вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/9150/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022
у справі №910/9150/21 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро»
про стягнення 77 720,00 грн,-
У червні 2021 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Одеська залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» у якому просило стягнути з відповідача штраф в сумі 77 720,00 грн., нарахований відповідно до ст. 122 Статуту залізниць Україна за невірне зазначення у накладній № 44233393 маси вантажу у вагоні № 95800124.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/9150/21 від 14.06.2021 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду № 910/9150/21 від 06.12.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/9150/21 від 14.06.2021 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 16.02.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та ухвалу Господарського суду міста Києва № 910/9150/21 від 14.06.2021 у справі № 910/9150/21 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 відкрито провадження у справі № 910/9150/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не подав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21 позов задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 77 720,00 грн. штрафу, 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невірного зазначення відповідачем у накладній № 44233393 маси вантажу у вагоні № 95800124, з огляду на що позивач згідно з приписами ст. 122 Статуту залізниць Україна має право на стягнення штрафу у заявлений сумі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21 та винести нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що:
- позивач порушив вимоги процесуального законодавства щодо порядку надсилання позовної заяви, апеляційної та касаційних скарг, що було повністю проігноровано судом першої інстанції, проте вказане призвело до того, що апелянту до сих пір залишається невідомим зміст комерційного акту та інших важливих додатків до позову, що є порушенням принципу рівності учасників судового процесу;
- апелянт має сумніви щодо того, що позивачем було вжито всіх необхідних від нього дії щодо схоронності спірного вантажу, а відтак, цілком ймовірним є те, що різниця у вазі вантажу виникла саме внаслідок дії позивача;
- наданий позивачем технічний акт № 173 від 03.12.2020, який підтверджує справність спірного вагону, складений зацікавленою особою, що виключає його можливість бути належним доказом по справі, в той час як інших доказів, які б підтверджували технічну справність спірного вагону матеріали справи не містять;
- дії відповідача щодо зазначення маси вантажу більшої, ніж фактична є недоцільними так як їх насідком є збільшення розміру перевізної плати.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2022, справу № 910/9150/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9150/21, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 910/9150/21.
24.08.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
27.09.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач, з посиланням на те, що:
- ним дотримано всіх вимог чинного процесуального законодавства при направленні відповідачу позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг у цій справі;
- посилання апелянта на те, що позивачем не було вжито всіх необхідних від нього дії щодо схоронності спірного вантажу, а відтак, цілком ймовірним є те, що різниця в вазі вантажу виникла саме внаслідок дії позивача, є необґрунтованими та не підтверджується матеріалами справи,
просить залишити апеляційну скаргу без задоволення,а рішення суду першої інстанції - без змін.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3387/22 від 24.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/1950/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі №910/9150/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
З матеріалів справи слідує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач, з посиланням на введення воєнного стану, численні повітряні тривоги, призупинення дії трудових договорів з частиною працівників позивача та перебування окремих працівників у відпустках без збереження заробітної плати через війну, просить поновити йому строк для подання відзиву.
Щодо вказаного клопотання колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Статтею 114 ГПК України встановлено, що:
- суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій.
- строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2022 якою відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає про те, що вказану ухвалу ним було отримано 01.09.2022.
Частиною 1 ст. 119 ГПК України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого судом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 119 ГПК України).
Стаття 7 ГПК України визначає принцип рівності всіх перед законом і судом
Стаття 13 ГПК України встановлює, що:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
- суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Отже, за положеннями ГПК України кожна сторона має рівні права, а суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим ГПК України.
Враховуючи наведені відповідачем у обґрунтування поданого клопотання доводи, а також те, що апеляційний перегляд справи № 910/1950/21 відбувається під час воєнного стану, колегія суддів вважає за доцільне, для забезпечення сторонами рівних прав під час судового розгляду, поновити позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Станом на 25.10.2022 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
27.11.2020 за накладною № 44233393 у вагонах №№ 95800124, 95447041, 9536920, 95352704 та 95798906 зі станції Низи Південної залізниці (43445700) до станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці (40415601) відправлений вантаж - зерно кукурудзи.
Відправником вантажу є відповідач, одержувачем - ТОВ «ДССК».
Згідно з вказаною залізничною накладною вага вантажу у вагоні № 95800124 визначена відповідачем у розмірі 68 050 кг.
Під час пересування вагону № 95800124 на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці на підставі звернення вантажоодержувача здійснено комісійне перевантаження вказаного вагону, яким встановлено, що у вагоні № 95800124 маса нетто становить 63 950 кг, маса брутто - 85 400 кг., тара 21 450 кг., тоді як у перевізних документах значиться маса нетто 68 500 кг, тара - 21 450 кг. Тарування вагона проводилось на справних 150-ти вагонних вагах N 38 (повірених 19.06.2020) у присутності агента ком. Негрова С.В. та представника вантажоотримувача Ржевської Г.Ю.
У зв'язку із виявленими порушеннями було складено Комерційний акт № 415207/319 від 03.12.2020.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Стаття 908 ЦК України встановлює, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 ГК України).
Відповідно до положень ч. 2 ст. 307 ГК України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт» Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
Правилами визначено, що:
- накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п. 1.2);
- на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за № 798/5989) (п. 1.1).
За змістом п.п. 2.1, 2.2 Правил вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної «маса вантажу в кг, визначена відправником», де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси», де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: «на товарних вагах», «на вагонних вагах вантажопідйомністю... т», «на елеваторних вагах» чи інших вагах; «навантаження засобами» зазначається «відправника», якщо навантаження здійснюється відправником.
Пунктом 2.3 Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної «Правильність внесених відомостей підтверджую» вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (п. 2.6 Правил).
Виникнення між сторонами у даній справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом - накладною № 44233393 від 27.11.2020.
Під час здавання вантажів для перевезення відправник повинен зазначити їх масу у накладній основному перевізному документі, який підтверджує укладення договору перевезення вантажу (ст. 37 Статуту залізниць України). За правилами ст. 24 Статуту залізниць України, залізниці надано право періодично перевіряти кількість та масу вантажу, зазначених вантажовідправником у накладній, а ст. 122 Статуту залізниць України установлено відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Як визначено у пункті 7 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажів, які перевозяться навалом, насипом, наливом, визначається зважуванням на вагонних вагах. Допускається використання інших типів ваг, крім вагонних, за умови їх відповідності вимогам законодавства про метрологію.
У пункті 5 Правил приймання вантажів до перевезення передбачено, що усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до положень Статуту залізниць України загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатись розрахунковим методом за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини тощо).
Маса вантажу визначається відправником. Про спосіб визначення маси вантажу відправник зобов'язаний зазначити в накладній. Ваговимірювальні технічні засоби відправників (одержувачів) мають бути повірені органами Держспоживстандарту та взяті на облік залізницею відповідно до Інструкції про порядок застосування ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач визначив масу вантажу способом зважування на елеваторних вагах, про що зазначено у п. 26 накладної № 44233393 від 27.11.2020.
Як вже зазначалося судом вище, на станції Миколаїв-Вантажний Одеської області зважування вагонів проводилось на 150-тонних вагах вантажоодержувача.
В п. п. 2.1 Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України № 442 від 31.07.2012 зазначено, що засоби ваговимірювальної техніки (далі за текстом "ЗВВТ"), які перебувають у власності як залізниць, так і організацій, які не належать до сфери управління Укрзалізниці, підлягають обліку залізницями.
Матеріалами справи підтверджується, що ваги, на яких визначалась маса вантажу при перевірці, пройшли повірку у визначені Інструкцією про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України строки, що підтверджується технічним паспортом засобу ваговимірювальної техніки (зввт) вагонні ваги, заводський № 38, станція Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці.
У п. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Абзац 5 п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення конкретизує ст. 24 Статуту залізниць України наступним чином: залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначений відправником у накладній на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Згідно з пунктом 5.5 Правил, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Стаття 122 Статуту залізниць України у сукупному застосуванні із ст. 32 цього Статуту покладає на вантажовласника відповідальність за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у формі сплати штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення згідно із статтею 118 цього Статуту.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тому, для розрахунку штрафу завжди приймається провізна плата за всю відстань перевезення, незалежно від станції виявлення порушення (станції відправлення, станції перевезення або станції призначення).
Згідно із статтею 129 Статуту залізниць України та ч . 1 ст. 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено вище, на станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці складено комерційний акт № 415207/319 від 03.12.2020, який містить повну інформацію про відправника та одержувача вантажу, на ньому проставлено штемпель станції, а також у зазначеному документі детально описано відомості про вагон, його вантажопідйомність, технічний стан, спосіб завантаження вантажу, особу відповідальну за його навантаження, спосіб визначення маси вантажу (розділ А); обставини, за яких виявлено порушення (розділи Б, В, Г, Д).
Пунктом 10 Правил складення актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчику, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, комерційний акт № 415207/319 від 03.12.2020 містить підписи ДСЗМ Карасюк О.О., ДСМ Ряба Ю.В., агента ком. Негрова С.В. та представника вантажоотримувача Ржевської Г.Ю., а відтак він є належним доказом на підтвердження викладених у ньому обставин.
При розгляді справ про стягнення штрафу, нарахованого за невірне зазначення маси вантажу, слід виходити з того, що у застосуванні пунктів 118 та 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.
Отже, умовою для стягнення з вантажовідправника штрафу в порядку статті 122 Статуту залізниць України є невірне зазначення ним маси вантажу, що, як слідує з матеріалів справи, і сталося в даному випадку.
Позивач розраховує штраф в розмірі п'ятикратної провізної плати наступним чином: 15 544,00 грн. (провізна плата за перевезення вантажу у вагоні № 95800124) х 5) = 77 720,00 грн.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріалами справі підтверджується факт невірного зазначення вантажовідправником маси вантажу вагонів в залізничній накладній № 44233393 від 27.11.2020, з огляду на що позивач має право на стягнення з відповідача штрафу в сумі в розмірі 77 720,00 грн., нарахованого відповідно до ст. 122 Статуту залізниць Україна за невірне зазначення у накладній № 44233393 маси вантажу у вагоні № 95800124.
Посилання апелянта на те, що позивач порушив вимоги процесуального законодавства щодо порядку надсилання позовної заяви та доданих до неї документів спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме: накладною № 650122870062 від 03.06.2021 та описом вкладення з яких слідує, що кореспонденції відповідачу було направлено за адресою: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, 21, прим. 566, 576, яку відповідачем було зазначено у поданий на той час до суду документах як поштову адресу.
Щодо посилань апелянта на те, що позивач порушив вимоги процесуального законодавства щодо порядку надсилання, апеляційної та касаційних скарг, колегія суддів зазначає про те, що вказане не є предметом дослідження при розгляді апеляційної скарги на рішення суду, а мало бути досліджено судами апеляційної та касаційної інстанції при розгляду відповідних апеляційної та касаційних скарг на ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.06.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 у справі № 910/9150/21.
Посилання апелянта на те, що позивачем не було вжито всіх необхідних від нього дії щодо схоронності спірного вантажу, а відтак цілком ймовірним є те, що різниця в вазі вантажу виникла саме внаслідок дії позивача не підтверджується матеріалами справи.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МНТ-Агро» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2022 у справі № 910/9150/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9150/21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік