Рішення від 05.09.2022 по справі 910/24323/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.09.2022Справа № 910/24323/16 (910/9537/21)

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5)

про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплати середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в розмірі 885 906,31 грн.

В межах справи № 910/24323/16

За заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін :

Від позивача Саєнко І.М. - представник

Від відповідача не з'явились

Розпорядник майна не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/24323/16 за заявою Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" на стадії процедури розпорядження майном, введеної ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.02.2017.

14.06.2021 до Господарського суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати в розмірі 357 221,00 грн., компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 91 525,31 грн., виплати середнього заробітку за весь час затримки в розмірі 373 160,00 грн. та моральної шкоди в розмірі 64 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 05.07.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплати середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в розмірі 885 906,31 грн. залишено без руху та встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом здійснення оплати судового збору у розмірі 5 597,40 грн. та надання відповідного підтвердження суду.

26.07.2021 до Господарського суду м. Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.08.2021 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплати середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в розмірі 885 906,31 грн. до розгляду в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" та підготовче засідання призначено на 29.09.2021.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.09.2021 розгляд справи відкладено на 08.11.2021.

У судовому засіданні 08.11.2021 було оголошено перерву до 29.11.2021.

26.11.2021 до Господарського суду м. Києва надійшли письмові пояснення Публічного акціонерного товариства "Мостобуд".

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплати середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в розмірі 885 906,31 грн. в межах справи № 910/24323/16 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" до судового розгляду по суті на 10.01.2022.

Судове засідання 10.01.2022 не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Чеберяка П.П. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.01.2022 розгляд справи призначено на 07.02.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2022 відкладено розгляд справи на 28.03.2022.

Судове засідання 28.03.2022 не відбулось, у зв'язку з запровадженням Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану з 5:30 год. 24.02.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2022 розгляд справи призначено на 18.07.2022.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2022 розгляд справи відкладено на 05.09.2022.

У судовому засіданні 05.09.2022 позивач надав пояснення по суті заявлених вимог та підтримав їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, виплати середнього заробітку за весь час затримки та моральної шкоди в розмірі 885 906,31 грн. Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з 22.08.1991 по 24.05.2019 працював у відокремленому підрозділі Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" - Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд", що підтверджується записами в трудовій книжці. Позивач був звільнений 24.05.2019 за угодою сторін на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України.

Заборгованість відповідача перед позивачем із виплати заробітної плати за період з червня 2014 року по травень 2019 року становить 357 221,00 грн., що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" за вих. № 72 від 11.11.2019.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечував щодо вимог позивача з виплати заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. У ч.1 ст. 1Закону України "Про оплату праці", який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття "заробітна плата".

Конституційний Суд України в рішенні 1-18/2013 від 15.10.2013 року зазначив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов'язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці.

Відповідно до положень ст. 97 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, які складають заборгованість із виплати заробітної плати у розмірі 357 221,00 грн., що підтверджені довідкою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" за вих. № 72 від 11.11.2019 яка міститься в матеріалах справи.

Зважаючи на те, що відповідачем не здійснено повний розрахунок з позивачем при звільненні, останнім заявлено вимоги, які складають середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.05.2019 по 07.06.2021 в розмірі 373 160,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 зазначеного кодексу).

Тобто, за вказаними приписами закону визначений певний порядок остаточних розрахунків роботодавця з працівником при його звільненні, зокрема, або в день звільнення, або, якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиконання роботодавцем вказаних вимог законодавцем передбачений певний вид відповідальності у вигляді сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як убачається з матеріалів справи, позивач був звільнений з посади в.о. начальника відокремленого структурного підрозділу Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" 24.05.2019. Згідно з довідкою Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" в особі відокремленого підрозділу Мостобудівельний загін № 12 Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" за вих. № 72 від 11.11.2019 відповідач має заборгованість перед позивачем по дату звільнення. Позивач стверджує, що працював весь період і в день звільнення також, однак відповідач з ним не розрахувався, чим порушив положення ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву акцентує увагу на тому, що у травні 2019 року позивач не працював, оскільки за травень 2019 року йому нараховувались лише відпускні та компенсація відпустки.

Те, що позивач не працював в день звільнення також підтверджується ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2019 у справі № 206/1853/19. Так, із ухвали Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2019 у справі № 206/1853/19 вбачається, що до позивача (підозрюваного) було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 01.06.2019 включно, але в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 120109040700000360 внесеного до ЄРДР 30.03.2019 та заборонено позивачу цілодобово залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.04.2019 у справі № 206/1 853/19 вказана ухвала була залишена без змін.

Переглядаючи в касаційному порядку ухвалу Господарського суду м. Києва від 09.10.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2020 у справі № 910/24323/16 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" Верховний Суд у своїй постанові від 21.07.2020 погодився з судами першої та апеляційної інстанції щодо відмови в стягненні середнього заробітку виходячи з того, що позивач в день звільнення не виконував роботу у відповідача, тобто не працював і відповідно відповідальність відповідача за порушення строку такого розрахунку, що полягає у сплаті середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виникає - з наступного дня після звільнення.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Верховний Суд у постанові від 29.05.2019 у справі № 910/24323/16 вказав, що виходячи з норм ст.116,117 КЗпП України працівнику підлягає виплаті середній заробіток за час затримки розрахунку у разі відсутності доведеної вини власника або уповноваженого органу у невиплаті належних грошових сум при звільненні, оскільки працівник не звертався до підприємства за виплатою грошових сум при звільненні і тільки при зверненні з позовною вимогою до суду ним була заявлена така вимога, а тому в цій частині позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплат задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач в день звільнення не працював, матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 91 525,31 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Розрахунок компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати провадиться відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 року "Порядок проведення компенсації громадянам частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати" (надалі по тексту "Порядок").

Згідно п.2 Порядку компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплат проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001року.

Пунктом 3 Порядку визначено, що заробітна плата підлягає компенсації.

Згідно п.4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці за який виплачується дохід по розрахунку не включаються. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Доданий позивачем розрахунок суми компенсації відповідає вказаному Порядку, відтак визнається судом обґрунтованим.

За наведених обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати в розмірі 91 525,31 грн.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 64 000, 00 грн.

Частина 1 ст. 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

У п. 3 Постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995, зокрема вказано, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно п. 5 наведеної постанови оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

За приписами ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Кодекс законів про працю України не містить будь-яких обмежень чи винятків щодо компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а ст. 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Відшкодування шкоди здійснюється у разі, наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини завдавача шкоди.

При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише через неправомірну поведінку відповідача.

Зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами заявлені позовні вимоги, які складають моральну шкоду в розмірі 64 000 грн. 00 коп., суд не вбачає правових підстав для задоволення вказаних вимог.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Судовий збір від сплати якого позивач звільнений у встановленому законом порядку стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 6 731,19 грн. судового збору.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 357 221 (триста п'ятдесят сім тисяч двісті двадцять одна) грн. 00 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати в розмірі 91 525 (дев'яносто одна тисяча п'ятсот двадцять п'ять) грн. 31 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Мостобуд" (01033, м. Київ, вул. Паньківська, буд. 5; ідентифікаційний код 01386326) в дохід Державного бюджету України 6 731 (шість тисяч сімсот тридцять одна) грн. 19 коп.

4. В іншій частині позовну заяву залишити без задоволення.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

6. Копію рішення направити сторонам та розпоряднику майна боржника.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.09.2022.

Суддя П.П. Чеберяк