Справа № 936/896/22
Закарпатський апеляційний суд
25.10.2022 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., перевіривши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 ,
Постановою судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2022 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, пенсіонер,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до постанови, 13.09.2022 о 19 год 25 хв ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шевроле», д. н. з. НОМЕР_1 , у с. Гукливе Мукачівського району, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей), однак від проходження медичного огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі відмовився у присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з указаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на незаконність дій працівників поліції.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню ОСОБА_1 з таких підстав.
Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання.
Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення.
Із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 19.09.2022, що свідчить про те, що апеляційна скарга повинна була бути подана до 29.09.2022 включно.
Однак, як убачається з матеріалів справи, апеляційна скарга подана до суду першої інстанції 18.10.2022, що підтверджується наявним на апеляційній скарзі штампом вхідної кореспонденції суду (а. с. 18), тобто із пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження судового рішення.
Поряд із цим, з апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 не порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення та, відповідно, не наводить жодних поважних причин пропуску такого строку.
Зміст ч. 2 ст. 294 КУпАП свідчить про те, що відлік строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення починається саме з моменту винесення судом рішення, а не з моменту отримання особою його копії чи ознайомлення із матеріалами справи.
Також апеляційний суд бере до уваги те, що незнання положень законодавства в частині вирішення питань щодо пропуску строку на апеляційне оскарження не може бути визнано поважною причиною для поновлення пропущеного строку, і при цьому, суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, повинна миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Вищенаведені норми та обставини, у своїй сукупності, свідчать про необхідність повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 як особі, що її подала, оскільки ним пропущено строк на апеляційне оскарження і не порушується питання про його поновлення із посиланням на поважність причин пропуску цього строку.
Приймаючи рішення про повернення апеляційної скарги береться до уваги й те, що саме неухильне дотримання вимог КУпАП є гарантією права на справедливий судовий розгляд, гарантією права на доступ до суду; що суд, за відсутності клопотань не вправі поновлювати пропущений апелянтами строк на апеляційне оскарження, витребовувати будь-які докази, тощо; що необґрунтоване поновлення процесуального строку на оскарження остаточного судового рішення, у тому числі й без заявленого клопотання про поновлення такого строку, та прийняття поданої з пропуском такого строку апеляційної скарги до розгляду, порушує принцип юридичної визначеності, який не дозволяє ставити під сумнів остаточні судові рішення без переконливих підстав у суспільних інтересах.
Разом із тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, подану ОСОБА_1 , на постанову судді Воловецького районного суду Закарпатської області від 19 вересня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - повернути ОСОБА_1 як особі, що її подала, разом із доданими до неї матеріалами, а також надіслати йому копію цієї постанови.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Іван СТАН