вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" липня 2022 р. Справа№ 910/13225/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Токар Т.Г.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.07.2022
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"
на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021
у справі №910/13225/20 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за заявою Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі № 910/13225/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"
до Національного агентства з питань запобігання корупції
про стягнення 190 104,17 грн.
В судовому засіданні 14.07.2022 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Короткий зміст заяви
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі №910/13225/20 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" заощаджені кошти у розмірі 190 104,17 грн. та судовий збір у розмірі 2 851,56 грн.
Додатковим рішенням від 24.02.2020 Господарський суд міста Києва клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" про стягнення судових витрат у справі №910/13225/20 задовольнив частково, стягнув з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" витрати на професійну правничу допомогу розмірі 20 000,00 грн.
13.10.2021 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 видано відповідний наказ.
25.11.2021 через відділ діловодства суду надійшла заява Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/13225/20 таким, що не підлягає виконанню, у якій заявник також просить зупинити виконання цього наказу до розгляду заяви.
Заява мотивована тим, що визнаючи діючим додаткове рішення та видаючи на його підставі оскаржуваний наказ, судом залишено поза увагою зміст самого додаткового рішення, з описової частині якого вбачається підстава для його ухвалення, а саме «рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/13225/20 позовні вимоги задоволено повністю». Після касаційного перегляду цієї справи та скасування рішення суду, вищевказана підстава відпала, що свідчить про те, що таке додаткове рішення не породжує жодних правових наслідків, його зміст суперечить дійсним обставинам справи, а відтак наказ про примусове виконання рішення не підлягає виконанню.
07.12.2021 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" надійшли заперечення на заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 01.12.2021 у справі №910/13225/20 заяву Національного агентства з питань запобігання корупції про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/13225/20 таким, що не підлягає виконанню, задоволено.
Визнано таким, що не підлягає виконанню, наказ Господарського суду міста Києва Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/13225/20.
Зазначена ухвала мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі № 910/13225/20 були скасовані постановою Верховного Суду від 13.07.2021. Із набранням законної сили постановою Верховного Суду від 13.07.2021, рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/13225/20 втратило законну силу та, як наслідок, на цій підставі втратило законну силу і додаткове рішення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач 10.01.2022 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована грубим порушенням норм матеріального права, не здійсненням повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, що призвело до невірних та необґрунтованих висновків, які суперечать усталеній у подібних правовідносинах практиці Верховного Суду.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом не враховано та не досліджено факту неподання НАЗК відповідної заяви щодо розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, яка в розумінні положень ГПК України є обов'язковою, якщо учасник зацікавлений в такому розподілі; залишення Верховним Судом розподілу судових витрат саме під час розгляду справи судом першої інстанції без змін; обрання НАЗК неналежного способу захисту, зважаючи на відсутність встановленого судом факту скасування додаткового рішення від 24.02.2021, за наслідками прийняття якого Господарським судом м.Києва видано наказ;
- судом прийнято позицію НАЗК та в повній мірі відхилено доводи позивача, що є порушенням ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом;
- суд дійшов хибного висновку, що наявність постанови Верховного Суду є беззаперечною підставою для скасування судового наказу, в той час як Верховним Судом зазначене питання не розглядалось;
- видача судового наказу є похідним від рішення, яким ухвалено видачу такого наказу, а тому його скасування не вбачається за можливе без скасування рішення, на підставі якого його видано, та є порушенням встановленого порядку послідовності дій.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач спростовує доводи позивача, у задоволенні апеляційної скарги просить відмовити.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.
Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13225/20.
Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/20 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
19.01.2022 матеріали справи №910/13225/20 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
03.02.2022 від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено платіжне доручення №73 від 01.02.2022 про сплату 2481,00 грн. судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/21, розгляд справи призначено на 24.03.2022.
Проте, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.
Отже, судове засідання 24.03.2022 у справі №910/13225/20 не відбулося.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2022 призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/21 на 14.07.2022.
Явка представників сторін
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.07.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, - відмовити.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 14.07.2022 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі, а його скасування у даному випадку породжує втрату законної сили додатковим рішенням.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Як вбачається з обставин цієї справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/13225/20, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" заощаджені кошти у розмірі 190 104,17 грн. та судовий збір у розмірі 2 851,56 грн.
Однак рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021 у справі №910/13225/20 були скасовані постановою Верховного Суду від 13.07.2021.
Отже, із набранням законної сили постановою Верховного Суду від 13.07.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/13225/20 втратило законну силу та, як наслідок, на цій підставі втратило законну силу і додаткове рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ від 13.10.2021 на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/13225/20 виданий судом помилково, що є підставою для визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст. 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Разом із тим, до інших причин, у розумінні частини 2 статті 328 ГПК України слід відносити скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент такого скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково, або інші причини, які зумовили зникнення підстави для видачі виконавчого документу.
В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі, а його скасування у даному випадку породжує втрату законної сили додатковим рішенням.
Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред'явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення цього наказу до виконання. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 755/15479/15-ц.
Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Стаття 244 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість суду ухвалити додаткове рішення у разі, якщо 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до статті 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також не вирішення окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід'ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 16.04.2018 у справі № 923/631/15, від 23.01.2020 у справі № 910/20089/17.
Виходячи з наявних матеріалів справи, враховуючи, що постановою Верховного Суду від 13.07.2021 були скасовані рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 у справі № 910/13225/20 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2021, якими позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" заощаджені кошти у розмірі 190 104,17 грн. та судовий збір у розмірі 2 851,56 грн.,місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з набранням законної сили постановою Верховного Суду від 13.07.2021 вказані рішення та постанова втратили законну силу та, як наслідок, на цій підставі втратило законну силу і додаткове рішення, а тому наказ від 13.10.2021, виданий на виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.02.2020 у справі № 910/13225/20 підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірної ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/13225/20 таким, що не підлягає виконанню, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Виходячи з правил ч. 4 ст. 11 ГПК України, апеляційний суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про визнання наказу Господарського суду міста Києва від 13.10.2021 у справі № 910/13225/20 таким, що не підлягає виконанню.
Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/20.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/20 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 08.12.2021 у справі №910/13225/20 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр".
4. Матеріали справи №910/13225/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 25.10.2022 після виходу суддів з відпустки та відрядження.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко