25 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/545/22 пров. № А/857/9006/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 260/545/22 (головуюча суддя Скраль Т.В., час ухвалення 10:17 год., м. Ужгород, повний текст рішення складений 23 травня 2022 року) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості,-
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, в якому просив: а) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо невиплати заборгованості з пенсійних виплат ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 31.10.2020 року в розмірі 36 842,19 грн та за період з 01.12.2019 року по 31.10.2021 року у розмірі 229 231,70 грн, всього на загальну суму 266 073, 89 грн;
б) стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат на загальну суму 266 073, 89 грн.
Рішенням від 17 травня 2022 року Закарпатський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що ухвалення рішення в даній справі за своєю правовою сутністю не є зобов'язанням виконувати попередні рішення суду у справах №260/2687/20 та №260/2247/21, оскільки предмети позову у зазначених справах не є тотожними.
Вказує, що твердження суду про невірність обраного позивачем способу захисту теж є безпідставним, оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачено різні способи виконання рішень судів майнового та немайнового характеру. При цьому, на думку позивача, порядок виконання рішень майнового характеру є більш дієвим з точки зору безумовного забезпечення прав останнього на стягнення боргу з пенсійних виплат, а тому й звернувся в суд з даним позовом.
З огляду на викладене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач надав суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив щодо її доводів та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі по тексту - Закон №2262-XII) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та отримує пенсію за вислугу років з 26 січня 2013 року.
11 вересня 2020 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 12 жовтня 2020 року, по справі № 260/2687/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області здійснити з 01 січня 2016 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 в розмірі 77% від відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та отриманою пенсією за період з 01 січня 2016 року по день проведення перерахунку за рішенням суду.
20 жовтня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області листом № 0700-0319-8/37667 повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2687/20 від 11.09.2020 року здійснено перерахунок пенсії з 01.01.2016 у розмірі 77 % грошового забезпечення. Розмір перерахованої пенсії з 01.11.2020 становить 6 987,30 грн. Різниця в пенсії за минулий час (з урахування виплачених сум) за період з 01.01.2016 по 31.10.2020 склала 36 842,19 грн.
13 липня 2021 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду, яке набрало законної сили 01 жовтня 2021 року, по справі № 260/2687/20 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 грудня 2019 року перерахунок основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки № 22/6-1199 від 10 березня 2021 року, підготовленої та направленої Департаментом персоналу МВС України до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» і Порядку № 260 та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
22 жовтня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області листом № 0700-0307-8/40465 повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2247/21 від 13.07.2021 року здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки 22/6-1199 від 10.03.2021 про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року. Розмір перерахованої пенсії з 01.11.2021 становить 17 827,19 грн. Різниця в пенсії за минулий час (з урахування виплачених сум) за період з 01.12.2019 по 31.10.2021 склала 229 231,70 грн.
Таким чином, загальна сума боргу з пенсійних виплат відповідача перед позивачем становить 266 073,89 грн.
Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо виплати заборгованості з пенсії протиправною, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що в разі невиконання судового рішення позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження та КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження. Відтак, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
У справі, що розглядається, позивач просить стягнути з відповідача недоплачену частину пенсії в сумі 266 073, 89 грн, яка йому нарахована на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду у справах №260/2687/20 та №260/2247/21.
Суд зазначає, що властивістю будь-якого юридичного процесу є стадійність, тобто структурно обумовлена послідовність процесуальних дій. Проходження справи в адміністративному суді теж має стадійний характер.
Зокрема, можна виділити наступні стадії адміністративного судочинства:
1) звернення з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі;
2) підготовче провадження;
3) судовий розгляд та ухвалення судового рішення;
4) перегляд судового рішення (апеляційний порядок; касаційний порядок; перегляд рішення Верховним Судом України; за нововиявленими, виключними обставинами);
5) виконання судового рішення.
Розділом IV КАС України визначені процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Так, у відповідності до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Таким чином, набрання рішенням суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов'язковим, незмінним та остаточним і може бути виконане примусово.
Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 вказаної статті).
Так, відповідно до ст.1 Закону України ,,Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до статті 19 вказаного вище закону сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом.
Як правильно встановив суд першої інстанції, позивач звернувся до суду у зв'язку з невиконанням рішень суду у справах №260/2687/20 та №260/2247/21 в частині виплати суми 266 073, 89 грн, яка є різницею між виплаченою та перерахованою сумою пенсії на підставі рішень судів за періоди з 01.01.2016 по 31.10.2020, з 01.12.2019 по 31.10.2021 та облікована органами Пенсійного фонду України, й буде виплачена, за повідомленням пенсійного органу, після надходження коштів з Державного бюджету України.
Оскільки рішення суду у справах №260/2687/20 та №260/2247/21 набрало законної сили та перебуває на стадії виконання, що здійснюється в примусовому порядку спеціально уповноваженим для цього органом - Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), та рішення якого про повернення виконавчих листів позивач у даній справі ОСОБА_1 не оскаржує, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у нього відсутні повноваження в межах даного адміністративного позову вирішувати питання щодо виконання рішення в іншій справі.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Наведеними нормами чинного процесуального законодавства визначено особливий процесуальний порядок оскарження бездіяльності, дій та рішень, вчинених на виконання судових рішень, які набрали законної сили.
Натомість, всупереч зазначеним нормам, позивач звернувся до суду із позовною заявою у загальному порядку, в якій фактично оскаржує бездіяльність відповідача щодо виконання судових рішень у справах №260/2687/20 та №260/2247/21.
Доводи позивача, викладені в позовній заяві, а саме - щодо невиплати відповідачем перерахованої на виконання рішень судів суми пенсії фактично зводяться до незгоди позивача з бездіяльністю (діями) відповідача при виконанні судових рішень, в той час як оцінка бездіяльності (діям) відповідача, вчиненим на виконання судового рішення, надається судом при розгляді заяви, поданої відповідно до статті 383 КАС України.
Суд зазначає, що між позивачем і відповідачем існують правовідносини щодо виплати перерахованої суми пенсії на виконання рішень судів. Ці правовідносини не припинилися через відсутність коштів на таку виплату. Позивач все ще має право на отримання вказаної суми.
Отже, невиконання чи неналежне виконання судового рішення є підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, яка регулює визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а не для звернення до суду з новим позовом у загальному порядку.
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.08.2020 у справі №1340/4630/18, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Беручи до уваги наведені вище правові норми та обставини, зазначені в позові, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність позовних вимог, а також вважає, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі. Суд не вправі зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки це призведе до порушення принципу поваги до остаточного судового рішення та обов'язковості його виконання.
Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі № 260/545/22 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В. В. Святецький
судді Л. Я. Гудим
О. М. Довгополов
Повне судове рішення складено 25.10.2022.