Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 жовтня 2022 року Справа№200/16910/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., розглянувши порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - ГУ ПФУ, відповідач), в якому просить: - визнати протиправним і скасувати рішення № 057050009117 від 13.10.2021 про відмову в призначенні пенсії за віком; - зобов'язати зарахувати до загально страхового стажу роботи всі періоди трудової діяльності, зазначені в трудовій книжки НОМЕР_1 від 23.07.1979 періоди роботи: з 01.05.1990 по 30.11.1990 у виробничо-споживчому кооперативі "Еверест" склярем; з 26.12.1990 по 10.09.1993 у Маріупольському РСАП об'єднанні «Донецьк ремстройбит» склярем-піскоструминником 2 розряду; з 13.09.1993 по 25.05.1998 склярем у ДРСП - "Сокіл"; - зобов'язати зарахувати до загально страхового стажу всі періоди підприємницької діяльності ОСОБА_1 з 26.05.1998 по 31.12.2003, згідно документів: Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія В01, №250591 від 11.03.1997, свідоцтва платника єдиного податку серія НОМЕР_2 , виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія ААВ № 69511 і витягу з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; - зобов'язати повторно розглянути заяву від 13.10.2021 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається безпідставну відмову в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з не зарахуванням спірних періодів роботи до загального страхового стажу.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України 08.10.2021. Страховий стаж позивача - 22р. 5м. 10д., з урахуванням (за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу) періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування в 2004-2010 роках, за які сплачено страхові внески, згідно пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж для права на призначення пенсії - 26р. 5м. 7д. Посилається на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 : - з 01.05.1990 по 30.11.1990 - записи не посвідчено відтиском печатки організації; - з 26.12.1990 по 10.09.1993 - дата прийняття (26.12.1990) не відповідає даті наказу прийняття (24.12.1991); - з 13.09.1993 по 25.05.1998 - наявне виправлення у записі дати прийняття на роботу, а також відсутня довідка про перейменування організації. Зазначає, що рішенням №057050009117 від 13.10.2021 відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Також посилається на те, що позивачем в матеріалах справи не надані документи, які б підтверджували сплату страхових внесків при занятті останнім підприємницькою діяльністю протягом 1998-2003 років. Вважає, що Пенсійного фонду відсутні законні підстави враховувати цей період позивачу до страхового стажу.
Ухвалою суду від 3 грудня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), витребувані докази.
Ухвалою суду від 29 грудня 2021 року розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 28 січня 2022 року.
Ухвалою суду від 28 січня 2022 року відкладено підготовче засідання на 23 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 23 лютого 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 березня 2022 року.
Відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" затверджено Указ Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Ухвалою суду від 27 травня 2022 через збройну агресію РФ проти України, відкладено розгляд справи до відновлення можливості його проведення та участі у розгляді справи всіх сторін по справі.
Ухвалою суду від 10 жовтня 2022 року призначено судове засідання у справі на 19 жовтня 2022 року.
Ухвалою суду від 19 жовтня 2022 року оголошено перерву 26 жовтня 2022 року.
Позивач та представник відповідача до судового засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Перешкоди для розгляду справи в судовому засіданні, визначені ст. 205 КАС України - відсутні.
Приписами ч. 9 ст. 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_3 , виданого 23.01.2001.
Позивач звернувся до відповідача із заявою № 9845 від 08.10.2021.
Відповідно до спірного рішення ГУ ПФУ в Донецькій області № 057050009117 від 13.10.2021 відповідач розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком від 08.10.2021.
Указаним рішенням позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Зазначено, що необхідний страховий стаж, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - 28 років. Страховий стаж заявника - 22р.5м. 10д.; з урахуванням (за даними індивідуальних відомостей про застраховану особу) періодів здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування в 2004-2010 роках, за які сплачено страхові внески, згідно пункту 3-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж для права на призначення пенсії - 26р. 5м. 7д. Також зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_4 : - з 01.05.1990 по 30.11.1990 - записи не посвідчено відтиском печатки організації; - з 26.12.1990 по 10.09.1993 - дата прийняття (26.12.1990) не відповідає даті наказу прийняття (24.12.1991), що суперечить вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Мінюсту України, Мінпраці України, Міністерства соціального захисту України №58 від 29.07.1993 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, відповідно до якої усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку; - з 13.09.1993 по 25.05.1998 - наявне виправлення у записі дати прийняття на роботу, а також відсутня довідка про перейменування організації.
