ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 жовтня 2022 року Справа № 903/289/18
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Савченко Г.І. , суддя Тимошенко О.М.
секретар судового засідання Кушнірук Р.В.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом: Терлецький О.М.
від відповідача за первісним позовом: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волиньагропромбуд"
на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 30.08.22р. суддею Вороняк А. С. у м.Луцьку, повний текст складено 01.09.22р.
у справі № 903/289/18
за первісним позовом Приватного підприємства "Волиньагропромбуд"
до Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни
про стягнення 691400,69грн.
та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Мальцевої Алли Володимирівни
до Приватного підприємства "Волиньагпромбуд"
про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014р.
Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 за первісним позовом Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" до Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни про стягнення 691400,69грн. та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця Мальцевої Алли Володимирівни до Приватного підприємства "Волиньагпромбуд" про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014р., відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18, залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Приватне підприємство "Волиньагропромбуд" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни на користь Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" 691400,69грн. заборгованості. Також, просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни на користь Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" вся понесені судові витрати в суді першої та апеляційної інстанції, в тому числі судові витрати у зв'язку із переглядом справи за нововиявленими обставинами. Також, одночасно з апеляційною скаргою, скаржник заявив клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:
- вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства;
- вказує на те, що згідно заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви, є той факт, що вартість будівельних робіт згідно висновку судової експертизи №16/09 від 17.06.2022р. становить 983201,36грн., а отже є більшою за заявлену в позовній вимозі суму позову в розмірі 691400,69грн., що є належним підтвердженням ціни позову, тоді коли різниця (решта) вартості може бути стягнута за окремим судовим позовом. Доказом наявності нововиявлених обставин є висновок судового експерта Охремчука О.О. №16/09 судової будівельно-технічної експертизи за зверненням ПП "Волиньагропромбуд" від 15.06.2022р.;
- заявник стверджує, що ні суд, ні позивач не знали та не могли знати про дійсну вартість фактично виконаних будівельно-монтажних робіт без проведення відповідної експертизи, а отже, факт про те, що вказана вартість фактично виконаних будівельно-монтажних робіт є більшою за заявлену ціну позову (підтверджено відповідною судовою експертизою), яка не визнається відповідачем, в т.ч. шляхом не визнання актів приймання передачі послуг, та свідчить про наявність вказаних нововиявлених обставин про які ні суд, ні позивач не знали та не могли знати;
- зазначає про те, що відповідно до висновку, судовий експерт констатував наступне: "Вартість виконаних будівельних робіт (витрати) згідно Актів КБ2в за травень, липень 2015 рок) виконаних - ПП "Волиньагропромбуд" на об'єкті "Реконструкція нежитлових прибудованих приміщень на проспекті Молоді, 10 під спортивно-оздоровчий комплекс" на суми 414838,31грн. та 276562,18грн. відповідно, при вартості будівельних матеріалів згідно документів: - прайс-лист ПП "Інтертрейд" станом на 17.03.2015р.; довідка ТОВ "Ківерціметал" про ціни на металопрокат станом на квітень 2015 року; інформацію "Моніторінг цін підприємств-виробників на 1 квітня 2015 року" на сайті Самбірської районної державної адміністрації про вартість цегли, становить 505768,42грн., та 477432,94грн. відповідно.". Доказом наявності нововиявлених обставин є висновок судового експерта Охремчука О.О. №16/09 судової будівельно-технічної експертизи за зверненням ПП "Волиньагропромбуд" від 15.06.2022р.;
- покликається на те, що в поданій заяві нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви є той факт, що вартість будівельних робіт згідно висновку судової експертизи №16/09 від 17.06.2022р. становить 983201,36грн., а отже є більшою за заявлену в позовній вимозі суму позову в розмірі 691400,69грн., що є належним підтвердженням ціни позову, тоді коли різниця (решта) вартості може бути стягнута за окремим судовим позовом. Із вказаного вбачається, що ні суд, ні позивач не знали та не могли знати про дійсний факт вартості виконаних будівельно-монтажних робіт без проведення відповідної експертизи. А отже, факт, що вказана вартість виконаних будівельно-монтажних робіт є більшою за заявлену ціну позову (підтверджено відповідною судовою експертизою). Тому, слід відмежовуватись від поняття доказу, а звернути увагу на обставини та факти які містяться у висновку експерта №16/09 від 17.06.2022р. Також, позивач не міг довести та стверджувати ту обставину, що вартість виконаних робіт є належною і не завищеною та виповідає всім звичаям ділового обороту;
- вказує на те, що у даній судовій справі, була призначена судова експертиза згідно ухвали від 23.07.2018р.. Експерт виїхавши на місце здійснив заміри об'єкту та в подальшому просив проектно-технічну документацію на будівництво, яку відповідачка не надала, а позивач не мав її у власному використанні, що і стало причиною відмови в постановленні висновку експерта. Відсутність висновку експерта за результатами проведення експертизи призначеної згідно ухвали від 23.07.2018р., в т.ч. і стало причиною для відмови. Тому наявність нововиявленої обставини дозволяє суду прийняти зважене рішення без переоцінки доказів про стягнення вартості виконаних робіт.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/289/18/5076/22 від 14.09.2022р. матеріали справи №903/289/18 витребувано з Господарського суду Волинської області.
21.09.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/289/18.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.09.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 та призначено справу №903/289/18 до розгляду на 11.10.2022р. об 15:00год., тощо.
10.10.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни надійшов письмовий відзив від 07.10.2022р. на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
11.10.2022р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від представника Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" - адвоката Терлецького Олександра Миколайовича надійшло клопотання від 11.10.2022р., в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із масштабним оголошенням повітряної тривоги по всій території України та неможливістю вчасно доїхати до суду в судове засідання 11.10.2022р., а також відсутністю (не отриманням відзиву на апеляційну скаргу). Також, просить призначити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних пристроїв за допомогою підсистеми відеоконференсзв'язку.
В судове засідання 11.10.2022. представники сторін не з'явились.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2022р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 25.10.2022р. об 11:30год.. Також, задоволено клопотання представника Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" - адвоката Терлецького Олександра Миколайовича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №903/289/18 поза приміщенням суду та забезпечено представнику Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" - адвокату Терлецькому О.М. участь в судовому засіданні у справі №903/289/18, відкладеному на 25.10.2022р. об 11:30год. в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon".
Сторони у справі були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, відповідач за первісним позовом наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 25.10.2022р. не з'явився, своїх повноважних представників не направив.
Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю відповідача за первісним позовом у справі.
В судовому засіданні 25.10.2022р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Північно - західного апеляційного господарського суду від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни на користь Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" 691400,69грн. заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Приватне підприємство "Волиньагропромбуд" звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мальцевої Алли Володимирівни про стягнення 691400,69грн. заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення умов договору підряду відповідачем за №14/12/61 від 28.12.2014р. в частині оплати за надані виконані будівельні роботи в розмірі 691400,69грн..
В подальшому, ФОП Мальцева А.В. подала зустрічну позовну заяву до Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014р. для спільного розгляду із первісним позовом ПП "Волиньагропромбуд" до ФОП Мальцевої А.В. про стягнення 691400,69грн. заборгованості за договором підряду від 28.12.2014р..
Обґрунтовуючи позовні вимоги ФОП Мальцева А.В. вказує, що договір від 28.12.2014р. підроблений власником ПП "Волиньагропромбуд" Мухою П.О. в корисливих цілях з метою незаконного заволодіння коштами ФОП Мальцевої А.В..
Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі № 903/289/18, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 23.09.2019р. та постановою Верховного Суду від 03.12.2019р., було відмовлено в первісному та в зустрічному позові.
