26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 120/11116/21-а
адміністративне провадження № К/990/27795/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 120/11116/21-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №0056370710 від 24.06.2021, №0074300710 від 20.08.2021, №0074280710 від 20.08.2021, №0074310710 від 20.08.2021, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0056390710 та №0056400710 від 24.06.2021, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0056410710 від 24.06.2021 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-34762-13 від 18.10.2021.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022, позов задоволено.
13.10.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 120/11116/21-а, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та відмовити в задоволенні позову.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній скаржник посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Натомість, обґрунтування даної підстав зводиться до викладення обставин справи, цитування окремих норм матеріального та процесуального права, з зазначенням, що судом першої та апеляційноїі інстанції рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Водночас, скаржником в касаційній скарзі не зазначено в чому полягала помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права та як дані норми повинні були застосовуватись при ухваленні рішень.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Вінницькій області підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав касаційного оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 120/11116/21-а.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 у справі № 120/11116/21-а повернути скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяВ.П. Юрченко