26 жовтня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1586/22 пров. № А/857/11906/22
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року (головуючий суддя: Плеханова З.Б., місце ухвалення - м. Ужгород) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 27.04.2022 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, яка оформлена протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 23 від 10.02.2022;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу внаслідок встановлення ІІ групи інвалідності в розмірі, що встановлено п.п. «б» ч. 2 ст. 16-2 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що йому 03.10.2016 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, а 20.12.2021 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок цієї ж причини. Згідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум позивачу було відмовлено у виплаті допомоги відповідно до п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з тим, що групу інвалідності позивача змінено понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на аналогічні підстави, які викладені в позовній заяві.
Закарпатський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, 11.10.2022 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з довідкою МСЕК серія АВ № 0582878 від 03.10.2016 ОСОБА_1 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності, захворювання пов'язане з захистом Батьківщини.
У свідоцтві про хворобу від 24.05.2019 № 102, зазначено, що позивач брав безпосередню участь в зоні проведення АТО на території Донецької і Луганської областей з 19.05.2014 по 05.09.2014, являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 09.06.2015, є інвалідом III групи.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною комісією серії 12ААВ № 381864, позивачу 20.12.2021 під час повторного огляду встановлено II групу інвалідності внаслідок цієї ж причини.
У подальшому, позивач звернувся з заявою до Закарпатського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності.
Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, 10 лютого 2022 року дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що заявнику групу інвалідності змінено понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності, а допомога у зв'язку з встановленням III групи інвалідності виплачена в сумі 217500 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням, позивач звернувся за захистом порушеного права до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачу первинно групу інвалідності встановлено 03.10.2016, а ІІ групу інвалідності яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено через 5 років і 2 місяці, а саме 20.12.2021, тобто більше ніж через два роки після встановлення первинної групи інвалідності, а тому підстав для призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням останнім II групи інвалідності не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Так, Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (тут і надалі Закон № 2011-XII в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової допомоги у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності), відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011-XII).
Відповідно до ч. 4 ст. 16-3, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок 975, в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 335, яка застосовується з 01.01.2017 та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 334, яка застосовується з 24.04.2019).
Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності (абз. 2 п. 3 Порядку № 975).
Відповідно до п. 8 Порядку № 975, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку повторним оглядом та зміною групи інвалідності, безпосередньо пов'язане з датою встановлення групи інвалідності вперше.
Позивач зазначає, що має право на одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням йому під час повторного огляду вищої групи інвалідності внаслідок захворювання, яке пов'язане із захистом Батьківщини.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковими такі твердження ОСОБА_1 , оскільки чинним законодавством на момент звернення позивача із заявою про призначення одноразової допомоги у зв'язку з встановленням вищої (ІІ) групи інвалідності, таким правом, з огляду на п. 4 ст. 16-3 Закону № 2011-XII та п. 8 Порядку № 975, наділяються особи лише у разі зміни групи інвалідності протягом двох років з моменту вперше встановленої інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Крім цього, зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачу первинно встановлено ІІІ групу інвалідності - 03.10.2016. Допомога у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, позивачу виплачена в сумі 217500 грн (а. с. 8).
У подальшому, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності - 20.12.2021.
Отже, за встановлених обставин справи, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки з часу первинного встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності (03.10.2016) та до часу встановлення ІІ групи інвалідності (20.12.2021) минуло більше двох років, а тому відповідачем правомірно відмовлено позивачу у призначенні йому одноразової грошової допомоги.
Аналогічні правові висновки щодо застосування наведених вище правових норм, викладено у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 справа № 806/2187/18, від 15.07.2020 справа № 240/10153/19, від 02.12.2020 № 1.380.2019.00695, від 04.12.2020 справа № 260/1173/19, від 24.03.2021 справа 826/6671/16.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що правових підстав для задоволення позову не має, оскільки ОСОБА_1 первинно групу інвалідності встановлено 03.10.2016, а ІІ групу інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, встановлено через 5 років і 2 місяці, а саме 20.12.2021, тобто більше ніж через два роки після встановлення первинної групи інвалідності.
Щодо покликання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 у справі № 3-192/2020 (465/20), яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, то суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на наступне.
Так, згідно з частиною 2 статті 152 Конституції України, статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі приписи, що визнані неконституційними, втрачають чинність із дня ухвалення Конститупійним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Із резолютивної частини цього рішення від 06.04.2022 видно, що пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII зі змінами, визнаний неконституційним та втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, станом на момент прийняття відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яка оформлена протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 23 від 10.02.2022, пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був чинним, оскільки такий втратив чинність лише з 06.04.2022.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 липня 2022 року у справі № 260/1586/22 без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш