ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
20 жовтня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2391/21(514/237/21)
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Гортолум В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021
по справі №916/2391/21(514/237/21)
за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК"
до фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення 81 389, 68 грн
в межах справи про банкрутство фізичної особи ОСОБА_1
Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" (далі - АТ "ОЩАДБАНК") звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 81 389, 68 грн.
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 30.06.2021 справу №514/237/21 передано за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.09.2021 справу №514/237/21 ухвалено передати до Господарського суду Одеської області для розгляду спору по суті в межах справи №916/2391/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.11.2021 прийнято до провадження в межах справи №916/2391/21 справу №514/237/21 із присвоєнням справі №916/2391/21(514/237/21).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 провадження у справі №916/2391/21(514/237/21) за позовом АТ "ОЩАДБАНК" до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 81 389, 68 грн - закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
В мотивах оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції зазначив, що після відкриття провадження у справі №916/2391/21(514/237/21) було прийнято судове рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлені у даній справі АТ "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 . Зокрема, ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі №916/2391/21 визнано конкурсні грошові вимоги АТ "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 89 884, 92 грн. Вказана ухвала набрала законної сили 01.11.2021 та у встановленому законом порядку не оскаржувалась.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що наразі існує рішення суду, яке набрало законної сили, щодо предмету спору, який розглядається у даній справі, що свідчить про відсутність між сторонами в цій справі спору.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "ОЩАДБАНК" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 про закриття провадження у справі №916/2391/21(514/237/21) та направити справу для продовження розгляду до Господарського суду Одеське області.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та такою, що винесена з порушенням норм процесуального права.
Так, на переконання апелянта, системний аналіз приписів ст.ст. 123, 126 КУзПБ свідчить про те, що за результатами розгляду справи про неплатоспроможність фізичної особи господарським судом має бути прийнято відповідне судове рішення, зокрема про закриття провадження у справі. Однак, як стверджує апелянт, судове рішення у справі №916/2391/21, яким би було завершено розгляд справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 господарським судом ще не винесено, оскільки на даний час судом лише розглянуто питання про визнання грошових вимог кредиторів, а тому, на переконання скаржника, питання щодо позовної заяви АТ "ОЩАДБАНК" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом вирішено судом першої інстанції передчасно.
За твердженням апелянта, наразі судом зобов'язано керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів та призначено засідання суду щодо вирішення питання про перехід до наступної процедури. На переконання апелянта, у разі наявних підстав для звернення сторони або кредиторів до суду із клопотанням про закриття провадження, у разі постановлення судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації, суд може прийняти рішення про закриття провадження по справі на підставі п.1 ч.7 ст.123 та п.10 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства.
В такому випадку, як вважає скаржник, цивільна справа за позовом АТ "ОЩАДБАНК" до боржника про стягнення заборгованості підлягає поверненню до районного для подальшого розгляду справи.
Апелянт вважає, що суд першої інстанції, закриваючи провадження не врахував той факт, що зобов'язання боржника перед АТ "ОЩАДБАНК" за кредитним договором, зазначені в позовній заяві не виконанні, тобто заборгованість боржником не погашена, а тому висновок суду не відповідає дійсним обставинам справи.
На думку скаржника, ухвала Господарського суду Одеської області, якою визнані конкурсні грошові вимоги АТ "ОЩАДБАНК" в межах справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 не є виконавчим документом, а відтак, у випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника, банк, враховуючи закриття провадження за позовом АТ "ОЩАДБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в силу п. З ст. 231 ГПК України буде позбавлений можливості стягнення заборгованості зі ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства.
Системний аналіз ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 232 ГПК України, як вважає апелянт, свідчить про те, що справа за позовом АТ "ОЩАДБАНК" до боржника про стягнення заборгованості за кредитом має бути розглянута по суті за правилами Господарського процесуального кодексу України за результатом розгляду якої повинно бути постановлено рішення суду.
АТ "ОЩАДБАНК" вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства та ч.ч. 1-3 ст. 232 ГПК та не враховано наслідки такого закриття провадження, передбачені п. З ст. 231 ГПК України, якою визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 та призначено справу до розгляду на 27.01.2022.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Лавриненко Л.В. з 24.01.2022, судове засідання 27.01.2022 по справі №916/2391/21(514/237/21) не відбулось.
Ухвалою суду від 07.02.2022 розгляд справи було призначено на 21.02.2022.
18.02.2022 за відповідним розпорядженням керівника апарату суду було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2391/21(514/237/21) у зв'язку із звільненням у відставку та відрахуванням судді Мишкіної М.А. зі штату суду.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2022 для розгляду справи №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.02.2022 справу №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Лавриненко Л.В., Філінюка І.Г.
У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 у справі №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 було оголошено перерву до 09.03.2022.
Засідання по справі №916/2391/21(514/237/21), призначене на 09.03.2022 не відбулося у зв'язку з перебуванням судді Лавриненко Л.В. у відпустці.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 479 від 18.05.2022, у зв'язку з перебування судді Лавриненко Л.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2391/21(514/237/21).
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2022 для розгляду справи №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Поліщук Л.В., Філінюка І.Г.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022 прийнято справу №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 до розгляду колегією суддів у складі: головуючого судді - Аленіна О.Ю., суддів - Поліщук Л.В., Філінюка І.Г. та призначено справу до розгляду на 22.06.2022.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2022 відкладено розгляд справи №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 на 20.07.2022.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 відкладено розгляд справи №916/2391/21(514/237/21) за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 на 14.09.2022.
У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В., судове засідання 14.09.2022 у справі №916/2391/21(514/237/21) не відбулось.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 повідомлено учасників справи про розгляд справи №916/2391/21(514/237/21) - 20.10.2022.
Під час судового засідання представник АТ "Державний ощадний банк України" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на ї задоволенні.
Фізична особа ОСОБА_1 у судові засідання, у тому числі в те, що відбулось 20.10.2022 не з'явилась, про причин нез'явлення суд апеляційної інстанції не повідомила, хоча повідомлялась належним чином про час, дату та місце розгляду справи.
Колегія суддів зазначає, що згідно з частинами 3 та 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (пункт 99 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Судова колегія відзначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
З огляду на наведене, оскільки в матеріалах справи відсутні підтвердження наявності порушень оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів вважає, що учасників справи, у тому числі боржника, було належним чином повідомлено про час, дату та місце розгляду справи.
Також, за змістом ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Судова колегія зазначає, що усі процесуальні документи суду апеляційної інстанції опубліковано Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру, мали можливість ознайомитися з ухвалами суду апеляційної інстанції.
До того ж, слід відзначити, що судом апеляційної інстанції було направлено копії процесуальних документів на відомі суду електронні адреси, що вказані учасниками справи у заявах по суті справи та оприлюднені оголошення про призначення справи до розгляду на офіційному веб-сайті Судової Влади України.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вжила усіх належних заходів задля повідомлення учасників справи про час, дату та місце розгляду справи, а тому нез'явлення у судове засідання інших учасників справи, яких було належним чином повідомлено про розгляд справи, не перешкоджає розгляду справи по суті та прийняття рішення.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, у березні 2021 АТ "ОЩАДБАНК" звернулось до Тарутинського районного суду Одеської області із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 81 389, 68 грн.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" ґрунтуються на підставі заборгованості за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного на підставі заяви 1132186/020617 від 16.08.2019 про приєднання до вказаного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної карти) станом на 12.02.2021 у сумі 81 389, 68 грн.
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 10.03.2021 відкрито провадження у справі №514/237/21 за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 81 389, 68 грн.
Ухвалою Тарутинського районного суду Одеської області від 30.06.2021р. справу №514/237/21 передано за підсудністю до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.08.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боргів боржника призначено арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.09.2021 справу №514/237/21 ухвалено передати до Господарського суду Одеської області для розгляду спору по суті в межах справи №916/2391/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.11.2021 у справі №916/2391/21 визнано конкурсні грошові вимоги Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до фізичної особи ОСОБА_2 у сумі 89 884, 92 грн, при цьому, в обґрунтування заявленої суми конкурсних кредиторських вимог заявник, зокрема, посилався на наявну заборгованість боржника за Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного на підставі заяви №1132186/020617 від 16.08.2019 про приєднання до вказаного договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобі (платіжної картки).
Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що після відкриття провадження у справі №916/2391/21(514/237/21) було прийнято судове рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, які заявлені у даній справі Акціонерним товариством "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" в особі філії - Одеське обласне управління Акціонерного товариства "ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ" до фізичної особи ОСОБА_1 .
Відтак, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд визнав за необхідне закрити провадження у справі №№916/2391/21(514/237/21) у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.
За положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі 607/6254/15-ц звертає увагу на те, що 21 жовтня 2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, яким у пункті 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону про банкрутство.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник, зокрема, спори про стягнення заробітної плати (ст.7 Кодексу з процедур банкрутства).
У своїй постанові № 607/6254/15-ц від 15.01.2020 Велика Палата Верховного суду зробила правовий висновок про те, що вказана категорія справ підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Крім цього, Суд звернув увагу про необхідність надсилання справ до господарського суду без закриття провадження у справі, оскільки в разі закриття провадження у справі такі дії перешкоджають позивачу у доступі до правосуддя та унеможливлюють захист його прав у господарському процесі у повному обсязі.
Відповідно до статті 7 Кодексу з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (частина перша).
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. У разі якщо відповідачем у такому спорі є суб'єкт владних повноважень, суд керується принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі та вживає визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, з власної ініціативи (частина друга вказаної статті).
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (частина третя вказаної статті).
Зі змісту вказаних норм убачається, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.
Таке урегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у своїй постановах від 28.04.2021 р. по справі № 428/2376/20, від 18.01.2022 р. по справі № 199/8780/20.
Враховуючи наведені законодавчі приписи та висновки Верховного Суду, Овідіопольський районний суд Одеської області ухвалою від 09.09.2021 справу №514/237/21, враховуючи відкриття Господарським судом Одеської області провадження про неплатоспроможність відповідача ОСОБА_1 , матеріали цивільної справи №514/237/21 передав на розгляд господарського суду.
За результатами розгляду позовної заяви, Господарським судом Одеської області прийнято рішенням про закриття провадження по справі з огляду на відсутністю предмету спору, оскільки існує рішення суду, яке набрало законної сили, щодо предмету спору, який розглядається у даній справі.
Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією боргів фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Ратушного Андрія Івановича та закрито провадження у справі №916/2391/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
В мотивах даної ухвали суд першої інстанції дійшов висновку, що боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, що у відповідності до приписів п. 1 ч. 7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За таких обставин, на переконання судової колегії, передчасне прийняття рішення по справі №916/2391/21(514/237/21) про закриття провадження за позовом АТ "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 81 389, 68 грн, із наступним закриттям справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.7 ст. 123 Кодексу України з процедур банкрутства, фактично призводить до позбавлення Банку у здійснення права на судовий захист порушеного права у відповідності до приписів чинного законодавства, не відповідає вимогам Кодексу України з процедур банкрутства, в наслідок чого оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Проте, виходячи із того, що провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи закрито, розгляд цієї справи із ухваленням відповідного рішення по суті, не узгоджується із приписам процесуального законодавства, які встановлюють відповідну юрисдикцію господарських судів.
Колегія суддів зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Отже, спір щодо стягнення грошових коштів, наразі не може бути розглянутий господарським судом у межах справи про банкрутство, з огляду на закриття такої справи.
При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що законодавцем не врегульовано питання щодо визначення подальшого розгляду майнового спору, стороною якого є боржник, у випадку закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Разом з цим, колегія суддів наголошує на тому, що статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Зміст цього права полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов'язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист (п. 2 рішення Конституційного Суду України 25 грудня 1997 року по справі № 9зп).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будьяких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
Європейським судом з прав людини також вказується про те, що при застосуванні процедурних правил національні суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, встановлених законом (рішення від 26 липня 2007 року у справі “Walchli v.France”, від 8 грудня 2016 року “ТОВ “Фріда” проти України”).
Зокрема, у рішенні по справі “Міragall Есkolano v.” від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі “Регеz de Rada Cavanilles v.” від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частин першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Як засвідчує позиція Суду, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті (ст. 23 ЦПК України).
Статтею 27 ЦПК України визначено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. 2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
З огляду на вищевикладене, з метою забезпечення закріпленого Конституцією України права позивача на судовий захист, колегія суддів вважає, що дана справа за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у сумі 81 389, 68 грн підлягає передачі до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду по суті.
Тому, решта доводів наведених учасниками справи у заявах по суті справи, залишаються колегією суддів поза увагою, оскільки господарський суд наразі не вирішує справу по суті.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" підлягає задоволенню частково, ухвала Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі №916/2391/21(514/237/21) скасуванню із направленням справи до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду по суті.
Керуючись статтями 264, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 08.11.2021 у справі №916/2391/21(514/237/21) скасувати.
Справу №916/2391/21(514/237/21) за позовом Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Одеського обласного управління Акціонерного товариства "ОЩАДБАНК" до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 81 389, 68 грн передати до Овідіопольського районного суду Одеської області для розгляду по суті.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанова складено та підписано 25.10.2022.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Поліщук Л.В.
Суддя Філінюк І.Г.