Справа № 671/314/21
27 вересня 2022 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12020245110000060 про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ясне Волочиського району Хмельницької області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою спеціальною освітою, непрацюючого, неодруженого, раніше судимого:
- 10 серпня 2009 року вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна, зміненим ухвалою Верховного Суду України від 16 вересня 2010 року з призначенням покарання із застосування ст. 69 КК України до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 21.11.2013 року звільнений з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям покарання;
- 19 травня 2015 року вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, 20 жовтня 2017 року ухвалою Хмельницького міськрайонного суду невідбутий строк покарання 6 місяців замінено на 200 годин громадських робіт, які відбув 16.02.2018 року,
- 14 серпня 2020 року вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за ч. 4 ст. 407 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік 6 місяців
за ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
ОСОБА_4 наприкінці вересня 2020 року під час прогулянки виявив у лісосмузі неподалік дороги, що проходить поблизу Наркевицького цукрового заводу в смт Наркевичі Волочиського району Хмельницької області, вул. Заводська, 1, два кущі нарковмісної рослини - коноплі, які вирішив зірвати. Після чого, в порушення вимог ст. 7 Закону України “Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори” (далі Закону), відповідно до якої діяльність з обігу наркотичних засобів, включених до таблиці І Переліку, на території України забороняється, діючи умисно, шляхом збирання незаконно їх придбав для власного вживання, які того ж дня переніс до себе на господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
В подальшому ОСОБА_4 наприкінці вересня 2020 року, в порушення вимог ст. 7 вказаного Закону, перебуваючи на вказаному вище господарстві, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне виготовлення наркотичних засобів без мети збуту, шляхом висушування, незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який в порушення вимог ст. 25 Закону, згідно якої зберігання наркотичних засобів у спеціально обладнаних приміщеннях здійснюється суб'єктами господарювання за наявності в них ліцензії на цей вид діяльності, зберігання наркотичних засобів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених цим Законом, забороняється, зберігав на своєму господарстві за адресою: АДРЕСА_1 , для власного вживання без мети збуту.
Вказаний вище наркотичний засіб 03 листопада 2020 року було виявлено та вилучено працівниками поліції в ході проведення санкціонованого обшуку.
Згідно висновку експерта №8.6-1282:20 від 10 листопада 2020 року, вилучена в ході обшуку речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, вага якого в перерахунку на висушену речовину становить 153,104 г.
Тобто, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, а саме незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненому визнав повністю, розкаявся, пояснив, що він добровільно пройшов лікування від наркоманії та подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 309 КК України. Просить врахувати те, що він шкодує про вчинене кримінальне правопорушення та за власним бажанням пролікувався в медичному закладі від наркоманії і не мав наміру ухилитися від відповідальності.
Захисник клопотання обвинуваченого підтримала та просила звільнити його від кримінальної відповідальності.
Прокурор проти задоволення клопотання обвинуваченого не заперечив, з урахуванням того, що останній згідно направлення лікаря-нарколога добровільно пройшов стаціонарне лікування від наркоманії.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи та поданого клопотання, суд приходить до висновку, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 309 КК України, особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Вказана норма права є імперативною, а встановлення зазначених у ній обставин є достатнім для ухвалення рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України.
Водночас, для правильного застосування судом цієї норми права необхідно керуватися й положеннями Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” від 15 лютого 1995 року № 62/95-ВР, які містять дефініції таких понять: добровільне лікування - лікування від наркоманії, яке здійснюється за згодою хворого або його законного представника; наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною; зловживання наркотичними засобами або психотропними речовинами - умисне систематичне незаконне вживання наркотичних засобів або психотропних речовин; особа, хвора на наркоманію, - особа, яка страждає на психічний розлад, що характеризується психічною та (або) фізичною залежністю від наркотичного засобу чи психотропної речовини, і якій за результатами медичного обстеження, проведеного відповіднодо цього Закону, встановлено діагноз «наркоманія»; медичне обстеження - обстеження особи в стаціонарних умовах з метою встановлення діагнозу «наркоманія».
Тобто положення ч. 4 ст. 309 КК України за своїм характером є заохочувальними.
Законодавець, формулюючи умови для звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту ставив ціль вилікувати особу від захворювання на наркоманію, яке є тяжчим у порівнянні, наприклад, із захворюванням на алкоголізм.
Тому звернення особи до лікувального закладу навіть безпосередньо в ході судового розгляду досягає тих цілей, для яких конструювалася ця норма.
Добровільним в контексті ч. 4 ст. 309 КК України слід вважати таке звернення особи до лікувального закладу, яке здійснюється за її особистою згодою, або згодою законного представника, що мало місце до моменту виходу суду першої інстанції до кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні. Для застосування цієї норми попередній факт перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним, оскільки факт захворювання на наркоманію у такої особи може бути встановлено вперше.
