справа № 380/25862/21
17 жовтня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Мричко Н.І.,
за участі секретаря судового засідання Максимович А.Я.,
представників позивача за первісним позовом Павлової А.О., Несторовича Б.В.,
представника відповідача за первісним позовом Бойко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області код ЄДРПОУ ВП 43968090, місце знаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35 (далі - позивач за первісним позовом; ГУ ДПС у Львівській області) до ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (відповідач за первісним позовом; ОСОБА_1 ), в якій позивач просить:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в користь бюджету податковий борг в розмірі 73245,66 грн.
Ухвалою суду від 30.12.2021 позовну заяву повернуто ГУ ДПС у Львівській області разом з доданими до неї документами.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.03.2022 скасовано ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30.12.2021 про повернення позовної заяви та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
08.04.2022 матеріали справи №380/25862/21 передано судді Мричко Н.І. для продовження розгляду.
Ухвалою від 12.04.2022 суддя залишила без руху позовну заяву ГУ ДПС у Львівській області.
Ухвалою від 23.05.2022 суддя прийняла позовну заяву до розгляду й відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 04.07.2022 суд: прийняв зустрічний позов ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/25862/21 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу; вимоги за зустрічним позовом (про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Львівській області: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, №0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, №0097934-5206-1325 від 12.05.2020) об'єднав в одне провадження з первісним позовом; перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; призначив підготовче засідання.
Ухвалою від 22.09.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані тим, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість перед бюджетом, яка складається із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Суми податкових зобов'язань відповідача є узгодженими та у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, тобто визнаються сумою податкового боргу. Оскільки відповідач за первісним позовом не вживає жодних заходів для погашення податкових зобов'язань, позивач за первісним позовом вважає, що існують достатні підстави для стягнення з нього до бюджету таку заборгованість.
07.07.2022 представник відповідача за первісним позовом подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що ОСОБА_1 відповідає ознаці сільського господарського товаровиробника, що передбачає застосування до його будівель та споруд, що призначені для використання в сільськогосподарській діяльності податкової пільги у вигляді не оподаткування таких об'єктів. Окрім цього, у 2018 та 2019 роках, за які податковий орган нарахував зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в селі Забава Радехівського району Львівської області ставки податку за 1 кв. м для юридичних та фізичних осіб за кодом 1271.1 “Будівлі тваринництва” не встановлено, тобто становили 0%. Таким чином, нарахування ГУ ДПС у Львівській області на такі об'єкти нерухомості податкових зобов'язань є протиправним.
Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 відповідає ознаці сільського господарського товаровиробника, що передбачає застосування до його будівель та споруд, що призначені для використання в сільськогосподарській діяльності податкової пільги у вигляді не оподаткування таких об'єктів. Окрім цього, у 2018 та 2019 роках, за які податковий орган нарахував зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в селі Забава Радехівського району Львівської області ставки податку за 1 кв. м для юридичних та фізичних осіб за кодом 1271.1 “Будівлі тваринництва” не встановлено, тобто становили 0%. Таким чином, нарахування позивачем за первісним позовом на такі об'єкти нерухомості податкових зобов'язань є протиправним.
29.07.2022 представник ГУ ДПС у Львівській області подала до суду відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначила, що станом на момент винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу була інформація про неможливість використання за цільовим призначенням нежитлової будівлі ОСОБА_1 , а тому податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог Податкового кодексу України. Окрім цього, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які свідчили б про те, що ОСОБА_1 у розумінні законодавства є сільськогосподарським товаровиробником, який займається вирощуванням зернових та інших культур, а також тваринництвом і будівлі використовує виключно для сільськогосподарських потреб. Разом з тим, ОСОБА_1 не представлено будь-яких документів про те, що дійсно такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Будь-яких доказів використання спірних будівель ОСОБА_1 для здійснення сільськогосподарської діяльності не надано. При цьому, функціональне призначення спірних будівель є використання їх для перебування тварин та зберігання кормів для них.
У судовому засіданні представники ГУ ДПС у Львівській області позовні вимоги за первісним позовом підтримали та просили суд їх задовольнити. Проти зустрічних позовних вимог заперечили та просили суд відмовити у їх задоволенні.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 проти позовних вимог за первісним позовом заперечила та просила суд відмовити у їх задоволенні. Позовні вимоги за зустрічним позовом підтримала та просила суд їх задовольнити.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належать:
- нежитлова будівля загальною площею 935 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 906,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 906,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 44,3 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 933,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;
- нежитлова будівля загальною площею 1172,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
- нежитлова будівля загальною площею 971,6 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
ГУ ДПС у Львівській області прийняло податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018-2019 роки:
- № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 247,39 грн;
- № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5061,23 грн;
- № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 6817,56 грн;
- № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5221,51 грн;
- № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5213,69 грн;
- № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 5425,90 грн;
- № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019 на суму 6548,38 грн;
- № 0097928-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5843,87 грн;
- № 0097929-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 6081,73 грн;
- № 0097930-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 7339,89 грн;
- № 0097931-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 277,30 грн;
- № 0097932-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5672,98 грн;
- № 0097933-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 7641,60 грн;
- № 0097934-5206-5206-1325 від 12.05.2020 на суму 5852,63 грн.
Згідно з довідкою ГУ ДПС у Львівській області від 27.08.2021 №10077/5/13-01-13-05-09 за ОСОБА_1 рахується заборгованість станом на 13.08.2021 у розмірі 73245,66 грн, яка складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, нарахована вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями.
У зв'язку із наявністю у ОСОБА_1 податкового боргу, ГУ ДПС у Львівській області звернулося з первісним позовом до суду.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення про нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Вирішуючи заявлені зустрічні позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, №0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, №0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, №0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097929-5206-1325 від 12.05.2020, №0097930-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020, суд зазначає таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-17 (далі - ПК України).
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи” № 71-VIII від 28.12.2014, запроваджено з 01.01.2015 податок на майно, що відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України включає в себе, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Згідно з пп. 266.3.1 - 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Правовий аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Згідно з понятійним апаратом ПК України (підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14) сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV ПК України - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Суд вважає, що застереження у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу не означає, що у інших випадках, передбачених ПК України, термін “сільськогосподарський товаровиробник” має інше змістовне навантаження.
Суд встановив, що ОСОБА_1 у спірний період підприємницьку діяльність через створену ним, як єдиним засновником, юридичну особу, а саме: ТзОВ “Корсем”. Відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності ТзОВ “Корсем” є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, що відносяться до діяльності сільськогосподарських товаровиробників.
Зі статуту Товариства також видно, що предметом діяльності заснованого ОСОБА_1 ТОВ “Корсем” є розведення свиней.
Зважаючи на встановлені обставини та нормативно-правове регулювання, суд вважає, що позивач належить до сільськогосподарських товаровиробників.
Об'єкти нерухомості, які належить позивачу на праві приватної власності, і щодо яких контролюючим органом донараховані податкові зобов'язання, є будівлями/спорудами, призначеними для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Так, відповідно до “Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000”, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Підкласами класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) є: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Суд встановив, що належні позивачу на праві приватної власності нежитлові приміщення є будівлями сільськогосподарського призначення, а саме: нежитлова будівля (вагова-офіс) згідно зі свідоцтвом по право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_2 від 01.06.2010; нежитлові будівлі (свинарники) згідно зі свідоцтвами по право власності на нерухоме майно САС № №709487, 709493, 709492, 709491, 709489, 709488 від 01.06.2010.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нерухоме майно, яке перебуває у власності позивача, який є сільськогосподарським товаровиробником, за умови відсутності доказів їх використання не у сільськогосподарській діяльності, може бути віднесені до будівель сільськогосподарського призначення.