24.06.2022р. до Господарського суду Волинської області надійшла заява ПП "Волиньагропромбуд" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. за нововиявленими обставинами, в якій ПП "Волиньагропромбуд" просить:
- відкрити провадження за нововиявленими обставинами;
- переглянути рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18 за нововиявленими обставинами в порядку п.1 ч.2 ст.320 ГПК України в частині відмови в задоволенні первісного позову;
- скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18;
- прийняти нове рішення, яким позов ПП "Волиньагропромбуд" задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни на користь ПП "Волиньагропромбуд" 691400,69грн. заборгованості;
- стягнути з ФОП Мальцевої А. В. на користь ПП "Волиньагропромбуд" понесені судові витрати у справі.
Обґрунтовуючи подану заяву ПП "Волиньагропромбуд" покликається на те, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви №200622 від 20.06.2022р. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є той факт, що вартість будівельних робіт згідно висновку судової експертизи №16/09 від 17.06.2022р. є більшою за заявлену в позовній вимозі суму позову в розмірі 691400,69грн., що є належним підтвердженням ціни позову, тоді коли різниця (решта) вартості може бути стягнута за окремим судовим позовом. Вважає дану нововиявлену обставину суттєвою і такою, що вплинула на рішення суду кардинально.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.06.2022р. заяву Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" (вх.№01-63/3/22) про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №903/289/18 було залишено без руху.
08.08.2022р. заявником до Господарського суду Волинської області подано заяву про усунення недоліків заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №903/289/18. До заяви долучено, зокрема, квитанцію про сплату судового збору в сумі 15556,60грн. та докази надіслання ФОП Мальцевій А.В. копії заяви та доданих до неї документів (поштова квитанція та опис вкладення у цінний лист).
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.08.2022р. прийнято до розгляду заяву Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №903/289/18 та призначено розгляд заяви на 23.08.2022р..
22.08.2022р. ФОП Мальцевою А.В. до Господарського суду Волинської області подано відзив на заяву про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. за нововиявленими обставинами, в якому просить суд відмовити у задоволенні заяви Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" від 20.06.2022р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18, залишити без змін рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18, судові витрати у вигляді правової допомоги стягнути з ПП “Волиньагропромбуд”.
Обґрунтовуючи поданий відзив ФОП Мальцева А.В. зазначає, що обставини про які зазначає позивач у справі не є нововиявленими. Посилаючись на висновок експерта від 17.06.2022р. ПП "Волиньагропромбуд" жодним чином не обґрунтував яким чином наведені ним в заяві обставини є істотними в даній справі, не доводить суду, що ці обставини йому не були відомі на час розгляду справи. Також, звертає увагу, що висновок експерта не відповідає приписам ч.5 ст.101 ГПК України, оскільки в такому не зазначено для чого і з якою метою здійснювався експертний висновок. Своєю заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами ПП "Волиньагропромбуд" намагається спонукати суд здійснити переоцінку доказів в даному випадку - сприйняти експертний висновок від 17.06.2022р. як нововиявлену обставину. Також просить суд розгляд заяви проводити без її участі. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.08.2022р. повідомлено сторони про те, що розгляд заяви відбудеться 30.08.2022р..
30.08.2022р. до Господарського суду Волинської області подано відповідь на відзив №290822 від 29.08.2022р. в якому просить заяву ПП "Волиньагропромбуд" від 20.06.2022р. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами по справі №903/289/18 задовольнити в повному обсязі та здійснити розподіл судових витрат, при цьому вказує, що твердження відповідача, про те що встановлена судами обставина "відсутність факту підписання договору" є тотожним поняттям "відсутності події виконання будівельних робіт", є маніпуляцією, оскільки "факт підписання договору” та “події виконання будівельних робіт" є різними за правовими значеннями поняттями, а факт проведення будівельних робіт підтверджений в матеріалах справи наявними декларацією про початок будівельних робіт від 18.08.2011р. та повідомленням про зміну даних у зареєстрованій декларації про початок будівельних робіт від 01.06.2012р.. Також вказує, що доказом наявності нововиявлених обставин є висновок судового експерта Охремчука О.О. №16/09 судової будівельно-технічної експертизи за зверненням ПП "Волиньагропромбуд" від 15.06.2022р. року. Дана відповідь на відзив приєднана до матеріалів справи.
Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Волинської області від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18 та залишено без змін рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України).
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування.
Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р..
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.
Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами урегульовано ст. 320 ГПК, відповідно до якої рішення, постанови та ухвали господарського суду, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин у розумінні вказаних положень ГПК України є одночасна наявність таких чотирьох умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не були встановлені судом, хоча повинні були бути встановлені; ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
За відсутності принаймні однієї з цих ознак обставини не можуть вважатися нововиявленими та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.10.2021 у справі № 910/1566/19).
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, яке переглядається (аналогічний висновок викладений у п.6.2.4 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №19/5009/1481/11).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 909/1190/17).
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору також не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.
При цьому є чітке розмежування поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту): так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Виникнення нових обставин або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення згідно з нормами ГПК України. Не може також вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи, або ті обставини, яких не існувало на момент вирішення спору (подібний висновок міститься у постанові суду касаційної інстанції від 07.07.2021р. у справі №904/4470/16).
До того ж не вважається нововиявленою обставиною зміна правової позиції суду в інших подібних справах (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2021р. у справі №9901/424/18).
Не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором.
Також, не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.
Крім того, не підпадають під визначення нововиявлених обставин дані, які усувають можливу неповноту встановлення обставин справи шляхом отримання та надання стороною суду нових матеріалів вже після прийняття судових актів, без оскарження їх самих за фактом неповноти встановлення обставин справи.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020р. у справі №19/028-10/13, згідно з якою за змістом ст.320 ГПК України у чинній редакції рішення, постанови та ухвали господарського суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Прийняття заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.
Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву (рішення ЄСПЛ у справі "BRUMАRESCU v. ROMANIA" від 28.11.1999р., заява №28342/95, §61).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (рішення ЄСПЛ у справі (PRAVEDNAYA v. RUSSIA від 18.11.2004р., заява №69529/01, §27). Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27.05.2020р. у справі №927/943/16.
Принцип юридичної визначеності передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України", "PONOMARYOV v. UKRAINE" від 03.04.2008р., заява №3236/03, §40).
Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Волиньагропромбуд" звернулось до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Мальцевої Алли Володимирівни про стягнення 691400,69грн. заборгованості. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про порушення відповідачем умов договору підряду №14/12/61 від 28.12.2014р. в частині оплати за виконані будівельні роботи в сумі 691400,69грн..
ФОП Мальцева А.В., в свою чергу, звернулась до Господарського суду Волинської області з зустрічною позовною заявою до ПП "Волиньагпромбуд" про встановлення нікчемності правочину договору підряду від 28.12.2014р. На підтвердження позовних вимог ФОП Мальцева А.В. посилається на те, що договір від 28.12.2014р. підроблений власником ПП "Волиньагпромбуд" Мухою П.О. в корисливих цілях з метою незаконного заволодіння коштами ФОП Мальцевої А.В..
Згідно рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18 в задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено, і таке рішення залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного суду від 23.09.2019р. та постановою Верховного Суду від 03.12.2019р..
Як вже зазначалось вище, 24.06.2022р. до Господарського суду Волинської області надійшла заява ПП "Волиньагропромбуд" про перегляд рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. за нововиявленими обставинами, в якій ПП "Волиньагропромбуд" просить:
- відкрити провадження за нововиявленими обставинами;
- переглянути рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18 за нововиявленими обставинами в порядку п.1 ч.2 ст.320 ГПК України в частині відмови в задоволенні первісного позову;
- скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019 у справі №903/289/18;
- прийняти нове рішення, яким позов ПП "Волиньагропромбуд" задовольнити та стягнути з Фізичної особи-підприємця Мальцевої Алли Володимирівни на користь ПП "Волиньагропромбуд" 691400,69грн. заборгованості;
- стягнути з ФОП Мальцевої А. В. на користь ПП "Волиньагропромбуд" понесені судові витрати у справі.
