Справа № 420/6166/22
24 жовтня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та скасувати рішення №2677-1845/Т-02/8-1500/22 від 07.02.2022 року щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 07 січня 2022 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком з розрахунку вже отриманих сум пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що згідно із заявою від 28.03.2011 року їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ як працівнику освіти.
З 1981 року по сьогоднішній день позивач працює працівником освіти в дитячому садку (вихователем) без перерви у стажі роботи.
07.12.2021 року позивачу виповнилося 60 років, та 05.01.2022 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши всі необхідні документи на призначення пенсії.
Відповідно до рішення від 10.01.2022 року відповідачем було призначено позивачу пенсію за віком у розмірі 3172,86 грн., при цьому у розрахунок заробітної плати для призначення пенсії було взято середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки (3764,40 грн.), що підтверджується розрахунком заробітної плати, що є невід'ємною частиною рішення від 10.01.2022 року.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії за віком з 07.12.2021 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто 2019-2021 роки, відповідно до ч.2 ст.40 Закону №1058, з у рахуванням проведених виплат.
Проте, листом №2677-1845/Т-02/8-1500/22 від 07.02.2022 року відповідач відмовив позивачу у застосуванні середнього заробітку згідно ч.2 ст.40 Закону № 1058 за 2019, 2020, 2021 роки, мотивуючи свою відмову тим, що позивача було переведено з одного виду пенсії на інший в межах одного закону.
Ухвалою від 29.04.2022 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
16.05.2022 року від представника ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, зазначивши таке.
Відповідач зазначив, що оскільки позивач перебувала на обліку в Головному управлінні та з 28.03.2011 року отримувала пенсію за вислугу років, а також набула права на отримання пенсії за віком, то Головним управління за бажанням позивача 15.03.2021 року було переведено її з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону №1058.
Розмір пенсії позивача за віком розрахований, як працюючій особі при страховому стажі 41 рік 9 місяців (коефіцієнт стажу - 0,41750, стаж враховано по 30.09.2021), середньомісячному заробітку 7059,46 грн. (5426,60 грн. (3764,40 грн. - середній заробіток за 2014-2016 роки проіндексований на коефіцієнт 1,17*1,11*1,11) х 1,30090 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеному за період з 01.07.2000 по 31.03.2011 за даними персоніфікованого обліку, та становить 3172,86 грн., де: 2947,32 грн. - основний розмір пенсії за віком; 225,54 грн. - доплата за 21 рік понаднормативного стажу (21% х 1074,00 грн.).
Відповідач вказав, що при переведенні з одного виду пенсії на інший застосуванню підлягає показник середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а тому розраховуючи пенсію позивача за віком, Головне управління застосувало показник середньої заробітної плати за 2014-2016, як це передбачено ч.2 ст.42 Закону №1058.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Одеській області.
Згідно із заявою позивача з 28.03.2011 року їй було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ як працівнику освіти.
07.12.2021 року позивачу виповнилося 60 років, та 05.01.2022 року вона звернулася до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення їй пенсії за віком (перехід на інший вид пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», надавши всі необхідні документи на призначення пенсії (а.с. 11-12).
Відповідно до рішення від 11.01.2022 року №951260124197 відповідачем було призначено позивачу пенсію за віком у розмірі 3172,86 грн. з 05.01.2022 року довічно, при цьому у розрахунок заробітної плати для призначення пенсії було взято середню заробітну плату (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки (3764,40 грн.) (а.с. 14).
Позивач звернулася з заявою до відповідача з вимогою про перерахунок пенсії та нарахування їй пенсії відповідно до Закону №1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2019-2021 роки.
Листом від 07.02.2022 року за вих. №2677-1845/Т-02/8-1500/22 відповідач у перерахунку пенсії позивачу відмовив, зазначивши, що з 28.03.2011 року позивач отримувала пенсію за вислугу років. При обчисленні пенсії за віком за нормами Закону згідно із заявою від 05.01.2022 року застосовано показник середнього заробітку по Україні за (2014-2016) проіндексованого на 1,17, на 1,11, на 1, 11 - 5426,60 грн. Розмір пенсії за віком розрахований, як працюючій особі при страховому стажі 41 рік 9 місяців (коефіцієнт стажу - 0,41750, стаж враховано по 30.09.2021), середньомісячному заробітку 7059,46 грн. (5426,60 грн. (3764,40 гри. - середній заробіток за 2014-2016 роки проіндексований на коефіцієнт 1,17*1,11 *1,11) х 1,30090 - індивідуальний коефіцієнт заробітної плати), визначеному за період з 01.07.2000 по 31.03.2011 за даними персоніфікованого обліку, та становить 3172,86 грн., де: 2947,32 грн. - основний розмір пенсії за віком; 225,54 грн. - доплата за 21 рік понаднормативного стажу (21% х 1074,00 грн.). Розмір пенсії обчислено вірно (а.с. 13).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, Законом № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Разом з цим, статтею 2 Закону № 1788-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років.
Згідно з частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший, відповідно до абзацу 2 якої, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
За призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше.
За таких обставин застосування в спірних відносинах норм частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV є безпідставним.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15), що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Таким чином, суд вважає, що відповідач протиправно не застосував показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі №266/3210/16-а.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom № 44277/98).
У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04 від 10 лютого 2010 року): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A,303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене є обґрунтованими та підлягають задоволенню вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком; та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком з 05 січня 2022 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
При цьому, суд зазначає, що у задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №2677-1845/Т-02/8-1500/22 від 07.02.2022 року щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком - слід відмовити, оскільки відповідач такого рішення не приймав, таке рішення відповідача №2677-1845/Т-02/8-1500/22 від 07.02.2022 року позивачем суду не надано, відповідач лише листом № 2677-1845/Т-02/8-1500/22 від 07.02.2022 року надав відповідь на звернення позивача.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, оскільки відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права позивача, а часткове задоволення позову в даному випадку не впливає на розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (адреса: вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не застосування заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020, 2021 роки при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 05 січня 2022 року із застосуванням заробітної плати в перерахунку на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, відповідно до ч.2 ст.40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, з урахуванням вже отриманих сум пенсії.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні сорок копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів