707/2267/22
3/707/1666/22
19 жовтня 2022 року суддя Черкаського районного суду Тептюк Є.П., розглянувши матеріали, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ,
за ст.163-1 КУпАП,-
До Черкаського районного суду Черкаської області надійшов матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ст.163-1 КУпАП.
Дослідивши матеріали, приходжу до висновку, що дану справу про адміністративне правопорушення необхідно направити до суду апеляційної інстанції для визначення підсудності з огляду на таке.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Згідно з ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує певні питання, в тому числі, чи належить до його компетенції розгляд даної справи.
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення №178/34-00-04-01-01 від 19.09.2022 року, місцем його складання та місцем вчинення є АДРЕСА_1 .
Зазначене місце вчинення адміністративного правопорушення знаходиться поза межами територіальної юрисдикції Черкаського районного суду Черкаської області.
Питання передачі справи про адміністративне правопорушення з одного суду до іншого не врегульовано нормами КУпАП. Водночас, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на справи про адміністративні правопорушення поширюються гарантії статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У п. 3.4 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2011(2) від 11.10.2011 вказано, що з аналізу положень міжнародних актів не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У цьому ж рішенні КС України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності, а тому з метою додержання принципу законності в необхідних випадках необхідно застосовувати принцип аналогії закону найбільш близького до адміністративно-деліктної галузі права - кримінального процесуального законодавства.
ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримання принципу правової визначеності (п. 53 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява № 17283/02); п. 19 рішення від 18.12.2008 у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява № 48068/06), а КСУ у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні КСУ поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності. ЄСПЛ також за певних умов поширює стандарти Конвенції для кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення (рішення від 30.01.2015 у справі «Швидка проти України» (Shvydka v. Ukraine), заява № 17888/12; рішення від 09.06.2011 у справі «Лучанінова проти України» (Luchaninova v. Ukraine), заява № 16347/02); рішення від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (Nadtochiy v. Ukraine), заява № 7460/03).
Таким чином, у даному випадку для вирішення питання щодо належної підсудності справи про адміністративне правопорушення необхідно застосовувати аналогію права, тобто норми КПК України.
Так, згідно із ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:
1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності;
2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити склад суду для судового розгляду;
3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;
4) ліквідовано суд або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який здійснював судове провадження.
При цьому, ч. 2 ст. 34 КПК України визначено вичерпний перелік суб'єктів, які мають право вирішувати питання про передачу справи з одного суду до іншого. Зокрема, питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції.
З наведеного вбачається, що норми ані КУпАП, ані КПК України не передбачають можливості передачі справи з одного суду до іншого за рішенням суду першої інстанції.
З метою забезпечення найбільш об'єктивного і повного розгляду даної справи, а також враховуючи необхідність визначення підсудності, вбачається належним передати дану справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про визначення підсудності.
Керуючись ст. 276 КУпАП, ст. 32, 34 КПК України, суддя
Матеріали справи № 707/22267/22 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 163-1 КУпАП направити до Черкаського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності даної справи.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Є. П. Тептюк