вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" жовтня 2022 р. Справа№ 910/17371/20 (754/12300/16-ц)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гарник Л.Л.
суддів: Остапенка О.М.
Грека Б.М.
секретар судового засідання Ковган О.І.
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 19.10.2022
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 (повний текст складено 08.12.2021)
у справі № 910/17371/20 (754/12300/16-ц) (суддя Чеберяк П.П.)
за позовом ОСОБА_1
до 1. Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»,
2. ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди
в межах справи № 910/17371/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Скайд»
про банкрутство
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/17371/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс.Капітал" про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Скайд" (далі ПАТ "Страхова компанія "Скайд").
Постановою Господарського суду міста Києва від 04.08.2021 ПАТ "Страхова компанія "Скайд" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Деснянського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП).
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 104169,76 грн майнової шкоди, 10 000 моральної шкоди грн, 1 100 грн витрат за оплату звіту №77/05/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 29.04.2020 заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018 та постанову Апеляційного суду міста Києва від 01.08.2018 скасовано; справу № 754/12300/16-ц передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована наступним.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ "Страхова компанія "Скайд", однак указана страхова компанія виключена з державного реєстру фінансових послуг розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 18 серпня 2016 року № 2007 та позбавлена членства в Моторному (транспортному) страховому бюро України (далі МТСБУ) через заборгованість до фондів МТСБУ.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20) роз'яснено дії суду у випадках, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває у стадії припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність.
Статтею 20 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом «а» пункту 41.2 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 52 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З наведених підстав суд касаційної інстанції зазначив, що місцевий суд, не вирішивши питання щодо залучення до участі у справі страховика ПАТ СК «Скайд», дійшов передчасного висновку про покладення на відповідача повної вартості заподіяної майнової шкоди позивачу.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 20.05.2020 у справі №754/12300/16-ц призначено справу до розгляду.
15.06.2020 до Деснянського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_2 про поворот виконання заочного рішення та стягнення з ОСОБА_1 на його користь 116 862,65 грн.
23.09.2020 до Деснянського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_1 про залучення ПАТ "Страхова компанія "Скайд" в якості співвідповідача у справі, в якому також викладено позовні вимоги в наступній редакції: солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду - 104 169,76 грн, стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду - 20 000 грн, витрати по сплаті звіту про оцінку вартості заподіяних збитків та поштових послуг - 2 000 грн.
Згідно з протоколом судового засідання, яке відбулося 10.11.2020, Деснянський районний суд міста Києва задовольнив клопотання позивача та залучив до участі у справі в якості відповідача ПАТ "Страхова компанія "Скайд".
17.03.2021 надійшло клопотання ОСОБА_1 про передачу справи за підсудністю у зв'язку із відкриттям справи про банкрутство ПАТ СК «Скайд».
Ухвалою Деснянського районного суду від 26.03.2021 справу №754/12300/16-ц передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи №910/17371/20 про банкрутство ПАТ "Страхова компанія "Скайд".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від Господарського суду міста Києва від 12.05.2021 прийнято справу №754/12300/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ПАТ "Страхова компанія "Скайд" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, до розгляду в межах справи №910/17371/20 про банкрутство ПАТ "Страхова компанія "Скайд".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17371/20 (754/12300/16-ц):
- позов задоволено частково;
- стягнуто з ПАТ "Страхова компанія "Скайд" на користь ОСОБА_1 100 000 грн матеріальної шкоди, 1 990,78 грн судового збору;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4 169,76 грн матеріальної шкоди, 2 000 грн витрат по оплаті звіту про оцінку вартості збитку, понесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу, 520,93 грн судового збору;
- в іншій частині позов залишено без задоволення;
- в порядку повороту виконання заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №754/12300/16-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 116 862,65 грн.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17371/20 (754/12300/16-ц), ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 104 169,76 грн, витрат по оплаті звіту про оцінку вартості збитку, понесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу та поштові послуги за виклик зацікавлених сторін 2 000 грн, компенсацію моральної шкоди у розмірі 20 000 грн, судові витрати покласти на ОСОБА_2 .
Апеляційна скарга обґрунтована недоведеністю та нез'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду, обставинам справи; порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Скаржник, заперечуючи правильність висновку суду про відсутність підстав для покладення відповідальності на ОСОБА_2 в повному обсязі, наголошує на тих обставинах, що ПАТ "Страхова компанія "Скайд" його претензію не отримала, 18.08.2016 виключена з Державного реєстру фінансових установ та позбавлена членства в Моторному (транспортному) страховому бюро України.
Також скаржником заперечується правильність висновків суду щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, а також задоволення заяви про поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №754/12300/16-ц.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Грек Б.М., Отрюх Б.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17371/20 (754/12300/16-ц), повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду; витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17371/20 (754/12300/16-ц).
08.02.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/17371/20 (754/12300/16-ц).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 поновлено строк на апеляційне провадження, відкрито апеляційне провадження, справу призначено до розгляду.
Через військову агресію Російської Федерації проти України, згідно з Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022№64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (із змінами, внесеними Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, у зв'язку з чим для запобігання загрози життю та здоров'ю суддів, працівників апарату суду та учасників судового процесу розгляд справи 16.03.2022 не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 справу №910/17371/20 (754/12300/16-ц) призначено до розгляду на 29.06.2022.
17.06.2022 від ОСОБА_2 надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
27.06.2022 від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення - без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Отрюха Б.В., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.07.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий суддя), Грек Б.М., Пантелієнко В.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 справу №910/17371/20 (754/12300/16-ц) прийнято до провадження визначеною колегією суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 розгляд справи №910/17371/20 (754/12300/16-ц) відкладено.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Пантелієнка В.О., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Гарник Л.Л. (головуючий), Грек Б.М., Остапенко О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 справу №910/17371/20 (754/12300/16-ц) прийнято до провадження визначеною колегією суддів та призначено до розгляду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За приписами частини 1 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини 6 статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 (далі КУзПБ).
З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Норми процесуального права, зокрема, положення статті 269 ГПК України, є універсальними і застосовуються судом апеляційної інстанції у всіх категоріях спорів.
Відповідно до приписів частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).
Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту.
Під способом захисту цивільного права чи інтересу розуміють визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (аналогічний висновок, викладений у п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, у п. 67 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.07.2021 у справі № 903/1030/19). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (подібний висновок, викладений п. 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).
При цьому, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії (аналогічний висновок міститься у п. 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).
Предметом судового розгляду у цій справі є позовні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої позивачу унаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як встановлено судом першої інстанції, перевірено судом апеляційної інстанції та визнається учасниками справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «Пежо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску.
27.05.2016 ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Опель», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул. Польовій у місті Києві, не дотримавшись безпечної дистанції, здійснив зіткнення з автомобілем «Пежо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів.
Згідно з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.06.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до звіту № 77/05/16 про оцінку вартості збитку, заподіяного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ), складеного 30.05.2016 на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику внаслідок пошкодження КТЗ марки «Пежо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 104 169,76 грн. За складання звіту №77/05/16 позивач сплатила 1 100 грн.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована згідно з укладеним ним з ПАТ "Страхова компанія "Скайд" договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника наземного транспортного засобу, поліс АЕ7860437, строк дії з 07.03.2016 по 06.03.2017, страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну життю і здоров'ю 200 000 грн, за шкоду заподіяну майну 100 000 грн, розмір франшизи 0,00 грн., транспортний засіб д.н.з. НОМЕР_2 , Opel Combo, W0L6WXD1BC9512179.
Наявність вказаного полісу підтверджується відомостями з Єдиної централізованої бази даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ щодо полісу № АЕ7860437, довідкою від 31.07.2018, виданою страховим агентом ФОП Черкашин О.Ю., відомостями МТСБУ з реєстру страхових агентів щодо ОСОБА_3 , протоколом про адміністративне правопорушення від 27.05.2016, листом МТСБУ від 11.06.2020 № 9-02/17456.
На підставі встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, серед іншого передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частинами 1, 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК України, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.
Статтею 1194 ЦК України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Отже, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) вказано, що у разі якщо деліктні відносини поєдналися з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик. Такий страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавана шкоди у порядку, передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно із цим договором або Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виникло обов'язку з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. У такому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20) роз'яснено дії суду у випадках, коли страхова компанія позбавлена ліцензії, виключена з МТСБУ, перебуває у стадії припинення (банкрутства), фактично не здійснює діяльність.
Статтею 20 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов'язки за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов'язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов'язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом.
Підпунктом "а" пункту 41.2 статті 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду страхових гарантій відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння у разі недостатності коштів та майна страховика - повного члена МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Статтею 52 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" врегульовано питання припинення членства в МТСБУ, зокрема повне членство страховика в МТСБУ припиняється у разі позбавлення страховика - повного члена МТСБУ такого статусу, втрати цим страховиком статусу асоційованого члена МТСБУ або виключення такого страховика із членів МТСБУ. Страховик, членство якого у МТСБУ припинено, зобов'язаний виконати свої зобов'язання згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
З наведених підстав, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив посилання позивача на обставини позбавлення ПАТ "Страхова компанія "Скайд" ліцензії і виключення зі членства МТСБУ з тих підстав, що відповідна осбставина не скасовує обов'язок страхової компанії виплатити страхове відшкодування позивачу і не покладає на ОСОБА_2 обов'язку виконати такий обов'язок замість страхової компанії.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини та наведені норми, враховуючи те, що майнова відповідальність страховика погоджена сторонами в договорі страхування в розмірі 100 000 грн, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , присудивши до стягнення 100 000 грн матеріальної шкоди з ПАТ "Страхова компанія "Скайд".
Зважаючи на встановлене обмеження розміру відповідальності страховика, суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_2 решту матеріальної шкоди - 4 169,76 грн, а також 2 000 грн витрат по оплаті звіту про оцінку вартості збитку, завданого власнику пошкодженого колісного транспортного засобу та поштові послуги, що підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.
Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 20 000 грн колегія суддів зазначає наступне.
За змістом пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Частинами першою-третьою статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Згідно з постановою Деснянського районного суду міста Києва від 17.06.2016 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, тобто судом встановлений факт вини ОСОБА_2 у правопорушенні, внаслідок якого сталася дорожньо-транспортна пригода та пошкоджено КТЗ, власником якого є позивач.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (частина шоста статті 82 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених обставин справи, вважає обґрунтованими аргументи позивача, що внаслідок пошкодження її КТЗ, яке сталася з вини відповідача, їй заподіяно моральну шкоду.
Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням КТЗ, оскільки обов'язок з її відшкодування покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки та вина відповідача в ДТП встановлена судовим рішенням.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивач зазнала моральних страждань, зумовлених емоційними переживаннями та незручностями, обумовленими відсутністю можливості користуватись КТЗ під час його ремонту.
Керуючись принципами розумності, справедливості та співмірності, колегія суддів доходить висновку про те, що сума у розмірі 10 000 грн буде достатньою і розумною компенсацією заподіяною позивачу моральної шкоди.
З наведених підстав позовні вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 - скасуванню у відповідній частині.
Заява позивача про поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018 у справі №754/12300/16-ц, з урахуванням встановлених обставин щодо оплати ОСОБА_2 в рахунок виконання заочного рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10.05.2018 у даній справі 116 862,65 грн (що підтверджується квитанцією ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" від 22.08.2018 № 4), підлягає задоволенню на підставі ч. 2 ст. 333 ГПК України, відповідно до якої якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Аргументи апелянта про порушення судом першої інстанції ч. 6 ст. 333 ГПК України, з урахуванням встановлених обставин справи, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З наведених підстав апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 - скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в розмірі 10 000 з ухваленням у відповідній частині нового рішення про задоволення цих позовних вимог.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 суд апеляційної інстанції залишає без змін з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови, оскільки суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення суду у відповідній частині відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
За наведених у цій постанові обставин скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Керуючись ст.ст. 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17371/20 (754/12300/16-ц) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн.
Ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000 грн задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.
В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2021 у справі №910/17371/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 24.10.2022.
Головуючий суддя Л.Л. Гарник
Судді О.М. Остапенко
Б.М. Грек