ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.10.2022Справа № 910/4573/22
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Петрук Б. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕГ УКРАЇНА"
65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4-В
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРСЕIЛ-В"
04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4
про стягнення 1 538 712,12 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу
Товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕГ УКРАЇНА" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРСЕIЛ-В" (далі-відповідач) про стягнення 1 538 712,12 грн. попередньої оплати
Ухвалою суду від 2.06.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.
21.06.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 20.06.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2022 відкрито провадження у справі №910/4573/22, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 20.07.2022.
Протокольною ухвалою суду від 20.07.202 судом відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 07.09.2022.
Протокольною ухвалою суду від 07.09.2022 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.10.2022.
21.09.2022 позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
19.10.2022 в судове засідання з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суд не повідомив, хоча про дату та час удового засідання був повідомлений належним чином ухвалами суду.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Зважаючи на викладене, оскільки неявка представників учасників справи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/4573/22, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 19.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Стратег України (надалі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Форсеіл-В» (надалі - Постачальник) було погоджено придбання ТОВ «Стратег Україна» - алмазні картини 30x40 см, картини по номерах 40x50 SY series та картини по номерах 40x50 VA series, що підтверджується виставленими рахунками на оплату № 499 від 06.01.2022 року; № 500 від 11.01.2022 року; № 501 від 13.01. 2022 року; № 502 від 17.01.2022 року.
Як вказує Позивач, сторони для прискорення господарської операції домовилися про виставлення рахунків шляхом направлення на електрону адресу Позивача проектів таких рахунків-фактур з подальшим наданням їх оригіналів Відповідачем Позивачу.
Відповідно до рахунків-фактур, що були надіслані Відповідачем «оплата таких рахунків означає погодження з умовами поставки товарів».
Загальна сума виставлених рахунків за Товар (алмазні картини 30x40 см, картини по номерах 40x50 SY series та картини по номерах 40x50 VA series) становить 1 538 712,00 грн.
Позивач, прийнявши пропозицію у вигляді направлених Відповідачем рахунків, здійснив оплати за загальну суму 1 538 712,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1174 від 27.01.2022 на суму 494 160,00 грн.; №1175 від 27.01.2022 на суму 414 072,00 грн.; №183 від 01.02.2022 на суму 377 436,00 грн.; №1184 від 01.02.2022 на суму 253 044,00 грн.
Таким чином, оплата виставлених рахунків Позивачем свідчить про вчинення ним дій, які засвідчують волю останнього до настання правових наслідків у вигляді поставки Товару, визначеного виставлених рахунках. Позивач, здійснивши оплату Товару, повністю погодився з кількості, ціною та асортиментом такого Товару, що відповідно стало підставою для виникнення у Відповідача обов'язку поставити такий Товар.
Оскільки між Сторонами не був погоджений строк поставки вказаного Товару, Позивач звернувся до Відповідача із вимогою у порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України на суму 1538 712, 00 грн. про здійснення поставки товару протягом 7 календарних днів з моменту пред'явлення (отримання) такої вимоги.
Відповідно до даних АТ «Укрпошта» Відповідач Вимогу №25/05 від 25.05.2022 року не забирає з точки видачі, починаючи з 31.05.2022 року, що свідчить про ігнорування законних вимог Позивача до Відповідача про поставку Товару.
Відповідно до висновку Велика Палата Верховного Суду, викладеному у справі №800/547/17 від 25.04.2018 року зазначила, «що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення «належним». При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю Комісії, а тому не може свідчити про неправомірність її дій.»
Зважаючи на вказаний висновок, у Позивача є усі підстави вважати, що направлення Відповідачу вимоги рекомендованою кореспонденцією на дійсну юридичну адресу є належним пред'явленням вимоги Відповідачу про строк поставки Товару і яка у даному випадку є обов'язковою для виконання Відповідачем. Не вчинення Відповідачем дій з фактичного отримання такої вимоги у точці видачі не може слугувати підставою для звільнення його від виконання зобов'язання, якщо така вимога пред'явлена у встановленому порядку.
Таким чином, на даний час ТОВ «Форсеіл-В» допущено порушення, прийнятого на себе зобов'язання з поставки товару.
Крім того, на підтвердження існування між сторонами договірних відносин, а також прийняття Відповідачем на себе зобов'язання із поставки товару, який визначений у наданих ним та оплачених Позивачем рахунках, надаємо також зареєстровані Відповідачем податкові накладні на суми податку на додану вартість, який був сплачений Покупцем: № 17 від 06.01.2022 року; № 18 від 11.01.2022 року; № 19 від 13.01.2022 року; № 20 від 17.01.2022 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що станом на момент звернення до суду, відповідач так і не передав Товар Покупцю за Договором, суму попередньої оплати так і не повернув.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).
За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов'язання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов'язання з повернення попередньої оплати у сумі стягнення 24 228,00 грн. відповідачем не виконано.
Доказів поставки товару (підписаного акту прийому передачі), або відмови позивача від прийняття обладнання або повернення суми попередньої оплати матеріали справи не містять. вказане відповідачем не заперечується.
При цьому, як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011, умовою застосування частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Разом з цим, Верховний Суд України зазначив, що обмеження у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Предметом позову у даній справі є саме стягнення попередньої оплати на підставі частини 2 статті 693 ЦК України, оскільки, відповідачем не було передано оплачений товар.
Відповідно до висновку Верховного Суду в постанові від 13 травня 2019 року по справі №910/15009/17 оскільки позивач сплатив суму попередньої оплати, а відповідач не передав товар, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували ч.2 ст.693 ЦК України та дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову і повернення позивачу попередньої оплати.
Таким чином, у відповідача, внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок поставити його. Проте, відповідач не здійснив поставку товару в повному обсязі.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі стягнення 1 538 712,12 грн. документально підтверджена та належним чином доведена, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРСЕIЛ-В" (04123, м. Київ, вул. Світлицького, буд. 35, офіс 108/4; ідентифікаційний код 43753760) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕГ УКРАЇНА" (65033, м. Одеса, вул. Желябова, 4-В; ідентифікаційний код 43087451) 1 538 712 грн. 00 коп. - основного боргу та 23 080 грн. 68 коп. - судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Дата складання та підписання повного тексту рішення 26.10.2022
Суддя М.О. Лиськов