вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/2911/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022
у справі №910/2911/22 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 161 625,82 грн., -
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 161 625,82 грн. нарахованого за несвоєчасну доставку вантажу, прийнятого до перевезення згідно перевізних документів №44558575, №44558583, №44558591, №45792553, №46202123, №47805973, №4677678, №51395465, №51432359, №51433019, №51460285, №51551794, №51775674, №51775682, №51795813, №51947737, №51954451, №51958338, №51958361, №52488764, №52489895, №52501889, №52503588, №52506672, №52514221, №52520517, №51009728, №51775633, №51775641, №52221710, №52267622, № 46427589. № 427814443, № 46397113, № 42781443, № 46427571.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечив пославшись на те, що позивачем за накладними № 41753666, № 46348744, № 46397113, № 52228863, № 46427589, № 51463537, № 51775633, № 51813392 невірно визначені термін доставки внаслідок чого безпідставно заявлено 24 603,30 грн., а також звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій на 95%.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі №910/2911/22 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 8 081,29 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу та 2 481 грн. судового збору.
При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу належним чином доведений та документально підтверджений, з огляду на що позивач має право на стягнення штрафу у заявленій до стягнення сумі, проте, врахувавши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушень відповідачем строків доставки вантажу, обставини, які вказані відповідачем у обґрунтування клопотання, суд першої інстанції визнавши дані обставини винятковими, зважаючи на виняткову роль відповідача для Українського народу під час повномасштабного вторгнення, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 8 081,29 грн. (на 95 % від заявленої до стягнення суми штрафу).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі №910/2911/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру штрафу прийняте судом першої інстанції без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, за фактичної недоведеності обставин, що мають значення для справи, які у той час суд першої інстанції визнав нібито встановленими, та з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на відсутність підстав для зменшення штрафних санкцій так як:
- згідно з даними, взятими з Інтернет ресурсів збитки, завдані відповідачу внаслідок військової агресії Російської Федерації не настільки значні, як про них зазначає відповідач;
- предметом позову у цій справі є стягнення штрафу нарахованого за порушення, які відбулись до введення воєнного стану, а відтак, недоречним є посилання на введення такого стану;
- відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» відповідачу виділено 17 950 млн. грн. для здійснення заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану, а відтак, подолання труднощів, спричинених військовою агресією Російської Федерації, здійснюється не за рахунок коштів відповідача, а за рахунок додаткового фінансування з Державного бюджету України;
- відповідачем збільшено вартість послуг з перевезення;
- прострочення доставки вантажу є сталою практикою у господарських відносинах з відповідачем;
- позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і несуть відповідні ризики під час здійснення своєї господарської діяльності;
- позивач є підприємством критичної інфраструктури, яке здійснює виробництво електричної та теплової енергії та забезпечує енергетичну стабільність України, позивачу завдано значних збитків внаслідок військової агресії Російської Федерації.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2022, справу №910/2911/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В.В.,Шаптала Є.Ю..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2911/22, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/2911/22.
31.08.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі №910/2911/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3378/22 від 24.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/2911/21.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі №910/2911/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю.. Тищенко О.В.
Станом на 25.10.2022 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що у період з липня 2021 року по січень 2022 року відповідач здійснював доставку вантажу (мазут, вугілля) за такими накладними: №44558575, №44558583, №44558591, №45792553, №46202123, №47805973, №4677678, №51395465, №51432359, №51433019, №51460285, №51551794, №51775674, №51775682, №51795813, №51947737, №51954451, №51958338, №51958361, №52488764, №52489895, №52501889, №52503588, №52506672, №52514221, №52520517, №51009728, №51775633, №51775641, №52221710, №52267622, № 46427589. № 427814443, № 46397113, № 42781443, № 46427571.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про те, що відповідачем порушено строки доставки вантажів, які встановлені п. 41 Статуту залізниці України та Правилами обчислення термінів доставки вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 865/5086, з огляду на що відповідач повинен сплатити позивачу встановлений законом штраф.
Відповідач зазначив про те, що позивачем за накладними № 41753666, № 46348744, № 46397113, № 52228863, № 46427589, № 51463537, № 51775633, № 51813392 невірно визначені термін доставки внаслідок чого безпідставно заявлено 24 603,30 грн., а також звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про зменшення на підставі ст. 233 ГК України розміру штрафних санкцій на 95%.
Суд першої інстанції позовні вимоги позивача визнав законними та обґрунтованими, проте дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 8 081,29 грн. (на 95 % від заявленої до стягнення суми штрафу), що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату (п. 22 Статуту залізниць України).
Згідно з п 1.1 Правил оформлення перевізних документів на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Згідно з п. 41 Статуту залізниць України залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.
Правилами обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю:
- маршрутними відправками термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 320 км;
- вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км,
і обчислення таких термінів доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Згідно з п.п. 6.1, 6.6 Правил оформлення перевізних документів, за одним перевізним документом приймаються до перевезення вантажі маршрутом або групою вагонів із дотриманням таких умов: вантажі мають бути одного найменування; вантажі приймаються до перевезення від одного відправника з однієї станції відправлення і адресуються на одну станцію призначення одному одержувачу. Заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил.
Згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, у графі 29, яка визначає тип відправки: «Відправка вагонна, контейнерна, групова/маршрутна, контрейлерна, дрібна/збірна», у відповідному місці проставляється позначка «х» і заповнюється ця графа відправником.
Як слідує зі змісту спірних накладних, у графі 29 накладних відповідачем відмічено тип відправки.
Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 861/5082, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Відповідно до п. 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Станція відправлення відповідача здійснила перевірку відомостей у вказаних накладних (у тому числі графи 29 «Відправка»), підтвердила правильність їх заповнення відправником та проставила електронні цифрові підписи у графах 38 «Підпис» даних накладних, тобто, підтвердила приймання вантажу до перевезення та укладення договору перевезення.
Враховуючи вищевикладене, з огляду на зміст спірних накладних, а саме, дати відправлення вагонів зі станції відправлення (графа 56) та дати прибуття вагонів на станцію призначення (графа 51), вантажі за спірними накладними доставлені відповідачем з порушенням строків, встановлених Статутом залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажив.
Пунктами 2.4 та 2.9 Правил обчислення термінів доставки вантажів встановлено, що терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються:
- на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів;
- на дві доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
У разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також на перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапились з вини відправника чи одержувача.
При цьому, про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції.
Однак передбачені п. 2.9 Правил відмітки на спірних накладних відсутні, а відтак, порушення термінів доставки спірних вагонів у вказаних позивачем випадках сталося внаслідок вини самого відповідача як перевізника, який не забезпечив виконання умов Договору.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем обов'язку з доставки спірних вагонів, є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
З матеріалів справи слідує, що загальна сума штрафу, який заявлено поривачем до стягнення становить 32 649,48 грн., а його розрахунок позивачем наведений у Розрахунку суми штрафу за несвоєчасну доставку вантажу (а.с. 11-16).
В свою чергу відповідач частково заперечив проти здійсненого позивачем розрахунку штрафу, вказавши на те, що за накладними № 41753666, № 46348744, № 46397113, № 52228863, № 46427589, № 51463537, № 51775633, № 51813392 невірно визначені термін доставки внаслідок чого безпідставно заявлено 24 603,30 грн., проте вказані твердження спростовуються матеріалами справи.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що штраф у розмірі 161 625,82 грн підтверджено документально.
Щодо клопотання відповідача про зменшення суми штрафу, яке викладено у відзиві на позовну заяву, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У обґрунтування поданого клопотання відповідач послався на те, що:
- відповідач знаходиться у скрутному матеріальному становищі;
- починаючи з 24.02.2022 Російська Федерація здійснює обстріл всієї території України майже кожен день, завдаючи руйнування та знищуючи об'єкти інфраструктури, у тому числі, відповідача;
- відповідач є стратегічно важливим підприємством залізничного транспорту яке на теперішній час здійснює вантажні та пасажирські перевезення, в тому числі перевезення військових пасажирів та вантажів;
- починаючи з 24.02.2022 відповідач несе збитки, пов'язані з здійсненням евакуаційних рейсів, пошкодженням та відповідним відновленням, втратою майна, критичним зменшенням обсягів вантажних перевезень;
- стягнення з відповідача значних сумі штрафів загрожує зривом ремонтів пошкодженого рухомого складу та перевезень військових вантажів та пасажирів, а також гуманітарних вантажів, які забезпечують медикаментами та продовольством цивільне населення в окремих регіонах. Вказане може привести до загибелі тисяч військовослужбовців Збройних Сил України та цивільних осіб та до незворотніх негативних наслідків для держави Україна.
Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесені до переліку видів забезпечення виконання зобов'язань.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не є правильним застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, наслідки порушення зобов'язання, відповідність/невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції який, врахувавши ступінь, характер та правові наслідки правопорушення, співмірність між ними, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушень відповідачем строків доставки вантажу, обставини, які вказані відповідачем і не потребують документального підтвердження в силу загальновідомості викладених фактів, зокрема понесення відповідачем збитків через військову агресію Російської Федерації проти України, визнав дані обставини винятковими, зважаючи на виняткову роль відповідача і для Українського народу під час повномасштабного вторгнення, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення штрафу до 8 081,29 грн. (на 95 % від заявленої до стягнення суми штрафу).
Щодо посилань позивача на те, що він є підприємством критичної інфраструктури, яке здійснює виробництво електричної та теплової енергії та забезпечує енергетичну стабільність України і йому також завдано значних збитків внаслідок військової агресії Російської Федерації, колегія суддів зазнає про те, що вказані обставини також є загальновідомими, проте вони не можуть нівелювати обставини, про які судом зазначено вище та свідчити про відсутність підстав для зменшення присуджено до стягнення з відповідача штрафу.
Колегія суддів зауважує на тому, що вказані позивачем обставини фактично можуть свідчить про наявність підстав для зменшення суми штрафних санкцій, які підлягають стягненню саме з позивача, а відтак, мають досліджуватись при розгляді відповідних спорів.
Такими підставами також не є і те, що предметом позову у цій справі є стягнення штрафу нарахованого за порушення, які відбулись до введення воєнного стану, та те, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 193 «Про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету» відповідачу виділено 17 950 млн. грн. для здійснення заходів з безперебійного функціонування залізничного транспорту в умовах воєнного стану та те, що відповідачем збільшено вартість послуг з перевезення.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали, наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі № 910/2911/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі № 910/2911/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2022 у справі № 910/2911/22 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2911/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала