Справа№938/449/22
Провадження № 3/938/241/22
24 жовтня 2022 року селище Верховина
Суддя Верховинського районного суду Івано-Франківської області Джус Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал, який надійшов з Верховинського районного відділення поліції Головного управління національної поліції України в Івано-Франківській області
про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактичне місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване місце проживання, за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою освітою, непрацюючого, офіційно не одруженого (цивільний шлюб), утриманців немає,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
за участю:
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 ;
потерпілої: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство відносно своєї падчерки, при таких обставинах.
Так, 30.08.2022 приблизно о 19год 00хв. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання та в стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї падчерки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразилися у висловлюванні вїї сторону нецензурною лайкою.
Таким чином ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.173-2 КпАП України.
В судовому засіданні при розгляді справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , якому роз'яснено зміст ст.63 Конституції України та права, передбачені ст. 268 КУпАП, вину у вчиненому визнав частково. Пояснив, що він вже протягом чотирьох років проживає у цивільному шлюбі із ОСОБА_3 у її будинку. Разом з ними також проживає дочка ОСОБА_3 - потерпіла ОСОБА_2 , та ще двоє інших дітей дружини. Вони жили однією сім'єю та були пов'язані спільним побутом. До ОСОБА_4 він відносився, як до рідної дитини. 30.08.2022 він розсердився на ОСОБА_4 , яка його не слухала, та обізвав її негарним словом. Однак, фізичною розправою не погрожував. Також, зазначив, що у той день він не перебував у стані алкогольного сп'яніння., та після події, яка мала місце 30.08.2022, він більше не проживає у будинку ОСОБА_3 .
Вважає що вчинив неправильно, та більше такого вчиняти не буде.
Суд, дослідивши докази по справі, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілої, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, а також вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно ст.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вимогами ст.252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
Відповідно до п.п. 16, 14, ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно падчерки, яку він вважає своєю дочкою, та із якою проживав у одному будинку, був пов'язаний спільним побутом, правами та обо'вязками, яке полягало у тому, що він ображав її нецензурною словами, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої, чим порушив вимоги ч.1 ст.173-2 КпАП України.
Крім показів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, його винуватість у вчиненому правопорушенні, доводиться сукупністю інших досліджених судом доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема:
-поясненнями потерпілої ОСОБА_2 наданими в судовому засіданні, в яких вона підтвердила що проживає разом із матір'ю ОСОБА_3 та своїми молодшими сестрою ОСОБА_5 та братом ОСОБА_6 в с. Великий Ходак Верховинського району Івано-Франківської області, у будинку, що належить матері. Також до 30.08.2022 з ними проживав ОСОБА_1 . Вказана особа, проживала у незареєстрованому шлюбу з їхньою матір'ю приблизно чотири роки. Вони проживали, як сім'я, були повязані спільним побутом, правами та обовязками. 30.08.2022 ОСОБА_1 прийшов додому у нетверезому стані та почав ображати її нецензурними словами, які були дуже принизливими для неї. Також він голосно кричав, розбудив її двохмісячну дитину, яку вона вклала спати, погрожував розбити всі споруди, які були добудовані за той час, коли він спільно проживав з її матір'ю ОСОБА_3 . Фізичною розправою 30.08.2022 він їй не погрожував.
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №437157 від 08.09.2022, відповідно до якого 30.08.2022 приблизно о 19год 00хв. ОСОБА_1 перебуваючи за місцем свого проживання та в стані алкогольного сп'яніння в АДРЕСА_1 , вчинив відносно своєї падчерки ОСОБА_2 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, які виразилися у висловлюванні вїї сторону нецензурною лайкою ;
- рапортом старшого інспектора-чергового Верховинського РВП ГУНП в Івано-Франківській області В.Павлюка, з якого вбачається, що 30.08.2022 о 19год 23хв. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_2 , жительки АДРЕСА_1 (тел. НОМЕР_1 ) про те, вітчим у стані алкогольного сп'яніння вчиняє за місцем проживання домашнє насильство психологічного характеру;
- заявою ОСОБА_2 , якою вона просить притягнути її вітчима ОСОБА_1 до відповідальності за те, шо він 30.08.2022 близько 19год вчинив щодо неї насильство в сімї, а саме ображав нецензцрною лайкою .
Проаналізувавши в сукупності вищевказані докази, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.
Оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст.173-2 КУпАП вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій психологічного характеру, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю потерпілій, що мало місце 30.08.2022.
При цьому, суд вважає, що з обсягу обвинувачення слід виключити посилання на висловлення ОСОБА_1 погроз фізичної розправи в сторону ОСОБА_2 , оскільки дані обставини не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.
Зокрема, у наданих суду поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що дійсно 30.08.2022 обзивав свою патчерку ОСОБА_2 нецензурними словами, однак жодних погроз фізичною розправою в її сторону не висловлював.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що домашнє насильство полягало в тому, що ОСОБА_1 висловлювався в її сторону нецензурними словами, однак погроз фізичної розправи в той день не було. У заяві яка подана нею до поліції та письмових поясненнях, вона зазанчила про погрози фізичної розправи, оскільки такі мали місце раніше.
Тому із обвинувачення особи слід виключити словесну погрозу потерпілій фізичною розправою.
Суд також критично оцінює твердження потерпілої ОСОБА_2 , про те, що ОСОБА_1 під час події, яка мала місце 30.08.2022 близько 19 год. 00 хв., перебував у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такі не підтверджені жодними доказами, та грунтуються на її припущеннях.
До того ж, відповідно до п.6 ст. 35 КУпАП стан алкогольного сп'яніння є обставиною, що обтяжує відповідальність особи і не є ознакою об'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173 -2 того ж Кодексу
Відповідно до ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує правопорушення, визнано щире каяття.
Обставин, що обтящують правопорушення, не встановлено.
При цьому, обтяжуюча обставина, що ставиться ОСОБА_1 в провину працівниками поліції згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №437157 від 08.09.2022 щодо подій, що мали місце 30.08.2022, а саме його перебування в стані алкогольного сп'яніння, не береться до уваги, оскільки дана обставина не підтверджена жодними доказами.
Враховуючи ступінь та характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, ставлення до вчиненого, те, що у вчиненому розкаявся, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд вважає, що ОСОБА_1 слід притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у межах санкції даної статті.
Окрім цього, у відповідності до положень ст.40-1 КпАП України, слід також стягнути з нього судовий збір.
Керуючись статтями 24, 27, 40-1, ч.2 ст.173-2, 283, 284 КпАП України, суддя,
визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , в користь держави судовий збір в розмірі 496 гривень 20 копійок
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Суддя Роман ДЖУС