Відповідно до висновків Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі №357/11205/19 (провадження №51-2776кмо21), згідно з ч. 4 ст.309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 ст. 309 КК України. Підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у такому випадку є добровільне звернення до лікувального закладу особи, яка хворіє на наркоманію, та розпочате нею лікування від наркоманії.
Судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконно придбав, виготовив та зберігав наркотичні засоби без мети збуту.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 26 квітня 2002 року “Про судову практику в справах про злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів”, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, суду необхідно з'ясовувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Згідно ст. 1 Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними” наркоманія - психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною.
У відповідності до наказу МОЗ № 297 від 08.10.98 року “Про перехід органів і закладів охорони здоров'я України на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду” в Україні здійснено перехід на Міжнародну статистичну класифікацію хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я десятого перегляду (МКХ-10), як єдиного міжнародного нормативного документу для формування системи обліку і звітності в охороні здоров'я - з 01.01.1999 року.
Згідно чинного Класифікатора хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я НК 025:2021 року Міністерства охорони здоров'я України, узгодженого з МКХ-10, в системі обліку і звітності в охороні здоров'я діагнозу "наркоманія" не зазначено.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 16 червня 2021 року, виявив бажання лікуватися від наркоманії та самостійно звернувся про медичну допомогу до лікаря нарколога Волочиської ЦРЛ.
Лікарем наркологом ОСОБА_6 за результатами обстеження ОСОБА_4 видано направлення на лікування до лікаря нарколога в КНП “Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги” з діагнозом “психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів, стан залежності”. В даному направленні лікарем також зазначено про наявність у ОСОБА_4 потягу до канабіноїдів, те що він вживає канабіс близько року, а саме палить кілька цигарок в день, у зв'язку з чим він виявив бажання лікуватися.
Згідно з даними довідок, виданих КНП “Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги” від 25 серпня 2021 року та від 03 серпня 2022 року ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ХОЗНПД» ХОР в період з 11 серпня 2021 року по 25 серпня 2021 року із діагнозом “психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання канабіноїдів (неін'єкційно), стан відміни неускладнений”.
Відповідно до дослідженої в судовому засіданні довідки № 2890 від 16 вересня 2022 року, виданої КНП “Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги”, зазначений вище діагноз, який було встановлено ОСОБА_4 , згідно із МКХ-10 відповідає діагнозу “наркоманія” за МКХ-9.
Враховуючи викладене, даний діагноз не викликає сумнівів у тому, що захворювання, від якого лікувався ОСОБА_4 , було пов'язане з наркоманією, а саме із вживанням наркотичних засобів - канабіноїдів.
Водночас, суд приймає до уваги те, що діагноз, встановлений ОСОБА_4 , є наявний у діючій в Україні Міжнародній статистичній класифікації хвороб десятого перегляду й узгоджується з дефініцією наркоманії, визначеною ст. 1 Закону України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними”.
Таким чином, судом встановлено, що обвинувачений, який стаждав на захворювання “наркоманія”, виявив бажання позбутися наркотичної залежності, оскільки він добровільно пройшов курс лікування від наркоманії та ставив собі за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись у такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений кримінальний проступок.
Будь-яких фактичних даних з приводу того, що метою звернення ОСОБА_4 до медичного закладу було ухилення від кримінальної відповідальності, матеріали провадження не містять.
Розглядаючи клопотання обвинуваченого, суд встановив його бажання вилікуватися від наркоманії та проходження ним добровільного лікування, а тому наявні підстави для задоволення клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
На переконання суду вищенаведені обставини підтверджують наявність необхідних умов для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, а тому враховуючи встановлені обставини, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України у зв'язку з добровільним зверненням до лікувального закладу і проходженням курсу лікування від наркоманії, у зв'язку з чим кримінальне провадження підлягає закриттю.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів слід компенсувати за рахунок держави, оскільки покладення судових витрат на осіб, звільнених від кримінальної відповідальності, статтею 124 КПК України не передбачено.
Керуючись ст.ст. 284, 285, 288, 376 КПК України, ч. 4 ст. 309 КК України, суд
ухвалив:
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309 КК України на підставі ч. 4 ст. 309 КК України.
Кримінальне провадження № 12020245110000060 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, закрити.
Речовий доказ, а саме канабіс загальною вагою 153,104 г та насіння коноплі, які упаковано у сейф пакет №3254887 та зберігаються у кімнаті зберігання речових доказів відділу поліції №2 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області, знищити.
Судові витрати за проведену судову експертизу наркотичних засобів в сумі 653 грн. 80 коп. компенсувати за рахунок держави.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом 7 днів з дня її оголошення.
Суддя: