Справа № 346/3802/22
Провадження № 2/346/1473/22
26 жовтня 2022 р.м. Коломия
Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої судді - Третьякової І.В.,
за участю секретаря - Дутчак Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия, Івано-Франківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів, -
19.09.2022р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народилося двоє дітей. Після розірвання шлюбу, діти залишилися проживати разом з матір'ю та знаходитись на її утриманні. Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24.09.2020р. з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 1500,00 грн. щомісячно на кожну дитину до досягнення ними повноліття. Присуджені аліменти відповідач жодного разу не сплатив. В зв'язку з подорожчанням прожиткового кошика і подорослішанням дітей, збільшилися витрати на їхнє утримання. На теперішній час для забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини потрібно не менше 5000,00 грн., оскільки щомісячно позивач вимушена витрачати кошти на їжу, одяг, взуття, ліки, шкільне приладдя, відпочинок, дозвілля та інше. Так як відповідач є здоровим та працездатним, отримує дохід від проходження служби в Збройних Силах України, ОСОБА_1 просила суд змінити спосіб та розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з твердої грошової суми в розмірі 1500,00 грн. на 1/2 частку усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дітей.
В судове засідання позивач не з'явилася. 24.10.2022р. подала до суду письмову заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, відзив не подав. Про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно шляхом направлення судової повістки за зареєстрованою адресою його проживання. Однак, поштове відправлення було повернуто до суду з зазначенням причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно ч.3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого позивач у своїй заяві не заперечувала.
В зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши та перевіривши матеріали справи, суд вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 2009 року.
Згідно свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 являються батьками двох малолітніх синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 06.05.2021р. шлюб між сторонами було розірвано, малолітніх дітей залишено проживати з матір'ю.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 24.09.2020р. з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання їхніх малолітніх дітей ОСОБА_3 , 2009 р.н. та ОСОБА_4 , 2015 р.н. в розмірі 1500,00 грн. щомісячно на кожну дитину, до досягнення ними повноліття.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року N 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Положення ст.. 12, 81 ЦПК України покладають на сторони обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В даній справі позивачем не надано доказів того, що обставини щодо участі відповідача в утриманні дітей змінилися, докази зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із сторін також відсутні. Твердження ОСОБА_1 щодо щомісячного витрачання на дітей не менше 5000,00 грн. жодним чином не підтверджені.
Суд зазначає, що збільшення витрат на утримання дітей у зв'язку з їхнім зростанням та інфляційними процесами не може бути підставою для зміни розміру аліментів, відповідно до ст.. 192 СК України, оскільки вказаною нормою визначені інші конкретні підстави, наявність яких в даній справі не вбачається. Крім цього, сума стягнених з ОСОБА_2 аліментів підлягає індексації відповідно до закону, про що вказано в рішенні Коломийського міськрайонного суду від 24.09.2020р.
Також суд бере до уваги, що розмір стягуваних з відповідача аліментів не є меншим мінімального гарантованого розміру, який передбачений ст. 182 СК України та становить 50% прожитковому мінімуму, оскільки згідно ст.. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік», у 2022 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Таким чином, суд знаходить вимоги позивача необґрунтованими, а тому відмовляє в задоволенні позову.
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
При такому вирішенні справи, з врахуванням того, що позивач звільнена від сплати судового збору, суд приходить до висновку, що судові витрати слід віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180, 181, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 12, 81, 89, 137, 141, 263-265, 279, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд ,-
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу та розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана сторонами протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду або через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 жовтня 2022 року.
Суддя Третьякова І. В.