номер провадження справи 17/83/22
10.10.2022 Справа № 908/1183/22
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/1183/22
за позовною заявою: приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування", 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "КРЕДО", 69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, електронна пошта: credo@credo.zp.ua
про стягнення 52 494,55 грн.
26.07.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (далі ПрАТ «СК «Арсенал Страхування») без номеру та дати до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (надалі ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО») про стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 52 494,55 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1183/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 01.08.22 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1183/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 30.09.22 включно.
При цьому, у зв'язку з відпусткою судді Корсуна В.Л. з 26.09.22 по 07.10.22 включно, рішення прийнято 10.10.22.
Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.
В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначає, що 29.07.21 між ПрАТ СК "Арсенал Страхування" (страховик) та ТОВ "Альфа-Лізинг" (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 500/19-Тл/ЦЗ-134 (далі договір страхування), за умовами якого ПрАТ СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Toyota", д/н НОМЕР_1 , його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП. 19.10.21 в м. Києві на вул. Провіантській, 3 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу "Toyota", д/н НОМЕР_1 , а також транспортного засобу марки "Hyundai Matrix", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Відповідно до постанови Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/39539/21 ДТП сталась з вини ОСОБА_1 . Відповідно до умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування за відновлений ремонт автомобіля "Toyota", д/н НОМЕР_1 у розмірі 54 994,55 грн. Оскільки ДТП сталась з вини водія транспортного засобу застрахованого відповідачем, позивач у зв'язку з виплатою страхувальникові страхового відшкодування у розмірі 54 994,55 грн. просить суд стягнути з відповідача виплачене страхове відшкодування у розмірі 52 494,55 з урахуванням франшизи 2 500,00 грн.
11.08.22 на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. №2294 від 10.08.22, в якому зазначено, що відповідач позов визнає в повному обсязі та просить повернути ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Також просить відмовити позивачеві у стягненні витрат на проведення експертизи у розмірі 10 000,00 грн., а також зменшити витрати на правову допомогу до 1000,00 грн.
29.08.22 на адресу суду від позивача надійшла заява без номеру та дати про надання доказів на підтвердження розміру судових витрат. В заяві позивач просить вирішити питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи за № 908/1183/22 дозволяють розглянути справу по суті спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 10.10.22.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
31.05.22 зазначає, що 29.07.21 між ПрАТ СК "Арсенал Страхування" (страховик) та ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" (страхувальник) укладено договір страхування наземного транспорту № 500/19-Тл/ЦЗ-134 (далі - договір страхування), за умовами якого ПрАТ СК "Арсенал Страхування" взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , 2021 р.в., його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
19.10.21 в м. Києві на вул. Провіантській, 3 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , а також транспортного засобу марки "Hyundai Matrix", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3021300385982884.
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.22 у справі № 761/39539/21 (провадження №3/761/10723/21) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Крім того, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн.
У постанові Шевченківського районного суду м. Києва від 17.11.22 у справі № 761/39539/21 (провадження №3/761/10723/21) зазначено (дослівно): «…Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 19.10.2021 серії ААБ № 216575, ОСОБА_1 19.10.2021, приблизно о 14 год. 30 хв., перебуваючи у м. Києві по вул. Провіантська, 3, керуючи транспортним засобом «Hyundai», реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був уважним, недотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб «Toyota», реєстраційний номер НОМЕР_1 . При дорожньо-транспортній пригоді транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.3б, 13.1 Правил дорожнього руху України (далі за текстом - ПДР) і такі дії особи кваліфіковані за ст. 124 КупАП.
В судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину визнав в повному обсязі та підтвердив обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення…».
Внаслідок цієї ДТП застрахований транспортний засіб "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , 2021 р.в. зазнав механічних пошкоджень.
Згідно з рахунком №СМУ00038023 від 10.11.21 загальна вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , 2021 р.в. склала 54 994,55 грн.
Відповідно до страхового акту від 17.11.21 № 006.02415821-1 визначено суму, що належить до виплати ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" у розмірі 54 994,55 грн.
Позивачем на підставі договору добровільного страхування та страхового акту від 17.11.21 № 006.02415821-1 здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 54 994,55, що підтверджується платіжним дорученням №67112621 від 18.11.21.
Вирішуючи спір у цій справі по суті спору суд виходив з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
У відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Статтею 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або ін. особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Змістом ст. 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).
Згідно із ст. 9 Закону України «Про страхування», страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Вказаною статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Яз зазначено вище в тексті цього рішення, 19.10.21 в м. Києві на вул. Провіантській, 3 відбулась ДТП за участю застрахованого транспортного засобу "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 , а також транспортного засобу марки "Hyundai Matrix", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю від НПУ, ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3021300385982884.
Наявними у матеріалах цієї господарської справи доказами підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування у сумі 54 994,55 грн. згідно страхового акту від 17.11.21 № 006.02415821-1, рахунку №СМУ00038023 від 10.11.21 та платіжного доручення №67112621 від 18.11.21.
Як унормовано ч. 1 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди і т.і.) володіє транспортним засобом, механізмом, ін. об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
За приписами ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 % від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 Закону України «Про страхування»).
