25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа № 380/226/22
адміністративне провадження № К/990/27786/22
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Стародуба О.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області у якому просив:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в перерахунку пенсії від 02.12.2021 № 133650003201 в проведенні перерахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та незарахування при визначенні розміру грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980 (1 рік 9 місяців 27 днів); половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985 (2 роки 5 місяців 1 день); роботу старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992 (2 роки);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області починаючи з 29.11.2021 здійснити перерахунок та виплату з урахуванням виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 76 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувати при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980 (1 рік 9 місяців 27 днів); половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985 (2 роки 5 місяців 1 день); роботу старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992 (2 роки).
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2021 № 133650003201 про відмову в перерахунку пенсії в проведенні перерахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та не зарахування при визначенні розміру грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980; половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985; роботу старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача з 29.11.2021 у розмірі 76 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, зарахувавши при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді календарного періоду проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980; половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985; роботу старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992, з урахуванням виплачених сум.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 1816 грн. сплаченого судового збору.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року в адміністративній справі №380/226/22 змінено, а саме:
- в абзаці другому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 02.12.2021 №133650003201» змінено формулюванням «рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.12.2021 №133650003201»;
- в абзаці третьому резолютивної частини цього рішення суду формулювання «проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980; половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985; роботу старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992» змінено формулюванням «проходження строкової військової служби у Збройних силах СРСР з 04.07.1978 по 30.04.1980 (1 рік 9 місяців 27 днів); половину періоду навчання на юридичному факультеті у Львівському державному університеті ім. І. Франка з 25.08.1980 по 27.06.1985 (2 роки 5 місяців 1 день); частину роботи старшим юрисконсультом Самбірського міськвиконкому за період з 01.02.1989 по 29.10.1992 (2 роки)».
У решта частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 березня 2022 року в адміністративній справі №380/226/22 залишено без змін.
До Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що відповідачем не викладені, передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляд і повертається, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
Керуючись ч. 5 ст. 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.03.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2022 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала разом з доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя
О.П. Стародуб