вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа №910/3000/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Ткаченка Б.О.
Алданової С.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 05.07.2022
у справі №910/3000/22 (суддя - Марченко О.В.)
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі
Регіональної філії "Придніпровська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл"
про стягнення 5 889,00 грн.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (далі - Товариство) штрафу в розмірі 5 889,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог Залізниця посилається на те, відповідачем було неправильно зазначено в залізничній накладній адресу одержувача, внаслідок чого позивачем нараховано штраф у розмірі 5 889,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 позовні вимоги задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 889,00 грн. штрафу, а також 2 481,00 грн. судового збору.
Рішення Господарського суду міста Києва ґрунтується на тому, що оскільки позивачем при прибутті вагона було встановлено неправильно зазначену адресу одержувача, вказану відповідачем у накладній, то Залізницею правомірно нараховано Товариству 5 889,00 грн. штрафу за невірно зазначену у залізничній накладній адресу одержувача.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що під час розгляду справи по суті судом першої інстанції не було з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального права, а також допущено порушення процесуальних норм.
Так, в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що за поштовою адресою вантажоодержувача знаходяться зареєстроване в державних реєстрах нерухоме майно, вагонне депо самого позивача, яке він же передав в оренду вантажоодержувачу і у якого, відповідно до чинного законодавства, є поштова адреса, відмінна від юридичної адреси юридичної особи, яка дане депо орендує. Вважає, що позивач помилково ототожнює поштову адресу, яка має бути внесена у графу 4 "Одержувач" залізничної накладної і місцезнаходження юридичної особи (відповідні відомості не повинні співпадати). Адреса місцезнаходження вагонного депо Дніпродзержинськ є місцем діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" (далі - ТОВ Лемтранс") і може визначатися як поштова адреса останнього.
Також скаржник вказує, що дії позивача - власника депо за поштовою адресою в накладній, який сам передав його в оренду вантажоодержувачу, і який без зауважень до такої адреси раніше здійснював аналогічні перевезення, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними. Крім того, складення позивачем акта загальної форми ГУ-23 за статтею 122 Статуту залізниць України (далі - Статут) з посиланням на нібито невірне зазначення у накладній поштової адреси одержувача безсумнівно є нічим іншим як зловживанням своїми правами, оскільки Залізниця не уповноважена чинним законодавством на власний розсуд визначати поштові адреси учасників залізничних перевезень. Всі докази на боці позивача про, нібито, невірну поштову адресу вантажоодержувача складені самим позивачем, а тому не можуть беззаперечно визнаватися як достовірні та мали б оцінюватись судом критично (чого здійснено не було) у сукупності з іншими доказами та доводами, наданими сторонами.
Також в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2022 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючої судді (судді-доповідача) - Зубець Л.П., суддів: Ткаченка Б.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 поновлено Товариству пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22. Відкрито апеляційне провадження у справі №910/3000/22.
Відповідно до частини 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Роз'яснено учасникам справи право та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, заяв та клопотань до суду апеляційної інстанції.
Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 до винесення Північним апеляційним господарським судом судового рішення за результатами розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.
22.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/3000/22 з Господарського суду міста Києва.
Позивач у порядку статті 263 ГПК України скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022, в якому просить скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Зокрема, позивач у своєму відзиві зазначає, що поштовою адресою/місцезнаходження ТОВ "Лемтранс" є: 03150, місто Київ, вулиця Антоновича, будинок 46-46А. Виправлення адреси одержувача вантажу проводилось працівником станції Кам'янське на підставі письмової вказівки відповідача. Неправильність адреси одержувача у накладній додатково підтверджується реквізитами довіреності ТОВ "Лемтранс", що була надана задля отримання вантажів на станції Кам'янське.
13.09.2022 через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення Товариства на відзив, в якому останнє заперечило проти доводів позивача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
24.10.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення АТ "Укрзалізниця", в яких останнє просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без задоволення.
Слід зазначити, що у тексті апеляційної скарги ТОВ "БГС Рейл" міститься клопотання про визнання причин неподання доказів до суду першої інстанції поважними та долучення нових доказів, які додані до апеляційної скарги, до матеріалів справи.
Обґрунтовуючи вказані клопотання скаржник посилається на те, що ухвалою про відкриття провадження від 12.04.2020 у справі №910/3000/22, яку останній отримав 18.05.2022, надано відповідачу строк на подання відзиву - 15 днів з моменту отримання наведеної ухвали. Виконати зазначену вимогу не було можливості, у зв'язку з тим, що ТОВ "БГС Рейл" отримав копію позовної зави та всіх доданих до неї документів лише після ознайомлення з матеріалами справи, оскільки позивач в порушення статей 164, 172 ГПК України не надіслав відповідачу додатки 8-11 позовної заяви, що підтверджується описом вкладення у цінний лист.
Як вказує скаржник відповідач завчасно звертався з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, проте: вказану заяву залишено судом без уваги; не було у відкритому доступі графіку ознайомлення з матеріалами справи, що перебувають у провадженні судді Марченко О.В.; в телефонному режимі дізнатися час ознайомлення не вдалося, оскільки з'єднання з працівниками суду за вказаними на сайті суду телефонами не відбувалося, вмикався лише автовідповідач; усі відомості щодо способів зв'язку з помічниками суддів (внутрішні номери) з сайту Господарського суду міста Києва було прибрано; дані в системі "Судова влада" та Єдиному державному реєстрі судових рішень були недоступні для перегляду.
22.06.2022 при особистому візиті до Господарського суду міста Києва представнику відповідача вже з канцелярії суду вдалося зв'язатися з помічником судді, якій повідомив, ознайомлення з матеріалами справи відбувається лише у визначені дні та години (у відкритому доступі такої інформації не було). В цей же день представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.
Відтак, датою отримання копії позовної заяви з усіма додатками, відповідач вважає - 22.06.2022. Отже у строк до 07.07.2022 включно відповідач мав право подати відзив на позовну заяву з клопотанням про продовження встановленого судом строку з поважних причин.
Проте оскаржуване рішення було ухвалене 05.07.2022, чим, на думку відповідача, порушено його право на реалізацію своїх процесуальних прав в повному обсязі.
Згідно з частиною 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів визнає причини неподання доказів до суду першої інстанції поважними та долучає докази додані до апеляційної скарги до матеріалів справи.
Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, у серпні 2021 року зі станції Батуринська Придніпровської залізниці Товариство здійснило відправлення порожнього вагону №63928683 згідно з накладною №45348711 на станцію Кам'янське Придніпровської залізниці, одержувач вантажу - ТОВ "Лемтранс".
Позивач вказує, що у графі 4 вказаної накладної зазначено найменування та адресу одержувача: вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ "Лемтранс", 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28-б.
За твердженнями позивача, по прибуттю вказаного вагона на станцію призначення було виявлено, що адреса одержувача, зазначена в перевізному документі, не відповідає адресі ТОВ "Лемтранс".
Згідно з телеграмою станції Батуринська від 28.08.2021 №197, відправленої на підставі листа Товариства від 27.08.2021 №27-08/01, по станції призначення Кам'янське Придніпровської залізниці у накладній №45348711 зроблено виправлення адреси одержувача з "51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28-б" на "03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А".
За доводами позивача, факт неправильного зазначення відповідачем адреси вантажоодержувача було засвідчено актами загальної форми від 27.08.2021 №52 та від 28.08.2021 №207.
З огляду на неправильне зазначення відповідачем, як відправником, адреси одержувача, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь штраф у розмірі 11 554,00 грн.
Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 5 889,00 грн. штрафу, а також 2 481,00 грн. судового збору.
Водночас, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог Залізниці з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до пункту 2 Статуту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно з пунктом 3 Статуту його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За приписами статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 ГК України.
Отже, позивач зобов'язався перевезти порожній вагон №63928683 на підставі залізничної накладної №45348711.
Пунктами 22, 23 Статуту передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
За змістом пункту 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001 за №798/5989). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Правил №644 накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, унесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.
Пунктом 2.1 Правил №644 передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, графа 4 "одержувач" заповнюється у порядку, передбаченому для графи "відправник". Відправником може бути одна юридична або фізична особа. Відомості щодо відправника: найменування (прізвище, ім'я та по батькові), код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти. Країна вказується у разі відправки вантажу з-за кордону (імпорт).
Відповідно до пункту 5.5 Правил №644 якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Колегією суддів встановлено, що у графі 4 "одержувач" залізничної накладної №45348711 Товариством було зазначено: Вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ "Лемтранс" та його поштову адресу: 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28-б.
