01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Каракашьян С.К.
Суддя-доповідач: Епель О.В.
25 жовтня 2022 року Справа № 640/32017/20
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного підприємства «ДУБЕКСПО» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року у справі
за позовом приватного підприємства «ДУБЕКСПО»
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві,
третя особа на стороні Відповідача,
яка не заявляє самостійні
вимоги на предмет спору: Головне управління
Державної казначейської служби України у м. Києві
про стягнення пені, інфляційних втрат
та суми боргових за користування коштами,
Історія справи.
1. Приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (далі - Позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - Відповідач), третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, в якому просило:
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму пені щодо протермінування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 56 935,80 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму інфляційних втрат у розмірі 29 848,34 грн;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» суму боргових за користування коштами у розмірі 6 469,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що Відповідач допустив тривале порушення строків бюджетного відшкодування ПДВ, що призвело до додаткового нарахування пені, яка підлягає стягненню з бюджету на користь Позивача.
Крім того, ПП «Дубекспо» наполягає на наявності в нього права на компенсацію по грошовому зобов'язанню, та як наслідок застосування декількох елементів відповідальності, таких як інфляційні витрати, 3 % боргових та моральної шкоди.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року адміністративний позов задоволено частково: стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Дубекспо» пеню за несвоєчасне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за період з 01.10.2020 по 30.11.2020 у розмірі 15 525,59 грн.
Ухвалюючи таке рішення в частині задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що у періоди з 04.09.2020 по 22.10.2020 та з 23.10.2020 по 11.12.2020 облікова ставка Національного банку України була встановлена на рівні 6% річних.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що оскільки періодом порушення строків відшкодування позивачу ПДВ є період 01.10.2020 по 30.11.2020 (щодо якого він звернувся до суду з цим позовом), а розмір бюджетної заборгованості становить 1 290 264,42 грн, то розмір пені, яка підлягає стягненню за вказаний період має розраховуватися наступним чином: 1 290 264,42 грн х (6% х 120%) х 61 день/365 днів = 15 525,59 грн.
Відмовляючи в іншій частині позову, суд зазначив, що Позивач при здійсненні розрахунку пені, наведеного в його позові, неправильно визначив облікову ставку НБУ, застосувавши 22% замість 6%, а також неправильно вказав суму бюджетної заборгованості в розмірі 1290460,00 грн замість дійсної 1290264,42 грн.
Перевіряючи вимоги Позивача в частині стягнення з Державного бюджету України інфляційних втрат та 3% боргових, нарахованих на суму бюджетної заборгованості з відшкодування ПДВ, суд зазначив, що положення ст. 625 ЦК України не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки Податковим кодексом України передбачено виключно нарахування пені за несвоєчасне відшкодування ПДВ, а тому є стягнення з Державного бюджету України інфляційних нарахувань та 3% боргових за несвоєчасне відшкодування ПДВ є безпідставним.
Разом з тим, суд вказав, що оскільки правовідносини виникли між сторонами щодо несвоєчасного відшкодування податку на додану вартість є публічно-правовими, то цивільне законодавство не підлягає застосуванню до означених правовідносин.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач та Відповідач подали апеляційні скарги.
4. Апеляційну скаргу Відповідача ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2022 було залишено без руху, а ухвалою від 17.10.2022 - повернуто.
5. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2022 та від 22.09.2022 за апеляційною скаргою Позивача відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження з 18.10.2022.
6. Позивач у своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити його позов повністю.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог Позивач стверджує, що до розрахунку пені, яка підлягає стягненню на його користь з Відповідача, слід застосовувати облікову ставку НБУ 22% та посилається на постанови Правління НБУ від 29.10.2015 № 750, від 17.12.2015 № 894, від 28.01.2016 № 40, від 03.03.2016 № 135.
При цьому, Апелянт наводить норми п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України та наголошує, що пеня нараховується на рівні 120% облікової ставки НБУ, установленої на момент виникнення пені, протягом її дії, включаючи день погашення.
Також, Апелянт наполягає на наявності в нього прав на отримання 3% боргових за 61 день і наводить відповідний розрахунок.
Разом з тим, на переконання Апелянта рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 12-рп/2001, на яке послався суд першої інстанції, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Також, Апелянт вважає, що судом першої інстанції здійснено неправильне тлумачення ст. 625 ЦК України, зазначає, що відповідні позовні вимоги є похідними та посилається, зокрема на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у господарській справі № 925/1196/18, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, на практику Верховного Суду України, .
Крім того, Апелянт посилається на судові рішення у господарській справі № 910/13233/18, які ухвалені на його користь.