Суд зауважує, що у справі відсутні докази того, що позивач впродовж 2018 року використовував належні йому на праві власності об'єкти нерухомості у будь-якій відмінній від сільськогосподарської діяльності.
З огляду на вказані висновки, суд вважає, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач не врахував всіх обставин та протиправно нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2018 рік.
Щодо правомірності нарахування ГУ ДПС у Львівській області податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік, то суд зазначає таке.
Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів” від 23.11.2018 №2628-VIII, який набрав чинності 01.01.2019, внесено зміни до ПК України, якими, серед іншого, підпункт “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Аналізуючи наведені вище приписи норми підпункту “ж” підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України суд дійшов висновку, що її застосування з 01.01.2019 (спірний період - 2019 рік) передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто для застосування наведеної пільги не вимагається доведення факту використання будівлі особою у сільськогосподарській діяльності, натомість важливо, щоб такий об'єкт нерухомості не здавався в оренду, лізинг, позичку. Відтак суд відхиляє доводи відповідача про відсутність доказів щодо використання позивачем спірної нерухомості безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Відповідно до “Державного класифікатора будівель та споруд. ДК 018-2000”, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
Підкласами класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) є: будівлі для тваринництва, будівлі для птахівництва, будівлі для зберігання зерна, будівлі силосні та сінажні, будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, будівлі тепличного господарства, будівлі рибного господарства, будівлі підприємств лісівництва та звірівництва, будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Суд вказує на те, що нежитлові будівлі (вагова-офіс, свинарник) належать до будівель для використання в сільськогосподарській діяльності у відповідності до класу “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства” (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000.
Тут варто додати, що відповідач не надав доказів передачі позивачем означених будівель в оренду, лізинг чи позичку.
Зважаючи на викладене, керуючись правовим регулюванням, чинним станом на час виникнення спірних правовідносин (2019 рік), суд дійшов висновку про те, що нежитлові будівлі позивача є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника. А тому нерухомість за цією адресою не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу положень пункту “ж” підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України.
З огляду на вказані висновки, суд вважає, що приймаючи оскаржені податкові повідомлення-рішення, відповідач не врахував всіх обставин та протиправно нарахував позивачу податкові зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про невідповідність податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у Львівській області: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, №0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, №0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, №0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020, критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог ГУ ДПС у Львівській області про стягнення з ОСОБА_1 податкового боргу, то суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно з підпунктом 14.1.152. пункту 14.1 статті ПК України погашення податкового боргу - зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений вказаним Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Статтею 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені вказаним Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Виконання податкового обов'язку може здійснюватися платником податків самостійно або за допомогою свого представника чи податкового агента.
Пунктом 57.3 статті 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4 статті 95 ПК України).
Зважаючи на висновок суду про протиправне нарахування ГУ ДПС у Львівській області податкових зобов'язань ОСОБА_1 податковими повідомленнями-рішеннями: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, №0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, №0036067-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, №0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, №0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020, з огляду на те, що ГУ ДПС у Львівській області звернулося з позовом про стягнення податкового боргу, який виник на підставі вказаних вище податкових повідомлень-рішень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь бюджету податкового боргу в розмірі 73245,66 грн.
Суд не надає оцінки аргументам позивача про не надіслання податковим органом вимоги про сплату боргу, оскільки підстави через які такий борг виник (відповідні податкові повідомлення-рішення) скасовані.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що зустрічний позов необхідно задовольнити повністю, а у задоволенні первісного позову - відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - відмовити повністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області: № 0036062-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036063-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036064-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036065-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036066-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036067-5513-1325 від 22.04.2019, № 0036068-5513-1325 від 22.04.2019, № 0097928-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097929-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097930-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097931-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097932-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097933-5206-1325 від 12.05.2020, № 0097934-5206-1325 від 12.05.2020.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ ВП 43968090, місце знаходження: 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 25 жовтня 2022 року.
Суддя Мричко Н.І.