Справа № 368/41/22
2/368/242/22
Рішення
Іменем України
"27" червня 2022 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
11.01.2022 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
- розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що був укладений 15.09.2001 року та зареєстрований виконавчим комітетом Переселенської смільської ради, актовий запис № 7.
- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати у вигляді судового збору.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права.
- 15.09.2001 року між ОСОБА_1 (далі-Позивач) та ОСОБА_2 (далі-Відповідач) було укладено шлюб, у зв'язку з чим виконавчим комітетом Переселенської сільської ради було зареєстровано шлюб та внесено актовий запис №7.
Від спільного шлюбу Позивач та Відповідач не мають спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей.
Подружнє життя з Відповідачем у Позивача не склалося, оскільки на даний час з'ясувалось, що їхні характери є різними, погляди Позивача та Відповідача на різні сторони життя та сімейні питання кардинально відрізняються, що унеможливлює подальше подружнє життя. Між Позивачем та Відповідачем немає взаєморозуміння, вони не можуть дійти спільної точки зору у спірних питаннях, мають різні сімейні цінності.
Враховуючи вищезазначені обставини шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем на даний час не носять характеру подружніх вже більше п'яти місяців, оскільки вже протягом вказаного часу Позивач та Відповідач не проживають разом. Отже, шлюбні відносини між Позивачем та Відповідачем йа даний час відсутні та шлюб носить формальний характер.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Необхідно зазначити, що на сьогоднішній день збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем є неможливим, оскільки Позивач ні за яких умов не буде проживати однією сім'єю з Відповідачем.
Подальше спільне життя Позивача і Відповідача як подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам Позивача, оскільки проживання в спільному шлюбі є безперспективним з точки зору подальших шлюбних стосунків між Позивачем та Відповідачем.
Отже, є неможливим збереження шлюбу між Позивачем та Відповідачем, який у разі надання Позивачу та Відповідачу судом строку :на примирення, все одно не буде збережено.
З питання щодо виховання та проживання дітей спору немає, оскільки спільні діти у Позивача та Відповідача відсутні.
Згідно ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання иииобу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивачу відомо, що відповідно до ст. 106 Сімейного кодексу України за взаємною згодою подружжя шлюб може бути розірваний органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей. Однак, Відповідач не надає своєї згоди подати разом з Позивачем спільну заяву про розірвання шлюбу.
Враховуючи вищезазначені норми Сімейного кодексу України Позивач має право з власної ініціативи звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, у разі якщо Відповідач не може подати заяву про розірвання шлюбу за спільною згодою.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 105, 110 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», ст. ст. 4, 174- 175 Цивільного процесуального кодексу України, - позивач просить суд винести рішення, на підставі якого задовольнити позовні вимоги.
11.01.2022 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В., присвоєно справа № 368/41/22, провадження № 2/368/242/22.
20.05.2022 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 14 год. 00 хв. 27.06.2022 року.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 27.06.2022 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти надання терміну на примирення заперечує категорично, просить стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору, після розірвання шлюбу просить залишити прізвище « ОСОБА_3 ».
В підготовче судове засідання, яке відбулося 27.06.2022 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідачки, в якій він просить суд слухати справу без його участі, позов визнає, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
Визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині уточненої позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 05.05.2022 року відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС України в м. Києві, відповідач по справі, -з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно, враховуючи місце реєстрації та місце фактичного проживання відповідача, враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - подана за місцем проживання фізичної особи - відповідача, так як в даному випадку має місце загальна підсудність, - підсудність за місцем проживання відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець село Кам'янка Нов - Волинського району Житомирської області, громадянин України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08 травня 1996 року Нов - Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області.
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
15 вересня 2001 року позивач ОСОБА_4 одружилася з ОСОБА_2 , - відповівдачем по справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 15 вересня 2001 року виконавчим комітетом Переселянської сільської ради Кагарлицького району Київської області, в якому зазначено наступне, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець село Кам'янка Ново - Волинського району Житомирського району Волинської області, громадянин України, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянка України, одружилися 15 вересня 2001 рокуу, про що в книзі реєстрації актів про одруження 15.09.2001 року зроблено запис за № 7.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
ОСОБА_6 .
Дружини - ОСОБА_3 .
Спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей сторони не мають.
Сторони розривають шлюб вперше.
Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.
Майнового спору між сторонами немає.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 10 місяців, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу (близько 6 - ти місяців) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 10 місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить його інтересам.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , то він в своїй письмовій заяві категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично заперечує проти надання строку на примирення.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і категоричну позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 10 місяців відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 10 місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше року), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 10 місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, та не бажають більше проживати спільно з огляду на обставини, які судом зазначено вище.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача ОСОБА_1 на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача ОСОБА_2 , яка висловлена ним в письмовій заяві, адресованій на адресу суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 10 місяців, спорів майнового спору між сторонами немає, спільних малолітніх чи неповнолітніхї дітей у сторін немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивача, так і інтересам відповідача.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_3 », та після розірвання шлюбу позивач бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання позивача щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивача, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачу прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_3 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивача, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому Законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В матеріалах справи міститься:
- квитанція № 40921807 - 1 від 04 січня 2022 року, з якого вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви були понесені судові витрати в сумі 992 (дев'ятьсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Враховуючи матеріали справи, що стосуються судових витрат, та вищевказані норми процесуального права, суд приходить до висновку щодо:
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця село Кам'янка Нов - Волинського району Житомирської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08 травня 1996 року Нов - Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , кошти в сумі 992 (дев'ятьсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. - судових витрат, сплачених позивачкою судового збору при подачі позовної заяви.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовував позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати у виді сплаченгого судового збору за подачу позовної заяви слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача та відповідча, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 15 вересня 2001 року виконавчим комітетом Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області між ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженкою село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженцем село Кам'янка Нов - Волинського району Житомирської області, громадянином України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08 травня 1996 року Нов - Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 15 вересня 2001 року виконавчим комітетом Переселенської сільської ради Кагарлицького району Київської області, актовий запис за № 7 від 15 вересня 2001 року, - розірвати.
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженці село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_3 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця село Кам'янка Нов - Волинського району Житомирської області, громадянина України, паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 08 травня 1996 року Нов - Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки село Переселення Кагарлицького району Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 05 грудня 2007 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_2 , кошти в сумі 992 (дев'ятьсот дев'яносто дві) грн. 40 коп. - судових витрат, сплачених позивачкою судового збору при подачі позовної заяви.
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Суддя: Закаблук О.В.