Правильність внесених відомостей у перевізному документі підтверджено менеджером відповідача - Боцманом Олександром Васильовичем, шляхом накладення ЕЦП 18.08.2021 о 14:52 (графа 55 залізничної накладної). На станції відправлення вищевказаний вагон був прийнятий позивачем до перевезення без зауважень та заперечень.
Пунктом 24 Статуту встановлено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
За приписами статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами. Вимоги вантажовідправників, вантажоодержувачів, пасажирів до перевізників щодо порушених прав і законних інтересів розглядаються в претензійному чи позовному порядку. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з пунктом 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як вбачається з матеріалів справи, по прибуттю порожнього вагону №63928683 на станцію призначення працівниками залізниці було складено акт загальної форми від 27.08.2021 №52, а також акт загальної форми від 28.08.2021 №207, за змістом якого в перевізному документі було невірно вказано адресу одержувача, а саме: 51918, Україна, Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28-б та згідно з телеграмою від 28.08.2021 №197, відправленою на підставі листа відповідача від 27.08.2021 №27-08/01, у вищевказаній накладній було зроблено виправлення адреси одержувача на вірну адресу, а саме: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А.
З інформації, розміщеної на офіційному сайті Філії: https://dp.uz.gov.ua/ukr/carriage_department розділу Служба вагонного господарства, слідує, що місцезнаходженням ванного депо Дніпродзержинськ є: 51918, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Енергетиків, 28-б.
За даними офіційного сайту вантажоодержувача: https://www.lemtrans.com.ua вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ "Лемтранс" здійснює свою діяльність на базі орендованого вагонного депо у м. Кам'янське.
Зі змісту листа ТОВ "Лемтранс" від 30.09.2021 №1481-В вбачається, що вагонне депо Дніпродзержинськ ТОВ "Лемтранс" є його структурним підрозділом і знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Енергетиків, 28-б.
З наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки від 29.09.2021 №277321001 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що ТОВ "Лемтранс" є орендарем, а позивач - орендодавцем нерухомого майна, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам'янське, вул. Енергетиків, 28-б.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як вантажовідправником, було зазначено поштову адресу вантажоодержувача, за якою останній здійснює свою господарську діяльність, що не суперечить вищевказаним положенням законодавства.
Доводи позивача стосовно того, що відповідач при заповненні перевізного документа неправильно зазначив адресу вантажоодержувача суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки законодавством не передбачено обов'язку вантажовідправника зазначати у залізничній накладній адресу місцезнаходження вантажоодержувача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Колегія суддів також вважає необґрунтованими доводи позивача, що ТОВ "Лемтранс" задекларувало свою адресу: 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 46-46А і жодних інших адрес залізниці не повідомлялось, оскільки вказані обставини стосуються правовідносин залізниці та ТОВ "Лемтранс" за укладеним між ними договором перевезення, натомість відповідачем, відповідно до вимог Статуту та Правил №644, було зазначено адресу одержувача у перевізному документі, яка підтверджена національним оператором поштового зв'язку Акціонерним товариством "Укрпошта" та самим вантажоодержувачем.
Згідно з графами 52, 53 залізничної накладної №45348711 позивачем було видано, а одержувачем отримано залізничний вагон 28.08.2021 на станції призначення та в день складення акту загальної форми №207, тобто дії відповідача не створили ризиків направлення залізничного вагону не за призначенням та не перешкоджали виконанню позивачем зобов'язання з його перевезення.
Більше того, у матеріалах справи містяться інші перевізні документи, в яких відповідачем було зазначено ту ж саму адресу одержувача, вантаж за якими було прийнято позивачем до перевезення та видано одержувачу без будь-яких зауважень.
Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
В схожій правовій ситуації Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17 по своїй суті застосовано доктрину venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.
Суд погоджується з доводами відповідача стосовно того, що дії позивача, як власника вагонного депо за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Енергетиків, 28-б, що передане ним в оренду ТОВ "Лемтранс", який без зауважень до адреси вантажоодержувача раніше здійснював аналогічні перевезення, суперечать його попередній поведінці.
За приписами частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов'язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, наведені в апеляційній скарзі доводи є документально обґрунтованими та такими, що не належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, відповідно до статті 277 ГПК України, є: нез'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 267-271, 273, 275, 277, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2022 у справі №910/3000/22 скасувати, прийнявши нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01001, місто Київ, вулиця Ірининська, будинок 5/24, нежиле приміщення 91; ідентифікаційний код 30944148) 3 721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи №910/3000/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді Б.О. Ткаченко
С.О. Алданова