25 жовтня 2022 року Справа № 280/4386/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Артоуз О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2) відповідно до якого позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення від 08.06.2022 № 083850011556 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 та незарахування до страхового стажу періодів роботи: з 23.11.1977 по 14.04.1978, з 24.07.1981 по 17.12.1983, з 03.10.1988 по 14.01.1989, з 18.07.1989 по 18.09.1989, з 22.02.1993 по 27.02.1994 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 з дати первинного звернення із заявою про призначення пенсії за віком- 28.01.2022 зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.11.1977 по 14.04.1978 у відділі позавідомчої охорони при Пологівському РВВС, з 24.07.1981 по 17.12.1983 в «Токмацькому автотранспортному підприємстві 07113», з 03.10.1988 по 14.01.1989 у Житлово-комунальній конторі комбінату Ворошиловградважбуд, з 18.07.1989 по 18.09.1989 в установі УЛ 314/23 УВД Ворошиловградського облвиконкому, з 22.02.1993 по 27.02.1994 в установі УЛ 314/189 УВД Луганської області.
Ухвалою судді від 01.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 280/4386/22, призначено судове засідання без виклику сторін.
Представник відповідача у судове засідання не ззявився, надав до суду відзив (вх. №30468 від 08.08.2022), відповідно до якого зазначає, що на день звернення позивача із заявою йому виповнилося 63 роки 4 місяці, страховий стаж склав 6 років 03 місяці 29 днів. Спірні періоди не зараховані страхового стажу у звязку з тим, що вказані записи внесені з порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і в організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.11974 №162. . У задоволенні позову просить відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 28.01.2022 звернувся до відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 03.02.2022 № 083850011556 Головним управлінням було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку із тим, що не враховані до стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки, оскільки на першій сторінці не зазначено підстави виправлення дати народження.
01.06.2022 позивач повторно звернувся до відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявою про призначення пенсії та надав довідку структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв'язку» Регіональної філії Придніпровської залізниці про те, що він дійсно працював в Пологівській дистанції сигналізації та зв'язку з 21.04.1977 по 22.08.1977 та довідку цієї ж установи про те, що реорганізацію структурного підрозділу «Пологівська дистанція сигналізації та зв'язку» ДП «Придніпровська залізниця» у структурний підрозділ «Пологівська дистанція сигналізації та зв'язку» регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
Рішенням від 08.06.2022 № 083850011556 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії за віком. Причиною відмови вказане те, що до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 23.11.1977 по 14.04.1978 та з 18.07.1989 по 18.09.1989, оскілки у запису про звільнення відсутня печатка підприємства; з 24.07.1981 по 17.12.1983 оскільки дата звільнення виправлена не належним чином; з 03.10.1988 по 14.01.1989, оскільки в підставах внесення запису відсутня дата наказу про прийняття; з 22.02.1993 по 27.02.1994, оскільки наявні виправлення в датах прийняття та звільнення не належним чином. У рішенні вказано, що відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2022 необхідний для призначення пенсії стаж становить від 19 до 29 років. Страховий стаж особи становить 16 років 03 місяці 29 днів.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо не зарахування стажу та відмови у призначенні пенсії позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначається Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону № 1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналізуючи чинні нормативно-правові акти України, які регулюють умови пенсійного забезпечення, можливо прийти до висновку, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи, який є спеціальнім по відношенню до Закону № 1788-ХІІ, мають бути застосовані лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Разом з тим, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як слідує з матералів справи спірними періодам є: з 23.11.1977 по 14.04.1978, з 24.07.1981 по 17.12.1983, з 03.10.1988 по 14.01.1989, з 18.07.1989 по 18.09.1989, з 22.02.1993 по 27.02.1994.
Так, відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_2 позивач:
з 23.11.1977 (наказ № 107 від 21.11.1977) по 14.04.1978 (наказ № 34 від 12.04.1978) працював у відділі позавідомчої охорони при Пологівському РВВС на посаді електромайстера зв'язку сигналізації 2 розряду;
з 24.07.1981 (наказ № 90-к від 24.07.1981) по 17.12.1983 (наказ № 123 від 19.12.1983) працював автоелектриком в «Токмацькому автотранспортному підприємстві 07113»;
з 03.10.1988 (наказ №446-к) по 14.01.1989 (наказ № 13 від 12.01.1989) працював у Житлово-комунальній конторі комбінату Ворошиловградважбуд;
з 18.07.1989 (наказ № 21 від 24.07.1989) по 18.09.1989 (наказ № 31 від 27.09.1989) працював в установі УЛ 314/23 УВД Ворошиловградського облвиконкому;
з 22.02.1993 (наказ № 20 л/с від 14.04.1993) по 27.02.1994 (наказ № 3 л/с від 21.01.1994) я працював в установі УЛ 314/189 УВД Луганської області.
Позивач вказує, що загалом йому не врахований стаж роботи 4 років 4 місяців 2 дні. З врахуванням страхового стажу, визнанного органами Пенсійного фонду України - 16 років 03 місяці 29 днів, його фактичний страховий стаж становить 20 лет 8 місяців 2 дня, що є достатнім для призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки.
Так, як слідує з відзиву, відповідачем не зараховано запис з 23.11.1977 (наказ № 107 від 21.11.1977) по 14.04.1978 (наказ № 34 від 12.04.1978), місто роботи- відділ позавідомчої охорони при Пологівському РВВС електромонтером оскільки відсутня печатка підприємства.
Суд звертає увагу, що в трудовій книжці наявна печатка підприємства на запису про звільнення.
Крім того, на підтвердження вказаного стажу, Управління поліції охорони НП України в Запорізькій області надало довідку від 21.07.2022 № 163 про те, що ОСОБА_1 працював у відділі позавідомчої охорони при Пологівському РВВС електромонтером зв'язку сигналізації 2-го розряду з 23.11.1977 (наказ про прийняття № 107 від 21.11.1977) по 14.04.1978 (наказ про звільнення № 34 від 12.04.1978), а також в довідці підтвердижено реорганізацію данної установи.
Також, відповідачем не зараховано запис з 24.07.1981 (наказ № 90-к від 24.07.1981) по 17.12.1983 (наказ № 123-к від 19.12.1983), місто роботи - Токмацьке автортанспортне підприємство № 07113 на посаді автоелектрика, оскільки дата звільнення виправлена неналежним чином.
Так, як слідує з копії запису в трудовій книжці. В записі №23 в колонці число міститься виправлення, а саме зачеркнуто «2» та поряд зазначено «17». При цьому на вказаному записі міститься печатка.
Крім того, відповідачем не зараховано період з 03.10.1988 по 14.01.1989 оскільки в піставах внесення запису відсутня дата наказу про прийняття
Суд звертає увагу, що запис №32 в трудовій книжці містить підставу прийняття на посаду, а саме: наказ №1 від 04.01.1988.
Відповідачем не зараховано період з 22.02.1993 по 27.02.1994, оскільки наявне виправлення в датах прийняття та звільнення не належним чином.
Так, судом досліджено записи за вказаний період, які дійсно містять виправлення в грфі місяць (щодо запису про прийняття) та в графі число (в записі щоо звльнення).
Позивачем отримана відповідь від Державного архіву Луганської області від 19.07.2022р. № С-19, в якій зазначено, що вказані в заяві юридичні особи розташовувались у м.Луганськ, який на даний час є територіями, непідконтрольними українській владі, тому надати відповідь не має можливості.
Позивачем отримана відповідь від Державного архіву Запорізької області від 06.07.2022р. № 06-07/л-680, в якій зазначено, що документи з особового складу Токмацького автотранспортного підприємства № 07113 за період 1981-1983рр. до архиву на зберігання не надходили.
В даний час м. Токмак Запорізької області знаходиться на тимчасово окупованій території у зв'зку із агресією Російської Федерації проти Украни.
Таким чином, підтвердити інформацію щоло спірних перодів роботи позивач не має можливості.
Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки вперше, а саме 01.09.1978 , порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Відповідно до п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу,
Аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993, де у пункті 2.4 зазначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції №162 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження і заохочення та ін. виправлення робиться адміністрацією того підприємства, де був внесений відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана зробити працівникові в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд зазначає, що наявні в трудовій книжці недоліки свідчать лише про неналежне заповнення трудової книжки роботодавцем та жодним чином не впливають на факт перебування позивача із вказаним підприємством у трудових відносинах.
Таким чином, допущені роботодавцями помилки в належному оформленні записів у трудовій книжці, не можуть слугувати підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак, не повинно впливати на її особисті права.
У постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 (провадження № К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а (провадження №К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Таким чином, належним захистом прав позивача є визнання дій відповідача щодо неврахування до пенсійного стажу періоду роботи з 23.11.1977 по 14.04.1978, з 24.07.1981 по 17.12.1983, з 03.10.1988 по 14.01.1989, з 18.07.1989 по 18.09.1989, з 22.02.1993 по 27.02.1994 протиправними та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди робота з 23.11.1977 року по 14.04.1978 року у відділі позавідомчої охорони при Пологівському РВВС, з 24.07.1981 року по 17.12.1983 року в «Токмацькому автотранспортному підприємстві 07113», з 03.10.1988 року по 14.01.1989 року у Житлово-комунальній конторі комбінату Ворошиловградважбуд, з 18.07.1989 року по 18.09.1989року в установі УЛ 314/23 УВД Ворошиловградського облвиконкому, з 22.02.1993 по 27.02.1994 в установі УЛ 314/189 УВД Луганської області.
Щодо вимоги про зобовязання відповідача призначити та виплачуватти пенсію за віком ОСОБА_1 суд зазначає наступне.
Частина 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.01.2022 встановлює, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років.
Так, судом встановено, що станом на 01.06.2022 позивачу виповнилося 63 роки, згідно розрахунку пенсійного органу страховий стаж позивача становить 16 років 03 місяці 29 днів. При цьому судом встановлено право позивача на зарахування спірних періодів до стразового стажу, що згідно математичного розрахунку становить більше 20 років.
Відтак, суд вважає, що пенсія позивачу повинна бути призначена з 01.06.2022, оскільки щоло заяви від 28.01.2022 відповідачем приймалося рішення, яке в судовому порядку не оскаржувалося.
Відтак позовні вимоги є частково обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовй збір у розмір 992,40 грн., що підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області солідарно.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, ЄДРПОУ 20490012), Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (54020, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд.1, ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 08.06.2022 № 083850011556 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 , з 01.06.2022 зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 23.11.1977 по 14.04.1978 у відділі позавідомчої охорони при Пологівському РВВС, з 24.07.1981 по 17.12.1983 в «Токмацькому автотранспортному підприємстві 07113», з 03.10.1988 по 14.01.1989 у Житлово-комунальній конторі комбінату Ворошиловградважбуд, з 18.07.1989 по 18.09.1989 в установі УЛ 314/23 УВД Ворошиловградського облвиконкому, з 22.02.1993 по 27.02.1994 в установі УЛ 314/189 УВД Луганської області.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (по 496,20 грн. з кожного).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.10.2022.
Суддя О.О.Артоуз