Номер провадження: 22-ц/813/6316/22
Справа № 2-4092/11
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.
Доповідач Князюк О. В.
20.10.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого Князюка О. В.,
суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А. П.,
за участю секретаря - Дубрянської Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, суб'єкт оскарження - приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович, стягувач за виконавчим документом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»», -
ІІ.ОПИСОВА ЧАСТИНА
Скаржник ОСОБА_1 звернувся 29 листопада 2021 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області зі скаргою на дії приватного виконавця, суб'єкт оскарження - приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович, стягувач за виконавчим документом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»».
Свою скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. прийнято до примусового виконання виконавчий лист №2-4092/11 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом 25.05.2020 року, виконавчий лист №2-479/11 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом 25.11.2011 року, виконавчий лист №2-481/11 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом 09.06.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» боргу.
Постановою від 01.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62224242 за вищевказаним виконавчим листом. В дійсній постанові стягувачем зазначене ТОВ «Фінансова компанія Форінт».
В межах вказаного виконавчого провадження приватним виконавцем було винесено постанову про опис та арешт нерухомого майна від 01.11.2021 року. Зазначеною вище постановою приватним виконавцем накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 5120885600:04:001:0315, за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначену вище постанову приватного виконавця скаржник ОСОБА_1 вважає незаконною, оскільки відповідно до іпотечного договору від 26.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Щукіною Л.С., спірна земельна ділянка обтяжена іпотекою в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 26.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №5367.
26 грудня 2008 року на підставі вказаного іпотечного договору, приватним нотаріусом Щукіною Л.С. зареєстровано заборону відчуження спірної земельної ділянки до припинення чи розірвання договору. На даний час договір, як зазначає скаржник, є діючим та не припиненим, отже іпотекодержатель за іпотечним договором має пріоритет звернення на спірну земельну ділянку, а тому на думку скаржника ОСОБА_1 , накладення арешту на спірну земельну ділянку приватним виконавцем порушує права та законні інтереси іпотекодержателя.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, суб'єкт оскарження - приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович, стягувач за виконавчим документом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»» - відмовити.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що приватний виконавець діяв в межах, передбачених чинним законодавством, права третіх осіб під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем Колечко Д.М. не порушені, а стороною скаржника ОСОБА_1 не надано до суду будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення приватним виконавцем Колечко Д.М. будь-яких вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню №64575993, зокрема щодо опису та накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Не погоджуючись з ухвалою суду 31.01.2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 14.02.2022 року провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця, суб'єкт оскарження - приватний виконавець Колечко Дмитро Миколайович, стягувач за виконавчим документом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»» було відкрито.
Розгляд справи призначено на 20 жовтня 2022 року на 10 годину 45 хвилин в приміщенні Одеського апеляційного суду.
Відповідно до Розпорядження Одеського апеляційного суду від 02.03.2022 року «Про роботу суду в умовах воєнного стану» на підставі статті 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». у виконання рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 02 березня 2022 року, у зв'язку з введенням на територiї Украiни военного стану вiдповiдно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, керуючись статтею 26 Закону України "Про правовий режим военного стану", враховуючи рішення Ради суддів України №9 від 24 лютого 2022 року та рекомендацiї Ради суддів України від 02 березня 2022 року щодо роботи судів в умовах военного стану, з метою вжиття невідкладних заходiв для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, саме пункту 2 судом встановлено тимчасово (на час воєнного стану) обмежити допуск в приміщення суду осіб, які не є учасниками судових засідань.
В режимі відеоконференції зазначені вище справи розглядаються за наявностi заяв учасників провадження про проведення судового засідання в режимі відеоконференцii та дотримання умов, викладених в абзаці першому цього пункту, врахуванням режиму роботи суду в военний час.
06.10.2022 року представником ТОВ "ФК "Форінт" - Головіним М.В було подано клопотання про проведення судового засідання, призначеного на 20.10.2022 року на 10:45 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon" (електронна адреса для здійснення підключення за допомогою ЕЦП та обліковий запис: ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.: НОМЕР_1 ).
Ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання ТОВ "ФК "Форінт" - Головіного М.В було задоволено, та призначено розгляд справи в режимі відеоконференції за допомогою програмного комплексу "EasyCon" (електронна адреса для здійснення підключення за допомогою ЕЦП та обліковий запис: ІНФОРМАЦІЯ_1, т.: НОМЕР_1 ).
20 жовтня 2022 року в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку участь приймав представник ТОВ "ФК "Форінт" - Головіного М.В, заперечував щодо доводів апеляційної скарги, просив суд її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, заяв та клопотань до суду не подавали, причини неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала постановлена з неповним та неправильним встановленням обставин, які мають значення для справи, внаслідок їх неправельного дослідження та оцінки, а також недотримання судом першої інстанції норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що забороною відчуження нерухомого майна, на користь особи, що не є іпотекодержателем, порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. Відповідно до зазначено, ОСОБА_1 посилається на висновки Верховного Суду у складі КГС у постанові від 10.04.2018 року у справі №910/4772/17 та постанови Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №923/1105/17, від 19 червня 2019 року у справі №825/1764/16, від 17.10.2019 року у справі №822/1426/16.
З огляду на зазначене, скаржник просить суд скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року, постановити нове рішення, яким визнати протиправною постанову №62224242 про опис та арешт нерухомого майна від 01 листопада 2021 року ухвалену приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М.
01.09.2022 року ТОВ "ФК «Форінт»" надано до суду відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції стягувач вважає законною, та такою, що не підлягає скасуванню.
В обгрунтування зазначених доводів вказуэ, що з доводами апеляційної скарги ТОВ «ФК Форінт» не погоджується в повному обсязі. Стягувач зазначає, що судом першої інстанції, під час розгляду справи з'ясовані усі обставини арешту земельної ділянки та наявність факту порушених прав іпотекодержателя, надана оцінка доказам у справі та зроблені на підставі цих доказів належні висновки щодо відсутності порушеного права іпотекодержателя та законність дій приватного виконаця пр арешту земельної ділянки.
Щодо посилання апелянта на відповідні постанови Верховного Суду, стягувач звертає увагу колегії суддів на те, що викладені у постановах висновки не підлягають застосуванню з огляду на те, що справи не є подібними обставинам,я кі мають місце під час розгляду скарги ОСОБА_1 .
Крім того, доводи апелянта суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у цивільній справі №712/12136/18, постанова від 24 травня 2021 року.
ІІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали судді в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 446 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
Згідно із статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Статтею 59 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області перебуває зведене виконавче провадження №64575993 щодо виконання виконавчого листа №2-4092/11 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом 25.05.2020 року, виконавчого листа №2-479/11 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом 25.11.2011 року, виконавчого листа №2-481/11 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом 09.06.2011 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» боргу.
Відповідно до виконавчого листа №2-4092/11 від 25.05.2020 року підлягають стягненню з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 ) та ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (Код ЄДРПОУ - 23876031), правонаступником якого є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (Код ЄДРПОУ - 40658146), заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20 липня 2007 року у загальній сумі - 171 881 (сто сімдесят одна тисяча вісімсот вісімдесят один) долар 37 центів США, яка складається з: - заборгованість по кредиту - 165 586 (сто шістдесят п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят шість) доларів 31 цент США; - заборгованість по відсоткам - 6 295 (шість тисяч двісті дев'яносто п'ять) доларів 00 центів США.
Відповідно до виконавчого листа №2-481/11 від 09.06.2011 року підлягають стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на корист ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі ТВБВ №10015/0339 філії - Одечького обласного управління ВАТ «Ощадбанк» суму заборгованості за договором відновлювальної кредитної кредитної лінії №147 від 24.10.2007 року у розмірі 5207 504 грн 59 коп.
Відповідно до виконавчого листа №2-479/11 підлягають стягненню з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України в особі територіального відокремленого безбалансового відділення №10015/0339 філії - Одеського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» загальну суму кредитної заборгованості станом на 17.05.2010 року у розмірі 205 119 грн 79 коп.
В рамках зазначеного вище виконавчого провадження приватним виконавцем Колечко Д.М. постановою від 01.11.2021 року про опис та арешт майна було накладено арешт на земельну ділянку, площею 0,1 га, кадастровий номер 5120885600:04:001:0315, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до іпотечного договору від 26.12.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Щукіною Л.С., спірна земельна ділянка обтяжена іпотекою в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 26.12.2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №5367.
Відповідно до п.1 зазначеного вище Іпотечного договору сума позики складає 7000,00 грн.
Згідно п.3 Іпотечного договору від 26.12.2008 року, сторони оцінюють предмет іпотеки в 100000,00 (сто тисяч) гривень.
26 грудня 2008 року на підставі вказаного іпотечного договору, приватним нотаріусом Щукіною Л.С. зареєстровано заборону відчуження спірної земельної ділянки до припинення чи розірвання договору.
01 листопада 2021 року приватним виконавцем направлено листа до іпотекодержателя ОСОБА_4 та роз'яснено його права відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно Звіту про експерту грошову оцінку зазначеної вище земельної ділянки, проведеної ТОВ ОФ «ІНЮГ-ЕКСПЕРТИЗА», оцінювач визначив ринкову вартість земельної ділянки при існуючому використанні у сумі 670900,00 грн.
Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону визначено засади, при яких здійснюється виконавче провадження, а саме: верховенство права, обов'язковість виконання рішень, законність, диспозитивність, справедливість, неупередженість та об'єктивність, гласність та відкритість виконавчого провадження, розумність строків виконавчого провадження, співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно та в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Наведене свідчить, що рішення суду, що набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Тобто, особа, якій належить виконати судове рішення, повинна вчинити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
В силу вимог ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
Положеннями частин 2, 4 ст.13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
В пункті 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» вказано, що у разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Суд приймає до уваги доводи приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М., що за даними сайту судової влади, заставодержатель ОСОБА_4 не заявив вимоги про скасування арешту у порядку ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», тому посилання скаржника ОСОБА_1 на порушення законних прав та інтересів іпотекодержателя є передчасним, оскільки приватним виконавцем лише проведено опис спірного майна та накладено на нього арешт - саме як засіб забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтями 12, 13 ЦПК України визначено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).
Як передбачає стаття 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що стороною скаржника ОСОБА_1 не надано до суду як першої так і апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів щодо порушення приватним виконавцем Колечко Д.М. будь-яких вимог чинного законодавства під час вчинення виконавчих дій по зведеному виконавчому провадженню №64575993, зокрема щодо опису та накладення арешту на спірну земельну ділянку.
Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що приватний виконавець діяв в межах, передбачених чинним законодавством, права третіх осіб під час вчинення виконавчих дій приватним виконавцем Колечко Д.М. не порушені.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що дії були прийняті і вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця, та скарга задоволенню не підлягає.
Всі інші доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться ло незгоди з висновками суду першої інстанції, та не заслуговують на увагу.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
ІV. РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
Керуючись ст. ст. 362, п.3, ч.1, 368 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 14 січня 2022 року- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 25.10.2022 року.
Головуючий: О. В. Князюк
Судді: А. П. Заїкін
О.М. Таварткіладзе