26 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/14103/21 пров. № А/857/8199/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Шинкар Т. І.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року, ухвалене головуючим суддею Щербаковим В. В. у м. Рівному, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕРАГРО» до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови,
12.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕРАГРО» (далі - ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО») звернулося в суд з адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2021/00169 та рішення про коригування митної вартості від 30.08.2021 № UA204000/2021/000071/2.
В обґрунтування позовних вимог ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» покликається на протиправність оскаржуваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості, оскільки задекларована ним в митних деклараціях митна вартість товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції) підтверджена наданими митному органу документами, які передбачені чинним законодавством, зокрема, частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Позивач доводить, що митний орган безпідставно визначив митну вартість товарів з використанням резервного методу, беручи за основу для визначення митної вартості оцінюваного товару митну декларацію, зазначаючи її номер та дату, без наведення при цьому порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 адміністративний позов задоволено. Стягнуто на користь ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці судовий збір у розмірі 4540,00 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Рівненська митниця подала апеляційну скаргу, у якій, з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує помилковістю висновку суду першої інстанції про неправомірність рішень митного органу про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару, оскільки подані документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, схожого за маркою, комерційною назвою, виробником, експлуатаційними характеристиками тощо, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.11.2020 № UA00330/2020/484228 за рівнем митної вартості 24988 EUR. Вказує на обґрунтованість сумнівів у достовірності поданих декларантом документів, оскільки при розрахунку митної вартості товару позивачем не враховано значення витрат, пов'язаних із транспортуванням товару з Kellington до Leeds; надана до митного оформлення копія комерційного інвойсу від 07.08.2021 № СІ_14035245_2 містить інформацію щодо умов поставки FCA без вказівки на конкретне географічне місце суперечить умовам контракту та унеможливлює здійснення перевірки числового значення розрахункової декларантом митної вартості товару; відомості щодо переміщення товару за наданою до митного оформлення копією митної декларації MRN 21GB08X55104934010 від 16.08.2021 відсутні у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу.
Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому її заперечує, покликається на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін.
Крім цього, 01.09.2022 ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» подало до суду заяву про стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 грн.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» є суб'єктом господарювання, основним видом діяльності якого є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням (КВЕД 46.61).
У серпні 2021 року позивачем через аукціонний майданчик Компанії Euro Auctions (UK) Ltd (https://euroauctions.com/en) придбано міні-навантажувач фронтальний, самохідний, на колісному ходу, марки «CASE», модель «SR130», ідентифікаційний номер: JAFSR130TLM484454 (лот №1343), за ціною 16000,00 GBP. Аукціонний збір становив 550,00 GBP.
07.08.2021 між ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО», як покупцем, та Компанією Euro Actions (UK) Ltd, Roal Lane, Kellington, Nr. Ferrybridge DN14 0NY, GB, як продавцем, укладено контракт №74/21, згідно з яким продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити, зокрема, новий фронтальний міні-навантажувач «Case SR 130», 2020 року, №JAFSR130TLM484454, вартістю 16550 GBP. При цьому, вартість маркування, пакування та завантаження входить до ціни товару; покупець здійснює оплату вартості товару на умовах 100% передоплати шляхом банківського переказу на основі контракту у валюті платежу і контракту GBP.
Компанією Euro Actions (UK) Ltd було сформовано інвойс №14035242 від 07.08.2021, який містить інформацію щодо придбаного позивачем товару на загальну суму 58625,00 GBP, зокрема, міні-навантажувач фронтальний, самохідний, на колісному ходу, марки «CASE», модель «SR130», ідентифікаційний номер: JAFSR130TLM484454, вартістю 16550,00 GBP.
Аналогічні відомості щодо придбаного товару наявні в інвойсі № СІ_14035245_2 від 07.08.2021, виданому Компанією Euro Actions (UK) Ltd.
Оплату за придбаний позивачем товар здійснено 12.08.2021 в розмірі 58625,00 GBP банківським переказом від ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» отримувачу - Компанії Euro Actions (UK) Ltd, з призначенням платежу - оплата за транспортні засоби згідно з Контрактом №74/21 від 07.08.2021.
Транспортування придбаного товару відбулося на підставі договору на здійснення транспортних перевезень від 08.07.2021 №10/07-21, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО», у заявці від 16.08.2021 № 1 до якого передбачено напрямок: Великобританія (GB) - Україна (UK); маршрут: Leeds, Goole DN14 0NY Великобританія (GB) - Корчова-Краковець - м. Сарни, Рівненська область, адреса завантаження: лот 1343 Case SR130 Skidsteer Loader, Piped, Bucket, JAFSR130TLM484454, лот 3465 JCB 535-95 Turbo Powertshift Telehhandler, WLI, Forks, JCB5ABTGC91515250, Euro Auctions Roal Ln, Leeds, Goole DN14 0NY; вартість перевезення: 68951,00 грн.
26.08.2021 уповноваженою особою ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» подано до митного оформлення митну декларацію №UA204060/2021/017451 на придбаний товар (міні-навантажувач фронтальний, самохідний, на колісному ходу, марки «CASE», модель «SR130», ідентифікаційний номер: JAFSR130TLM484454, призначений для: навантаження та переміщення вантажів, обладнаний навантажувальним ковшем, потужність двигуна - 36,5 kW, робочий об'єм циліндрів - 2200 см. куб., тип двигуна - дизельний, новий, максимальна висота вигрузки - 2246 мм, номінальна вантажопід'ємність - 590 кг, колісна формула - 4х4, календарний рік виготовлення - 2020). Митна вартість визначена декларантом за ціною договору (контракту) в розмірі 16869,2338 GBP (617680,49 грн), з яких 16550,00 GBP (605991,49 грн) - ціна товару, а 319,2338 GBP (11689,00 грн) - витрати на транспортування.
До вказаної митної декларації було додано наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №74/21 від 07.08.2021; рахунок-фактуру (інвойс) СІ_14035245_2 від 07.08.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 12.08.2021; міжнародну товаро-транспортну накладну №920421 від 16.08.2021; декларацію про походження товару № СІ_14035245_2 від 07.08.2021; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №24683/21 від 25.08.2021; договір про надання послуг митного брокера №19/08-21 від 19.08.2021; договір (контракт) про перевезення №10/07-21 від 08.07.2021; рахунок-фактуру №196 від 20.08.2021; довідку транспортних витрат від 20.08.2021 №01; копію митної декларації країни відправлення від 16.08.2021 №21GB08Х55104934010.
Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості заявлених позивачем до декларування товарів за згаданою митною декларацією відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Митного кодексу України Рівненська митниця зобов'язала декларанта надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
30.08.2021 декларантом додатково надано митному органу договір від 08.07.2021 №10/07-21 та заявку від 16.08.2021 до нього, інвойс від 07.08.2021 № 14035245, а також пояснення щодо неможливості надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару у зв'язку з обмеженими строками виконання вимоги митниці. Виписку з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки не можна надати, оскільки товар було придбано на аукціоні і його вартість визначається вартістю відповідного лоту. Зазначено про відсутність документів, які містять інформацію щодо вартості транспортування з KELLINGTON до Leeds, оскільки транспортування товару з м. Kellington до м. Leeds не здійснювалося. Декларант зазначив, що інвойс №СІ_14035245_2 від 07.08.2021 та інвойс № СІ_14035245 є одним і тим же документом.
Митним органом було прийнято рішення про коригування митної вартості від 30.08.2021 № UA204000/2021/000071/2, яким визначено вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів.
Вказане рішення обґрунтовано тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов та у строки, зазначені у статті 53 Митного кодексу України та відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України; подані до митного оформлення та на вимогу митного органу документи містять розбіжності і неточності: 1) за митною декларацією від 26.08.2021 №UA204060/2021/017451 (вн. №4136) у графі 20 декларантом заявлені умови поставки товару FCA GB KELLINGTON. Пунктом 5.1 контракту від 07.08.2021 №74/21 (далі - Контракт) передбачені умови поставки товарів FCA KELLINGTON, точне місце завантаження буде вказано в CMR. Згідно наданої декларантом до митного оформлення копії CMR від 16.08.2021 №А920421 товари завантажені в м. KELLINGTON. Разом з тим, надані декларантом рахунок-фактура від 20.08.2021 №196, виставлений ТОВ «ПАРТНЕРАГРО» на підставі Договору від 08.07.2021 №10/07-21 на здійснення транспортних перевезень за заявкою від 08.07.2021 №1 та CMR від 16.08.2021 №А9200421, та довідки про транспортно-експедиційні витрати від 20.08.2021 №01, транспортування товарів здійснювалось по іноземній території за маршрутом Leeds (Великобританія) - ПП Краківець (Україна), що суперечить заявленим декларантом та передбаченими Контрактом умовами поставки. Пунктом 2.3 Контракту передбачено, що до ціни товару входить вартість маркування, навантаження та упакування. Таким чином наявні підстави вважати, що при розрахунку митної вартості не враховано числове значення витрат, пов'язаних із транспортуванням товару з Kellington до Leeds. Додатково надана декларантом на вимогу митного органу Заявка №1 від 16.08.2021 містить інформацію щодо транспортування товару по іноземній території за маршрутом Leeds (Великобританія) - ПП Краківець (Україна); 2) надана до митного оформлення копія комерційного інвойсу від 07.08.2021 №СІ_14035245_2 містить інформацію щодо умов поставки FCA без вказання конкретного географічного місця, що суперечить умовам Контракту та унеможливлює здійснення перевірки числового значення розрахованої декларантом митної вартості товарів. Додатково наданий декларантом інвойс від 07.08.2021 не містить інформації щодо умов поставки; 3) надана до митного оформлення декларантом копія митної декларації країни відправлення від 16.08.2021 MRN 21GB08X55104934010 в графах 31, 31/2 містить інформацію щодо інвойсу за номером СІ_14035245, який до митного оформлення не надавався, реквізити отримувача у графі 8 відрізняються від реквізитів імпортера; 4) відомості щодо переміщення товару за наданою до митного оформлення копією митної декларації MRN 21GB08X55104934010 від 16.08.2021 відсутні у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/).
