25 жовтня 2022 року
м. Київ
справа №640/18279/20
адміністративне провадження № К/990/27234/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів - Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністартивного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі № 640/18279/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 15 травня 2019 року № Ф-40774-17 у розмірі 21 030,90 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. У відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Перевіряючи касаційну скаргу в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року суд виходить із такого.
Як убачається із прохальної частини поданої касаційної скарги скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Реєстру.
Так, з Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду від 27 серпня 2022 року позов задоволено.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. У відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що рішення Окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року не було переглянуто в апеляційному порядку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження в частині оскарження цього судового рішення і необхідність відмови у його відкритті.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження в частині оскарження рішення Окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року необхідно відмовити.
Перевіряючи доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністартивного суду від 31 серпня 2022 року на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке.
Судом встановлено, що ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 296 КАС України.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року задоволено клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги. Продовжено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2021 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків. Апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2022 року справу витребувано із суду першої інстанції.
Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України повторно подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2021 року.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, а причини пропуску такого строку є неповажними.
Крім того, апеляційний суд зауважив, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб'єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю вимогам статей 295, 296 КАС України.
12 серпня 2022 року на адресу суду надійшло клопотання про продовження строків на усунення недоліків у зв'язку з необхідністю у додатковому часі на сплату судового збору.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків залишено без задоволення. У відкритті апеляційного провадження відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем пропущено передбачений статтею 295 КАС України строк звернення до суду, без поважних причин.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об'єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.
Разом з тим, податковий орган, при поданні апеляційної скарги не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження та не надав доказів, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведеним вище критеріям, а в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, обґрунтованого клопотання (заяви) про поновлення строку на апеляційне оскарження не подано.
Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у даній справі суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені податковим органом підстави для поновлення цього строку обґрунтовано визнані судом неповажними.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана Головним управлінням ДПС у м. Києві, як відокремленим підрозділом ДПС касаційна скарга в частині оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 серпня 2021 року та ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2022 року у справі №640/18279/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування податкової вимоги.
Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко