ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2022Справа № 910/5354/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО"
про стягнення 1 239 691,29 грн
Представники сторін:
від позивача: Хасін І.Б.
від відповідача: Король О.М.
Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення 1174956,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на тимчасове постачання теплової енергії №101/Е3-22 від 08.02.2022.
Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2022 дану позовну заяву залишено без руху.
11.07.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали суду від 06.07.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 08.09.2022.
12.08.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.08.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява від 11.08.2022 про зменшення позовних вимог.
05.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на заяву про зменшення позовних вимог.
08.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, у якій позивач просить суд не розглядати заяву про зменшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 08.09.2022 суд протокольною ухвалою залишив без розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог (за заявою позивача).
Протокольною ухвалою від 08.09.2022 на підставі статті 119 ГПК України суд поновив процесуальний строк відповідачу на подання відзиву.
Також суд у підготовчому засіданні 08.09.2022 постановив протокольні ухвали про продовження строку підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого судового засідання на 22.09.2022.
14.09.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява від 12.09.2022 про збільшення позовних вимог.
21.09.2022 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог.
У підготовчому засіданні 22.09.2022 суд розглянув заяву позивача про збільшення позовних вимог.
У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до усталеної судової практики під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
У редакції заяви про збільшення позовних вимог позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 1224406,32 грн та 3% річних у сумі 15284,97 грн.
Розглянувши заяву позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду.
Протокольною ухвалою від 22.09.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2022.
06.10.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
Представник позивача у судовому засіданні 13.10.2022 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.10.2022 позовні вимоги в частині заперечив.
У судовому засіданні 13.10.2022 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір на тимчасове постачання теплової енергії №101/Е3-22, відповідно до умов якого позивач у період з листопада 2021 року по березень 2022 року здійснював тимчасовепостачання теплової енергії відповідачу.
Позивач стверджує, що належним чином виконував взяті на себе зобов'язання з поставки відповідачу теплової енергії, у той час як відповідач у порушення умов договору повної оплат вартості поставленої теплової енергії не здійснив.
За доводами позивача у період з листопада 2021 року по березень 2022 року у відповідача виникла заборгованість за договором у сумі 1 117 487,23 грн.
Позиція відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на те, що після укладення вищевказаного договору, на підставі оформленого та наданого позивачем рахунку на оплату № 12 від 09.02.2022 відповідачем здійснено оплату постачання теплової енергії у сумі 1 854 800,26 грн. При цьому, відповідач листом від 27.07.2022 № 30/1/1/9020 повідомив позивача, що зазначена оплата є платою за теплову енергію за період з 18.01.2022 (дата оприлюднення Розпорядження № 7 про затвердження тарифу на теплову енергію) до 28.03.2022 (дата фактичного припинення постачання теплової енергії за встановленим тарифом).
За доводами відповідача, у період з листопада 2021 року по 18 січня 2022 року у позивача був відсутній тариф, а тому вартість поставленої теплової енергії за зазначений період позивачем не доведена.
08.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" (виробник, позивач) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (замовник, відповідач) укладений договір на тимчасове постачання теплової енергії №101/Е3-22 (надалі - договір), відповідно до умов якого виробник здійснює тимчасове постачання теплової енергії замовникові у орієнтовних обсягах 2320 Гкал, підтримуючи середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно із температурним графіком (додаток №2), а замовник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, що встановлені умовами цього договору.
Згідно із п.1.4. договору замовник здійснює розрахунки відповідно до фактичних показників приладів обліку на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії, підписаного обома сторонами.
Пунктом 4.5 договору передбачено, що за результатами зняття показників відпуску теплової енергії з приладів обліку у відповідності до п. 4.3. цього договору, виробник до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим надсилає замовнику складений акт приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках. Замовник протягом 5-ти робочих днів після отримання акту приймання - передавання теплової енергії у двох примірниках надсилає Виробнику його примірник за підписом уповноваженого представника Замовника, або надає заперечення.
Пунктом 4.6. договору передбачено, що оплата здійснюється замовником до 15 (п'ятнадцятого) числа поточного місяця за теплову енергію спожиту в попередньому місяці на підставі рахунку виробника та акту приймання - передавання теплової енергії підписаного обома сторонами.
Позивач зазначає, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію з листопада 2021 року по березень 2022 року на загальну суму 2 972 287,49 грн.
Позивач склав та надіслав 17.06.2022 відповідачу на підписання Акти надання послуг: №123 від 30.11.2021 на суму 357535,15 грн, №124 від 31.12.2021 на суму 698392,36 грн, №42 від 31.01.2022 на суму 787412,87 грн, №43 від 28.02.2022 на суму 603262,12 грн, №44 від 31.03.2022 на суму 525684,99 грн.
10.02.2022 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 1854800,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4_2А0А21/1 від 10.02.2022.
Оскільки, відповідач не здійснив оплату заборгованості у сумі 1 117 487,23 грн (2 972 287,49 грн - 1 854 800,26 грн), позивач звернувся до суду із цим позовом про стягнення з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" заборгованості з урахуванням індексу інфляції у сумі 1224406,32 грн та 3% річних у сумі 15284,97 грн (у редакції заяви про збільшення позовних вимог).
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов'язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання, визначені Законом України "Про теплопостачання".
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про теплопостачання" він регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.
Статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору;
теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу;
тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг;
споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про теплопостачання" проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Пунктами 4, 6 ст.19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Як підтверджено матеріалами справи позивач 17.06.2022 надіслав відповідачу на підписання Акти надання послуг: №123 від 30.11.2021 на суму 357535,15 грн, №124 від 31.12.2021 на суму 698392,36 грн, №42 від 31.01.2022 на суму 787412,87 грн, №43 від 28.02.2022 на суму 603262,12 грн, №44 від 31.03.2022 на суму 525684,99 грн. Загальна вартість поставленої теплової енергії становить 2 972 287,49 грн.
Обсяги поставленої електричної енергії підтверджуються Звітними відомостями про спожите тепло та теплоносій за листопад 2021 року - березень 2022 року включно, підписаними відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Виходячи із аналізу положень п.4.5., 4.6. договору, оскільки відповідач отримав надіслані позивачем акти надання послуг 20.06.2022, оплата вартості поставленої теплової енергії мала бути здійснена відповідачем у строк до 27.06.2022.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом вище, 10.02.2022 відповідач здійснив часткову оплату заборгованості у сумі 1854800,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням №4_2А0А21/1 від 10.02.2022.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 117 487,23 грн (2 972 287,49 грн - 1 854 800,26 грн).
З приводу доводів відповідача щодо відсутності у період з листопада 2021 року по 18 січня 2022 року не було затвердженого тарифу на теплову енергію, а відтак, у позивача не було права здійснювати нарахування та виставляти рахунки, суд зазначає таке.
Статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.01.2022 №7 для ТОВ "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" затверджено тариф на теплову енергію, на підставі якого позивач має право виставляти рахунки відповідачеві. Пунктом 9 Розпорядження передбачено, що воно набирає чинності з дня його оприлюднення та діє до 30.09.2022. Зазначене Розпорядження опубліковано 18.01.2022.
Водночас, пунктом 7.2. договору передбачено, що керуючись ст.631 Цивільного Кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01 листопада 2021 року.
Відповідно до п.4.2. договору у разі зміни тарифів на теплову енергію виробника на підставі рішень, прийнятих уповноваженими органами, сторони погоджуються з цими змінами тарифів, та керуються прийнятими рішеннями для проведення нарахувань послуг за спожиту замовником теплову енергію і проведення відповідних розрахунків за цим договором. Сторони застосовують тариф на теплову енергію діючий на час надання послуг з постачання теплової енергії.
