79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" жовтня 2022 р. м. Львів Справа №907/264/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді І.Б. Малех
суддів В.М. Гриців
О.В. Зварич
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Мукачівського міськрайонного центру зайнятості від 08.06.2022 №819/702.1-13 (вх. № апеляційного суду 01-05/1370/22)
на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року (суддя Пригара Л.І., повний текст рішення складено та підписано 23.05.2022, м. Ужгород)
у справі №907/264/21
за позовом Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Приватного підприємства Фірма «ПРО АУТ ВУУД», м. Мукачево Закарпатської області
про стягнення 17 053 грн. 88 коп. суми, отриманої як допомога по частковому безробіттю
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 25.11.2021 у справі №907/264/21 в задоволенні позову відмовлено повністю. Повний текст даного рішення складено 21.12.2021 року і оприлюднено в ЄДРСР 23.12.2021.
06 січня 2022 на розгляд Господарського суду Закарпатської області поступила заява, б/н від 29.12.2021 про витрати, пов'язані із розглядом Господарським судом Закарпатської області справи №907/264/21 за позовом Мукачівського міськрайонного центру зайнятості до ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» про повернення 1753,88 грн., виплачених роботодавцю, як допомогу по частковому безробіттю на період карантину. В даній заяві заявник просив поновити пропущений п'ятиденний процесуальний строк для надання заяви про витрати , пов'язані з розглядом справи. В обґрунтування даного послався на те, що представник не був присутній в судовому засіданні 25.11.2021; повне рішення складено 21.12.2021, а оприлюднено в ЄДРСР 23.12.2021; відтак одразу після ознайомлення в ЄДРСР із рішенням від 21.12.2021 представник підготував заяву про витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.02.2022 постановлено вищевказану заяву прийняти до розгляду.
Додатковим рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року заяву представника ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» про ухвалення додаткового рішення у справі №907/264/21 задоволено повністю. Стягнуто з Мукачівського міськрайонного центру зайнятості на користь ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» суму в розмірі 4000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Дане додаткове рішення мотивоване положеннями ст. ст. 13, 73, 74, 123, 126, 129, 244 ГПК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та документальною обґрунтованістю заяви до якої долучено копію договору про надання правової допомоги №01/06/21 від 01.06.2021 та копією акту приймання-передачі наданих послуг від 29.12.2021, а тому суму в розмірі 4 000,00 грн. визнано обґрунтованою.
Позивач - Мукачівський міськрайонний центр зайнятості, не погодившись з винесеним додатковим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм процесуального права та з неповним дослідження матеріалів обставин справи.
Скаржник вказує, що судом не враховано положень ч.8 ст. 129 ГПК України, а саме вважає, що відповідачем пропущено строк і такий не підлягав поновленню, так як ним було подано заяву про витрати, пов'язані із розглядом справи після винесення рішення у справі. Дата заяви про витрати представника ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» Котягіна А.С. датована 29.12.2021, а повне рішення суду складено 21.12.2021, що вважає порушенням ч.8 ст. 129 ГПК України. При цьому, звертає увагу також на те, що договір про надання правової допомоги №01/06/21, укладений з клієнтом ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» та адвокатом Котягіном А.С., ще 01.06.2021, де чітко в ст. 5 визначена ціна договору та порядок розрахунків, в тому числі гонорар в розмірі 4000,00 грн. Отже, вказує, що дане не позбавляло представника відповідача заявляти вимоги про розмір витрат на правничу допомогу до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення.
Також, зазначає скаржник, що понесені відповідачем витрати на професійну правничу діяльність в сумі 4000,00 грн. є непідтвердженими, не доведено співмірності цих витрат відповідно до ч.4 ст. 126 ГПК України.
Відповідно до цього, просить, скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року у справі №907/264/21 про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Відповідач - ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» у відзиві, б/н від 24.06.2022 (вх.. № апеляційного суду 01-04/3409/22 від 27.06.2022) на апеляційну скаргу вказує, що ним у відзиві від 10.06.2021 було вказано, про те, що відповідач для представництва своїх інтересів у цій справі поніс судові витрати на оплату правової допомоги адвоката, що становить 4 000,00 грн. із зазначенням, що договір про надання правової допомоги, докази оплати та акт приймання-передачі будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. В подальшому, як вказує відповідач, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, ним з метою належного обґрунтування вимоги про стягнення з відповідача судових витрат, надано суду : копію договору №01/06/21 від 01.06.2021 про надання правової допомоги; копію акту приймання-передачі від 30.12.2021; копію посвідчення адвоката; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відтак вважає, що суд обґрунтовано стягнув з позивача судові витрати, а відтак просить відхилити апеляційну скаргу позивача на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05.05.2022 у справі №907/264/21; справу №907/264/21 просить розглянути без участі представника ПП «Фірма ПРО АУТ ВУУД» за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року (головуючий суддя Малех І.Б., судді - Гриців В.М., Зварич О.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Мукачівського міськрайонного центру зайнятості від 08.06.2022 №819/702.1-13 (вх. № апеляційного суду 01-05/1370/22) на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року у справі №907/264/21. Витребувано матеріали справи №907/264/21 в Господарського суду Закарпатської області.
01.07.2022 в канцелярію апеляційного суду поступили матеріали справи №907/264/21.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою, судова колегія встановила, що предметом спору в такій було стягнення 17053,88 грн. суми отриманої, як допомога по безробіттю. Предметом розгляду в даній справ є додаткове рішення про стягнення з позивача на користь відповідача 4000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення 17053,88 грн., що становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вказана справа, щодо оскарження додаткового рішення підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відтак, ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01 серпня 2022 року апеляційну скаргу Мукачівського міськрайонного центру зайнятості від 08.06.2022 №819/702.1-13 (вх. № апеляційного суду 01-05/1370/22) на додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року у справі №907/264/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про невідповідність додаткового рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року у справі №907/264/21 нормам чинного процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Обставинами справи встановлено, що Мукачівським міськрайонним центром зайнятості подано на розгляд Господарського суду Закарпатської області позовну заяву до ПП «Фірма «ПРО АУТ ВУУД» про стягнення 17 053,88 грн. суми, отриманої як допомога при частковому безробіттю.
Під час розгляду даної справи, як вказує відповідач, ним було подано відзив на позовну заяву від 10.06.2021, де заперечено доводи такої і вказано про те, що відповідач для представництва своїх інтересів у цій справі поніс судові витрати на оплату правової допомоги адвоката, що становить 4 000,00 грн. із зазначенням, про те, що договір про надання правової допомоги, докази оплати та акт приймання-передачі будуть надані суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення Господарського суду Закарпатської області у справі №907/264/21 прийнято 25.11.2021 за відсутності представника відповідача. Повний текст даного рішення складено 21.12.2021 року і оприлюднено в ЄДРСР 23.12.2021. Відтак, відповідач, подаючи заяву про стягнення адвокатських витрат просив поновити строк на її подання.
Згідно вимог положень ч.8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат , які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду , за умови , що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У відповідності до вимог ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк , встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Як вбачається з обставин справи, в строк який встановлено в ч.8 ст. 129 ГПК України, відповідач, не подав доків понесення правових витрат, в зв'язку з чим просив поновити такий строк.
Отже, суд першої інстанції, в ухвалі про призначення заяви про ухвалення додаткового рішення по даній справі, мав би розглянути спершу клопотання про поновлення строку для подання заяви про витрати, пов'язані із розглядом справи, що ним зроблено не було.
Судова колегія апеляційного суду, врахувавши клопотання заявника, яке викладено у заяві про витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме, щодо поновлення строку на подання доказів, вважає, що таке слід задоволити з огляду на те, що, рішення у даній справі прийнято 25.11.2021 без участі представника відповідача, текст даного рішення складено 21.12.2021 року і оприлюднено в ЄДРСР 23.12.2021, а заява про витрати датована 29.12.2021 і надіслана суду, згідно штампу Укрпошти на конверті 29.12.2021.
Матеріалами та обставинами справи встановлено, що між відповідачем ПП «Фірма «ПРО АУТ ВУУД» та адвокатом Котягіним укладено договір №01/06/21 від 01.06.2021 про надання правової допомоги, згідно п.1.1. якого встановлено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат приймає на себе доручення клієнта про надання правової допомоги такого виду, як представництво інтересів клієнта у Господарському суді Закарпатської області при розгляді справи №907/264/21.
За надання правової допомоги , визначеної п.1.1. договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі 4000,00 грн. - протягом десяти календарних днів, після винесення Господарським судом Закарпатської області рішення про відмову у задоволенні позову Мукачівського міськрайонного центру зайнятості у справі №907/264/21.
Згідно акту приймання - передачі наданих послуг від 29.12.2021 за договором №01/06/21 від 01.06.2021 про надання правової допомоги вбачається, що адвокатом надано клієнту наступні послуги: участь у розгляді справи №907/264/21 (в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «easy con»); підготовка та надсилання в суд відзиву на позовну заяву; підготовка та надсилання в суд заперечення відповіді на відзив щодо вимоги про повернення коштів. При цьому вказано, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що вартість наданих послуг становить 4000,00 грн.
Представник відповідача - Котягін А.С. є адвокатом, що підтверджується копією посвідчення адвоката України від 20.11.2008 №3800/10 та копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3800/10 від 20.11.2008.
В матеріалах справи наявне клопотання позивача №649/702.1-13 від 04.05.2022, згідно якого останній просить розглянути справу, яка призначена на 05.05.2022 без участі представника. При цьому, просить відмовити в задоволенні заяви представника ПП «Фірми ПРО АУТ ВУУД», щодо стягнення судових витрат.
Суд апеляційної інстанції враховує те, що Велика Палата Верховного Суду вказувала про те, що при визначенні суми відшкодування, суд, має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд апеляційної інстанції зауважує, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро, як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
Відтак, з урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Таким чином, з урахуванням критеріїв, які визначені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, апеляційний суд зазначає, що заявлені до стягнення відповідачем з позивача суми витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції не відповідають вказаним критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою в суді першої інстанції, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника відповідача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.
Апеляційний суд,з урахуванням зазначеного констатує, що наданими відповідачем доказами підтверджується понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 2000,00 грн., є обґрунтованими, співмірними із складністю справи, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, на що вказав і Європейський суд з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії", врахувавши вимоги ст. ст. 126, 129 ГПК України, а тому апеляційний суд, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції, в які входять написання відзиву та заперечення відповіді на відзив. Щодо участі у розгляді справи то, як вбачається з обставин справи участь такого обов'язковою не визнавалась, крім цього слід зазначити, що такий брав участь в розгляді справи в режимі відеоконференції «Easy Con» не затративши багато часу на розгляд такої.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Мукачівського міськрайонного центру зайнятості від 08.06.2022 №819/702.1-13 (вх. № апеляційного суду 01-05/1370/22) задоволити частково.
2. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Закарпатської області від 05 травня 2022 року у справі №907/264/21 та прийняти нове рішення.
3. Стягнути з Мукачівського міськрайонного центру зайнятості, вул. Миру, будинок 73, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 42519400) на користь Приватного підприємства Фірма ПРО АУТ ВУУД, вул. Миру, будинок 14, квартира 7, м. Мукачево, Закарпатська область, 89600 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 41241487) суму 2 000, 00 (Дві тисячі гривень) грн. на відшкодування витрат на професійну правову допомогу.
4. В задоволенні решти заяви - відмовити.
5. Місцевому господарському суду видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку.
7. Матеріали справи №907/264/21 (Том-2) повернути Господарському суду Закарпатської області.
Головуючий суддя І.Б. Малех
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.В. Зварич