У доповненнях до апеляційної скарги Апелянт також наводить судову практику, висновки ЄСПЛ та викладає відповідні законодавчі приписи.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
7. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.
8. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
9. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, приватне підприємство «ДУБЕКСПО» (далі - ПП «ДУБЕКСПО») перебуває на податковому обліку в ГУ ДПС у м. Києві.
У зв'язку з неподанням Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226,00 грн, жовтень 2015 року у розмірі 98 800,00 грн, листопад 2015 року у розмірі 599 434,00 грн, ПП «ДУБЕКСПО» звернулось до суду з позовною заявою про визнання протиправною бездіяльності стосовно неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн та зобов'язання подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням сум бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з декларацій за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.09.2016 у справі № 826/7041/16 відмовлено в задоволенні позову ПП «ДУБЕКСПО».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2016 у справі № 826/7041/16 скасовано зазначену постанову суду першої інстанції та задоволено позовні вимоги ПП «ДУБЕКСПО»:
- визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо неподання до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно з декларацій із податком на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «ДУБЕКСПО» за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн, за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн;
- зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у місті Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві висновків із зазначенням суми згідно декларацій із податком на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ПП «ДУБЕКСПО» за вересень 2015 року у розмірі 592 226 грн, за жовтень 2015 року у розмірі 98 800 грн., за листопад 2015 року у розмірі 599 434 грн.
Постанова суду набрала законної сили 24.11.2016.
Незважаючи на узгодження заявленої Позивачем до бюджетного відшкодування суми ПДВ, кошти не були перераховані на рахунок платника податку.
10. У зв'язку з цим Позивач, вважаючи порушеним своє право на своєчасне отримання бюджетного відшкодування, та стверджуючи про наявність у нього права на отримання пені, інфляційних витрат та боргових за користування коштами за період з 01.10.2020 по 30.11.2020, звернувся до суду з цим позовом.
11. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 ПК України.
Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Пунктом 200.10 статті 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 ПК України).
Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Згідно з пунктом 200.13 статті 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У п. 200.17 ст. 200 КП України (у редакції, чинній до 01.01.2017) установлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи бюджету, до якого сплачується податок. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.
Згідно з п. 200.23 ст. 200 ПК України (у редакції, чинній до 01.01.2017) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування.
Подання декларацій Позивачем за вересень, жовтень, листопад 2015 року відбулося до набрання Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII чинності, а тому застосуванню підлягають норми, що регулюють спірні правовідносини, які діяли до набрання змін цим Законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який згідно з п. 3 цієї постанови набирає чинності з 01.04.2017. При цьому, п. 2 постанови установлено, що до набрання чинності п.п. 1 і 3 цієї постанови бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з п. 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.
Пунктом 2 Порядку ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68 (який діяв до 01.01.2017), було передбачено, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абз. 4 п. 50.1 ст. 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.
Згідно з положеннями п.п. 4-6 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 (який набрав чинності з 01.04.2017), орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема, суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету. Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру. Інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.
У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 № 68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абз. 4 п. 50.1 ст. 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.
Пунктом 10 Порядку № 68 було передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення; неузгоджену суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування, що оскаржується; дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення; суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, узгоджену за результатами оскарження.
Щодо стягнення інфляційних втрат та боргових за користування коштами.
Відповідно до ст. 1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно зі ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
У ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У ст. 1212 ЦК України встановлено загальні положення про зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.
Частиною другою статті 1214 ЦК України передбачено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього Кодексу).
Відповідно до частини другої статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Висновки суду апеляційної інстанції.
Щодо стягнення пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ.
12. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення саме контролюючими органами, зокрема, внесення інформації про узгоджену за результатом судового оскарження суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків.
У разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку № 68, який діяв до 01.04.2017, така інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 01.02.2016, за якими станом на 01.01.2017 суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.
Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.
13. Отже, до 01.04.2017 контролюючий орган повинен був скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення податковим органом в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформації про її узгодження.
14. Разом з тим, суми податку, не відшкодовані або несвоєчасно відшкодовані платникам, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а отже пеня, яка нараховується на такі суми підлягає стягненню саме з Державного бюджету України.
15. При цьому, при обчисленні пені має враховуватися облікова ставка Національного банку України, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені, включаючи день погашення.
Водночас, облікова ставка фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни ставки протягом строку нарахування, такі зміни при обчисленні не враховується.
16. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що періодом, щодо якого ПП «ДУБЕКСПО» заявлено позовні вимоги в цій справі, є період з 01.10.2020 по 30.11.2020. Тобто, моментом виникнення пені у спірних правовідносинах в розумінні п. 200.23 ст. 200 ПК України є 01.10.2020, а строком дії пені- вказаний період.
