26 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №120/9804/21-а
адміністративне провадження № К/990/28511/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В. Е.,
суддів - Данилевич Н. А., Кашпур О. В.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №120/9804/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо встановлення базового місяця з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2016 року під час виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 січня 2018 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 січня 2018 року з урахуванням проведеного розрахунку у сумі 61520,29 грн, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу вересень 2008 року.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 січня 2018 року, враховуючи як базовий місяць січень 2016 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 січня 2018 року, враховуючи базовий місяць січень 2008 року, з урахуванням вже виплаченої суми. У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, військова частина НОМЕР_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржнику.
19 жовтня 2022 року касаційна скарга відповідача повторно надійшла до Верховного Суду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Пунктом 2 ч. 5 статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до ч. 1 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно з ч. 2 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 4 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення базового місяця з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2016 року під час виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 26 січня 2018 року; стягнення з відповідача на користь позивача індексацію грошового забезпечення.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення, розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, скаржик зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених підпунктами а), в) пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Так, скаржник зазначає, що касаційна скарга має виняткове значення для нього та зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. При цьому, відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови суд застосував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 квітня 2021 року у справі №№380/1513/20. Однак, на думку військової частини НОМЕР_1 , судами сформована інша правова позиція, що дає підстави вважати про відсутність єдиної правозастосовчої практики з питання нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.
Разом з тим, посилаючись на різноманітність практики, скаржник не зазначає постанови Верховного Суду на підтвердження зазначеного, а лише вказує постанову від 24 вересня 2020 року у справі №806/2883/17. Проаналізувавши вказану скаржником постанову, Суд дійшов висновку, що правовідносини у вказаній справі, та справі, на які посилається скаржник, є не подібними, оскільки стосується іншого періоду нарахування індексації. А тому, така постанова не могла підлягати застосуванню.
Крім того, відповідач не зазначає про новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджувані питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Щодо зазначення скаржника, що справа має виняткове значення для нього, Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що спірні правовідносини є винятковими та без судового захисту можуть призвести до незворотніх наслідків.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2022 року у справі №120/9804/21-а за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Кашпур