Зазначено, що Рівненська митниця володіє ціновою інформацією щодо вартості товару схожих за маркою, комерційною назвою, виробником, експлуатаційними характеристиками тощо, митне оформлення якого здійснено за митними деклараціями від 18.11.2020 №UA100330/2020/484228 за рівнем митної вартості 24988,08 EUR та від 15.12.2018 №UA100150/2018/424986 за рівнем митної вартості 24495,00 EUR, згідно інформації, наявної на сайті www.machinerytrader.co.uk наявна пропозиція продажу навантажувача CASE SR130 2020 року випуску нового за ціною 25544,00 GBP.
Заявлена декларантом митна вартість може бути визнана митницею, за умови надання додаткових документів, згідно з переліком:
1) Висновок про якісні та вартість характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями;
2) Виписка з бухгалтерської документації продавця про формування ціни товару та заявлених комерційних умовах поставки;
3) Бухгалтерські документи, які містять інформацію щодо числової вартості транспортування з KELLINGTON до Leeds;
4) Інвойс за номером СІ_14035245.
За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу України процедури консультації з декларантом та у зв'язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятої до застосування (згідно положень глави 9 Митного кодексу України) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 Митного кодексу України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 Митного кодексу України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 Митного кодексу України, митну вартість партії товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України.
Вартість транспортного засобу визначена на підставі інформації щодо рівня митної вартості товару, схожого за маркою, комерційною назвою, виробником, експлуатаційними характеристиками тощо, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 18.11.2020 №UA100330/2020/484228 за рівнем митної вартості 24988,08 EUR.
Числове значення митної вартості товару, із врахуванням його фактичної кількості, та з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення, у національній валюті України становить 783221,3819 грн (24988,08 EUR/шт. (вартість за МД від 18.11.2020 №UA100330/2020/484228)*31,3438 (курс НБУ EUR/UAH на день подання МД), або у валюті фактури - 21390,2573 GBP/шт.
У зв'язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови у митному оформленні (випуску) ввезеного позивачем товару №UA204000/2021/00169.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі документи, які відповідають вимогам частини другої статті 53 Митного кодексу України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару, натомість відповідачем не обґрунтовано, у чому полягали об'єктивні сумніви у заявленій декларантом митній вартості товару, не доведено неможливості застосування позивачем методу визначення митної вартості за ціною договору та підстав вимагати визначення митної вартості за іншим методом.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).
Частинами другою-шостою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частин першої-третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частинами шостою та сьомою статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
За приписами частини восьмої статті 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у правильності визначення декларантом митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи, на підтвердження митної вартості ввезеного на митну територію України товару в розмірі 16869,2338 GBP (617680,49 грн), позивачем надано, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07.08.2021 №74/21; рахунок-фактуру (інвойс) № СІ_14035245_2 від 07.08.2021; банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 12.08.2021; міжнародну товаро-транспортну накладну від 16.08.2021 А920421; декларацію про походження товару від 07.08.2021 СІ_14035245_2; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №24683/21 від 25.08.2021; договір (контракт) про перевезення від 08.07.2021 №10/07-21; рахунок-фактуру від 20.08.2021 №196; довідку транспортних витрат від 20.08.2021; копію митної декларації країни відправлення №21GB08Х55104934010 від 16.08.2021.
Слід зазначити, що подані позивачем документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.
Апеляційний суд вважає, що зазначені відомості не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчили, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.
Слід зазначити, що декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме собою не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08.10.2019 у справі № 803/776/17.
Натомість, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідач за відсутності належного обґрунтування та підстав витребував у позивача додаткові документи, що свідчить про невідповідність таких дій вимогам статті 54 Митного кодексу України.