Разом з тим, у період з 01.10.2020 по 30.11.2020 облікова ставка НБУ становила 6%, відповідно до рішень Правління НБУ від 03.09.2020 № 559-рш, від 22.10.2020 № 658-рш.
17. З огляду на це, колегія суддів вважає правильним здійснений судом першої інстанції розрахунок пені за несвоєчасне бюджетне відшкодування ПДВ Позивача за вказаний період із застосуванням саме вказаної облікової ставки НБУ за формулою: 1 290 264,42 грн. х (6% х 120%) х 61 день/365 днів = 15 525,59 грн, де: сума заборгованості - 1 290 264,42 грн; період заборгованості з 01.10.2020 по 30.11.2020 (кількість днів затримки відшкодування податку на додану вартість) - 61 день; облікова ставка НБУ, встановлена на момент виникнення пені, протягом строку її дії включаючи день погашення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість (його частини) - 6%; розмір пені - 120%.
Аналогічний правовий підхід застосовано в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 200/14773/18-а.
18. Доводи Апелянта про те, що до розрахунку пені, яка підлягає стягненню на його користь з Відповідача, слід застосовувати облікову ставку НБУ 22% та посилається на постанови Правління НБУ від 29.10.2015 № 750, від 17.12.2015 № 894, від 28.01.2016 № 40, від 03.03.2016 № 135, колегія суддів відхиляє, оскільки як відзначалося вище, періодом виникнення спірної пені є період з 01.10.2020 по 30.11.2020, а не період з 2015 року. Тому, рішення НБУ, на які посилається Апелянт, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
19. З приводу тверджень Апелянта про те, що згідно з нормами п. 200.23 ст. 200 ПК України, пеня нараховується на рівні 120% облікової ставки НБУ, установленої на момент виникнення пені, протягом її дії, включаючи день погашення, судова колегія зазначає, що саме ці положення були застосовані судом першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин і їх тлумачення дозволяє дійти висновку, що відправною датою є початок нарахування пені, тобто початок спірного періоду, за який така пеня підлягає стягнення, що в цій справі припадає на 01.10.2020, оскільки саме за період з 01.10.2020 по 30.11.2020 заявлені позовні вимоги ПП «ДУБЕКСПО».
20. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача пені в розмірі 15 525,59 грн, розрахованому за вищенаведеною формулою із застосуванням облікової ставки НБУ 6%.
Щодо стягнення інфляційних втрат та боргових за користування коштами.
21. Предметом позовних вимог, заявлених ПП «ДУБЕКСПО» у цій справі, є зокрема стягнення 3% річних (боргових, як вказує Апелянт) за період з 01.10.2020 по 30.11.2020 та інфляційних втрат за такий період.
22. Разом з тим, проаналізувавши відповідні доводи апеляційної скарги та вищевикладені законодавчі приписи у їх сукупності, апеляційний суд зазначає наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що це спір виник з податкових правовідносин між Позивачем і ГУ ДПС в м. Києві у зв'язку з невиконанням податкового органу покладених на нього обов'язків в частині своєчасної виплати підприємству належного йому бюджетного відшкодування у період з 01.10.2020 по 30.11.2020. Саме такий період ПП «ДУБЕКСПО» визначає спірним та лише щодо нього заявляє позовні вимоги в цій справі.
Водночас, податкові правовідносини врегульовані виключно ПК України, а ЦК України, на норми якого посилається Позивач, прямо передбачено, що цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, і що до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується (ст. 1 ЦК України).
При цьому, спеціальною нормою ПК України, а саме п. 200.23 ст. 200 ПК України, чітко визначено відповідальність держави в особі відповідного податкового органу за порушення строків повернення платникам податків бюджетного відшкодування та, як відзначалося вище, передбачено нарахування пені на відповідну суму заборгованості з відшкодування ПДВ.
Жодного застереження щодо можливості застосування до таких правовідносин норм цивільного законодавства та/або покладання на податковий орган (як про таке просить Позивач) цивільних зобов'язань, передбачених ЦК України, зокрема у вигляді стягнення 3% річних (боргових) та/або інфляційних втрат нормами ПК України, зокрема статтею 200, не передбачено.
Крім того, з системного аналізу приписів цивільного законодавства вбачається, що кредиторами та боржниками, зокрема в контексті ст. 625 ЦК України, є учасники кредитних правовідносин або правовідносин позики.