Позивачем до суду надана копія його трудової книжки НОМЕР_4 , в якій наявні записи №№ 12-13 щодо роботи позивача у період з 01.05.1990 по 30.11.1990 у виробничо-споживчому кооперативі «Еверест» на посаді скляр (записи печаткою не скріплені); №№14-15 щодо роботи позивача у період з 26.12.1990 по 10.09.1993 в Маріупольському РСАП об'єднанні «Донецьк ремстройбит» склярем-піскоструминником 2 розряду (наказ щодо прийняття на роботу датовано 24.12.91); №№16-17 щодо роботи позивача у період з 13.09.1993 по 25.05.1998 у ДРСП «Сокіл» на посаді столяра (запис про звільнення скріплено ТОВ «Сокіл»).
Позивач також надав до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 695111 від 28.08.2012, відповідно до якої ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з 11.03.1997, що також підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрації фізичної особи-підприємця серія В01 № 250591 від 11.03.1997 і витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 26603146 станом на 01.03.2021
Крім того позивач надав до суду копію виданого йому свідоцтва платника єдиного податку серія А № 789036 від 25.05.2012, відповідно до якою позивач перебував на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012.
У наданих до суду індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 і форми ОК-7 відсутня інформація про сплату позивачем стразових внесків з 26.05.1998 по 31.12.2003 (спірний період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця).
Спірні правовідносини виникли з приводу правомірності відмови в зарахуванні спірних періодів роботи до страхового стажу.
Частиною 1 ст. 24 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV установлено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до п. 3.1 розділу XV Закону від 09.07.2003 № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), передбачено, що Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Зі змісту позовної заяви випливає, що доводи щодо періоду з 26.05.1998 по 31.12.2003 позивач обґрунтовує тим, що він був зареєстрований як фізична особа-підприємець і перебував на спрощеній системі оподаткування.
Із заяви позивача № 9845 від 08.10.2021 щодо призначення пенсії випливає, що позивач подав до органу Пенсійного фонду України виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія ААВ № 695111 від 28.08.2012, свідоцтво про державну реєстрації фізичної особи-підприємця серія В01 № 250591 від 11.03.1997 і свідоцтво платника єдиного податку серія А № 789036 від 25.05.2012.
Проте позивач не подавав до відповідача документи на підтвердження того, що в періоді з 26.05.1998 по 31.12.2003 він перебував на спрощеній системі оподаткування і був платником єдиного податку. Документів щодо сплати страхових внесків також не надано.
Відповідні документи також не надані до суду. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували знаходження позивача у вказаний період на спрощеній системі оподаткування.
Як було зазначено, в індивідуальних відомостях про застраховану особу форми ОК-5 і форми ОК-7 відсутня інформація про сплату позивачем стразових внесків з 26.05.1998 по 31.12.2003 (спірний період реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування періоду з 26.05.1998 по 31.12.2003 до страхового стажу.
Наведене не позбавляє позивача права звернення до ГУ ПФУ із наданням документів щодо перебування на спрощеній системі оподаткування з 26.05.1998 по 31.12.2003.
Підпунктом 2 п. 2.1 розділу ІІ № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Згідно з п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 18 Постанови Ради Міністрів СРСР і Загальнорадянської центральної ради професійних спілок від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робочих та службовців» було передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а у встановлених законом випадках іншу відповідальність.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників”, передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Отже, правильність і своєчасність заповнення трудових книжок покладалася саме на відповідальних посадових осіб роботодавця, а не на працівника.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
У рішенні відповідача або у відзиві ГУ ПФУ не наведено обґрунтованих сумнівів щодо достовірності записів №№ 12-17.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання зарахувати до загально страхового стажу роботи періоди з 01.05.1990 по 30.11.1990, з 26.12.1990 по 10.09.1993 і 13.09.1993 по 25.05.1998.
Отже, оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги мають бути задоволенні частково.
До суду наданий ордер серія АН № 011571 від 03.11.2021 і копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3154 від 28.01.2009, які видані адвокату Нолбан Сергію Леонідовичу.
До суду також надана копія договору про надання правової допомоги від 03.11.2021 укладений між ОСОБА_1 і адовкатом Нолбан С.Л.
З додатку до договору про надання правової допомоги від 03.11.2021, випливає, що гонорар адвоката складає 5000,00 грн.
Також до суду наданий акт прийому-передачі виконаних робіт № б/н від 11.11.2021 в якому зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Адвокатом Нолбан С.Л., зроблено наступний об'єм роботи: - юридична консультація і роз'яснення по справі у кількості 1 години на загальну суму 800,00 грн; - повторна юридична консультація у кількості 1 години на загальну суму 800,00 грн; - вивчення судової практики по аналогічним спорам та відпрацювання правової позиції по справі. Підготовка та збирання необхідних документів і доказів по справі у кількості 2 годин на загальну суму 1600,00 грн; - підрахунки і складання адміністративного позову у кількості 3 годин на загальну суму 2400,00 грн; - копіювання та сканування документів у кількості 2 годин на загальну суму 1600,00 грн; - формування позовної заяви та копіювання додатків до неї, та подання її до суду у кількості 3 годин на загальну суму 2400,00 грн. Всього сума за правову допомогу, з урахуванням знижки пенсіонеру, становить 5000,00 грн.
У відзиві на позов заявлені обґрунтування щодо не співмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Частиною 1 і п. 3 ч. 3 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Частинами 2-7 ст. 134 КАС України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, розподілу між сторонами разом підлягає витрати на правничу допомогу, що сплачені або підлягають сплаті. Тому ці витрати підлягають розподілу незалежно від надання позивачем доказів їх фактичної сплати.
У відповідності до ч. 1 і ч. 9 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію (зокрема, постанови від 20 травня 2020 року у справі № 240/3888/19, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі №2040/6747/18), що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п'ята статті 134 КАС України.
Верховний Суд у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 810/3213/16 зазначив, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на викладене, суд ураховує, що позовні вимоги мають бути задоволені частково, справа не є складною, а судова практика в спірних питаннях є сталою.
У суду відсутні підстави вважати, що надані адвокатом роботи були складними та/або на їх надання потрібно було витратити багато часу.
З акта від 11.11.2021 випливає, що адвокатом витрачено на надання послуг 15 годин із оплатою по 800,00 грн за годину. Суд критично оцінює зазначені в акті відомості про те, що безпосередньо адвокат 2 години збирав необхідні докази у справі, 2 години витратив на сканування і копіювання документів, а також з години витратив на формування позовної заяви, копіювання додатків до неї та подання її до суду (яка подана через «Електронний суд»). При цьому, складання адміністративного позову зазначено в акті як окрему роботу.
Тому, ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, перевіривши надані позивачем докази витрат на професійну правничу допомогу згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, суд дійшов висновку про не співмірність заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їхнього розміру, вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 1500,00 грн.
Відповідно до квитанції про сплату від 05.11.2021 позивачем сплачений судовий збір за подання адміністративного позову в загальному розмірі 908,00 грн.
Отже, оскільки позов задоволено частково, стягненню на користь позивача підлягає 454,00 грн понесених судових витрат сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 19, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 255, 263, 295, 297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ідентифікаційний код: 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3) про визнання протиправними і скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 057050009117 від 13.10.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2021 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 01.05.1990 по 30.11.1990, з 26.12.1990 по 10.09.1993, з 13.09.1993 по 25.05.1998.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 суму судових витрат у розмірі 1954 (одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
Повне рішення суду складено 26 жовтня 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Куденков