Справа № 127/13457/22
Провадження № 33/801/856/2022
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач: Сало Т. Б.
25 жовтня 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2022 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2022 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 496,20 грн.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В скарзі зазначає, що постанова не містить посилань на перелічені ст.251 КУпАП докази вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а в справі наявний лише один доказ на підтвердження зазначеного в протоколі - відеозапис з нагрудної камери поліцейського; автомобіль зупинено без належних на це підстав; докази, які б підтверджували наявність стану наркотичного сп'яніння відсутні, а даний стан визначений працівниками поліції на власний розсуд; протокол є сфальсифікованим; ознак, визначених Інструкцією №1452/735 від 09.11.2015, йому зазначено не було; протокол складено за відсутності свідків і письмові пояснення свідків в матеріалах справи відсутні; з відеозапису з нагрудної камери поліцейського не вбачається, що він відмовлявся пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння; рапорт поліцейського не є допустимим доказом, оскільки складений зацікавленою особою.
Також ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що з текстом постанови він ознайомився 30.09.2022, копія постанови йому не направлялася та йому не було відомо про її винесення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 289 КУпАП, в разі пропуску строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
При вирішенні питання про наявність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, апеляційний суд виходить з того, що постанову Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято 20.09.2022 та згідно супровідного листа від 21.09.2022 направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.21-23). При винесенні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 присутнім не був.
27.09.2022 захисник ОСОБА_1 - адвокат Покоєвич А.О. звернувся до суду із заявою про видачу копії постанови та копію постанови отримав 30.09.2022 (а.с.24).
Доказів того, що ОСОБА_1 раніше отримував копію оскаржуваної постанови матеріали справи не місять.
Апеляційну скаргу подано засобами поштового зв'язку 03.10.2022.
Оскільки ОСОБА_1 не був присутнім під час прийняття оскаржуваної постанови, беручи до уваги, що він подав апеляційну скаргу на третій день з моменту отримання копії постанови, з метою забезпечення конституційного права особи на оскарження судового рішення, про яке стверджується в рішеннях Європейського суду з прав людини, апеляційний суд прийшов до висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20.09.2022 пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У статті 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 334224, складеного інспектором взводу №1 роти №4 БУПП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Курочкою В.О., 26 червня 2022 року о 19 год. 45 хв. в м. Вінниці по вул. Київська біля споруди №173 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Skoda Favorit 135 LSE, н.з. НОМЕР_1 , із ознаками наркотичного сп'яніння, а саме розширені зіниці, що не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння водій у встановленому законом порядку відмовився на місці зупинки (а.с.2).
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
У п. 2.5 Правил дорожнього руху зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Під час розгляду справи суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.280 КУпАП з'ясував всі обставини, що підлягають доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
ОСОБА_1 в скарзі зазначає, що в справі відсутні докази, які б підтверджували наявність в нього стану наркотичного сп'яніння, а такий стан визначений працівниками поліції на власний розсуд, що є порушенням вимог чинного законодавства, однак, такі доводи відхиляються апеляційним судом.
Так, у пункті 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України 09.11.2015 №1452/735 зазначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ згаданої Інструкції, в разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (ознаки наркотичного сп'яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Із вказаних положень слідує, що встановлення у водія транспортного засобу ознак стану сп'яніння, наслідком чого є направлення водія для проведення огляду на стан сп'яніння в заклад охорони здоров'я, є прерогативою поліцейського.
За обставин даної справи доказів на підтвердження наявності в ОСОБА_1 стану наркотичного сп'яніння не може бути, на що він наголошує, оскільки стан наркотичного сп'яніння (чи його відсутність) встановлюється за результатами проведення лабораторних досліджень, однак, огляд в закладі охорони здоров'я не проводився, а протокол складено за відмову від проведення такого огляду.
ОСОБА_1 , зазначаючи про неповідомлення йому поліцейським виявлених в нього ознак наркотичного сп'яніння не зазначає, якою нормою це передбачено.
З пункту 9 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1103, слідує, що в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №334224 від 26 червня 2022 року зазначено ознаки сп'яніння, виявленні у ОСОБА_2 : розширені зіниці, що не реагують на світло; неприродня блідість обличчя; тремтіння пальців рук.
ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу, а саме описом установлених обставин, що підтверджується його підписом в протоколі. Будь-яких заперечень протокол не містить. Не додані такі заперечення і до протоколу.
Апелянт наголошує на тому, що з нагрудної камери працівника поліції не вбачається, що він відмовлявся від проходження огляду, однак, такі доводи не беруться судом до уваги, оскільки як встановлено з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, ОСОБА_1 спочатку на пропозицію поліцейського погодився проїхати до медичного закладу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, однак, в кінці на запитання поліцейського відповів, що відмовляється від проходження огляду. Перед цим поліцейським ОСОБА_1 було роз'яснено процедуру проведення огляду, а також роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та можливість надання пояснень по суті порушення.
Статтею 251 КУпАП України визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини узгоджуються із обставинами, які відображені на відеозаписі з нагрудної камери працівника поліції.
Безпідставними також є твердження з приводу того, що протокол складено у відсутність свідків, оскільки з положень статті 266 КУпАП слідує, що присутність свідків є необхідною у разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.
У п. 6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 №1395, зазначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
У даному випадку поліцейським були застосовані технічні засоби відеозапису і відеозапис з нагрудної камери поліцейського долучений до матеріалів справи, тому необхідності залучати свідків для складання протоколу не було.
Незрозумілим є посилання апелянта на ст. 7 Закону України «Про національну поліцію», якою передбачено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, адже ця норма не спроектована на дії працівників поліції в даній справі.
Як пояснив в судовому засіданні апелянт, поліцейський «втерся в довіру» і фактично сприяв тому, що він відмовився від проходження огляду. Однак, як вбачається з відеозапису, дії поліцейського, зокрема, поверхневий огляд особистих речей апелянта, огляд багажника автомобіля без достатніх на те правових підстав навряд чи сприяють виникненню довірливих стосунків.
Крім цього, відмова ОСОБА_1 , на думку суду, була зроблена свідомо, адже зроблена вона після повторного роз'яснення поліцейським процедури огляду та наслідків відмови від проходження огляду.
Відхиляються апеляційним судом доводи апелянта з приводу законності зупинки транспортного засобу, оскільки це не впливає на наявність чи відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, так як у разі незгоди апелянта із зупинкою транспортного засобу він не позбавлений можливості оскаржити дії працівників поліції.
Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що доводи скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, повно та об'єктивно з'ясовано фактичні обставини справи дійшов вірного висновку, що вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
постановив:
Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2022 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Б. Сало