Втім, у правовідносини між платником податків та податковим органом з приводу бюджетного відшкодування ПДВ не є ані кредитними правовідносинами, ані відносинами позики, а натомість є податковими правовідносинами, що виникають з приводу реалізації платником податків регламентованого ПК України права на отримання відшкодування з податку на додану вартість.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що в разі порушення податковим органом права платника на своєчасне отримання бюджетного відшкодування до податкового органу застосовується відповідальність в порядку, визначеному саме податковим законодавством, а правові підстави для застосування норм ЦК України, зокрема ст. 625, відсутні.
23. З огляду на це, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо наявності в нього прав на отримання 3% боргових та інфляційних витрат, нарахованих на суму заборгованості з бюджетного відшкодування за спірний період.
24. Твердження Апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно послався на рішення Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 12-рп/2001, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки у вказаному рішення КС України викладено тлумачення відповідних законодавчих приписів щодо меж та підстав виникнення юридичної відповідальності державних органів, яке цілком виважено проаналізовано судом першої інстанції у контексті аналізу відповідних законодавчих приписів, якими регулюються спірні правовідносини та на які посилається Позивач.
25. Доводи Апелянта про те, що судом першої інстанції здійснено неправильне тлумачення ст. 625 ЦК України, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на вищевикладене.
26. Посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у господарській справі № 925/1196/18 судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки предметом судового розгляду у вказаній справі був інший господарський спір, а саме про стягнення з Державного бюджету України коштів на відшкодування шкоди, зокрема матеріальної шкоди (збитків) та упущеної вигоди, і моральної шкоди, а не податкові правовідносини з приводу відповідальності податкового органу через несплату бюджетного відшкодування з ПДВ у строки, установлені ПК України.
Крім того, підставою для звернення суб'єкта господарювання з позовом у вказаній господарській справі № 925/1196/18 було зупинення реєстрації електронних документів, а не бездіяльність податкового органу щодо виплати бюджетного відшкодування з ПДВ, як таке має місце у цій господарській справі.
При цьому, Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній справі аналізувалися зовсім інші законодавчі приписи, ніж ті, на які посилається Апелянт у цій адміністративній справі.
Тож, у цьому випадку відсутні правові підстави, прямо передбачені ч. 5 ст. 242 КАС України, для застосування висновків ВП ВС, викладених у постанові в господарській справі № 925/1196/18, при вирішенні даного адміністративного спору.
26. Також судова колегія вважає безпідставними посилання Апелянта на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2020 у господарській справі № 910/10156/17, оскільки в такі справі судом розглядався позов суб'єкта господарювання до міської ради про стягнення грошових коштів та процентів за користування чужими, тобто зовсім інший господарський, а не податковий / адміністративний спір, з іншим суб'єктним складом та іншими підставами виникнення відповідних спірних правовідносин, ніж ті, що є предметом судового розгляду в цій адміністративній справі.
27. Крім того, колегія суддів, аналізуючи доводи всіх учасників справи, приймає до уваги постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у господарській справі № 910/4590/19 в частині висновків щодо належності до адміністративної юрисдикції спорів про стягнення 3% річних та інфляційних витрат за позовами платників податків до податкових органів та органів ДКСУ, якщо такі спори виникають з правовідносин щодо бюджетного відшкодування ПДВ.
Разом з тим, судова колегія зазначає, що у вказаній справі ВП ВС надала тлумачення відповідних нормам ЦК України саме в контексті аналізу питання щодо підсудності відповідного спору. Тож, висновки, викладені у вказаній господарській справі, не суперечать висновкам суду першої інстанції у цій адміністративній справі щодо спеціального режиму відповідальності податкового органу.
28. Посилання Апелянта на практику Верховного Суду, зокрема у справах №№ 810/1228/17, 808/482/16, 420/4671/19, 822/553/17, 810/1928/16, 810/1227/17, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що відповідні судові рішення у вказаних справах були ухвалені за інших обставин, ніж ті, що є спірними в цій справі.
29. Посилання Апелянта на судові рішення у господарській справі № 910/13233/18, які за його позовною заявою ухвалені на його користь, судова колегія відхиляє, оскільки такі судові рішення, відповідно до ст. 78 КАС України, не мають преюдиціального значення для вирішення цього спору.
30. Аналізуючи всі доводи Апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки Європейського суду з прав людини є джерелом права.
31. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ПП «ДУБЕКСПО» в частині щодо стягнення 3% боргових і інфляційних втрат.
32. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
33. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
34. Таким чином, апеляційна скарга приватного підприємства «ДУБЕКСПО» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року - без змін.
35. Розподіл судових витрат.
З огляду на результат розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу приватного підприємства «ДУБЕКСПО» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 серпня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 25 жовтня 2022 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова