ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
25.10.2022Справа № 910/7039/22
Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу
за позовом Акціонерного товариства «Укртранснафта»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС»
про стягнення 67 600,00 грн,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Укртранснафта» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» про стягнення 67 600,00 грн пені, обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 23-02/33-21 від 29.10.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7039/22, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
31.08.2022 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу на електронну адресу, вказану ним у позові.
Отже, суд належним чином виконав свій обов'язок щодо повідомлення позивача про розгляд справи.
Також, ухвала про відкриття провадження у справі № 910/7039/22 була надіслана на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана його представником, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
29.10.2021 між Акціонерним товариством «Укртранснафта» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКВІВЕС» (Постачальник) було укладено договір поставки № 23-02/33-21 (надалі також - договір), за умовами п. 1.1 якого на умовах цього Договору та за результатами проведеної процедури закупівлі (згідно з протоколом щодо прийняття рішення Уповноваженою особою з проведення публічних закупівель АТ «Укртранснафта» у м. Києві від 28.09.2021 № 94УО/7) Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки генератори (код 31120000-3 за ДК 021:2015) (ЕГА-2021-06-02-010383-b) (установки генераторні дизельні) (надалі за текстом - «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар.
За приписами пунктів 2.1, 2.2 договору, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід'ємною частиною (надалі - «Специфікація»).
Інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики Товару визначена у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною (надалі - «Додаток № 2»).
Як встановлено у пунктах 3.1, 3.2 договору, ціна Товару в Договорі визначається в національній валюті України та вказується у Специфікації до цього Договору.
Загальна сума Договору становить 2 599 999,99 (два мільйони п'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн. 99 коп.) грн., у тому числі ПДВ (20%): 433 333,33 (чотириста тридцять три тисячі триста тридцять три грн. 33 коп.) грн.
Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 договору, умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «ІНКОТЕРМС-2020», місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору.
Постачальник починає відвантаження Товару Покупцю у строки, передбачені Специфікацією, на підставі отриманої від Покупця письмової Заявки про готовність до виконання Договору (в тому числі на кожну частину/партію Товару) (далі - « 3аявка»/« 3аявках»).
Приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін електронного (- их) первинного (-их) документа (-ів) (видаткової (-их) накладної (-их)), після підписання уповноваженими представниками Постачальника та Інспекторської організації Покупця Акту огляду Товару на відповідність умовам Договору (надалі - «Акт огляду Товару»). (п. 5.5 договору)
Цей Договір набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. (п. 11.1 договору)
Специфікацією до договору (додаток №1) передбачено місце поставки: 2 (дві) шт.: Урочище «Промисловий центр», 6, с. Смільне, Бродівська ТГ, Золочівський район, Львівська область, 80643; 1 (одна) шт.: комплекс будівель та споруд № 1/3, територія Кобзарцівськоі сільської ради, Снігурівський район Миколаївська область, 57325, а також строк поставки: протягом 120 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця.
02.11.2021 позивач направив відповідачу заявку про готовність АТ «Укртранснафта» до викання договору № 23-00/6/5232-21 від 01.11.2021, яка отримана відповідачем 04.11.2021 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення.
На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 2 599 999,99 грн, що підтверджується видатковою накладною № Е-328 від 30.03.2022.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем встановленого терміну постачання товару, який мав бути поставлений у строку до 04.03.2022, а натомість фактично поставлений відповідачем 30.03.2022. У зв'язку з цим на підставі п. 7.1 договору позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 67 600,00 грн.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що в перші тижні військової агресії перевізники категорично відмовлялися здійснювати перевезення в Україну і брати на себе зобов'язання по збереженню дороговартісного вантажу, а забезпечити передачу товару Позивачу ТОВ «Еквівес» зміг лише 30 березня 2022 року згідно видаткової накладної № Е-328. До листа № 0001Н від 10.03.2022, направленого відповідачем позивачу, про неможливість своєчасного виконання зобов'язань у зв'язку із настанням форс - мажорних обставин, відповідно до п. 9.7 укладеного договору, було додано документ (лист), виданий Торгово - промисловою палатою України, що підтверджує настання форс - мажорних обставин з 24.02.2022 року. оскільки порушення зобов'язання сталося внаслідок обставин непереборної сили, а відповідач вжив усіх необхідних заходів для належного виконання умов договору.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму; до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами статті 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як встановлено судом, Специфікацією до договору (додаток №1) передбачено місце поставки: 2 (дві) шт.: Урочище «Промисловий центр», 6, с. Смільне, Бродівська ТГ, Золочівський район, Львівська область, 80643; 1 (одна) шт.: комплекс будівель та споруд № 1/3, територія Кобзарцівськоі сільської ради, Снігурівський район Миколаївська область, 57325, а також строк поставки: протягом 120 календарних днів з дати отримання Постачальником письмової Заявки від Покупця.
