вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. Справа№ 910/996/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Тищенко О.В.
Шаптали Є.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»
на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022, повний текст якого складений 08.06.2022
у справі №910/996/22 (суддя Турчин С.О.)
за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс»
про стягнення 51 777,06 грн.
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 41 907,77 грн., інфляційних втрат в сумі 7 145,32 грн. та 3 %: річних в сумі 2 723,97 грн.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем, як власником квартири № 6 загальною площею 141,3 кв.м. в будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві, свого обов'язку по оплаті наданих позивачем у період з 01.10.2016 по 01.08.2021 житлово-комунальних послуг, саме послуг з утримання будинку та прибудинкової території.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/996/22 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного надання ним спірних послуг, а надані позивачем копії договорів надання послуг з додатковими угодами та додатками до них без первинних документів (актів надання послуг, доказів оплат) не підтверджують фактичного надання відповідачу послуг, стягнення плати за які є предметом цього позову.
Крім того суд першої інстанції зауважив і на тому, що, враховуючи відсутність між сторонами договірних відносин, він позбавлений можливості встановити з якого моменту боржник у спірних правовідносинах вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати спірних послуг, що, відповідно, визначає право кредитора вимагати стягнення сум 3 % річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/996/22 та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, висновки, викладені в рішення суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим позивачем доказам, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення у даній справи.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт постався на ті ж самі обставини, що й при зверненні до суду першої інстанції з позовом, а саме на те, що:
- з 2015 року він є балансоутримувачем будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві та, відповідно, обслуговуючою та експлуатуючою організацією з надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вказаному будинку;
- з огляду на зміни у законодавстві співвласникам багатоквартирних будинків гарантована можливість обирати спосіб управління будинком, зокрема шляхом створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб, водночас співвласники будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві не скористались правом на створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб, а відтак, позивач продовжує надавати у вказаному будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території;
- до 10.06.2018 вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території визначалась органами місцевого самоврядування, а з 10.06.2018, з огляду на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги», органи місцевого самоврядування були позбавлені таких повноважень, вартість послуг, що їх надавав і надає позивач, до 10.06.2018 визначалась встановленими розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а після вказаної дати - встановлена позивачем на рівні, який існував на 10.06.2018.
Крім того позивач додатково зауважив на тому, що:
- утримання будинку і прибудинкової території є таким видом діяльності, у якому немає можливості припинити надання таких послуг щодо окремих квартир у будинку, а тому позивач не може не надавати вказані послуг відповідачу, оскільки відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу на проведення ремонтних та профілактичних робіт, ліквідації аварії та її наслідків;
- протягом спірного періоду як від відповідача, так і від інших мешканців спірного будинку не надходили належним чином оформлені акти-претензії про перерву в надані послуг, їх ненадання або надання не у повному обсязі, що є додатковим доказом надання позивачем спірних послуг.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2022, справу №910/996/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Куксов В.В..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу ІV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Київ матеріали справи №910/996/22, а також відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №910/996/22.
03.08.2022 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
У період з 01.08.2022 по 14.08.2022 головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Шаптала Є.Ю. і Куксов В.В. перебували у відпустці.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/996/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3384/22 від 24.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/996/22.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2022, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2022 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі №910/996/22 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В.
Станом на 25.10.2022 інших відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022 та від 12.08.2022 № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує, що будинок № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві ввійшов до державного житлового фонду, був віднесений до комунальної власності територіальної громади міста Києва та переданий до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 19.10.2010 № 41/10 «Про передачу майна» Голосіївська районна в місті Києві рада передала майно територіальної громади Голосіївського району міста Києва зі свого балансу на баланс Комунального підприємства «Дирекція з управління обслуговування житлового фонду Голосіївського району», в тому числі будинок № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві.
Рішенням II сесії Київської міської ради VII скликання від 09.10.2014 №270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва» Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та віднесено до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідач є власником квартири № 6 загальною площею 141,3 кв.м. в будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві, що підтверджується Інформаційною довідкою № 273426941.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач, як власник вищевказаної квартири, зобов'язаний оплачувати позивачу вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, розмір яких визначений відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради ( Київської міської державної адміністрації).
Загальна сума заборгованості по сплаті житлово-комунальних послуг, заявлена позивачем до стягнення, становить 41 907,77 грн. та розрахована позивачем за період з 01.10.2016 по 01.08.2021.
Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 4 ЦК України встановлено, що:
- основу цивільного законодавства України становить Конституція України.
- основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
- актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу
- цивільні відносини можуть регулюватись актами Президента України у випадках, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Враховуючи, що відповідач є власником квартири № 6 загальною площею 141,3 кв.м. в будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві, він, відповідно до приписів чинного законодавства, зобов'язаний нести витрати на управління, утримання та збереження спільного майна у цьому багатоквартирному будинку.
З розрахунку позивача слідує, що заявлена ним до стягнення сума фактично є вартістю послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
За змістом положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV (далі Закон 1) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Частиною 1 ст. 13 Закону 1 встановлено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:
1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);
2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);
3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);
4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
З розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) слідує, що до структури послуги з утримання будинку та прибудинкових території віднесені послуги з:
- прибирання прибудинкової території;
- прибирання сходових кліток;
- вивезення та знешкодження твердих побутових, великогабаритних, рідких відходів;
- прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі;
- технічне обслуговування ліфтів;
- обслуговування систем диспетчеризації ;
- технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації;
- дератизація;
- дезінсекція;
- обслуговування димовентиляційних каналів;
- технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності;
- поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків);
- поливання дворів, клумб і газонів;
- прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протипожежними сумішами;
- експлуатація номерних знаків на будинках;
- освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води;
- енергопостачання ліфтів.
За змістом ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон 2) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ст. 5 Закону 2 України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком (забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем, утримання ліфтів тощо); 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Отже, у новому законі про житлово-комунальні послуги, а саме Законі 2, відсутня така послуга як послуга з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, проте вказаною послугою фактично є житлова послуга з управління багатоквартирним будинком.
З огляду на зміни у законодавстві, співвласникам багатоквартирних будинків була надана можливість обирати спосіб управління будинком, зокрема шляхом створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб.
Частинами 4 та 5 ст. 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», який набрав чинності 01.07.2015, серед іншого, встановлено, що:
- до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року з дня набрання чинності цим законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим законом;
- у разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок.
З матеріалів справи слідує, що співвласники будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві не скористались правом на створення ОСББ або обрання управителя з числа юридичних або фізичних осіб, а виконавчим органом місцевої ради не проведено конкурс та не визначено управителя такого будинку, з огляду на що позивач продовжив надавати у вказаному будинку послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Щодо вартості послуг, слід зазначити таке.
Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону 1 ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 7 Закону 1 визначено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить в тому числі і встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Статтею 31 Закону 1 встановлено, що:
- порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1);
- органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (ч. 3).
Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 встановлено, що тарифи (нормативні витрати, пов'язані з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) розраховуються окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням типового переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з додатком.
Тарифи та структура тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві встановлені розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації):
- № 422 від 30.04.2015 - в розмірі 2,28 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартир за місяць, крім квартир першого поверху;
- № 668 від 06.07.2017, яким тариф був змінений і склав 5,68 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартир за місяць, крім квартир першого поверху при сплаті після 20-го числа місяця при сплаті після 20-го числа місяця.
Як вірно вказано позивачем до 10.06.2018 вартість послуг з утримання будинку та прибудинкової території визначалась органами місцевого самоврядування, а з 10.06.2018, з огляду на положення Закону 2, органи місцевого самоврядування були позбавлені таких повноважень.
За таких обставин позивач цілком вірно визначав вартість послуг до 10.06.2018 виходячи з тарифу, встановленого розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а після вказаної дати - на рівні, який існував на 10.06.2018.
Щодо належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкових території щодо будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві, колегія суддів зазначає про таке.
На підтвердження факту надання таких послуг позивачем до матеріалів справи залучені договори з виконавцями таких послуг.
Статтею 18 Закону 1 встановлено, що
- у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо (ч. 1);
- акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі (ч. 3);
- акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій (ч. 4).
Таким чином, для реалізації права споживача на зменшення розміру плати за ненадані або за надані не в повному обсязі або неналежної якості житлово-комунальні послуги, споживачу необхідно документально оформити таке порушення з боку виконавця шляхом складання та підписання акту-претензії в порядку ст.18 Закону 1. Вказаний акт-претензія є підставою для здійснення виконавцем перерахунку платежів або для надання відмови в задоволенні претензії.
Аналогічні за змістом положення щодо оформлення претензій міститься і в Законі 2 (ст.ст. 27, 28).
Матеріали справи не містять доказів того, що як відповідач, так і будь-які інші мешканці будинку № 10 по вул. Микільсько-Ботанічна і у м. Києві у період, заборгованість за який заявлена позивачем до стягнення, зверталися до останнього з відповідними претензіями щодо якості та/або кількості послуг.
Водночас, виходячи з змісту послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, вказані послуги фактично надаються одночасно всім мешканцям будинку та, відповідно, не можуть бути надані лише частині мешканців.
При чому припинення надання таких послуг в будь-якому випадку через певний проміжок часу ускладнить експлуатацію будинку та, відповідно, буде помітно для мешканців будинку.
За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність належних доказів надання позивачем відповідачу протягом спірного періоду послуг з утримання будинку та прибудинкових територій.
Виходячи з приписів чинного законодавства, факт відсутності письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплачувати послуги з утримання будинку у своїй частці, адже обов'язок укласти такий договір покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця. Така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 32 Закону 1 встановлений обов'язок виконавця житлово-комунальних послуг надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо, що кореспондується з встановленим п. 2 ч. 1 ст. 20 вказаного закону правом споживача на отримання такої інформації. Аналогічні положення містять ст.ст. 7, 8 Закону 2.
Водночас відповідачем не надано доказів того, що він звертався до позивача з вимогою про отримання такої інформації у задоволенні якої йому було відмовлено.
До того ж, в силу приписів п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону 2, відповідач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, в той час як чинне законодавство не обумовлює виконання вказаного обв'язку фактом отримання відповідних рахунків на оплату послуг.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Таким чином, згідно з зазначеними нормами закону споживач зобов'язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані за період з 01.10.2016 по 01.08.2021 послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 41 907,77 грн. є законними та обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 7 145,32 грн. та 3 %: річних в сумі 2 723,97 грн., колегія суддів зазначає, що виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 904/1053/17.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на обставини справи, враховуючи, що між сторонами відсутні договірні правовідносини та за відсутності виставлених позивачем відповідачу рахунків на оплату наданих послуг, внаслідок чого не можливо встановити настання строку виконання та відповідно періоду прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, в заявленому розмірі, є недоведеними та задоволенню не підлягають.
При цьому колегія суддів зауважує позивачу на тому, що надана ним претензія вих.№421-12/юр від 14.01.2022 не може свідчить про наявність підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, так як її направлено відповідачу 14.01.2022, а заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних розраховано до серпня 2021 року включно, тобто до дати направлення відповідної вимоги про сплату заборгованості, а відтак, факт її направлення не впливає на правомірність нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за заявлені позивачем до стягнення періоди.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 7 145,32 грн. та 3 %: річних в сумі 2 723,97 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/996/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким позовні вимоги задовольняються частково, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 41 907,77 грн., в іншій частині позову відмовляється.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі апеляційна скарга Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі, а саме витрати позивача по сплаті судового збору за звернення з позовом та апеляційною скаргою покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/996/22 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2022 у справі № 910/996/22 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити частково.
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами та адміністрування пенсійних фондів «Ніко Фінанс» (02152, м. Київ, вул. Амвросія Бучми, 5, ідентифікаційний код 34615120) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» (03039, м. Київ, проспект Голосіївський 17-Б, ідентифікаційний код 32375554) основний борг в сумі 41 907 (сорок одна тисяча дев'ятсот сім) грн. 77 коп., витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2 080 (дві тисячі вісімдесят) грн. 09 коп. та витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 3 012 (три тисячі дванадцять) грн. 14 коп.
4. В решті позовних вимог відмовити.
5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 910/996/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді О.В. Тищенко
Є.Ю. Шаптала