вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/17569/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Станіка С.Р.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022, повний текст якого складено 18.01.2022
у справі №910/17569/21 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемтранс»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 32 101,52 грн,-
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 32 101,52 грн. нарахованого за несвоєчасну доставку вантажу, прийнятого до перевезення згідно перевізних документів №№35606771, 35617414, 35617430, 35633106, 40743981, 40844979, 40845059, 40853046, 44004240, 45070489, 45070497, 45070505, 45072188, 45165016, 45207990, 45236221, 45236247, 45237054, 47110697, 47217419, 47217435, 47222328, 47222336, 47222369, 47222377, 47222385, 47222419, 47253521, 47253539, 47253547, 47254503, 47254511, 47267133, 47309661, 47309695, 47508767, 47548797, 47548847, 47589841,47598909, 47646286, 47646294, 47688973, 47715420, 47777222, 47777230, 47789219, 47837166, 47837174, 47933551, 48178545, 48343560, 48344139, 48412878, 48413801, 48413819, 48415277, 48429294. 48430151, 48438840, 48438857, 48464424, 48469167, 48469175.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив пославшись на те, що за спірними накладними порожні власні вагони, оператором яких є позивач, слідували на станцію призначення Кам'янське на адресу позивача, з-під вивантаження у плановий/поточний ремонт, про що зазначено у графі 20 «Найменування вантажу» та з оформленням відповідних повідомлень на ремонт або технічне обслуговування форми, або деповський ремонт ВУ-23 або ВУ-26, а, з огляду на те, що порожні власні вагони, які слідують у ремонт, є вагонами неробочого парку, до них не може бути застосований термін «вантаж» та, відповідно, відсутні підстави для нарахування штрафу за їх несвоєчасну доставку. Крім того відповідач зазначив про те, що позивачем невірно визначено терміни доставки, а саме неправомірно враховано дату прибуття, яка э датою підтвердження одержання вантажу, що підтверджується відмітками у графах 51 і 53 накладних та, як наслідок, надлишково заявлено штраф на суму 1 128,17 грн. До відзиву відповідачем додано контррозрахунок штрафу за накладними №№ 45072188, 47837166, 47837174, 48430151, 48438840 та 48438857.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено штраф за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 30 973,35 грн. та судовий збір у розмірі 2190,22 грн., в решті позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, проте при перевірці наданого позивачем розрахунку розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та наданого відповідачем контррозрахунку, з урахуванням зазначених відповідачем заперечень щодо накладних та враховуючи реальну кількість повних діб прострочення доставки, за розрахунками суду першої інстанції загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 30 973,35 грн.
Суд першої інстанції визнав помилковими заперечення відповідача стосовного того, що вагони з технічною непридатністю до навантаження не підлягають під термін «вантаж на своїх осях», вказавши на те, що за змістом правової позиції, яка викладена в оглядовому листі ВГСУ від 29.11.2007 № 01-8/917 порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зазначивши про те, що аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.03.2017 № 904/4195/16, від 17.01.2017. № 904/3013/16.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21 в частині стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 30 973,35 грн. та судового збору у розмірі 2 190,22 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У апеляційній скарзі апелянт висловив незгоду з висновками суду першої інстанції про те, що всі порожні вагони, навіть ті, які мають несправності та технічно непридатні до навантаження, мають статус «вантажу».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2022, вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю. Куксов В.В.
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2022 витребувано у Господарського суду міста Київ матеріали справи №910/17569/21, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/17569/21.
23.02.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21 залишено без руху, а також надано Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання доказів сплати судового збору у розмірі 3 285,33 грн.
01.08.2022 від Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява, до якої додані докази сплати судового збору у розмірі 3 285,33 грн. Крім того, у вказаній заяві скаржник просить поновити строк для усунення недоліків про подання доказів про сплату судового збору, яке мотивоване тим, що з 24.02.2022 на території України було оголошено воєнний стан. Аналогічна за змістом заява надійшла до суду 08.08.2022.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 задоволено клопотання Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про поновлення строку для подачі доказів про сплату судового збору, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
23.08.2022 до суду від апелянта надійшло клопотання в якому апелянт просить суд визнати причину пропуску подання доказів поважною та поновити йому строк для подання доказів, долучити до матеріалів справи докази, а саме звіт про фінансовий стан акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2022 рік, а також задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог або зменшити розмір нарахованого штрафу до 50 %.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
При дослідженні документів, які додані апелянтом до вказаного вище клопотання колегією суддів встановлено, що заявником не додано звіту про фінансовий стан акціонерного товариства «Українська залізниця» за 2022 рік та наказів Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» від 25.02.2022 № 72/н та № 76/н від 15.03.2022, проте додано належним чином засвідчену копію балансу (Звіт про фінансовий стан) регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е березня 2022 від 31.03.2022 та .
До вказаного клопотання апелянтом також додані належним чином засвідчені копії:
- інформації щодо фінансового стану регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» вих.№ НФЕ-07/78 від 10.06.2022;
- інформації про кредиторську заборгованість регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е березня 2022
- інформації про дебіторську заборгованість регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е травня 2022;
- довідки про стан кредиторської заборгованості регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022;
- довідки про стан дебіторської заборгованості регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022;
- фінансово-економічних показників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022;
- звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за 1-й квартал 2022 від 31.03.2022
- довідки щодо виробничо-економічних показників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».
У вказаному клопотанні апелянт також навів обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкції, які будуть досліджені колегією суддів під час розгляду справи по суті.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3382/22 від 24.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17569/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі №910/17569/21прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р.
Щодо всіх доданих відповідачем до клопотання додаткових доказів, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Зі змісту клопотання відповідача слідує, що додаткові докази ним подаються для підтвердження факту понесення збитків через військову агресію Російської Федерації проти України, що, на думку апелянта, є підставою для зменшення штрафних санкцій, в свою чергу неподання таких доказів є наслідком того, що як на час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, так і на час винесення судом першої інстанції рішення, а також на час подання апеляційної скарги такі докази не існували.
Враховуючи, що відповідач додав ці документальні докази під час розгляду апеляційної скарги, на дату прийняття оспорюваної ухвали таких доказів суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3 ст. 269 ГПК України).
У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
З наданих відповідачем додаткових доказів слідує, що всі вони не існували на момент розгляду по суті судом першої інстанції цієї справи.
Водночас така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 від 06.03.2019 у справі №916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18.
За таких обставин, додані відповідачем під час апеляційного перегляду копії балансу (Звіт про фінансовий стан) регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е березня 2022 від 31.03.2022, інформації про кредиторську заборгованість регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е травня 2022, інформації про дебіторську заборгованість регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 31-е травня 2022, довідки про стан кредиторської заборгованості регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022, довідки про стан дебіторської заборгованості регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022, фінансово-економічних показників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» станом на 01.06.2022, звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» за 1-й квартал 2022 від 31.03.2022, довідки щодо виробничо-економічних показників регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», як додаткові докази колегією суддів не приймаються.
Станом на 25.10.2022 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що у квітні-травні 2021 року відповідач на адресу позивача доставив порожні залізничні вагони власності (оренди) позивача (далі спірні вагони) згідно з залізничними накладними №№35606771, 35617414, 35617430, 35633106, 40743981, 40844979, 40845059, 40853046, 44004240, 45070489, 45070497, 45070505, 45072188, 45165016, 45207990, 45236221, 45236247, 45237054, 47110697, 47217419, 47217435, 47222328, 47222336, 47222369, 47222377, 47222385, 47222419, 47253521, 47253539, 47253547, 47254503, 47254511, 47267133, 47309661, 47309695, 47508767, 47548797, 47548847, 47589841,47598909, 47646286, 47646294, 47688973, 47715420, 47777222, 47777230, 47789219, 47837166, 47837174, 47933551, 48178545, 48343560, 48344139, 48412878, 48413801, 48413819, 48415277, 48429294. 48430151, 48438840, 48438857, 48464424, 48469167, 48469175.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки спірних вагонів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Відповідач проти прострочення ним свого обов'язку по доставці спірних вагонів не заперечив, водночас не погодився з наявністю у нього обов'язку сплатити штраф за порушення строку їх доставки, пославшись на те, що за спірними накладними порожні власні вагони, оператором яких є позивач, слідували на станцію призначення Кам'янське на адресу позивача, з-під вивантаження у плановий/поточний ремонт, про що зазначено у графі 20 «Найменування вантажу» та з оформленням відповідних повідомлень на ремонт або технічне обслуговування форми, або деповський ремонт ВУ-23 або ВУ-26, а, з огляду на те, що порожні власні вагони, які слідують у ремонт, є вагонами неробочого парку, до них не може бути застосований термін «вантаж» та, відповідно, відсутні підстави для нарахування штрафу за їх несвоєчасну доставку.
Крім того відповідач зазначив про те, що позивачем за накладними №№ 45072188, 47837166, 47837174, 48430151, 48438840 та 48438857 невірно визначено термін доставки внаслідок чого безпідставно заявлено 1 128,17 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими, проте задовольнив їх частково з врахуванням контррозрахунку відповідача за накладними №№ 45072188, 47837166, 47837174, 48430151, 48438840 та 48438857, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (п. 22 Статуту залізниць України).
Згідно з п. 1.5 Правил оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138, у редакції пункту 1.5 згідно з наказом Міністерства інфраструктури України від 18.09.2017 р. № 313) та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084, перевезення власних (орендованих) локомотивів і вагонів у завантаженому та порожньому стані оформлюються перевізними документами, в яких у графі 20 «Найменування вантажу» відправником зазначається: для локомотивів і завантажених вагонів - «Власний (орендований) вагон (локомотив). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря)»; для порожніх вагонів - «Порожній власний (орендований) вагон. З-під ... (найменування вантажу). Власник (орендар) (найменування власника, оператора, орендаря). Направляється до пункту навантаження (в ремонт тощо)».
Тобто власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус «вантажу».
Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю:
- маршрутними відправками термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 накладних відповідачем відмічено тип відправки.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), спірні вагони за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки спірних вагонів у вказаних позивачем випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки спірних вагонів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
З матеріалів справи слідує, що загальна сума штрафу, який заявлено позивачем до стягнення становить 32 101,52 грн.
В свою чергу відповідач частково заперечив проти здійсненого позивачем розрахунку штрафу, вказавши на те, що за накладною №№ 45072188, 47837166, 47837174, 48430151, 48438840 та 48438857 невірно визначено період прострочення доставки вагонів та, як наслідок, невірно визначено суму штрафу та безпідставно заявлено до стягнення 1 127,17 грн.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, щодо наступних залізничних накладних, при розрахунку штрафних санкцій позивачем допущено помилки, а саме:
1) Залізнична накладна №45072188.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 30%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 20.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 26.05.2021 01-40; фактичний строк доставки - 5 повних діб; нормативний строк доставки 2 доби; прострочення становить 3 доби. Отже, застосуванню підлягає 20% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 235,56 грн.
2) Залізнична накладна № 47837166.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 20%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 14.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 19.05.2021 22-25; фактичний строк доставки - 4 повні доби; нормативний строк доставки 2 доби; прострочення становить 2 доби. Отже, застосуванню підлягає 10% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 135,91 грн.
3) Залізнична накладна № 47837174.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 20%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 14.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 19.05.2021 22-25; фактичний строк доставки - 4 повні доби; нормативний строк доставки 2 доби; прострочення становить 2 доби. Отже, застосуванню підлягає 10% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 135,91 грн.
4) Залізнична накладна № 48430151.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 30%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 12.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 19.05.2021 11-30; фактичний строк доставки - 6 повних діб; нормативний строк доставки 3 доби; прострочення становить 3 доби. Отже, застосуванню підлягає 20% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 492,38 грн.
5) Залізнична накладна № 48438840.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 30%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 12.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 19.05.2021 11-30; фактичний строк доставки - 6 повних діб; нормативний строк доставки 3 доби; прострочення становить 3 доби. Отже, застосуванню підлягає 20% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 492,38 грн.
6) Залізнична накладна № 48438857.
За вказаною накладною позивачем не вірно розраховано штраф у розмірі 30%, оскільки: в графі 56 датою приймання до перевезення вказано 12.05.2021; в графі 49 часом повідомлення Одержувача про прибуття вказано - 19.05.2021 11-30; фактичний строк доставки - 6 повних діб; нормативний строк доставки 3 доби; прострочення становить 3 доби. Отже, застосуванню підлягає 20% ставка штрафу. За перерахунком штраф становить 492,38 грн.
З огляду на вказані обставини колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, з урахуванням зазначених відповідачем заперечень щодо вказаних вище накладних та враховуючи реальну кількість повних діб прострочення доставки, за розрахунками суду загальна сума штрафу за несвоєчасну доставку вантажу складає 30 973,35 грн.
При цьому, посилання скаржника на те, що вагони, які слідують у ремонт, не мають статус «вантажу», а, відтак, відсутні підстави щодо застосування ст. 116 Статуту залізниць України, колегія суддів вважає помилковими так як, встановлено вище, власні (приватні) порожні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають правовий статус «вантажу», і жодних особливостей правового статусу такого вантажу які б були пов'язані з фактом перевезення такого вантажу до місця проведення його ремонту положення чинного законодавства не містять.
Щодо посилань відповідача на наявність підстав для зменшення судом першої інстанції штрафних санкцій у цій справі колегія суддів зазначає про те, що зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 у справі № 910/9765/18.
Водночас у цій справі відповідач з відповідним клопотанням до суду першої інстанції не звертався, що, в будь-якому випадку, виключає можливість зменшення судом першої інстанції присудженого до стягнення у цій справі штрафу пені.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити і на тому, що:
- всі наведені відповідачем в апеляційній скарзі обґрунтування щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкції фактично стосуються понесення ним збитків через військову агресію Російської Федерації проти України, що, на думку апелянта, є підставою для зменшення штрафних санкцій;
- вказані обставини виникли вже після винесення судом першої інстанції рішення, а відтак такі обставини в будь-якому випадку не можуть бути підставою для його зміни.
З огляду на викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за несвоєчасну доставку вантажу в розмірі 30 973,35 грн.
Інших підстав для скасування рішення у апеляційній скарзі не наведено.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/17569/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/17569/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2022 у справі № 910/17569/21 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17569/21.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.Р. Станік