Оскільки заявка про готовність АТ «Укртранснафта» до викання договору № 23-00/6/5232-21 від 01.11.2021 отримана відповідачем 04.11.2021 відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення, то останній мав поставити товар у строк до 04.03.2022.
На виконання умов договору постачальник поставив, а покупець прийняв товар на суму 2 599 999,99 грн, що підтверджується видатковою накладною № Е-328 від 30.03.2022, тобто, із порушенням встановленого умовами договору строку.
Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.
Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013)
У п. 7.1 договору сторони погодили, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого/несвоєчасно поставленого Товару, визначеної в Заявці Покупця, за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.
Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов'язань, на підставі вказаного положення договору позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача за період прострочення з 05.03.2022 по 30.03.2022 пеню у розмірі 67 600,00 грн.
Разом з тим, за загальним правилом обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч. 3 ст. 550 Цивільного кодексу України, кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов'язання (стаття 617 цього Кодексу).
Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно із статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.
За приписами пунктів 9.1-9.7 договору, сторона звільняється від визначеної цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством відповідальності за порушення Договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, визначених у цьому Договорі, за умови, що настання таких обставин засвідчено у визначеному цим Договором порядку.
Під обставинами непереборної сили у цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні події зовнішнього щодо Сторін характеру, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі чи бажанню Сторін, і які не можна за умови вжиття звичайних для цього заходів передбачити та не можна відвернути (уникнути), включаючи (але не обмежуючись) стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки тощо), лиха біологічного, техногенного та антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин й обладнання, масові епідемії, епізоотії, епіфітотії тощо), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські хвилювання, прояви тероризму, масові страйки, бойкоти тощо), а також видання заборонних або обмежуючих нормативних актів органів державної влади чи місцевого самоврядування, інші законні або незаконні заборонні чи обмежуючі заходи названих органів, які унеможливлюють виконання Сторонами цього Договору або тимчасово перешкоджають такому виконанню.
Не вважаються обставинами непереборної сили недодержання своїх обов'язків контрагентом тієї Сторони, що порушила цей Договір, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання цього Договору, відсутність у Сторони, що порушила Договір, необхідних коштів.
Сторона, що має намір посилатися на обставини непереборної сили, повинна негайно, із застосуванням технічних засобів миттєвого зв'язку (телеграма, факсограма, електронна пошта), письмово повідомити іншу Сторону про наявність таких обставин та їх вплив на виконання зобов'язань за Договором.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі Сторін про неможливість виконання прийнятих за даним Договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили, позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.
Обставини непереборної сили автоматично продовжують строк виконання зобов'язань за цим Договором. У випадку якщо обставин непереборної сили продовжуються більш ніж один місяць з моменту виникнення таких обставин, то будь-яка з Сторін має право достроково припинити дію цього Договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку, відповідно до чинного законодавства України.
Наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або іншого компетентного органу, визначеного законодавством України.
Листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форсмажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 9.4 договору поставки № 23-02/33-21 від 29.10.2021 відповідач листом № 0001Н від 10.03.2022 повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин з долученням зазначеного листа Торгово-промислової палати України.
Долученими до відзиву доказами підтверджують твердження відповідача, що з метою виконання умов договору поставки №23-02/33-21 від 29.10.2021 ТОВ «Еквівес» замовило виготовлення даної продукції у нашого турецького партнера - компанії «ARKEN JENERATION A.S.», який 17.02.2022 повідомив про готовність відвантаження даної продукції на умовах EXW (франко - завод м. Істамбул, Туреччина) після 22.02.2022.
Однак, 24.02.2022 ТОВ «Еквівес» отримало від ТОВ «Вектор - Глобал» (перевізника, який мав виконати доставку товару з Туреччини до України) листа, в якому повідомлялося про неможливість доставки вантажу у зв'язку із запровадженням воєнного стану в Україні, пов'язаного із військовою агресією з боку Російської Федерації.
Суд зазначає, що форс-мажор не звільняє від виконання зобов'язання та не припиняє його існування.
Однак, обставини форс-мажору безпосередньо впливають на строк виконання зобов'язання.
Таким чином, у зв'язку з форс-мажорними обставинами, якими є військова агресія РФ проти України, що перешкодило своєчасно доставити товар з-за кордону, який був замовлений відповідачем в Туреччині та мав бути поставлений позивачу, постачальник з об'єктивних причин не міг виконати свій обов'язок з поставки товару у строк, встановлений договором поставки № 23-02/33-21 від 29.10.2021.
Водночас, суд враховує, що відповідач все-таки виконав свій обов'язок щодо поставки товару позивачу в кінці березня 2022 року.
Отже, за наведених обставин суд доходить висновку, що у даному випадку доведено існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють відповідача від відповідальності за невиконання умов договору у період з 05.03.2022 по 30.03.2022 відповідно до положень ст. 617 ЦК, ст. 218 ГК України, а саме, стягнення пені.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 25.10.2022
Суддя Т. Ю. Трофименко