26 жовтня 2022 року № 320/8661/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 , в яуому позивач просить суд:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського обласного центру зайнятості кошти, иплачені як одноразова допомога по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності в сумі 12977,80 гривень.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги п. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», добровільно відмовилась повертати кошти, якій їй виплачувались.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
09.04.2019 ОСОБА_1 звернувся до Баришівської районної філії Київського обласного центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні.
Згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_1 звільнений з ТОВ «Логістик Юніон» 01.04.2019 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).
Відповідачу було надан статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.
16.04.2019 наказом Баришівської РФ КОЦЗ №НТ190416 Відповідачу була призначена допомога по безробіттю на період з 16.04.2019 по 09.04.2020.
12.06.2019 відповідач звернувся із заявою до Баришівської РФ КОЦЗ з проханням у зв'язку з відсутністю вакансій за спеціальність (професією), що відповідають вимогам підходящої для відповідача роботи, здійснити одноразову виплату допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Наказом Баришівської РФ КОЦЗ від 21.06.2019 №20 відповідачу була призначена одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності відповідно до ч. 1 ст. 7, ч. 7 ст. 22, ч. 6-7 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Відповідно до наказу Баришівської РФ КОЦЗ від 09.07.2019 №23 відповідачу здійснена виплата одноразової допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності.
01.07.2020 наказом Баришівської РФ КОЦЗ №08/30.01.-31 прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 помилково (надмірно) виплачених коштів одноразової допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності в сумі 12977,80 грн за період з 11.01.2020 по 09.04.2020.
01.07.2020 Баришівська РФ КОЦЗ надіслала відповідачу претензію №122/30.01-35 про повернення коштів у сумі 12977,80 грн за період з 11.01.2020 по 09.04.2020.
Вважаючи, що відповідачем неправомірно була отримана одноразова допомога по безробіттю для організації підприємницької діяльності за 90 календарних днів, що призвело до збитків бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття на суму 12977,80 грн позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено таке.
Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон №5067) безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.
Відповідно до п. 3 ст. 44 Закону України «Про зайнятість населення» відповідальність за достовірність поданих до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, даних та документів, на підставі яких приймається рішення щодо реєстрації безробітного та призначення матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №5067 безробітним з числа застрахованих осіб, які виявили бажання провадити підприємницьку діяльність, виплачується допомога по безробіттю одноразово для організації такої діяльності.
Відповідно до п. 2 ст. 36 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон України №1533-ІІІ), застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до п. 1, п. 2 ст. 8 Закону №1533-ІІІ, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом.
Відповідно до п. 2 ст. 21 Закону № 5067 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.
Згідно пп. 1, пп. 19 та пп. 21 п. 2 ст. 22 Закону № 5067, територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, відповідно до покладених на них завдань здійснюють управління та оперативне розпорядження фінансовими ресурсами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в межах затвердженого бюджету Фонду відповідно до Закону № 1533-ІІІ; здійснюють контроль за використанням коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, застосовують в установленому законодавством порядку фінансові санкції та накладають адміністративні штрафи; забезпечують надання соціальних послуг та виплату матеріального забезпечення відповідно до Закону.
Реєстрація, перереєстрація безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу здійснюється відповідно до вимог Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792.
Відповідно до Закону № 540-ІХ, п.51 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, має право визначати особливості реєстрації, перереєстрації, надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю, відмінні від встановленого порядку.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про зайнятість населення" держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій: а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій; б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації; в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. п. 1, 3, 4 ст. 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості.
Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно до п. 1 ст. 23 вказаного Закону України застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.
Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 1533-III від 02.03.2000 у середньомісячну заробітну плату (доход) для обчислення допомоги по безробіттю враховуються всі види виплат, на які нараховувалися страхові внески. Допомога по безробіттю не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності здійснюється у розмірі допомоги по безробіттю, нарахованої відповідно до цієї статті, у розрахунку на рік. Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики за погодженням з правлінням Фонду.
Відповідно до п. 3 ст. 36 Закону № 1533-ІІІ, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цією особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до претензії про повернення коштів, направленої ОСОБА_1 , останній неправомірно отримав допомогу по безробіттю для організації підприємницької діяльності за 90 календарних днів, що призвело до збитків бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
В той же час, матеріали справи не містять доказів протиправної поведінки відповідача, направленої на отримання надмірно виплаченої допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Оцінюючи усі докази, надані суду, у їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що перед настанням страхового випадку відповідач мав два місця роботи. При цьому розмір середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по безробіттю відповідачу зроблений на підставі довідки тільки з одного місця роботи. Вказане призвело до неправильного розрахунку розміру допомоги по безробіттю. При виявленні під час перевірки зазначеного факту, в зв'язку з відсутністю довідки з одного з місць роботи, позивачем зроблено перерахунок з розрахунку мінімального розміру допомоги по безробіттю, встановленого законодавством.
Вказані дії відповідача не відповідають вимогам п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивач діяв на підставі і в межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством, не врахував всі обставини, які мають значення для здійснення нарахування допомоги по безробіттю.
Нарахування допомоги по безробіттю відповідно до вимог чинного законодавства є обов'язком позивача.
Таким чином, в неправильному нарахуванні та зайвій виплаті допомоги по безробіттю відсутня вина відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги до ОСОБА_1 про стягнення надлишкових виплат у розмірі 12977,80 грн необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС Украхни .
Згідно ч. 1, 2 та 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Враховуючи, що позовна заява не підлягає задоволенню, підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позовної заяви Київського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Я.В. Горобцова
Горобцова Я.В.