У додатку №4 до договору "Розрахунок орієнтовних обсягів та вартості теплової енергії", сторонами визначено, що тариф на теплову енергію за листопад - грудень 2021 року становить:
для категорії споживачів "населення" (житлові приміщення) споживачів у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ;
для категорії споживачів "бюджет" у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ;
для категорії споживачів "інші споживачі" у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ.
У додатку 1 до договору та п. 4.1 самого договору передбачено, що сторони погоджуються, що на момент підписання договору тарифи на теплову енергію, затверджені в установленому законом порядку згідно розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації-) від 04.01.2022 року № 7 становлять: для категорії споживачів "населення" (житлові приміщення) споживачів у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ;
для категорії споживачів "бюджет" у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ;
для категорії споживачів "інші споживачі" у розмірі 1376,07 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Відтак, з урахуванням п.7.2. договору, ч.3 ст.631 Цивільного Кодексу України, додатку №4 до договору, сторонами визначено, що до правовідносин з 01 листопада 2021 року застосовуються тарифи визначені у розпорядженні виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04.01.2022 №7.
За таких обставин, суд вважає необґрунтованими заперечення відповідача щодо застосованих позивачем тарифів.
Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що оплата у розмірі 1 854 800,26 грн є авансом (з ПДВ) та на підставі листа відповідача від 27.07.2022 №30/1/1/3020 мала бути зарахована за одержану теплову енергію у період з 18.01.2022 (дати оприлюднення розпорядження КМДА від 04.01.2022 №7 про затвердження тарифу на теплову енергію) до 28.03.2022 (дати фактичного припинення постачання теплової енергії за встановленим тарифом - ціною), оскільки платіжне доручення №4_2А0А21/1 від 10.02.2022 та рахунок №12 від 09.02.2022 не містять посилань на те, що оплата здійснюється як аванс.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з постачання теплової енергії у відповідності до умов договору та в обсязі, зазначеному в актах прийому-передачі наданих послуг.
З огляду на викладене, оскільки невиконання відповідачем за договором зобов'язання на суму 1 117 487,23 грн підтверджується матеріалами справи, а матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 117 487,23 грн основного боргу визнаються судом обґрунтованими.
Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пп. 3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року по справі № 910/13071/19 роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
З розрахунків інфляційних втрат та 3% річних, доданих позивачем до позову, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму заборгованості у розмірі 1117477,23 грн (591792,24 грн + 525684,99 грн). Відтак, суд здійснює перерахунок керуючись приписами ч. 2 ст.237 ГПК України у межах визначених позивачем вимог, а саме на суму боргу 1117477,23 грн, а не заявлених 1117487,23 грн.
Оскільки судом встановлено, що відповідач мав здійснити оплату заборгованості у строк до 27.06.022, строк виконання зобов'язання настав 28.06.2022. Відтак нарахування інфляційних втрат належить здійснювати за липень - серпень 2022 року.
Також, з огляду на встановлену судом дату початку прострочення виконання грошового зобов'язання, суд здійснює перерахунок 3% річних за період з 28.06.022 по 12.09.2022.
За перерахунком суду 3% річних становлять 7072,26 грн, інфляційні втрати - 20200,64 грн, а тому позовні вимоги у частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд задовольняє частково.
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" про стягнення заборгованості у сумі 1 117 487,23 грн, 3% річних у сумі 7072,26 грн та інфляційних втрат у сумі 20200,64 грн.
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" (01001, місто Київ, ПЛОЩА ІВАНА ФРАНКА, будинок 5, ідентифікаційний код 40538421) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ ЕНЕРДЖІ СИСТЕМ" (02081, місто Київ, вул.Здолбунівська, будинок 9Б, ідентифікаційний код 43071902) заборгованість у сумі 1 117 487,23 грн, 3% річних у сумі 7072,26 грн, інфляційні втрати у сумі 20200,64 грн та судовий збір у сумі 17171,40 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 26.10.2022.
Суддя С. О. Турчин