Що стосується доводів відповідача про неврахування ТзОВ «ПАРНЕРАГРО» числового значення витрат, пов'язаних із транспортуванням товару з Kellington до Leeds, то суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що такого транспортування не здійснювалось, оскільки спірний товар поставлявся на умовах FCA Kellington відповідно до правил «Інкотермс 2000», точне місце завантаження товару повинно бути вказано в CMR. У графі 4 товаро-транспортної накладної CMR №920421 вказано, що місцем завантаження товару є UK Euro Auctions (UK) Ltd, DN14 0NY, Kellington. Відповідно до заявки №1 від 16.08.2021 транспортування товару здійснювалося за наступним маршрутом: Leeds, Goole DN14 0NY Великобританія (GB) - Корчова-Краковець - м. Сарни, Рівненська область, Україна (UA) - с. Антопіль, Рівненський район, Рівненська область, Україна (UA). Адреса завантаження: Euro Auctions Roall Ln, Leeds, Goole DN14 0NY. При цьому, поштовий індекс DN14 0NY територіально відносить до м. Kellington.
Також не заслуговують на увагу доводи відповідача в підтвердження правомірності оскаржуваного рішення щодо відсутності інформації щодо умов поставки у комерційному інвойсі від 07.08.2021 р. №СІ_14035245_2, так як інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані), і законодавством України не передбачено форми інвойсу та вимог щодо його заповнення.
Крім цього, судом першої інстанції правильно встановлено, що в митній декларації країни відправлення від 16.08.2021 MRN21GB08X55104934010 реквізити отримувача у графі 8 стосуються ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» та містять його офіційне найменування та юридичну адресу, а щодо відсутності митної декларації MRN21GB08X55104934010 від 16.08.2021 у відкритій базі даних Європейської Комісії з тарифів та митного союзу, то декларант не уповноважений на ведення такого реєстру, а тому не вправі відповідати за наявність чи відсутність в ньому інформації.
Апеляційний суд звертає увагу, що у рішенні про коригування митної вартості товарів від 30.08.2021 № UA204000/2021/000071/2 зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з четвертим та п'ятим методами.
Слід зазначити, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 22.04.2019 № 815/6242/17, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.
Апеляційний суд вважає протиправним застосування митним органом при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості інформації щодо митної вартості товарів схожих тому, що ввезений позивачем, та при цьому враховує позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15, згідно з якою у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, за резервним методом.
З огляду на викладене, слід погодитися із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару, а саме, заявлення позивачем неповних та/або недостовірних відомостей про його митну вартість та відсутність у документах, поданих до митного оформлення, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена, або підлягає сплаті за товар.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо стосується стягнення з відповідача на користь ТзОВ «ПАРТНЕРАГРО» витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої, третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, в підтвердження здійсненої правової допомоги необхідно долучати розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.
З матеріалів справи встановлено, що позивач поніс витрати на правничу допомогу Адвокатського об'єднання «Скорпіон» у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн, в підтвердження чого надано такі документи:
- договір від 27.07.2022, укладений Адвокатським об'єднанням «Скорпіон» з ТзОВ «ПАРНЕРАГРО» про надання правової допомоги;
- акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 08.08.2022 згідно з договором від 27.07.2022, відповідно до якого загальна вартість професійної правничої допомоги становить 5000 грн (вивчення та юридична оцінка рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.04.2022 у справі № 460/14103/21, апеляційної скарги Рівненської митниці, інших документів, які були використані при підготовці та поданні до суду відзиву на апеляційну скаргу (5 год); аналіз законодавства та судової практики (5 год); формування та узгодження з клієнтом правової позиції по веденню справи (5 год); написання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу (5 год);
- рахунок від 08.08.2022 № 1 на суму 5000 грн;
- платіжне доручення від 16.08.2022 № 7678.
Колегія суддів ураховує, що в силу вимог процесуального закону суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Так, апеляційний суд вважає завищеними витрати на правову допомогу, оскільки надана правова допомогу позивачу в суді апеляційної інстанції стосується виключно подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, який містить покликання на обставини та відповідне правове обґрунтування, які викладені у позовній заяві та відповіді на відзив Рівненської митниці на позовну заяву.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції загальною вартістю 5000 грн є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, об'єктивно необхідним адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності стягнення за разунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу лише у розмірі 1000 грн.
Керуючись статтями 311, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2022 року у справі № 460/14103/21 - без змін.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці Державної митної служби України (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАРТНЕРАГРО» (35371, Рівненська область, Рівненський район, с. Антопіль, вул. Київська, 57Б, код ЄДРПОУ 38892443) судові витрати в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 26.10.2022