За змістом ст. 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Згідно із ст. 29 наведеного вище Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Як зазначалось вище у тексті цього рішення, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17.11.22 у справі № 761/39539/21 (провадження №3/761/10723/21) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн. Крім того, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Hyundai Matrix", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у відповідача відповідно до полісу серії ЕР № 204153622, франшиза - 2 500,00 грн.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до винної у ДТП особи та, оскільки, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Hyundai Matrix", д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , що спричинив зазначене ДТП, застрахована у відповідача згідно з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 204153622, то останній має відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП.
З огляду на викладені обставини справи, умови полісу серії ЕР № 204153622, положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 ЦК України, суд дійшов висновку, що ТДВ "СК "Кредо" (код ЄДРПОУ 13622789, відповідач у цій справі) повинно відшкодувати позивачу у встановлений законом строк шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком, у межах суми, що перейшла до позивача з урахуванням того, що франшиза за полісом серії ЕР № 204153622 становить 2500,00 грн.
Згідно із ст. 29, п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов'язану із втратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затв. наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.03 № 142/5/2092).
Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = Ср + См + Сс * (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Ез - коефіцієнт фізичного зносу.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.17 у справах № № 910/3650/16, 910/32969/15, від 06.02.18 у справі № 910/3867/16, від 01.02.18 у справі № 910/22886/16.
Згідно з пунктом 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
Враховуючи, що автомобіль "Toyota Camry", д/н НОМЕР_1 2021 року випуску, відповідно Ез = 0.
Перевіривши розрахунок розміру матеріального збитку судом встановлено, що він виконаний вірно, у відповідності до Методики.
За таких обставин, а також приймаючи до уваги визнання позову відповідачем в зазначеній частині, судом задовольняється позовна вимога ПрАТ "СК "Арсенал Страхування до ТДВ "Страхова компанія "Кредо" про стягнення 52 494,55 грн. виплаченого страхового відшкодування.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. покладається на відповідача.
В той же час, приписами ч. 1 ст. 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 130 ГПК України та повернути ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжними дорученнями №66173826 від 15.11.21 та №33233683 від 04.07.22, що складає 1240,50 грн., про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили за наявності з боку позивача відповідного клопотання.
Стосовно розподілу судових витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.
Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат (витрат на надання правової допомоги) складає 10000,00 грн.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:
- копію Договору про надання правової допомоги від 11.01.19 № 110119, укладеного між позивачем та адвокатом Даниловим А.Г.;
- копію Акту виконаних робіт №908/1183/22 від 09.08.22 до договору;
- копію рахунку № 908/1183/22 від 09.08.22 на суму 6 000,00 грн.;
- копію платіжного доручення № 41931985 від 15.08.22 про сплату 6 000,00 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затверджені звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017) необхідно дотримуватись принципу "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.
Суд, здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з доданою до заяви позивача копією Акта виконаних робіт №908/1183/22 від 09.08.21 до Договору про надання правової допомоги №110119 від 11.01.2019 адвокатом надано, а довірителем прийнято юридичну (правову) допомогу, а саме:
- визначення підсудності розгляду позовної заяви, вивчення та правовий аналіз матеріалів справи, аналіз правового конфлікту, надання правової інформації, виходячи з 2 годин витраченого часу, вартість складає 2000,00 грн.;
- аналіз діючого законодавства з питань відшкодування шкоди в порядку суброгації, заподіяної в результаті ДТП, вивчення законодавства, що підлягає застосуванню, підбір та аналіз судової практики Верховного Суду стосовно розгляду спорів подібного характеру, зустріч з довірителем та визначення стратегії захисту його інтересів під час розгляду справи в суді, виходячи з 2 годин витраченого часу, вартість складає 2000,00грн;
- підготовка позовної заяви та формування пакету документів за позовом ПРАТ "СК "Арсенал Страхування" до ТДВ "СК "КРЕДО" по справі №908/1183/22, виходячи з 2 годин витраченого часу, вартість складає 2000,00 грн.
Загальна вартість наданих адвокатом та прийнятих позивачем правових послуг становить 6 000,00 грн., які позивачем оплачені, що підтверджується копією платіжного доручення № 41931985 від 15.08.22.
Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення виплаченого страхового відшкодування у розмірі 52 494,55 грн.), обсяг наданих послуг та затрачений ним час на надання таких послуг (затрачений час на послуги, зазначені в пунктах 1 та 2 акту, є завищеним, враховуючи, що адвокат з Клієнтом працюють з 2019 року, обсяг матеріалів позовної заяви є незначним, судова практика з розгляду даної категорії спорів є усталеною), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката до 1000 грн. суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 3000,00 грн., яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки позивачем у позові по цій справі не заявлялись до стягнення 10 000 грн. за проведення експертизи, судом визнаються надуманими та безпідставними твердження відповідача про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на проведення експертизи.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 20, 24, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, ст. ст. 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34, код ЄДРПОУ 13622789) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) - 52 494 (п'ятдесят дві тисячі чотириста дев'яносто чотири) грн. 55 коп. страхового відшкодування, 1 240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору та 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Арсенал Страхування", 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154, код ЄДРПОУ 33908322) з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого платіжним дорученням №33233683 від 15.11.21, у розмірі 1 240,50 грн., про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили за наявності відповідного клопотання позивача.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 26.10.2022.
Суддя В.Л. Корсун