Так, обґрунтовуючи подану заяву ПП "Волиньагропромбуд" покликається на те, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для подання заяви №200622 від 20.06.2022р. про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами є той факт, що вартість будівельних робіт згідно висновку судової експертизи №16/09 від 17.06.2022р. є більшою за заявлену в позовній вимозі суму позову в розмірі 691400,69грн., що є належним підтвердженням ціни позову, тоді коли різниця (решта) вартості може бути стягнута за окремим судовим позовом. Вважає дану нововиявлену обставину суттєвою і такою, що вплинула на рішення суду кардинально.
Водночас, судом встановлено, що наведені ПП "Волиньагропромбуд" у заяві обставини не є нововиявленими в розумінні положень ст.320 ГПК України, оскільки в даному випадку має місце переоцінка доказів, оцінених судом, а саме акту приймання виконаних будівельних робіт за травень, липень 2015 року на об'єкті "Реконструкція нежитлових прибудованих приміщень на проспекті Молоді, 10 під спортивно-оздоровчий комплекс", у процесі розгляду справи, та докази, які не оцінювалися судом (висновок експертизи №16/09 від 17.06.2022р., що складений на підставі довідки ТОВ "Ківерціметал" про ціни на металопрокат станом на квітень 2015 року, інформації "Моніторинг цін підприємств-виробників на 01.04.2015р." на сайті Самбірської районної державної адміністрації про вартість цегли), стосовно обставин, що були встановлені судом.
При цьому, як свідчить рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі №903/289/18, в основу його було покладено і інші встановлені судами факти.
Зокрема, рішення судів ґрунтується на тому, що ПП "Волиньагропромбуд" не було надано суду належних доказів на підтвердження виконання будівельних робіт за договором №14/12/61 від 28.12.2014р., як і самого оригіналу даного договору, що є істотними обставинами справи.
Також, Верховний Суд в постанові від 03.12.2019р. у даній справі №903/289/18 зазначив, що за результатами дослідження та оцінки за правилами ст.86 ГПК України зібраних у справі доказів та обставин у сукупності, суди дійшли висновку про відсутність між сторонами правовідносин. Так, сторонами не надано суду оригіналу договору №14/12/61 від 28.12.2014р., надані позивачем і відповідачем копії договору є різними за змістом, номерами та датами, крім того, не надано і актів приймання-передачі виконаних підрядних робіт, які б підтверджували факт виконання спірних робіт та, відповідно давали підстави для висновку про наявність заборгованості відповідача за первісним позовом за договором підряду. Наявні у справі акти виконаних робіт визнані судом неналежними доказами, тобто такими, що не дозволяють встановити обставини, які входять в предмет доказування у даній справі (виконання робіт за договором у заявленому обсязі).
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем за первісним позовом не доведено суду належними та допустимими доказами виникнення правовідносин між сторонами, та відповідно факту виконання ПП "Волиньагропромбуд" робіт за спірним договором.
Водночас, надаючи оцінку висновку експерта №16/09 від 17.06.2022р., яким на переконання заявника встановлено факт більшої вартості будівельних робіт за заявлену в позовній вимозі суму позову 691400,69грн., колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського про те, що вказаний висновок за своєю правовою природою є новим доказом, наданий стороною, яка приймала участь у розгляді справи, вказаний висновок експерта не існував на час розгляду справи та прийняття рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019, що виключає його правову кваліфікацію як нововиявлену обставину.
За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Волинської області про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Волинської області від 20.06.2019р. у справі № 903/289/18 та його скасування.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Натомість, скаржником не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин, ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" - без задоволення.
Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Волиньагропромбуд" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.08.2022р. у справі №903/289/18 - без змін.
2. Справу №903/289/18 повернути до Господарського суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "26" жовтня 2022 р.
Головуючий суддя Павлюк І.Ю.
Суддя Савченко Г.І.
Суддя Тимошенко О.М.