_
"16" жовтня 2007 р. Справа № 02/2836а
м. Черкаси, 10год. 40 хв.
Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Давиденко В.Г., за участю представників: позивача: Чеберяк О.В.-за довіреністю, відповідача: Нечаєнко Т.А. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу
за позовом управління Пенсійного фонду України в Канівському районі
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Каневі
про зобов'язання відповідача прийняти вказані суми до відшкодування у встановленому порядку, що відобразити у щомісячному акті звірки,
Заявлено вимогу про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування у встановленому порядку вказані у позовній заяві суми виплаченої допомоги на поховання сім'ям померлих Почтар В.І. та Берези Г.І., які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, що відобразити у щомісячному акті звірки, відповідно до п. 1 п.п. “г», “д» ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон) та “Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».
В процесі розгляду справи, до прийняття судового рішення, позивач свої вимоги змінив заявою від 09.10.2007 року, в якій просить суд зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування у встановленому порядку суму виплаченої допомоги на поховання 337,08 грн., включивши її в акт щомісячної звірки з Фондом.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що вимога відповідача щодо доведення причинного зв'язку між смертю вказаних громадян та хворобами, які стали підставами для виплати їм пенсій, є безпідставною, оскільки це не має значення для відшкодування виплачених позивачем сум; а також пояснила, що позивач не має можливості надати такі докази, оскільки у нього відсутні необхідні документи, так як завдання УПФУ лише в тому, щоб виплатити кошти, а не збирати документи.
Відповідач надав суду заперечення на адміністративний позов, у яких заперечив проти вимоги позивача з мотивів безпідставного посилання позивачем на п. 1 “д» ст. 21 Закону; що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів і такий висновок повинен бути наданий позивачем; що Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання» визначено, що відшкодування проводиться лише на централізованому рівні., тобто позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін. Відповідач просить відмовити позивачу в позові.
Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у запереченні на позов.
У судовому засіданні оголошувалася перерва із 21.06.2007 року по 19.07.2007 року, по 23.08.2007 року, по 16.10.2007 року для витребування додаткових доказів за клопотанням позивача.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Відповідно до довідок відділу пенсійного забезпечення позивачем було виплачено допомогу на поховання в сумі 337,08 грн. сім'ям померлих Почтар В.І. та Берези Г.І., які отримували пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач відмовився прийняти до відшкодування вказану суму та підписати акт щомісячної звірки для відшкодування коштів Пенсійному фонду. В зв'язку з чим позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 1 п.п. “г», “д» ст. 21 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та на “Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України 04.03.2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 376/7697( далі - Порядок).
Суд вважає, що наведені нормативні акти не є підставою для покладення на відповідача обов'язку прийняти до заліку виплачені суми на поховання та провести по них відшкодування, виходячи із наступного.
Згідно пункту 1 статті 21 Закону у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, зокрема, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Однак, посилання позивача на пункт 1 “д» статті 21 Закону є безпідставним, оскільки позивачем не вказано, яке відношення має припис даного підпункту щодо відшкодування пенсії у зв'язку з втратою годувальника до виплати позивачем коштів на поховання.
Порядок відшкодування коштів затверджено Постановою Правління обох фондів 04.03.2003 року. Пунктом 2 Порядку встановлено, що порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Пенсійному фонду Фондом соціального страхування від нещасних випадків витрат на виплату пенсій, пов'язаних із настанням нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника.
Відповідно до пункту 2 статті 19 Конституції України установи органів влади зобов'язані діяти на підставах та в порядку, визначеному чинним законодавством.
З цих підстав законним способом захисту порушеного права позивача в даному випадку є спосіб, встановлений статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» спосіб, а саме: відшкодування, тобто стягнення виплачених коштів, до того ж, як встановлено Порядком, затвердженим Постановами правління обох фондів, лише на централізованому рівні, тобто позов повинен подаватися на рівні центральних органів сторін.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідача прийняти виплачену суму до відшкодування, що відобразити у щомісячному акті звірки, фактично є вимогою про зобов'язання вчинити дії по підписанню акту, що не відповідає способу захисту права, визначеному статтею 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності».
Тому у задоволенні такої вимоги позивачу слід відмовити повністю.
Можливість примусового виконання такого роду вимоги є сумнівною в світлі положень Закону України "Про виконавче провадження".
Представник позивача не обгрунтував нормативними актами правомірність неприйняття до уваги Порядку і звернення до суду із даним позовом, тому суд вважає, що правомірність позовних вимог позивачем не доведені обставинами справи та наданими суду доказами.
Правомірність неприйняття до уваги Порядку і стягнення сум відшкодування на місцевому рівні представник не обгрунтував жодними нормативними актами, а тому правомірність позовних вимог позивачем не доведені обставинами справи та наданими суду доказами.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач є неналежним стягувачем, а тому в позові йому слід відмовити повністю.
Такий висновок суду відповідає і практиці Верховного Суду України, зокрема постанові від 25.01.2005 року по справі № 7/102 за позовом управління ПФ України в Калачинському районі Херсонської області до відділення виконавчої дирекції Фонду в Скадовському районі Херсонської області, та ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2007 року у справі за позовом УПФУ в Кам'янському районі Черкаської області до Смілянського відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань про стягнення заборгованості.
На підставі статті 95 КАС України судовий збір із сторін не стягується.
Виходячи із викладеного, керуючись статтями 95,162,163 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Д. Пащенко
Постанова складена в повному обсязі 22.10.2007 року.