(про відмову у відводі судді)
25 жовтня 2022 року м. Житомир справа № 240/22339/22
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шимоновича Р.М., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язати вчинити відповідні дії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
21 жовтня 2022 року до суду надійшла заява позивача про відвід головуючого судді Окис Т.О., яка обґрунтована практикою з розгляду аналогічних справ.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.10.2022 року визнано необґрунтованим відвід суді ОСОБА_2 у цій справі. Передано справу №240/22339/22 для визначення за допомогою автоматизованої системи документообігу суду, що вирішуватиме питання про відвід.
Розпорядженням керівника апарату Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.22 №175 призначено автоматизований розподіл справи для вирішення питання про відвід. Згідно даних протоколу автоматизованого розподілу між суддями Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.22 головуючим суддею для вирішення питання про відвід судді Окис Т. О. визначено суддю Шимоновича Р. М.
Ознайомившись зі змістом заяви позивача та матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Отже, з огляду на нормативний зміст пункту 4 частини першої статті 36 КАС України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1, 2, 3, 5 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об'єктивності судді у стороннього спостерігача.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.
Метою запровадження інституту відводу судді (суддів) від розгляду справи є гарантування безсторонності суду, зокрема, з ціллю запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У зв'язку із цим, слід зазначити, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручання, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Білух проти України", заява №33949/02, п. 49; «Fey v. Austria», заява №14396/88, пп. 27, 28 та 30; «Wettstein v. Switzerland», заява № 33958/96, п.п. 42-43, «Pullar v. United Kingdom», заява № 22399/93, п. 38 та інші) обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
1) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність; вирішальною є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
2) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.
Таким чином, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Як на підставу відводу судді Окис Т. О. у справі №240/22339/22 ОСОБА_1 посилається на те, що ОСОБА_2 за результатами розгляду аналогічних справ, відступає від позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 18 березня 2020 року, ухваленій за результатами розгляду зразкової справи №20/4937/18 та безпідставністю посилання суду на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у зразковій справі №240/4946/18.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді Окис Т. О. суд дійшов висновку, що доводи позивача, зазначені в заяві про відвід судді свідчать про незгоду останнього з процесуальним судовим рішенням, що у значенні імперативних приписів частини четвертої статті 36 КАС України не може вважатись обґрунтованою підставою для відводу.
Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ'єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив.
Таким чином, наведені позивачем підстави для відводу судді Окис Т.О. є необґрунтованими, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об'єктивності суддів, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цього судді.
Не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Аналогічна позиція щодо застосування статті 36 КАС України та, зокрема, критерію "неупередженості" судді висловлена Верховним Судом в ухвалах від 17 лютого 2022 року у справі №761/26688/20, від 07 липня 2022 року у справі №372/4514/21, від 02 серпня 2022 року у справі №640/30770/20 та від 05 серпня 2022 року у справі №380/12268/20.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Окис Т. О., проаналізувавши її доводи, суд вважає, що обставини, на які посилається заявник не є підставою для висновку, що суддя Окис Т. О. під час розгляду справи №240/22339/22, може проявити упередженість або необ'єктивність при її розгляді. Твердження заявника про можливу упередженість та необ'єктивність цього судді ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником мотиви не свідчать про наявність передбачених законом підстав для відводу судді Окис Т. О. від участі у розгляді справи №240/22339/22, а тому дійшов висновку, що заява про відвід судді задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 36, 37, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Окис Т. О. від розгляду адміністративної справи №240/22339/22 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена до апеляційного суду.
Суддя Р.М.Шимонович