при секретарі: Куріньовій Л.С.,
переглянув у судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2020 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відкрите акціонерне товариство «Одеський домобудівельний комбінат» про визнання майнових прав, -
18 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Чорномор'є плюс», третя особа: ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», та просила визнати за нею майнові права на об'єкт інвестування - нежиле приміщення, загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 ; зобов'язати ТОВ «Чорномор'є плюс» надати необхідні документи для оформлення права власності на зазначене нерухоме майно та оформити за нею право власності на нежиле приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 ; вирішити питання стосовно судових витрат.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 06 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Взнано за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв. м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зобов'язано ТОВ «Чорномор'є Плюс» надати ОСОБА_1 документи необхідні для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв. м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ТОВ «Чорномор'є Плюс» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги в загальній сумі 7 277,57 гривень.
16 липня 2019 року на виконання вказаної постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в частині зобов'язання ТОВ «Чорномор'є Плюс» надати ОСОБА_1 документи, необхідні для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 та стягнення з ТОВ «Чорномор'є Плюс» на користь ОСОБА_1 судового збору за подання позову до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги в загальній сумі 7 277,57 гривень, Біляївським районним судом Одеської області був виданий виконавчий лист №496/2444/16-ц.
Вказаний виконавчий лист в подальшому, було пред'явлено для виконання до Першого Приморського ВДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області. На підставі заяви стягувача державним виконавцем 24 липня 2019 року відкрито виконавче провадження №59635127, відносно боржника ТОВ «Чорномор'є Плюс».
31 жовтня 2019 року ТОВ «Чорномор'є Плюс» звернулось до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №496/2444/16-ц від 16 липня 2019 року. В обґрунтування якої зазначено, що виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нежитлового приміщення загальною площею 128,1 кв. м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 , ніколи не існувало та не існує. Місцезнаходженням ТОВ «Чорномор'є плюс» є смт. Хлібодарське Біляївського район Одеської області вул. Маякська дорога, 22, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань. Також зазначено, що Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено такий спосіб виконання як зобов'язання надати документи, необхідні для оформлення права власності на нежитлове приміщення. У зв'язку з викладеними обставинами представник заявника звернувся до суду із даною заявою.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2020 року заяву ТОВ «Чорномор'є Плюс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.
У апеляційній скарзі ТОВ «Чорномор'є Плюс» просить скасувати ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2020 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В Одеському апеляційному суді було призупинено роботу сектору поштової експедиції суду в частині забезпечення повного циклу опрацювання вихідної кореспонденції суду по всім адресатам відправлення, у зв'язку із відсутністю ресурсів, направлених на забезпечення відправки вихідної кореспонденції суду (знаки поштового обігу), на підставі чого судові повістки про виклик до суду були направлені учасникам справи на вказані ними електронні адреси.
Вимогами ч. 6 ст. 128 ЦПК України передбачено, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
04 жовтня 2022 року та 10 жовтня 2022 року від ОСОБА_1 надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату.
Однак, розглянувши вищезазначене клопотання, колегія суддів приходить до висновку про недоцільність відкладення розгляду справи та вважає, що в задоволенні заяви слід відмовити, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На осіб, які беруть участь у справі, також покладається обов'язок не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Відповідно до приписів ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Отже, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що вказана цивільна справа досить тривалий час перебуває у провадженні Одеського апеляційного суду, а саме з вересня 2020 року, тому протягом більше двох років учасники справи зобов'язані були цікавитись відомим їм провадженням, не ухилятись від отримання інформації про рух справи, мали можливість реалізувати свої процесуальні права з доведення своєї правової позиції по справі.
Таким чином, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у якнайскорішому розгляді справи, усвідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності належно сповіщених сторін по справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, за наступних підстав.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. ст. 2, 5 ЦПК України).
Статтями 11, 15 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За статями 1-2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно із ч. 1 ст. 431 ЦПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до положень статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. При цьому метою визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є унеможливлення подальшого проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом та закінчення виконавчого провадження (пункт 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження»).
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
В постанові Верховного Суду від 20.02.2019р. (справа №2-4671/11) зазначено, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові, зокрема, зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред'явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього листа до виконання тощо.
Але перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій норми процесуального права.
В цьому випадку саме на суд покладено обов'язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження. Аналогічний правовий висновок зазначено в постанові Верховного Суду від 16.09.2020р. у справі №308/6024/14.
Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ «Чорномор'є Плюс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню по цивільній справі №496/2444/16-ц від 16.07.2019р., суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, яка набрала законної сили за ОСОБА_1 визнано майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв. м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 , та зобов'язано ТОВ «Чорномор'є Плюс» надати ОСОБА_1 документи необхідні для оформлення права власності на вказане нежитлове приміщення, тому заявник зобов'язаний виконати дані вимоги, а доводи заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню суперечать матеріалам справи та судовим рішенням, які набрали законної сили.
В матеріалах справи немає даних, що вказаний виконавчий лист видано помилково або що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, а тому колегія суддів апеляційного суду, погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконавчий лист видано відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року і заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню не підлягає задоволенню.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги відносно того, що фактично постанова Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року не може бути виконано, а виконавчий лист №496/2444/16-ц від 16 липня 2019 року є таким, що не підлягає виконанню, оскільки нежитлового приміщення №40, загальною площею 128,10 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі між осями «А-Ж» та «1-4» в 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 , ніколи не існувало та не існує, з огляду на наступне.
Так, матеріалами справи встановлено, що 01.09.2004р. між ТОВ «Чорномор'є плюс» та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» було укладено контракт №1 на будівництво і інвестування житлових будинків в селищі Хлібодарське Біляївського району Одеської області, відповідно до умов якого ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» зобов'язався виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами всі передбачені замовленням роботи з будівництва п'яти 2-х секційних п'ятиповерхових житлових будинків й внутрішньомайданчикові інженерні мережі до них, трьох 10-ти поверхових житлових будинки в селищі Хлібодарське Біляївського району Одеської області, відповідно до проектно-кошторисної документації, наданої ТОВ «Чорномор'є плюс», здати об'єкт в експлуатацію, а також виправляти недороблення, що виникли у межах гарантійних строків експлуатації з причини неякісного виконання робіт. Вказаний контракт №1 підписаний директором ТОВ «Чорномор'є плюс» Маймескулом О.В. і головою ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» ОСОБА_2 ..
08.06.2005р. між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_1 був укладений Договір №40-нж/І-Х про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків, відповідно до якого предметом договору є інвестування та здійснення будівництва сторонами житлового будинку, будівельний АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.2.1 і п. 2.2.2 Договору ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на житловому будинку будівельний АДРЕСА_1 на суму 291 107,00 грн.. Після введення в експлуатацію вказаного житлового будинку в першому кварталі 2007 року передати у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення № 40-нж і 1-4 в 2-й парадній вказаного будинку.
Згідно квитанції прибуткового касового ордера серії 02 БТ №660919, ОСОБА_1 виконала свої зобов'язання за зазначеним договором, оскільки інвестувала 08.06.2005р. на рахунок ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» грошові кошти у сумі 291 107 гривень.
Матеріалами справи також встановлено, що в рамкам цивільної справи №496/3815/16, ТОВ «Чорномор'є Плюс» звернулось до суду із позовом та просив визнати недійсним з моменту укладення Договір про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків №40-нж/1-Х від 08.06.2005р., укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ТОВ «Чорномор'є Плюс» був забудовником житлового будинку АДРЕСА_1 , однак стороною у оспорюваному договорі не було, ніяких договорів з ОСОБА_1 не укладало, а тому не має перед нею ніяких зобов'язань. Вважає вказаний договір недійсним, оскільки на момент укладення договору не був забудовником зазначеного об'єкту будівництва, не був власником безумовного майнового права на спірне нежитлове приміщення, визначеного п.п. 2.2 розділом 2 договору, а тому ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» не мав права на укладення спірного договору інвестування. Крім того, вказує на те, що такого нежитлового приміщення ніколи не існувало, як на час укладення договору, так і у 2010 році після коригування проекту групи багатоповерхових житлових будинків.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року по справі №496/3815/16, залишеним постановою апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року та постановою Верховного Суду від 25 травня 2020 року, в задоволенні позовних вимог ТОВ «Чорномор'є Плюс» відмовлено. Судом було зроблено висновки щодо недоведеності позивачем обставин, на які він посилався як на підстави позову, а саме, наявності помилки сторін у предметі спірного правочину, відсутності права на укладення цього договору, а також порушення вимог щодо вільного волевиявлення сторін.
Постановою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року в рамках цивільної справи №496/2444/16, задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Чорномор'є плюс», третя особа: ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат», про визнання за нею майнових прав на об'єкт інвестування - нежиле приміщення. Визнано за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 . Зобов'язано ТОВ «Чорномор'є Плюс» надати ОСОБА_1 документи необхідні для оформлення права власності на нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 . Судове рішення набрало законної сили.
Таким чином, оскільки суд в рамкам цивільної справи №496/3815/16, не знайшов підстав для визнання недійсним Договору про співробітництво по інвестуванню будівництва житлових будинків, укладений між ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» та ОСОБА_1 , згідно якого після введення в експлуатацію житлового будинку, будівельний АДРЕСА_1 , зобов'язано ВАТ «Одеський домобудівельний комбінат» передати у власність ОСОБА_1 нежитлове приміщення №40-нж і 1-4 в 2-й парадній вказаного будинку, та враховуючи постанову Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року якою, визнано за ОСОБА_1 майнові права на об'єкт інвестування - нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку АДРЕСА_1 , зобов'язано ТОВ «Чорномор'є Плюс» надати ОСОБА_1 документи необхідні для оформлення права власності на вказане нежитлове приміщення, доводи апеляційної скарги про те, що такого спірного приміщення - нежитлове приміщення загальною площею 128,1 кв.м., що знаходиться в мансардному поверсі у 2-й парадній житлового будинку, взагалі не існувало, апеляційний не може прийняти до уваги, оскільки зазначене спростовується матеріалами справи, та не узгоджується із встановленими судом обставинами.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
Зазначені конституційні положення відображено також в статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ECHR у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)).
В Рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року Європейський суд з прав людини нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1.
Вимога ТОВ «Чорномор'є Плюс» про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, спрямована на створення штучних перешкод для виконання постанови Одеського апеляційного суду від 21 травня 2019 року, якою вже визнано за ОСОБА_1 майнові права на спірне нежитлове приміщення, а також зобов'язано заявника передати документи необхідні для оформлення права власності на таке нежитлове приміщення.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що виконавчий документ №496/2444/16-ц від 16.07.2019р. не підлягає виконанню через те, що в ньому вказано юридичну адресу ТОВ «Чорномор'є Плюс» - м. Одеса вул. Армійська, 2, тоді як місцезнаходження юридичної особи ТОВ «Чорномор'є Плюс» є смт. Хлібодарське, вул. Маякська дорога, 22, Біляївського району Одеської області, не приймаються до уваги, оскільки зазначене не може бути підставою для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, зазначене є помилкою, що була допущена при його оформленні, яку суд, згідно вимог ст. 432 ЦПК України може виправити за заявою стягувача або боржника.
Доводи апеляційної скарги в їх сукупності зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, неправильного розуміння скаржником вимог чинного законодавства та власного тлумачення характеру спірних правовідносин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під апеляційного перегляду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, суд першої інстанції оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, прав та інтересів юридичних осіб, суд першої інстанції дійшов вірного та справедливого висновку про відсутність законних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що законних підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає, тому у відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382-384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорномор'є Плюс» залишити без задоволення.
Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст судового рішення складено: 21 жовтня 2022 року.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік